Процедура здійснення екстрадиції

Процедура проведення екстрадиції регламентується нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надання Верховною Радою України і положеннями КПК України з дотриманням загальновизнаних принципів міжнародного права

Екстрадиція включає в себе наступні етапи, які встановлюються КПК України: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Процедура видачі починається з направлення однією державою іншій відповідного запиту, який складається однією з мов міжнародного спілкування. Запити передаються через міністерства закордонних справ або безпосередньо через правоохоронні органи.

Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законодавством України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі і не відбутий строк становить не менше чотирьох місяців .

Центральними органами щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.

Документи про видачу (клопотання) особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

Документи складаються у письмовій формі і повинні містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину.

 Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

Видана в Україну особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснено видачу (екстрадицію).

Про результати провадження у справі стосовно виданої особи центральний орган інформує компетентний орган іноземної держави, який ухвалив рішення про видачу (екстрадицію). Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган ухвалює рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу або його заступником. Про своє рішення центральний орган повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж семи днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.

Передавання особи має бути здійснено протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передавання. Цей строк може бути продовжено центральним органом до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

Найбільшого прогресу у взаємній допомозі щодо спрощення видачі злочинців добилися країни – члени Європейського Союзу, які ввели у відносинах між собою так званий «Європейський ордер на арешт», який покликаний спростити «подвійну кримінальну відповідальність», коли для екстрадиції злочинця скоєний ним злочин повинен бути визнаний як кримінальним судочинством держави, де він був затриманий, так і держави, яка направила запит про екстрадицію.

Крім того, він забезпечить ефективну взаємодію національних правоохоронних органів щодо оперативного пошуку і затримки злочинців, що значно спростить процес екстрадиції. Угода розповсюджується на 32 види тяжких злочинів, які передбачають позбавлення волі на строк від 3 і більше років.

Згідно з угодою, рішення про екстрадицію повинно бути прийнято протягом 60 діб з моменту затримання особи і 90 діб у виняткових випадках. Раніше у країнах ЄС цей процес становив приблизно 9 місяців.

У сучасному міжнародному праві спостерігається тенденція спрощення процедури видачі. Зокрема йде мова про пом’якшення вимог «подвійної кримінальності», скорочення кількості підстав відмови у видачі, а також скорочення ролі адміністративних органів. Головною перешкодою в цьому процесі залишається неготовність держав беззастережно визнавати видані в інших країнах ордери на арешт. Причина криється, головним чином, у відмінності правових систем, а також у недовірі серед держав.