linkova_o_yu_universitetska_osvita_vstup_do_specialnosti

[Джерело: Амоша А., Вишневськшї В. До питання про оцінку рівня податків в Україні. // Економіка України. - 2002. - №8. - С 17].

3.МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ БІЗНЕСУ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ. МАЛІ ПІДПРИЄМСТВА. ПАРТНЕРСТВА: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО. КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО. КОРПОРАТИВНИЙ БІЗНЕС: АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА.

Механізм створення бізнесу: 1. Пошук ідеї та виду діяльності; Сфери видів діяльності: виробництво; послуги; ідей - інтелектуальне виробництво; комерційної

діяльності; зовнішньоекономічної діяльності. Стадії функціонування підприємств бізнесу:

1.пошук нової ідеї та її оцінка (фактори, які викликали нову ідею, цінність ідеї, оцінка ризику і прогнозування корисності, відповідність ідеї вашим цілям знанням умінням, порівняння з продукцією конкурентів).

II. Складання бізнес-плану (сегмент ринку, його обсяг і основні характеристики, план маркетингу, виробництва, фінансовий, фінансова забезпеченість, форма власності, стратегія проникнення на ринок).

III. Необхідні ресурси (розміщення ресурсів, не достатні ресурси, потенційні постачальники, способи залучення ресурсів, контроль за придбанням та використанням ресурсів).

IV. Управління підприємством (стиль керівництва, структура керівництва, ключові фактори успіху, слабкі місця та шляхи їх подолання, система контролю).

2.Підготовка засновницьких документів:

- статут (індивідуальні, приватні, малі, ТОВ, ТДВ, ВАТ, ЗАТ) -приймається на зборах всіх учасників, його завдання - дати повне уявлення про правовий статус підприємства, про його внутрішні механізми управління, режим формування і використання майна, розпорядження його коштами і прибутком. Розділи статуту: загальні положення; вид основні цілі та напрями діяльності; зовнішньоекономічна діяльність; права фірми; майно фірми; фонди фірми; виробничо-господарська діяльність; управління фірмою та її трудовим колективом; організація та оплата праці; розподіл прибутку та відшкодування збитків; облік звітність і контроль; припинення діяльності фірми.

- засновницький договір (повне командитне товариства, ТОВ, ТДВ, ВАТ, ЗАТ) - регламентує відносини засновників, згода про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи, його зміст - об'єднання майна і підприємницьких зусиль з метою отримання доходу. Розділи: преамбула; предмет договору: загальні положення; юридичний статус фірми; види діяльності; статутний фонд і вклади засновників; права та обов'язки учасників; управління фірмою; управління фірмою; розподіл прибутку та відшкодування збитків; решта умов; відповідальність за порушення договору; умови розірвання договору; умови та строки набуття договором чинності.

Процес укладання засновницьких документів: підготовча робота — цілі, завдання, методи організації підприємства; попередні переговори з потенційними засновниками; збирання і узагальнення необхідних матеріалів; створення робочої групи для розробки документів; юридичні та економічні консультації; підготовка та проведення установчих зборів (розглядають питання створення: підприємства; найменування; склад засновників; строки розробки документів; організаційні питання).

3.Формування статутного фонду. Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності, а також додаткових внесків учасників і спонсорів. Вклад в уставний фонд: будівлі споруди, обладнання; кошти засновників; усі види майнових прав; ноу-хау (об'єкти інтелектуальної власності). Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва.

4.Державна реєстрація (виконавчим комітетом міської ради народних депутатів). Документи: реєстраційна картка; статут, засновницький договір; письмове підтвердження про наявність юридичної адреси;

квитанція про сплату за державну реєстрацію. Реєстрація на протязі — 5 днів. Протягом 10 днів - видається свідоцтво про реєстрацію. Дані про відкриття нового підприємства до установ статистики та податкової інспекції подає орган державної реєстрації. Свідоцтво про реєстрацію є основою для відкриття рахунку в банку.

5.Управління підприємством. Орган управління - збори учасників (2 рази на рік, вважають дійсними, якщо присутні власники, що володіють більше 60 % голосів, а якщо вирішуються: питання які потребують одностайності, то 100 %: визначення основних напрямів діяльності; затвердження його планів і звітів про їх виконання; змін у статуті; виключенні учасників із товариства).

Також створюється виконавчий орган - дирекція (виконує, поточне

керівництво).

Контроль за діяльністю дирекції виконує ревізійна комісія.

6. Припинення діяльності підприємств бізнесу - два шляхи: реорганізація, ліквідація. Випадки реорганізації підприємства:

1.Злиття з іншим підприємства та утворення в результаті нового підприємства, до якого переходять усі майнові права та обов'язки обох підприємств;

2.Приєднання одного підприємства до іншого. В результаті до останнього переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що приєднується;

3.Поділ підприємства. Новим підприємствам, що виникли, переходять за домовленістю сторін, у відповідних частинах майнові права і обов'язки розділеного підприємства;

4.Виділення з підприємства одного або кількох нових, яким переходять за актом у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства;

5.Перетворення одного підприємства в інше. До нового підприємства переходять усі майнові права і обов'язки реорганізованого.

