1.4. Особливості маркетингової діяльності підприємства та її складові

Маркетингова діяльність спрямована на визначення конкретних цілей і шляхів їх досягнення. У сучасному світі виробник повинен випускати продукцію, що знайде збут і принесе прибуток. Для цього необхідно вивчати суспільні та індивідуальні потреби, запити ринку як умову і передумову виробництва. Концепція "виробництво починається зі споживання, а не з обміну" знайшла своє втілення в маркетингу

В першу чергу, маркетинг як концепція управління підприємством потребує аналізу управлінської діяльності. Для керівництва цим процесом необхідні чотири елементи: вихідні дані (інформація); мета діяльності; власне діяльність і контроль результатів. Управлінська діяльність поділяється на три рівні - стратегічний, тактичний і оперативний. На стратегічному рівні визначають довгострокові (на 10-15 років) цілі підприємства. Визначаються ресурси, необхідні для досягнення цих цілей (фінансові, матеріальні та ін.). Вибирається стратегія досягнення цілей. На тактичному рівні загальні цілі конкретизуються на більш короткий період (до 5 років). На їхній основі формулюються завдання і залучаються необхідні ресурси. На оперативному рівні вирішуються поточні завдання, висунуті кон'юнктурою ринку. Ці завдання не повинні суперечити довгостроковим стратегічним цілям підприємства. Цілі маркетингу як ринкової концепції управління підприємством завжди є відбитком довгострокових і короткострокових цілей підприємства.

Якісно новий підхід до управління виробництвом, обумовлений сукупністю видів діяльності в рамках маркетингу, полягає в тому, що аналіз платоспроможного ринкового попиту на продукцію, потреб споживачів стає основою для виявлення можливостей виробництва, шляхів його інтенсифікації і підвищення ефективності

Призначення маркетингу як функції управління полягає в забезпеченні діяльності підприємства, виходячи з вивчення та урахування ринкового попиту, потреб і вимог споживачів до продукції, і в одержанні максимального прибутку. Головним напрямком маркетингової діяльності в системі управління процесом виробництва є вивчення попиту, потреб і їхнє врахування для правильної орієнтації виробництва. Під вивченням попиту розуміють як виявлення попиту на конкретні товари і послуги, так і його формування, прогнозування змін його напрямків в умовах швидкої змінюваності продукції і скорочення термінів повного відновлення виробництва, зростання ролі наукомісткої продукції.

Сучасна система управління виробництвом ґрунтується на ринковій концепції. Це, насамперед, врахування ринкового попиту, вимог споживача до кількісних і якісних характеристик продукції. Раціональне господарювання можливе лише в тому випадку, якщо передумовою орієнтації виробництва і збуту продукції будуть вимоги ринку. Маркетинг можна розглядати як інструмент регулювання виробництва і збуту, а отже, і ринкових відносин. При цьому споживач диктує свої умови на ринку, вимоги до властивостей продукції, а виробник до них активно пристосовується. Створюється замкнутий і постійно діючий процес безперервного впливу споживача на виробництво. Вплив попиту на ринок - процес зі зворотними зв'язками. У цьому проявляється характерна риса маркетингу.

Під маркетингом розуміють таку систему управління підприємством, яка спрямована на вивчення та врахування попиту і вимог ринку для обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції, що відповідають визначеним техніко-економічним характеристикам, у заздалегідь встановлених обсягах. Реалізація визначеної асортиментної структури має забезпечити підприємству одержання максимальних прибутків або стабільне становище на ринку. Філософія маркетингу полягає у випуску виробником такої продукції, якій заздалегідь забезпечений збут, досягненні підприємством визначеного рівня рентабельності та одержанні маси прибутку. Суть маркетингової діяльності відображає об'єктивні умови розвитку ринку.

