
- •О. Ф. Скакун —
- •Є. А. Бондарев —
- •§ 1. Предмет історії вчень про право і державу.
- •§ 1. Предмет історії вчень про право і державу.
- •§ 2. Методологія історії вчень про право і державу
- •2 Політична і правова думка на стародавньому сході
- •§ 1. Джерела й особливості давньосхідної політико-правової думки
- •§ 2. Політико-правові ідеї в Стародавній Індії: брахманізм і буддизм
- •§ 3. Держава і право в поглядах давньокитайських мислителів
- •§ 1. Ранні вчення в давньогрецькій філософії
- •§2. Період розквіту давньогрецької
- •§ 3. Вчення в умовах кризи давньогрецької державності
- •§1. Вчення Цицерона про державу і право
- •§ 2. Політико-правові погляди римських стоїків
- •§3. Римські юристи про право
- •§ 4. Політичні і правові ідеї християнства.
- •5 Політико-правові вчення
- •§ 1. Вчення Томи Аквінського про державу і право
- •§ 2. Теорія всесвітньої монархії а. Данте
- •§ 3. Політико-правове вчення м. Падуанського
- •§ 4. Мусульманська політико-правова думка
- •6 Початки вітчизняної правової
- •§ 1. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона
- •§ 2. «Повчання» в. Мономаха
- •§ 3. Політико-правові проблеми в літописах
- •§ 4. «Слово» і «Моління» Данила Заточника
- •§ 2. Політико-правові ідеї Реформації
- •§ 3. Вчення про державу ж. Бодена. Теорія державного суверенітету
- •§ 4. Ідеї раннього соціалізму: т. Мор і т. Кампанелла
- •8 Вчення про право і державу у нідерландах періоду антифеодальної революції
- •§ 1. Г. Гроций про право і державу
- •§2. Розробка природно-правової теорії б. Спінозою
- •§ 1. Основні напрямки англійської політико-правової думки
- •§ 2. Вчення т. Гоббса про право і державу
- •§ 3. Вчення Дж. Лежка про право і державу
- •§ 1. Політико-правова думка польського періоду в Україні
- •§ 2. Політичні програми гетьманів України
- •§ 3. Політична і правова думка в Московській державі
- •11 Право і держава у вченнях
- •§ 1. Політична програма Вольтера
- •§ 2. Вчення про державу і право ш. Монтеск'є
- •§ 3. Теорія народного суверенітету
- •§ 4. Політико-правові ідеї якобінців
- •§ 5. Політичні і правові вчення німецького і італійського Просвітництва
- •§ 1. Захисники абсолютизму. Теорія освіченої монархії
- •§ 2. Проект реформ державних установ с. Десницького
- •§3. Демократичний ідеал я. Козельського,
- •13 Американські просвітники про державу
- •§ 1. Демократична традиція «батьків-засновників» сша:
- •§ 2. Конституційні погляди федералістів
- •§ 1. Вчення і. Канта про право і державу
- •§ 2. Вчення г. Гегеля про право і державу
- •§ 3. Історична школа права
- •15 Основні напрямки західно-європейської
- •§1. Англійський лібералізм.
- •§ 2. Французький лібералізм. Б.Констан, а. Де Токвіль
- •§ 3. Соціалістичні вчення: ш. Фур'є, а. Сен-Сімон, р. Оуен
- •§ 4. Філософський і юридичний позитивізм
- •16 Проекти державних перетворень у росії й україні в першій половині XIX ст.
- •§ 1. Проект м. Сперанського і контрпроект м. Карамзіна
- •§ 2. Проекти конституції декабристів: м. Муравйов, п. Пестель
- •§3. Проект слов'янського союзу Кирило-Мефодіївського товариства
- •17 Основні напрямки європейських
- •§ 1. Ліберальні вчення про право і державу
- •§ 2. Марксистське вчення
- •§ 3. Анархізм про державу і право
- •§ 4. Аристократична концепція держави і права ф. Ніцше
- •XIX ст.
- •§ 1. Проекти і програми українських мислителів.