Ліквідація підприємства:

1.За особистою ініціативою власника;

2.Після закінчення терміну, на який воно створювалося, або після досягнення мети організації;

3.За рішенням вищого органу підприємства;

4.Згідно з рішенням суду: за клопотанням банківських органів в разі

неплатоспроможності та визнанні банкрутом; контролюючих органів за систематичне або грубе порушення чинного законодавства; 5. За іншими законодавчими підставами.

Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється підприємством або судом. Порядок ліквідації:

1.Публікація в офіційній пресі інформації про ліквідацію підприємства; повідомляє порядок і строк прийняття претензій;

2.Оцінює наявне майно підприємства;

3.Виявляє кредиторів і дебіторів;

4.Сплата боргів (порядок сплати боргів: бюджет; кредитори; оплата праці; розігоділ між засновниками);

5.Складання ліквідаційного балансу.

Підприємство вважається ліквідованим після занесення запису до реєстру державної реєстрації. Організаційно-правові форми підприємств:

I. Малий бізнес — включає індивідуальну трудову діяльність громадян, що мають статус юридичної особи, або не мають його (індивідуальні, сімейні підприємства, фермерські господарства, малі підприємства незалежно від форми власності). Життєвий цикл — 3-5 років.

II. Партнерство - існує в малому і великому бізнесі. - це колективне підприємництво, засноване на різних формах власності, при цьому партнери несуть повну солідарну відповідальність за результати своєї господарсько-фінансової діяльності або у частках вкладених у капітал фірми.

Товариство з обмеженою відповідальністю - має статутний фонд, розподілений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами, учасники товариств несуть відповідальність за результати господарсько-фінансової діяльності в межах їх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю - має статутний фонд, розподілений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами, учасники товариств несуть відповідальність за результати гошодарсько-фінансової діяльності своїми внесками в статутний фонд, а в разі недостатності цих сум — додатково майном, що їм належить, в однакових для всіх учасників розмірах.

Повне товариство — учасники його займаються спільною підприємницькою діяльністю та несуть солідарну відповідальність за

зобов'язання товариства всім своїм майном. Учасникам повного товариства заборонено конкурувати з іншими повними товариствами. Вони непоширені.

Командитне товариство - це об'єднання кількох громадян і або юридичних осіб на основі договору між ними для спільної господарської діяльності, що включає дійсних членів і членів-вкладників (командиторів). Члени товариства несуть повну відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном,

ачлени-вкладники - у межах своїх вкладів у капітал товариства. Це товариство - спосіб акумуляції капіталу, з одного боку окремих громадян, що бажають здійснити ділові проекти, але не мають для цього достатніх коштів, а з другого - різних фірм, що бажають вкласти свій капітал у справу,, але не мають проектів, під які могли б бути вкладені капітали.

III. Корпоративне підприємництво - пов'язане з акціонерними товариствами.

Закрите акціонерне товариство — це підприємство, акції, якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися через вільний продаж.

Відкрите акціонерне товариство — це підприємство, акції якого розповсюджуються за відкритою підпискою, а також купівлею -продажем на біржі.

Особливості акціонерного підприємства:

-акціонери не несуть відповідальності за зобов'язаннями товариства, а лише ризик - знецінення вартості акцій;

-права акціонерів поділяють на майнові (одержання дивідендів, а також частини вартості майна у разі його ліквідації) та особисті (на участь у голосуванні на загальних зборах учасників);

-дає змогу об'єднати необмежену кількість вкладників, у тому числі і дрібній, та зберегти при цьому контроль великих вкладників за діяльністю підприємства;

-акціонерна - найбільш стійка форма об'єднання капіталів, вихід будь-кого із вкладників не тягне за собою обов'язкового закриття підприємства.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Проаналізувати сутність понять бізнес та підприємництво.

2. Особливості податкової системи України.

3. Головні види податків.

4. Особливості світових податкових систем.

95

5. Порядок ліквідації підприємства.

6. Головні організаційно-правові форми підприємств.

7. Порядок відкриття підприємства.

8. Порядок ліквідації підприємства.

9. Можливості реорганізації підприємства. ЛІТЕРАТУРА:

І.Виханский О.С. Наумов А.И. Менеджмент. -М.: Гардарика, 1998.- 528 с.

2. Дзниелс Джон Д., Радеба Ли X. Международньїй бизнес: внешняя С)реда и деловьіе операции: Пер.

сангл., 6-е изд. - М.:Дело, 1998. - 784с.

3.Єфремов B.C. Стратегия бизнеса. Концепция и методьі планирования / Учебное пособие.-М.: Финпресс, 1998.-192с.