Основними принципами маркетингу як системи управління є: - обґрунтований вибір стратегічних цілей діяльності й розвитку підприємств; - ефективне поєднання виробництва новітньої продукції, продукції, що випускається, та призначеної до зняття з виробництва; - комплексний підхід до узгодження цілей із ресурсами і можливостями підприємства, визначення шляхів для досягнення цілей (розробка програм маркетингу з продукції і у виробничому відділі); - досягнення оптимального сполучення в управлінні підприємством елементів централізації й децентралізації.

Основними функціями маркетингу як елементу системи управління є: урахування вимог ринкового попиту і запитів споживачів на основі комплексного дослідження ринків, розробка технічної політики і проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; визначення оптимальної номенклатури виробів, що випускаються, і структури виробництва на основі економічного розрахунку; прийняття власних ефективних рішень; розробка збутової політики, визначення вигідних каналів збуту, системи товароруху і стимулювання збуту. Реалізація виробів передбачає зворотний зв'язок із ринком для коригування розрахунків у маркетингових програмах. Маркетингова програма є основою планування виробництва виробів.

Маркетингова діяльність повинна забезпечити підприємство наступним : інформацією про зовнішні умови функціонування підприємства, тобто надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структуру і динаміку конкретного попиту, смаки і вподобання покупців; створення товарів, які найбільш повно задовольняють вимоги ринку; необхідний вплив на споживача, попит, ринок для забезпечення максимально можливого контролю над сферою реалізації. Мета маркетингу підприємства - забезпечення його рентабельності у визначених часових проміжках. Звідси - орієнтація на довгострокове прогнозування всієї маркетингової ситуації (від попиту до можливостей підприємства в цій перспективі). Спрямованість на перспективу, цільова орієнтація і комплексність є найважливішими сторонами маркетингу. В стандартній ситуації маркетинг обслуговує ринок кінцевих покупців в умовах існуючої конкуренції. На всі діючі елементи цієї системи мають вплив одні й ті самі фактори навколишнього середовища (демографічні, економічні, екологічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні). Кожна з складових системи маркетингу вносить свій внесок до створення споживчої цінності.

При здійсненні своєї діяльності і досягненні поставлених цілей фірма може оперувати декількома методами маркетингу.

1. Метод орієнтації на продукт, послугу. Виробництво якісного товару (послуги, вироби) - це лише половина того, що фірма може зробити. Друга половина - це доведення продукту до кінцевого споживача. І не просто донести інформацію, натомість докласти максимум зусиль, щоб покупець оцінив і захотів його придбати. Все це набагато складніше зробити, якщо виріб принципово нове, що не має аналогів. Отже, і підходи до маркетингової діяльності повинні бути принципово новими. Адже для абсолютно нового товару виявляються непридатними ті методи і способи, якими раніше досліджували ринок. Часом буває дуже складно дізнатися у споживачів, наскільки їм потрібен цей новий товар, якого вони раніше не знали і не відчували потреби в ньому. Одним з головних напрямів фірми має бути не просто створення принципово нового товару (послуги) , а створення такого товару, який зміг би стояти біля витоків формування нової галузі. І тільки за цієї умови даний метод буде виправданий.

2. Метод орієнтації на споживача. Даний метод маркетингу кращий для невеликих компаній. Сенс методу орієнтації на споживача полягає в тому, щоб знайти покупця, визначити, який товар йому потрібен, і задовольнити цю потребу. Але знайти покупця мало. Головне - виділити з усієї маси товарів тільки той товар, який даний коло споживачів готовий і бажає купувати. Перебуваючи у пошуку того «єдиного товару» найкраще розраховувати на свої сили і зустрічатися особисто з потенційними покупцями, дізнаватися їхні смаки та уподобання, побажання та потреби.