- •§ 2. Основні напрямки політико-правових вчень у Росії: консерватизм, «охоронний лібералізм», «російський соціалізм»
- •19 Розробка теорії права і правової
- •§ 1. Розробка теорії правової держави
- •§2. Розробка теорії права
- •20 Державно-правові концепції
- •§ 1. Консервативна державницька концепція
- •§2. Націоналістична концепція державності
- •§ 3. Національно-демократична модель української державності
- •§ 4. Соціал-демократична концепція української державності
- •21 Політико-правова ідеологія більшовизму
- •§ 1. Ленінське вчення про державу і право та його послідовників
- •§ 2. Радянське праворозуміння
- •§1. Теорія солідаризму л.Дюгі
- •§ 2. Неолібералізм про державу
- •§ 3. Концепції плюралістичної демократії
- •§ 4. Концепції соціальної держави і політики
- •§ 5. Теорія еліт
- •§ 6. Соціологічна юриспруденція
- •§ 7. Реалістична теорія права
- •§ 8. Юридичний позитивізм.
- •§ 9. Сучасні концепції природного права
- •Іменний покажчик
§ 4. Ідеї раннього соціалізму: т. Мор і т. Кампанелла
Розкута Відродженням і Реформацією політико-пра-вова думка прагнула не тільки дати відповіді на злободенні пи¬тання політичного, суспільного і релігійного життя, але і скон¬струювати проекти ідеального суспільства, організації публічної влади майбутнього. Серед таких проектів у XVI—XVII ст. з'яви-
111
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
лися і перші соціалістичні проекти, що відображали споконвічні устремління суспільних низів до соціальної справедливості І рівності, суспільної власності і самоврядування.
Найбільш відомі перші соціалістичні проекти майбутнього створили Томас Мор (1478—1535) у творі «Утопія» (1516) і Томмазо Кампанелла (1568—1639) у своєму творі «Місто Сонця» (1623). Вони були написані на захист політичної програми гуманістів, їх уявлень про «республіку вчених», але відображали й політичні ідеали соціальних низів.
Автор «Утопії» — англійський правознавець, парламентарій, наприкінці життя навіть лорд-канцлер — на початку твору дає різку критику соціальних і державно-правових порядків сучасної цивілізації. Корінь усіх соціальних зол, на думку Мора, — при¬ватна власність, гострі соціальні протиріччя, панування багатіїв і злидні мас. Вони породжують злочинність, криваве законодавство: суспільство саме створює злодіїв і карає їх. «Справді, — пише Мор, — злодію призначають тяжкі і жорстокі муки, тоді як набагато скоріше варто було б подбати про засоби до життя, щоб нікому не було жорстокої необхідності спершу красти, а потім гинути». Поки існує приватна власність, немає перспек¬тив на видужання суспільства. Вихід один: «повне знищення приватної власності».
Нинішня держава, писав Мор, ніщо інше, як змова багатіїв, що ратують під ім'ям і вивіскою держави про свої особисті вигоди. Їх хитрування і стають законами. Звідси складність і заплутаність законодавства, охорона його найжорстокішими покараннями.
«Найкращий стан держави» представлено на о-ві Утопія (від Грецьк. — «місце, якого нема»). Це — модернізована республіка За зразком античних чи середньовічних міст-республік, скоріше унітарна, що складається з 54 міст «з однаковою мовою, нравами, установами і законами». Усі посади тут виборні і на певний строк. Філарх обирається від кожних 30 родин на рік; на чолі кожних з десяти філархів з їхніми сімействами обирається протофіларх (транібор) з числа вчених. Вони й утворять міський сенат, очолюваний князем, який також обирається філархами Міста з кандидатів, запропонованих народом. Посада князя незмінювана, якщо тільки він не запідозрений у прагненні до тиранії. Найбільш важливі справи міста вирішуються зборами фі
112
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
лархів, що доводять суть справи до відома своїх сімейств і потім їх рішення повідомляють міському сенату. «Іноді справа переноситься на збори всього острова». Раз на рік збирається сенат Утопії (по три представника від кожного міста) для обговорення загальних справ держави. Органи влади Утопії здійснюють за¬гальне керівництво народним господарством, освітою і вихованням. Саме тому міський сенат обирається з учених. З їх же числа вибирають послів, духівництво, главу держави.