4.Каменецкий В.А., Патрикеев В.П. Собственность в XXI столетии. - М.: ЗАО «Издательство «Зкономика», 2004. - 315 с.

5.Кисельов А.П. Основи бізнесу. - Київ.,1999. - 191 с.

6.Козак Ю.Г., Матвєєв С.А. Міжнародне оподаткування. - Київ; Центр навчальної літератури, 2003. -

550 с.

7.Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб: Питер Ком, 1998.-896 с.

8.Лунев В.Л. Тактика и стратегия управлення фирмой: Учебн.пособ. -М.: Финпресс, 1997. - 356 с.

9.Маслов Е.В. Управлшие персоналом предприятия. - Уч.пособ. — М..-1999.- 312 с.

10.Мельник В.М., Грицаєнко І.А., Іванишина О.С. Оподаткування підприємницької діяльності. - Київ: „Кондор". - 2003. - 160 с.

П.Обер - Криє Дж. Управлени.е предприятием: Пер. С фран. - М.: Сиринг, 1997.-257 с.

12.Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції / Перекл. З англ.. - К.: Основи, 1998.-390 с.

13.Портер М. Конкуренти: Пер. С англ.. - : Учебн.пособ. - М.: издательский дом „Вильямс", 2000. —

485 с.

14.Соколовська A.M. Податкова система держави. Київ: „Знання-Прес", 2004.-454 с.

15.Тимченко О.М. Податковий менеджмент. - Київ: КНЕУ. - 2001 - 150 с.

16.Фесечко В.В. Собственность: сущность, форма, содержание, структура. - Донецк: ДонГУЗТ. - 2003. - 134 с.

П.Шумпетер Й. Теория зкономического развития. - М.: Прогресе, 1982. -455с.

ТЕМА 5. МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВ БІЗНЕСУ ПЛАН

1.Головні поняття менеджменту. Еволюція управлінської думки. Функції менеджменту,

2.Менеджмент у сучасному світі. Якості менеджера.

3.Управління персоналом та людськими ресурсами. Підґрунтя індивідуальної та групової поведінки.

1.ГОЛОВНІ ПОНЯТТЯ МЕНЕДЖМЕНТУ. ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ. ФУНКЦІЇ

МЕНЕДЖМЕНТУ.

Підприємництво - вид діяльності, який здійснюється на свій страх і ризик і під свою майнову відповідальність* Менеджмент - це наука й мистецтво управління людьми в господарській діяльності. Менеджмент -процес ефективного й продуктивного виконанім роботи завдяки праці інших людей і співробітництву з ними. Менеджмент як людська діяльність припускає прийняття індивідом відповідальності за свою діяльність і свідомі зусилля, спрямовані на досягнення певного результату.

Функції менеджменту:

1.Планування - це процес постановки цілей і визначення методів їхнього досягнення.

2.Організація - це діяльність по створенню організаційної структури й підбору кадрів.

3.Координація - це створення логічного взаємозв'язку між рівнями керування.

4.Мотивація - це створення внутрішніх спонукань до дій за допомогою санкцій або заохочень.

5.Контроль - це процес забезпечення досягнення цілей організації.

6.Керування - це планування, організація, координація, мотивація й контроль, спрямовані на досягнення цілей організації.

Закони управління

1.Закон цілеутворення - ціль дії керуючої системи повинна вибиратися на основі об'єктивних законів розвитку й специфічних законів функціонування елементів організації.

2.Закон розмаїтості - вимагає розмаїтості управлінських впливів на керований об'єкт.

3.Закон зміни - припускає наявність змін стану об'єктів і процесів

керування.

4.Закон зворотного зв'язку - встановлює зв'язок керуючого й керованого органа.

Закони організації:

1.Закон композиції - відображає необхідність узгодження цілей організації.

2.Закон пропорційності - характеризує необхідність певного співвідношення між частинами цілого.

3.Закон найменших - передбачає що стабільність цілого визначається стабільністю найменшої складової.

4.Закон онтогенезу - кожна система проходить всі стадії життєвого циклу.

5.Закон синергії - сума властивостей системи не дорівнює сумі властивостей її компонентів. Різниця між властивостями системи і її компонентів називають синергетичним ефектом.

6.Закон упорядкованості - головний сполучний елемент системи -упорядкована інформація.

7.Закон єдності аналізу й синтезу.

8.Закон самозбереження - будь-яка система прагне зберегти себе як єдине ціле.

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення її цілей. Характеристики організацій: ресурси: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація; залежність

від зовнішнього середовища; горизонтальний поділ праці - поділ всієї роботи на складові компоненти; наявність підрозділів; вертикальний поділ праці для координації роботи; необхідність керування.

Життєдіяльність організації складається з трьох процесів: отримання ресурсів із зовнішнього середовища; виготовлення товару або надання послуги; передання товару або послуги у зовнішнє середовище.