3. Інтегрований маркетинг. З часів індустріальної епохи вважалося, що причина завжди передує слідству, тобто досить знайти причину і результат не змусить себе чекати. Так, в рамках методу маркетингу, орієнтованого на продукт, ясно, що фірма не зможе продавати те, чого у неї поки немає. І до того моменту, поки споживач не дізнається про ваш товар (послузі), будете нести великі витрати коштів і часу. Тут продукт - першопричина, а споживчий попит - наслідок. Все це було закономірно в епоху індустріального розвитку. Але в наш час, коли світ галузей не стабільний, ринок товарів не стандартний, це вже не спрацьовує. Оскільки потреби стають все більш різноманітними і несхожими один на одного, то виробники повинні постійно пропонувати ринку все більш і більш досконалі товари, вишукуючи і вигадуючи нововведення і доробки, з однією тільки метою - повніше задовольнити дані потреби. І тому споживач вже стає першопричиною для компаній. А як наслідок - виробництво нового товару, який може задовольнити зрослі індивідуалізовані потреби людей. У сьогоденні, отримання одного результату може бути так трансформовано, що цей результат сам стане причиною для отримання іншого результату. І сутність даного методу полягає в тому, що і товар, і покупець можуть бути створені в один і той же час.

4. Маркетинг відкритих систем. Головною відмінністю відкритої системи від закритої є обмін. Відкрита система (як живий організм), щоб існувати, повинна здійснювати процеси обміну з зовнішнім середовищем та іншими господарюючими суб'єктами. Обмін може відбуватися різними ресурсами: матеріальними, трудовими, інформаційними та інше, в іншому випадку розвитку він не отримає і неминуча загибель. Маркетинг відкритих систем означає наступне: а) угода повинна компанії приносити прибуток, а суспільству добробут; б) компанія повинна пристосовуватися до зовнішнього середовища; в) конкуренція заважає благополучного розвитку фірми.

У процесі обміну у відкритій системі кожна сторона повинна отримати якийсь зиск, заради чого й існує цей обмін. Більше того, цінність від отриманого результату повинна бути вищою за ту, яка була заплачена. Але це все суто суб'єктивно і залежить від індивідуальної системи цінностей кожного з учасників. У той момент, коли угода відбувається, в суспільстві створюється якась цінність, якесь добробут, якого до цього не було. Ступінь же задоволеності всіх сторін визначити дуже складно. Для того щоб обидві сторони отримали максимум вигоди для себе, вони як мінімум повинні відрізнятися один від одного, і тому вигода однієї сторони повинна бути відмінною від вигоди іншої сторони угоди. Це і є головне для створення нового рівня добробуту у світі. Люди ніколи не будуть обмінюватися абсолютно однаковими предметами: було б нерозумно розплачуватися за хліб точно таким же хлібом.

Методи маркетингової діяльності полягають у проведенні аналізу зовнішнього середовища підприємства і формуванні банку даних для його оцінювання і можливостей, аналізу реальних і потенційних споживачів; у розробці концепції створення нових товарів і/або модернізації старих; плануванні товароруху і збуту; у забезпеченні формування попиту і стимулювання збуту; забезпеченні цінової політики; забезпеченні безпеки використання товару і захисту навколишнього середовища; в управлінні маркетинговою діяльністю як системою, тобто планування, виконання і контроль маркетингової програми.

Для успішного опанування маркетингу потрібно дотримуватися таких умов:

• організація навчання керівників і фахівців основних прийомів і засобів; підготовка відповідних кадрів; створення кадрового потенціалу маркетологів-професіоналів;

• побудова необхідної організаційної структури (спеціальні служби маркетингу);

• створення науково-матеріального забезпечення дослідження маркетингу;

• високий рівень виконання елементів комплекс-маркетингу;

• механізм стимулювання для переорієнтації на маркетинг.

Мета маркетингу, з одного боку, — створити умови для пристосування виробництва до суспільного попиту, потреб ринку; розробити систему організаційно-технічних заходів для вивчення ринку, інтенсифікації збуту, підвищення конкурентоспроможності товарів з метою одержання максимального прибутку, а з іншого боку, — шляхом використання засобів, прийомів, усієї системи маркетингу впливати на сферу реалізації: попит, пропозицію, ціни, умови збуту, канали розподілу

Функціональні завдання маркетингу на рівні вищого керівництва фірми наведені на рис.2 «Управління маркетингом на рівні вищої керівної ланки» (додаток №1)