§ 2. Конституційні погляди федералістів

У період безпосередньої підготовки Конституції і після її прийняття в країні розгорілася гостра полеміка між республіканцями (антифедералістами) і федералістами з питання про форму державного устрою США. Останні фактично пред¬ставляли інтереси великої торгової і промислової буржуазії, плантаторів, які поспішали скористатися плодами війни за незалежність. Зокрема, в серії статей «Федераліст», опублікованих в нью-йоркських газетах 1787—1788 рр., значні державні діячі О. Гамільтон, Д. Медісон, Д. Джей формулювали і обґрунтовували федерализм як конституційний принцип; механізми захисту Конституції; доктрину судового захисту і тлумачення конституції.

До числа найбільш впливових лідерів федералістів, які віддавали перевагу федеративному устрою США, належав Олександр Гамільтон (1755—1804). Він був з числа тих значних політичних діячів, хто найбільш вплинув на зміст Конституції. Як член Конституційного конвенту, брав діяльну участь у її розробці.

Федерація, стверджував Гамільтон, буде бар'єром, що перешкодить внутрішнім розбратам і народним повстанням. Федеральні закони — вищі закони країни, вище законодавчих актів штатів. Жоден їх законодавчий акт, що суперечить федеральній Конституції, не може мати сили. На думку федералістів, тільки

____________________________________________________________________

1 Гамільтон Олександр — державний діяч США. 1776—1781 рр. служив у армії, був секретарем Дж. Вашингтона. У 1787—1789 рр. очолював партію федералістів. У 1789—1795 рр. — міністр фінансів в уряді першого президента США Дж. Вашингтона.

233

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

сильна центральна влада здатна створити міцну авторитетну державу, призупинити демократичний рух у країні, що розрісся.

В основу Конституції Гамільтон пропонував покласти мо¬дель конституційного ладу Англії з його чітким поділом влади. Смирившись із необхідністю визнання республіканського ладу, обов'язковою умовою вважав створення сильної президентської влади, мало чим відмінної від влади конституційного монарха. У єдиноначальності виконавчої влади бачив «одне з головних достоїнств нашої Конституції». Висловлював думку про те, що президент повинен обиратися довічно, мати широкі повноваження, у т.ч. право контролю законодавчої влади, яка зазнає тиску виборців, призначення міністрів, практично не відповідальних перед парламентом. З цією ж метою пропонував зробити членів Верховного суду, наділеного конституційною юрисдикцією, незалежними і довічними.

Законодавчий орган мислився Гамільтоном як двопалатний, обраний на основі виборчого права з високим майновим цензом. Поділ людей на багатих і бідних, а отже, на освічених і неосвічених, здатних і нездатних керувати справами суспільства має, як він стверджував, природне походження і непереборне. Тільки першим за самою природою належить право бути представленими у вищих державних органах і забезпечити стабільність політичного ладу. Надання такого ж права простому народу неминуче призведе до помилок через його нерозумність і мінливість і послабить державу. Народ — це «звір багатоголовий», з яким мудрому правителю варто рахуватись в тій мері, у який розбрати і невдоволення можуть загрожувати його владі.

Конституційний конвент підтримав Гамільтона, який заперечував проти включення в текст Конституції Білля про права, хоча такі біллі містилися вже в конституціях штатів.

Суди, за Гамільтоном, служать проміжними органами між народом і законодавчою владою. Федеральна судова влада повинна мати процедуру призначення суддів на необмежений термін (за умови їх бездоганної поведінки), що робить їх незалежними й охороняє судову владу від зазіхання інших влад.

Лідер федералістів був упевнений: три гілки влади не можуть зберегти на практиці той ступінь роздільності, що передбачає Монтеск'є. Вони «зв'язані і злиті з тим, щоб кожна здійснювала

234

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

конституційний контроль над двома іншими». За схемою Гамільтона, виконавча влада має тільки меч, конгрес має у своєму розпорядженні гаманець, а в суддів одна лише мудрість.

Джон Адамс (1735—1826)1 поділяв погляди Гамільтона й інших федералістів щодо форми державного устрою США. Авторпершої фундаментальної тритомної праці «На захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки» (1787—1788 рр.) був противником правління більшості. Він обґрунтовував необхідність відокремлення і незалежності законодавчої,виконавчої і судової влади. У роботі «Думки про уряд» (1776 р.) Адамс захищав достоїнства двопалатної легіслатури, виклав оригінальні міркування про бажаність не тільки відокремлення, але і часткове суміщення повноважень влади і їх урівноважування. Він, зокрема, передбачав участь виконавчої влади в здійсненні судовою владою ролі посередника, підтримки результативної рівноваги між владами, що суперничають.