Завдання менеджменту підтримка балансу між усіма процесами в організації. Тобто організація як відкрита система постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем. Тому і професій в менеджменті дуже широке коло. Отже спеціалісти, що отримали диплом зі спеціальності „Менеджмент організацій" можуть займатися виконанням наступних робіт: управління фінансами; управління маркетингом; управління

98 персоналом; управління виробництвом;управління екаунтингом та ін.

Структура організації відображає окремі підрозділи та зв'язки між ними. Вихідним для побудови структури є проектування роботи, яке залежить від потрібної кваліфікації працівників, обсягу робіт, наявності зворотнього зв'язку.

Еволюція менеджменту. Погляди на управління розвивалися з розвитком суспільних стосунків, удосконаленням технологій та бізнесу, появою нових засобів зв'язку та обробки інформації. Погляди на управління залежали від соціально-політичної системи, де вони розроблялися. Сучасні підходи до вивчення менеджменту поділяються на дві групи: одномірні, та синтетичні.

На етапі розвитку одномірних підходів, поступово вивчається три об'єкти в управлінні:

задачі (школа наукового управління та класична школа - засновник Фредерік Уінслоу Тейлор); люди (школа людських відносин та поведінський підхід — засновник Елтон Мейо);

управлінська діяльність (школа науки управління). Головні принципи наукового управління Тейлора: розробка оптимальних методів роботи на основі наукового вивчення витрат часу, зусиль та ін.; виконання розроблених стандартів;

відбір, навчання та розміщення працівників на ті робочі місця, де вони можуть принести найбільшу користь; оплата за результатами праці;

функціональні менеджери - здійснюють контроль за спеціалізованими напрямками; підтримка дружніх стосунків між робітниками і менеджерами з метою

забезпечення можливості здійснення наукового управління. Класична школа на чолі з Анрі Файолем запропонувала розпіздати управління як комплекс взаємопов'язаних функцій менеджменту.

Головним досягненням школи людських відносин було проведення в 1920-1930 pp. Хоуторнського експерименту - в ході якого вивчали залежність між продуктивністю праці і фізіологічними умовами праці (освітлення, та ін.). Мейо зробив висновок, що висока продуктивність праці пояснюється особливими взаємовідносинами в колективі працюючих та їх сумісною діяльністю. Тобто необхідно створити особливі

99

умови для того щоб людина працювала з інтересом та ентузіазмом.

Поведінський підхід визначав, що для успіху в управлінні менеджер повинен відмовитися від формальної взаємодії з підлеглими, бути лідером, що признаний працівниками.

Школа науки управління вивчає різні математичні моделі щодо кількісного обґрунтування: прийняття управлінських рішень.

На відміну від одномірних вчень до управління синтетичні вивчають його як багатопланове, комплексне та змінне явище. До синтетичних теорій відносяться:

Процесний підхід - управлінська діяльність розглядається як серія безперервно пов'язаних дій, що послідовно реалізують головні функції менеджменту (планування, організацію, мотивацію та контроль). - .

Системний підхід — всі елементи, що утворюють управлінську діяльність пов'язані між собою. Ситуаційний підхід — одні й ті ж самі функції управління по різному реалізуються в залежності від

конкретних ситуацій. Для того щоб досягти ефективності управління в кожній ситуації необхідно: вміти проаналізувати ситуацію; розробити підхід, який найкращим чином дозволить вирішити конкретну проблему; управління повинно бути гнучким.

2. МЕНЕДЖМЕНТ У СУЧАСНОМУ СВІТІ. ЯКОСТІ МЕНЕДЖЕРА.

Менеджер - це член організації, що здійснює управлінську діяльність та вирішує управлінські завдання, В будь якій організації існує ієрархія, тому всі менеджери відіграють різні ролі, займають різні позиції в організації, вирішують різні задачі. Причини, чому організація не може існувати без менеджерів: менеджери здійснюють виконання організацією її головного призначеній; менеджери проектують і встановлюють взаємодію між окремими операціями; менеджери розробляють стратегії для організації в умовах що змінюються; менеджери забезпечують реалізацію інтересів власників; менеджери - головний інформаційний ланцюжок, що забезпечує зв'язок з оточенням організації; менеджери несуть формальну відповідальність за результати діяльності організації; менеджери офіційно представляють організацію на офіційних заходах.

Особисті якості менеджера залежать від рівня управління: концептуальні - вміння планувати і керувати діяльністю організації, прогнозувати та корегувати її діяльність (в більшій мірі необхідні для

100 керівників вищих рівнів управління);

міжособистісні вміння - спілкуватися з людьми, переконувати людей, вирішувати конфлікти, залучати до прийняття рішення (в рівній мірі потрібні для будь-якого керівника); професійні - знати особливості своєї справи (в більшій мірі необхідні для керівників нижчих рівнів управління).

Індивідуальність людини складається з того, що кожна людина в чомусь подібний з усіма іншими; кожна людина в чомусь однаковий з деякими іншими індивідами; кожна людина в чомусь не схожа ні на кого.