Для всіх утопійців суспільна праця обов'язкова (6 год. на день). Усі чоловіки і жінки займаються землеробством, ремеслами, змінюючи по черзі заняття і місце проживання (кожні 2 роки — з міста в село і навпаки).
Т. Мор підкреслює демократизм і дружелюбність утопійців. Жоден чиновник не виявляє пихатості і не вселяє страху: «їх називають батьками, і вони поводяться гідно». Там «кожному дозволяється належати до тієї релігії, яка йому подобається; якщо ж він буде намагатися навернути до неї інших, то може влаштовувати це тільки мирним шляхом, силою доказів». На острові панує повна згода, викоренені честолюбство, розбрат та інші пороки, породжені приватною власністю.
Своєрідне і право в Утопії. Панування суспільної власності, дружелюбність і демократизм утопійців пояснюють нечисленність злочинів, відсутність потреби у складному законодавстві. «За словами утопійців, — пише Т. Мор, — усі закони видаються тільки заради того, щоб нагадати кожному про його обов'язок». Крім того, зауважує він, «вони визнають усякий закон тим більше справедливим, чим простіше його тлумачення...Утопійці вважають найвищою мірою несправедливим зв'язувати яких-небудь людей такими законами, чисельність яких перевершує можливість їх прочитання чи їх темнота — доступність розуміння для всякого».
Своєрідне ставлення утопійців до покарань. За словами Т. Мора, вони не тільки відвертають людей від ганьби, але і за-прошують їх до чеснот, виставляючи напоказ їх чесні діяння. Тут не мають успіху шукачі посад позбавленням надії на їх успіх. Мор підкреслював першорядне значення громадської думки, морального впливу в арсеналі засобів попередження і припинення злочинів. Утопійці, які вчинили тяжкий злочин, не страчуються, як це було поширено в середньовічній Європі, але наве-
113
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
ртаються в рабство. Потреба в рабах викликалася необхідністю виконувати різні неприємні роботи — забивати худобу, вивозити нечистоти і т.п., що обтяжують побут щасливих утопійців. Раби поповнювалися не тільки злочинцями, але і військовополоненими чи засудженими до страти в інших державах, викуплених утопійцями. Отже і примусові роботи — більш гуманна міра покарання, ніж широко розповсюджена страта.
До воєн Мор відносився різко негативно. В «Утопії» політиці агресивних феодальних монархів протиставлено миролюбство утопійців, які вважають війну «діянням воістину звірячим». При необхідності вони ведуть лише оборонні війни, захищаючи свою щасливу державу.
Соціалістичні ідеї Т. Мора розвивав Т. Кампанелла. Будучи домініканським ченцем, за участь у підготовці повстання проти Іспанського ярма він провів у в'язницях близько 27 років, де і Написав у числі інших твір «Місто Сонця».
Суспільний лад Міста Сонця відрізняється зовсім новою ор¬ганізацією державної влади. Тут влада і управління ґрунтуються на трьох принципах: організація виробництва і розподілу, керування вихованням громадян; першорядну роль у здійсненні влади і управління грають учені; новий суспільний лад вимагає участі 11 її роду в управлінні державою.
Вчені і фахівці певних галузей народного господарства, знань чи мистецтв утворюють централізовану ієрархію виконавчих по¬сад. На чолі управлінської піраміди — верховний правитель «Сонце» (Метафізик). Він є главою світської і духовної влади, знаючись у всіх науках, мистецтвах, ремеслах. Його влада не Пожиттєва, він може бути змінений солярієм, що перевершує Правителя в знаннях, здатності керувати державою. При ньому діють три співправителі — Міць, Мудрість і Любов. Перший відає всім, що стосується війни і миру. Віданню Мудрості під¬лягають мистецтва, ремесла і науки, посадові особи і вчені, навчальні заклади. Любов керує народженістю, вихованням, сільським господарством і т. п.
