3. Система та правове становище органів, здійснюючих державний контроль та державне управління сільським господарством.

Державне управління та контроль сільським господарством здійснюють органи загальної та спеціальної компетенції.

Загальної компетенції:

- Президент України;

- Кабінет Міністрів України;

- Верховна Рада України;

- обласні, міські, районні держадміністрації.

Спеціальної компетенції:

- Міністерство аграрної політики України;

- Надзвичайна комісія з питань агропромислового комплексу;

- Головне обласне управління сільського господарства і продовольства;

- районне управління сільського господарства і продовольства;

- Державний комітет рибного господарства;

- Державний комітет харчової промисловості;

- Комітет з питань садівництва, виноградарства;

- Державне агентство земельних ресурсів України.

Міністерство аграрної політики України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики. Міністерство:

- розробляє основні напрямки державної аграрної політики, механізм її реалізації;

- розробляє та забезпечує реалізацію державних програм і концепцій розвитку галузей агропромислового виробництва;

- здійснює заходи стосовно фінансово-кредитного забезпечення АПК;

- розробляє системи галузевих стандартів і нормативів агропромислового виробництва тощо.

Правове становище визначається Положенням про Міністерство аграрної політики України, затверджене Указом Президента від 7 червня 2000 р. № 772/2000.

МАПУ видає накази, організовує та контролює їх виконання. Рішення МАПУ, прийняті в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями, незалежно від форми власності, а також громадянами.

Головне обласне управління сільського господарства і продовольства.

Правомочності визначені Типовим положенням про Головне управління сільського господарства і продовольства обласної, управління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1546.

Управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Найважливіші серед них ті, що стосуються участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, організації розроблення та здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави тощо.

Органом державного управління землями сільськогосподарського призначення є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство).

Воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра Охорони навколишнього природного середовища.

Агентство забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Правове становище і компетенція Держземагенства визначені Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р. № 614.

Вагома роль в державному управлінні та регулюванні належить державним інспекціям, які являються складовою частиною органів державно-виконавчої влади.

- Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції. Знаходиться в структурі Мінагрополітики України, її правове становище визначено в Положенні про Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції (відділ) Міністерства аграрної політики України. До неї входять: - Державна інспекція по заготівлях і якості продукції (Держзаготінспекція); - Державна хлібна інспекція (Держхлібінспекція).

- Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів є окремим підрозділом Міністерства аграрної політики, діє на підставі Положення, затвердженому Наказом Мінагрополітики від 8 листопада 2000 р. № 222. Забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики з питань нагляду за технічним станом сільськогосподарських машин та обладнання.

- Українська державна насіннєва інспекція Міністерства агарної політики здійснює державний насіннєвий контроль. Діє на підставі Положення про Українську державну насіннєву інспекцію, затвердженому наказом Мінагрополітики від 19 грудня 2000 р. № 255.

- Головна державна служба з карантину рослин в системі Мінагрополітики діє згідно з Законом України від 30 червня 1993 р. «Про карантин рослин» та на підставі Статуту державної служби з карантину рослин України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 892 від 28 жовтня 1993 р. До державної служби належать Головна державна інспекція з карантину рослин.

- Державний департамент ветеринарної медицини здійснює державний ветеринарний контроль у відповідності до Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р. Діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. № 641. Державний департамент ветеринарної медицини є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінагрополітики і йому підпорядковується.

Основна компетенція інспекцій – державний нагляд за дотриманням сільськогосподарськими виробниками вимог законодавства, норм, стандартів і правил , установлених у сфері сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи вище викладене виділяємо основні принципи державного регулювання і управління у сфері агропромислового виробництва:

- упорядкування механізму управління державним сектором АПК;

- пріоритетність розвитку сільськогосподарського виробництва;

- пільгове кредитування і оподаткування;

- невтручання державних органів у господарську діяльність сільськогосподарських підприємців;

- вдосконалення ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство;

- здійснення державного регулювання переважно економічними методами;

- законність та інші.