Вміння й ролі менеджера за Мінцбергом:

1.Міжособистісні ролі: головний керівник; лідер; сполучна ланка.

2.Інформаційні ролі: приймач інформації;- розповсюджувач інформації; представник.

3.Ролі, пов'язані із прийняттям рішень: підприємець; ліквідує порушення; розподільник ресурсів; ведучий переговори.

Вимоги до підприємця (є власником і менеджером свого бізнесу): вміння нестандартно мислити; мати силу волі; цілеспрямованість; велику працездатність; націленість на пошук нового.

3.УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ. ПІДҐРУНТЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТА ГРУПОВОЇ ПОВЕДІНКИ.

Система управління персоналом включає такі підсистеми: умов праці; трудових відносин; оформлення та обліку кадрів; планування та маркетингу персоналу; розвитку кадрів;

аналізу та розвитку засобів стимулювання праці; юридичних послуг; розвитку соціальної інфраструктури; розробки організаційної структури управління.

Етапи управління трудовими ресурсами:

планування трудових ресурсів (оцінка наявних ресурсів, оцінка майбутніх потреб в трудових ресурсах, програми по розвитку трудових ресурсів); набір трудових ресурсів; відбір кадрів (співбесіда,

випробувальні терміни);

визначення заробітної плати та пільг; професійна орієнтація та соціальна адаптація в колективі; підготовка кадрів;

оцінка результатів діяльності (функції: адміністративні, інформаційні, мотиваційні).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Сутність та еволюція менеджменту.

2.Головні одномірні вчення та їх внесок в теорію менеджменту.

3.Головні синтетичні вчення та їх внесок в теорію менеджменту.

4.Головні функції менеджменту.

5.Організація як відкрита система.

6.Посади, які можуть займати фахівці зі спеціальності „Менеджмент організаці'і".

7.Особливості системи управління персоналом.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Бабицький А.Ф. Методологія аналізу економічних процесів і управління.- Навч. Посіб. - К.: МАУП, 2003. - 128 с.

2.Виханский О.С. Наумов А.И. Менеджмент. М.: Гардарика, 1998.- 528 с.

3.Дзвид Бодди, Роберт Пзйтон Основн менеджмента. СПб., 1999. —816 с.

4.Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб: Питер Ком,1998.-896 с.

5.Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия. - Уч.пособ. — М.:1999.-312с.

6.Мзскон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основьі менеджмента: Пер. С англ. - М.: Дело, 1992 - 702 с.

7.Обер — Криє Дж. Управление предприятием: Пер. С фран. - М.: Сиринг, 1997.-257 с.

8.Стефан П. Робіне, Девід А. ДеЧенцо Основи менеджменту. Пер з англ. -К.: Основи-2002.-671с.

9.Теория организации: Учебник для вузов / Г.Р. Латфуллин, А.В. Радченко. - СПб.: Питер, 2003. - 400

с,

10.Томпсон А.А., Стрикленд А.Дк. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.-576 с.

11.Тзрбин Патрик Стратегические игрьі / Пер. с англ. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. - 264 с.

ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ЕТИКА В БІЗНЕСІ

ПЛАН

1.Поняття, концепції та аспекти соціальної відповідальності організації.

2.Аргументи на користь та проти соціальної відповідальності. Основні підходи до соціальної відповідальності.

3.Етика бізнесу. Етичні проблеми у менеджменті.

1. ПОНЯТТЯ, КОНЦЕПЦІЇ ТА АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Сучасна організація - є складною частиною оточення, що складається з багатьох частин (зацікавлених

груп), від яких залежить саме існування організації. Прихильники концепції соціальної відповідальності прагнуть проаналізувати взаємозалежність суспільства й бізнесу та розділяють наступні рівні соціальної відповідальності організації, див. рис. 2.

Рисунок 2 - Піраміда корпоративної відповідальності.

Теорія зацікавлених груп розглядає соціальну відповідальність організації з позиції: внутрішніх зацікавлених груп: акціонерів; власників; менеджерів; працівників; зовнішніх зацікавлених іруп: постачальників; споживачів;

посередників; конкурентів; ділових партнерів; суспільства в цілому; майбутні покоління.

Суспільне середовище може сильно впливати на процес досягнення цілей організації, тому необхідно збалансувати економічні цілі з соціальними інтересами зацікавлених груп.

103 Протилежні за своїм характером ознаки соціальної відповідальності: організація - економічна

цілісність, зобов'язана піклуватися тільки про ефективність використання своїх ресурсів. Таким чином, організація виконує економічну функцію виробництва товарів та надання послуг, що необхідні для суспільства в ринкових умовах, одночасно забезпечуючи працею іромадян і максимальні прибутки для власників;

головна роль бізнесу — використання ресурсів в діяльності, спрямованій на збільшення прибутку за умови виконання законодавства, зобов'язань перед зацікавленими групами, чесної конкурентної боротьби. 2. АРГУМЕНТИ НА КОРИСТЬ ТА ПРОТИ СОЦІАЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

добрі довгострокові перспективи організації - тому що достатні короткострокові витрати на соціальні

4.Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб: Питер Ком, 1998.-896 с.