Нижче в ієрархічній градації посад займають фахівці, що ві-диють окремими галузями (Агроном, Скотар, Вихователь, Економіст, Геометр, Поет, Астроном і т. д.). Ще нижче — началь¬ники загонів, головні майстри. У них стільки ж посадових осіб,
114
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
зауважує Кампанелла, скільки ми нараховуємо чеснот — є ще Великодушність, Мужність, Цнотливість, Щедрість, Правосуддя (карне і цивільне), Ретельність, Правдолюбство і т. д. На кожну з посад обираються ті, кого ще з дитинства визнають у школах найбільш придатними для її заняття. Влада посадових осіб спирається на загальну повагу і добровільний послух. Вони міняються з волі народу.
Органи влади і управління в Місті Сонця функціонують на демократичних началах. Двічі на місяць скликається Велика Рада всіх соляріїв, що досягли 20-літнього віку, де обговорюються державні справи, виконання посадовими особами своїх обов'язків і нові кандидатури. Кожний восьмий день збираються усі вищі посадові особи держави. Відбуваються збори і нижчих посадових осіб для обговорення поточних справ.
У Місті Сонця існують право, правосуддя. За Кампанеллою, закони тут нечисленні, короткі і ясні. Вони усі вирізані на мідній дошці біля дверей храму правосуддя. Тут кожний підсудний старшому начальнику. «...Усі головні майстри є суддями і мо¬жуть присуджувати до вигнання, батогів, догани, відсторонення від загальної трапези, відлучення від церкви і заборони спілкуватися з жінками». Імовірно, найбільш складні справи розглядаються в суді. Процес гласний, усний, швидкий, з використанням свідків. Тут переслідуються, пише Кампанелла, невдячність, злість, неповага одне до одного, неправда, лінощі. На відміну від Утопії в Місті Сонця до насильників застосовується страта, діє принцип таліону, але немає в'язниць. Право помилування здійснює Верховний правитель, апеляції про пом'якшення ви¬років розглядають його співправителі.
За твердженням Кампанелли, солярії багаті й одночасно бідні. Багаті, тому що в них є усе. Бідні, тому що в них немає ніякої власності. Солярії стверджують, пише він, що крайня убогість робить людей негідниками, хитрими, злодіями, а багатство — пихатими, невігласами, зрадниками і т. п. Однак соціальна рівність і свобода людей тут доводиться до зрівнялівки (загальні трапези, їжа й одяг, житла, заняття). Суспільна праця соляріїв займає не більш 4 год. на день. Весь інший час вони присвячують приємним заняттям науками, співбесідам, розвитку розумових і тілесних здібностей. Державний устрій і порядки в Місті Сонця Кампанелла називає «зразком для посильного наслідування».
115
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
Висновки
Отже, політико-правова думка епохи Відродження і Реформації відроджувала гуманізм, людський вимір держави, права, політики, релігії. Мислителями XVI—XVII ст. були закладені теоретичні основи концепції прав людини, держава знову, Після античності, стала розглядатися як суспільне явище, незалежне від церкви. Розкута Відродженням і Реформацією думка поклала початок теоретичній розробці проблем політики, державного суверенітету, форм держави. Багато програмних ідей Тієї епохи одержали розвиток у наступних мислителів.
Час Середньовіччя не вирішував і не вирішив ряд основних проблем — політичного відчуження народу від держави, пріоритет права в управлінні суспільством, співвідношення приватного і публічного права, форм власності, механізм реалізації прав людини, подолання антагонізмів у суспільстві й ін., у початковому виді вирішених, теоретично і практично, в античних державах. У пізнє Середньовіччя політико-правова думка лише намітила тенденцію переходу від станового до громадянського суспільства. Спроби ранніх соціалістів теоретично радикально вирішити ці проблеми в утопічних проектах Т. Мора і Т. Кампанелли лише вказали альтернативу суспільного розвитку, типові пороки суспільства і держави Середньовіччя. При всьому демократизмі їх доктрин вони продемонстрували в той же час небезпеку суспільного нівелювання особистості в умовах суспільного ішробництва і розподілу, установки на аскетизм, авторитарність і байдужість до правових умов розвитку людини. В обох проектах домінують інтереси держави.
Проекти суспільної організації виробництва і споживання згодом прислужаться джерелом комуністичних вчень.
116
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________