На відміну від Пейна й інших демократів, Адамс допускав і визнавав доцільність монархічної форми правління за умови стримування і взаємного урівноважування влади (знать контролює і стримує короля, міністри — знать і т.д.). Монархія, аристократія, демократія в чистому вигляді, за Адамсом, — втілення деспотизму. Його ідеал — змішана форма правління, де аристократія є пануючим елементом у державі. Збалансована публічна влада предстає в його схемі двопалатним парламентом (верхня палата — аристократична, нижня — демократична), виконавчою і судовою владами. Посилаючись на праці Цицерона, він обґрунтовував: саме така форма республіки найбільше підходить для реалізації принципу «правління законів, а не людей». Зібрані автором тритомної праці історичні факти утверджували думку про благотворний вплив аристократії в соціальних і полі¬тичних процесах на всіх етапах цивілізації.

____________________________________________________________________

1 Адамс Джон — державний діяч США. Приймав участь у 1-му і 2-му Континентальних конгресах представників англійських колоній в Північній Америці. З 1780 р. — представник США в Гаазі, домігся визнання Нідерландами незалежності США. Учасник Версальського мирного договору 1783 р. США з Англією, перший американський посланник в Англії (1785—1788 рр.). Після повернення став одним з лідерів федералістів. У 1789—1797 рр. — віце-президент, 1791 — 1801 рр. — президент США.

235

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

Значний внесок у розробку Конституції США вніс і один з лідерів федералістів Джеймс Медісон (1751 —1836), хто також по праву визнаний «батьком американської Конституції». Насамперед, за його значний внесок у розробку ідей республі¬канського правління в умовах США, теорію рівноваги відособленої влади, які лягли в основу проекту федеральної конституції.

У характеристиці республіканського правління Медісон велику увагу приділяв ролі і значенню соціальних розходжень у суспільстві і державі. Самим тривалим за впливом джерелом розходжень і конфліктів, на його думку, є економічні інтереси. Тому більш стабільним і життєздатним, схильним до підтримки помірної фор¬ми правління він, слідом за Аристотелем, вважав «середній клас». Він більш вільний від угруповань, багатих і бідних, нерівності власності і забезпечує життєву стійкість великої держави.

Проблему взаємин різних сфер публічної влади Медісон пов'язував, по-перше, з розподілом «між двома автономними системами державної влади» — федерації і штатів; по-друге, з відокремленням галузей, що складають «загальну масу влади»; по-третє, з розподілом цієї маси влади серед утворюючих її частин. Мова йде не тільки про взаємний конституційний контроль і урівноважування повноважень, але і про нерівний розподіл компетенції влади, позначення меж трьох найважливіших сфер влади — законодавчої, виконавчої і судової. «Таким чином, безпека прав народу гарантується подвійно, — писав Медісон. — Системи державної влади будуть наглядати одна за одною, а разом з тим кожна — наглядати над собою».

Ретельна проробка лідерами федералістів проблеми стримок і противаг у поділі влади і їх закріплення в Конституції зробили досить стійким і ефективним такий поділ, механізм захисту Основного закону. Саме завдяки ґрунтовному політичному і юридичному підходу «Федераліст» перетворився у професійний аналіз фундаментальних принципів державної влади, а згодом — у джерело конституційного права для Верховного суду США, настільну книгу дослідників американського конституційного досвіду.

____________________________________________________________________

1 Медісон Джеймс — державний діяч США. Брав участь у війні за незалежність, в роботі Континентального конгресу. Був автором проекту, покладеного в основу Конституції 1787 р. Автор серії статей «Федераліст» на захист нової конституції. 1789—1797 рр. — член Конгресу США. В 1801—1809 рр. — державний Секретар в уряді Т. Джефферсона, 1809—1817 рр. — президент США.

236

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

Висновки

Таким чином, американські мислителі, які жадібно сприйняли ідеї європейського Просвітництва, не внесли істотно нових положень у природно-правову доктрину, теорію походження держави, поділу влади тощо. їх безперечна заслуга в іншому — у пропаганді й оригінальному трактуванні багатьох просвітніх ідей, розвитку досягнень європейської політико-пра-вової думки. А головне — у їх послідовній і творчій реалізації з урахуванням американських умов.

Наявність радикально-демократичної (Франклін, Пейн,Джефферсон) і помірної (Гамільтон, Адамс, Медісон) течій в американській політико-правовій думці, що відображали різні соціальні інтереси, хоча і привели до різних практично-політичних і конкретно-правових висновків, зате взаємно збагачували їх, сприяли конституційному оформленню США. Якщо ідеї природно-правової доктрини, розвинуті першими, допомогли проголошенню утворення США і були закріплені в Декларації незалежності 1776 р., то творчість федералістів прислужилась теоретичній розробці Конституції 1787 р. У свою чергу, американська думка й американський досвід стали відтепер зразком, надихаючим прикладом для Європи.

237

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

12. ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО І ДЕРЖАВУ В

НІМЕЧЧИНІ (КІНЕЦЬ XVIII -ПОЧАТОК XIX СТ.)

Новим словом у філософському осмисленні ідей Просвітництва, французького революційного досвіду і політико-юридичних реалій Німеччини стали політичні і правові вчення класиків німецької філософії І. Канта і Г. Гегеля. Вони присту¬пили до систематичної розробки методології теоретичного пізнання, філософії права, політичної теорії. Методологічний і теоретичний зміст їх вчень — своєрідна філософська відповідь на суспільно-політичні і правові проблеми Нового часу.