5.Мзскон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основьі менеджмента: Пер. С англ. - М.: Дело, 1992 -

702 с.

6.Стефан П. Робіне, Девід А. ДеЧенцо Основи менеджменту. Пер з англ. - К.: Основи - 2002.

-671 с.

7.Теория организации: Учебник для вузов / Г.Р. Латфуллин, А.В. Радченко. - СПб.: Питер, 2003. - 400 с.

8.Томилов В.В. Культура предпринимательства. - СПб.:Питер, 2001.-176 с.

9.Томпсон А.А., Стрикленд А.Дк. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.-576 с.

Ю.Тзрбин Патрик Стратегические игрьі / Пер. с англ. -Днспропетровск: Баланс-Клуб, 2003. -264 с. П.Хаммер М., Чампи Дж. Реинжиниринг корпорации: Манифест революции в бизнесе. Пер.

С англ.. - СПб.: Издательство С. — Петербургского университета, 1997. - 332 с.

ТЕМА 7. БІРЖА ТА БІРЖОВІ ОПЕРАЦІЇ. ФОНДОВИЙ РИНОК.БАНКИ ТА БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ. СИСТЕМА СТРАХУВАННЯ. РИЗИК - МЕНЕДЖМЕНТ.

ПЛАН

1.Роль та структура фінансового ринку. Фондова біржа. Поняття та основні види цінних паперів. Поняття та призначення бірж у ринкових умовах. Функції бірж. Види біржових угод. Первинний і вторинний фондовий ринок. Форми організації торгівлі цінними паперами. Форми біржової торгівлі. Класифікація бірж.

2.Структура сучасної банківської системи. Основні види банківських послуг. Функції банківської

системи.

3.Поняття та управління ризиком в ринковій економіці. Поняття та зміст страхування. Історія страхової справи. Види страхування.

Інфраструктура сучасного бізнесу - компонент ділових стосунків. Завдяки їй бізнес є цивілізованою формою відносин між людьми. Важливо, що інфраструктура не нав'язана бізнесменам ззовні, а є породженням ділових стосунків, інфраструктура бізнесу сформувалася в результаті тривалої еволюції ділових стосунків і є сукупністю оргаиізаційно-правових форм, що опосередковують рух ділових відносин і пов'язують ці відносини в єдине ціле.

Діловий світ - це не тільки ті, хто здійснює підприємницький, споживчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між підприємцями, найманими працівниками, споживачами мають безліч проміжних форм, які спрощують їх і допомагають в реалізації ділових інтересів.

Основні форми інфраструктури бізнесу в сучасній ринковій економіці - фінанси, податки, кредит, банки; біржі; система страхування; інформаційні технології та засоби ділової комунікації; консалтингові і аудиторські компанії.

Інфраструктура бізнесу виконує суттєві функції, а саме: організаційне оформлення ділових стосунків; реалізація своїх інтересів; спеціалізація різних суб'єктів економіки; підвищення оперативності та ефективності їх роботи на основі диференціації заповнюваних ними ринкових ніш; полегшення форм юридичного та економічного контролю, державного та суспільного регулювання ділової практики.

1.РОЛЬ ТА СТРУКТУРА ФІНАНСОВОГО РИНКУ. ФОНДОВА БІРЖА. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ. ПОНЯТТЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ БІРЖ У РИНКОВИХ УМОВАХ. ФУНКЦІЇ БІРЖ. ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД. ПЕРВИННИЙ І ВТОРИННИЙ ФОНДОВИЙ РИНОК. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ. ФОРМИ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ. КЛАСИФІКАЦІЯ БІРЖ.

Одним із складових елементів фінансового середовища підприємницьких структур є фондовий ринок, або ринок цінних паперів. Його поділяють на первинний і вторинний. На первинному фондовому ринку відбувається розміщення нових цінних паперів акціонерних товариств., урядових та муніципальних органів, . на вторинному -здійснюються операції купівлі-продажу раніше випущених паперів (на фондових біржах або на позабіржових ринках).

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, статутом і правилами фондової біржі. Для створення біржі необхідно об'єднати не менше як 20і засновників - торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінними паперами.

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує право на володіння або надання позички і визначає взаємовідносини між особою, що випустила цей документ і його власником. Емісія цінних паперів і функціонування фондової біржі регулюються Законом України „Про цінні папери і фондову біржу".. Цим законодавчим актом визначено такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позичок; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; ощадні сертифікати; векселі. Основні характеристики цінних паперів викладені в ст. 4, 10,15, 18, 21 зазначеного вище Закону. Механізм їх

реєстрації та обігу подано у гл. 7 цього ж Закону. Грошові прибутки населення дають змогу вкладати кошти в цінні папери і цей процес набуває-поширення. Фондові біржі надають можливість підприємницьким структурам діставати кошти з досить значних нагромаджень, що безумовно позитивно впливає на економічний розвиток. Ця перевага повністю компенсує всі недоліки фондових бірж і, отже, робить їх необхідними для суспільства.

108 Не всі підприємницькі структури самостійно займаються реалізацією свого продукту. Багато з них при

укладанні угод купівлі-продажу або обміну (бартеру) користуються послугами посередників. Таким посередником є біржа - товарна, товарно-сировинна, фондова, валютна, універсальна її діяльність полягає в організації оптової торгівлі матеріальними, сировинними ресурсами, продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання, сільськогосподарськими продуктами, валютою, цінними папе]зами. Біржа не має права провадити операції купівлі-продажу від свого імені, тобто не може виступати у торзі як продавець або покупець. Основна функція біржі - посередництво. Крім того, біржа виконує ще ряд функцій, а саме: виявляє попит.! пропозицію; надає членам біржі та відвідувачам .місця для торгу і його обслуговування; збирає та опубліковує біржову інформацію (головним чином про операції та ціни), регулює суперечки при укладанні та реалізації угод.

Біржа створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство або асоціація. Основним її завданням та змістом діяльності є організація постійно діючого оптового ринку. Засновники біржі вносять початковий капітал, який становить статутний фонд, необхідний для оплати вартості основних фондів, утворення: оборотних коштів та резервного фонду. Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і організації, що оплатили постійне місце на ній.

Для організації біржової торгівлі необхідно визначити: перелік біржових товарів і процедур реалізації їх; роль котирувальних комісій у встановленні біржової ціни, статус маклерства та маклерів. Потрібно також знати мову жестів біржі, розуміти її.

Біржова торгівля, виступає у трьох основних формах: власне біржова (угоди укладаються через маклера у біржовому залі); аукціонна (здійснюється на конкурентній основі в аукціонному залі); ярмаркова (торгівля за зразками, на основі виставки-продажу). Всі ці форми передбачають реалізацію товарів на посередницьких, комісійних засадах через біржові організації. Члени біржі мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічним апаратом і здійснювати операції. Відвідувачі біржі бувають постійними (які за це вносять річну платню) і разові (оплачують кожне відвідування). Глядачі платять за вхід і не мають права брати участь у торгах

Біржі поділяють: 109

за принципом організації: на публічно та приватно правові. Перші функціонують під державним контролем, другі - є акціонерною компанією з публічною відповідальністю;

за сферою діяльності - міжнародні та національні; залежно від номенклатури - вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, універсальні.

Посередницькі операції на біржі мають право здійснювати тільки члени біржі, брокерські контори, фірми, у тому числі маклери, брокери, які від імені своїх клієнтів і укладають торгові контракти.

Крім брокерів на біржі здійснюють операції джобери (спекулянти), що провадять операції за свій рахунок, а також трейдери (біржові спекулянти), які скуповують контракти за свої кошти і продають дорожче. Спекулянти, які виграють на підвищенні цін, звуться „биками", а на зниженні - „ведмедями".

До основних та допоміжних операцій, що виконуються товарною біржею, належать: купівля-продаж реального товару; спекуляції, хеджування, котирування цін, встановлення стандартів на біржові товари; розробка типових контрактів; фіксування торгових угод, здійснення арбітражних функцій; ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг клієнтам.

При укладанні термінового контракту покупець і продавець передають брокеру маржу, тобто деяку грошову суму, яку брокер вносить у розрахункову палату біржі. Всі біржові операції реєструють. Біржовий механізм підтримує економічну боротьбу між бізнесменами за кращі умсви господарювання, найвигідніші умови виробництва, реалізацію продукту і отримання максимального доходу.

При проведенні операцій на будь-якій товарній біржі укладається біржовий контракт, в якому обумовлюють строки поставки товару, його ціну, кількість, якість. Слід зазначити, що наявність товару на біржі на момент укладання угоди не є обов'язковою умовою. У біржовій практиці виділяють два типи угод: на реальні товари і ф'ючерсні (строкові угоди). Угоди на реальні товари поділяють на „кеш" - угоди і на форвард-угоди. Кеш" - угода - це наявні товари, які продавець повинен здати на біржовий скл зд і отримати спеціальне складське посвідчення - варрант. Після укладення угоди він передається покупцеві для отримання товарів з біржового складу. Форвард - угоди передбачають поставку реальних

ПО

товарів у майбутньому (угода на строк). Ф'ючерсні (строкові) угоди здійснюються з товарами, яких на момент укладання угоди немає в наявності. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар. Ф'ючерсні угоди обов'язково реєструють у розрахунковій шілаті. Метою ф'ючерсної угоди є отримання різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною у день закінчення кого строку. Якщо в цей

період ціна підвищиться, то продавець програє. Щоб сплатити різницю між ціною, що передбачається, та реальною ціною, продавець укладає офсетну або зворотну угоду, тобто угоду на купівлю такої самої партії товарів, але за новою (на момент завершення ф'ючерсної угоди) ціною. З моменту укладення офсетного контракту ф'ючерсний ліквідується. Ф'ючерсні угоди здійснюються для страхування від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар. Така страхова операція називається хеджуванням. Операція хеджування може бути проведена через опціон, тобто особливий вид біржової операції, який передбачає укладання договірного зобов'язання купівлі-продажу товарів за заздалегідь встановленого ціною.

2.СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. ОСНОВНІ ВИДИ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ. ФУНКЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ.

Економіка неможлива без відповідної фінансової системи, без кредитних відносин, валютних фондів, бірж, страхових, лізингових компаній та інших атрибутів, властивих сучасному ринкові. Фінансова система включає: державні фінанси; фінанси підприємств усіх форм власності; фінанси населення; фінанси громадських організацій. Основою фінансової системи є фінанси підприємств. Важливе місце у фінансовій системі належить фінансовому ринку, де відбувається купівля-продаж грошей різних країн світу. Функцією фінансового ринку є надання підприємцям запозичених коштів-кредитів. Участь банку полегшує перехід фондів від того, хто їх створив, накопичив до того, хто готовий їх витратити. Банк зосереджує фонди, аналізує кредитні можливості, оцінює межі ризику, визначає можливі форми передавання коштів від отримувачів до користувачів. Усіх учасників фінансового ринку поділяють на дві групи - діючі сектори, що представлені бізнесменами, урядовими органами і фінансові посередники, які, у свою чергу, поділяють на посередників: депозитного типу - комерційні банки, ощадні асоціації, спільні ощадні банки, кредитні союзи; контрактного тшгу -

страхові компанії, пенсійні фонди; інших - спільні фонди, фінансові групи, компанії, брокери та дилери по цінних паперах.

Усі підприємницькі структури відчувають дефіцит вільних коштів, оскільки співвідношення власних і залучених коштів не є для підприємства раз і назавжди заданою величиною - воно може змінюватися залежно від господарської та ринкової кон'юнктури, стану і розвитку національної економіки, вимог державних регулюючих органів.

Кредити, які одержують підприємства, поділяють на коротко- (10, 60, 90 днів), середньо - (від 1 до 8 років) та довгострокові (на 10 і більше років).

Для укладання договору на отримання кредиту необхідно банку або іншій кредитнійустанові подати:, заяву про виділення кредиту з зазначенням суми та періоду його погашення; програму, під яку видається кредит з її економічним обґрунтуванням; контракт з клієнтами та механізм його виконання; різні форми гарантій; договір про страхування кредитних операцій. За користування: кредитом бізнесмен сплачує банкам або іншим кредитним установам відсотки.

Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції із залучення і нагромадження вільних коштів, займаються посередництвом у платежах (пасивні операції), надають кредити на умовах зворотності і строковості (активні операції).

Практично в усіх країнах, функціонує дворівнева банківська система.

Перший рівень - центральний (емісійний) національний банк, основними функціями якого є грошова емісія, регулювання грошового обігу, реалізація офіційної грошово-кредитної та валютної політики.

Другий рівень - комерційні банки. До них відносять: власне комерційні (депозитні) банки, основна діяльність яких пов'язана з прийманням депозитів та видаванням короткострокових кредитів; інвестиційні банки, які займаються розміщенням власних і запозичених коштів у цінні папери, виступають посередниками між підприємцями та вкладниками коштів на тривалий строк; іпотечні банки, що надають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна; ощадні банки, що обслуговують населення; страхові та пенсійні фонди.

3.ПОНЯТТЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ. ІСТОРІЯ СТРАХОВОЇ СПРАВИ. ВИДИ СТРАХУВАННЯ.

Існує дуже багато тлумачень ризику, найпоширеніші з яких такі-ризик - це можлива невдача; невпевненість у можливому результаті' загроза несприятливого результату; невизначеність, пов'язана з якоюнебудь подією чи її наслідком; постійна потреба людини переборювати різні перешкоди задля досягнення поставленої мети; спосіб дій у невизначеній обстановці; подія, що може відбутися або не відбутися Отже, ризик - це імовірність недосягнення бажаного результату діяльності. Ризик виконує такі функції:

1.інноваційну - пошук нетрадиційних шляхів вирішення проблем;

2.регулюючу, що виявляється у конструктивній формі, здатність ризикувати - це один із. шляхів успішної діяльностіособи, що приймає рішення (переборюється консерватизм,

догматизм, відсталість, психологічні бар'єри) і деструктивній формі - приймаються необгрунтовані рішення за відсутності повної інформації;

3.захисну - терпиме ставлення до можливих невдач;

4.аналітичну - аналіз усіх можливих альтернатив рішень і вибір найменш ризикованої.