2.2. Система роботи з формування почуття патріотизму засобами української народної казки. Результати педагогічного експерименту

З метою перевірки рівня знань учнів відповідно до розроблених критеріїв під час вивчення або ознайомлення з народною казкою ми вдалися до експериментального дослідження. Воно здійснювалося протягом листопада – березня 2014–2015 навчального року на базі КЗ Щастинської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 Новоайдарської районної ради Луганської області. У педагогічному експерименті взяли участь 14 учнів 3-А класу та 14 учнів 3-Б класу в якості контрольного класу. Класи відібрані приблизно з однаковим складом, з однаковим рівнем навчальних досягнень.

Констатувальна частина експерименту виявила, що учні 3-х класів не вміють диференціювати казки народні й літературні, не відрізняють казку від фентезі, плутають читання твору та його перегляд по телевізору.

Для перевірки рівня сформованості почуття патріотизму в учнів третього класу на початку експерименту нами були вироблені рівні такої сформованості:

• високий (відповідає впевнено, самостійно; знає більше, ніж чотири українські народні казки; вміє проводити аналогії казкового тексту з сучасним життям; застосовує знання з інших дисциплін, життєвий досвід; робить висновки);

• середній (відповідає впевнено, але не розгорнуто; знає менше, ніж чотири українські народні казки; не вміє довести власну думку; відповіді дає короткі - без аргументації; відповідь основує тільки на тексті казки; висновки робить тільки з допомогою вчителя);

• низький (відповідь не впевнена, не аргументована, або взагалі відсутня, односкладна; знає не більше двох українські народні казки; не може зробити висновки).

На початку констатувального експерименту ми розробили систему питань, за допомогою яких виявили рівень знання українських народних казок та розуміння цього жанру учнями першого курсу:

• Які українські казки ви знаєте? Назвіть їх.

• Чим саме вони вам подобаються?

• На кого з фольклорних казкових персонажів ви хотіли би бути схожими? Чому? Які якості цього героя тобі найбільше подобаються?

• Чи можуть казки бути корисними в реальному житті?

• Кого із казкових персонажів можна вважати українським національним?

• Як ви думаєте, яким має бути українець?

І в експериментальному класі, і в контрольному відповіді дітей були приблизно однаковими. Більшість учнів (83% із яких 97% етнічні українці) змогли назвати тільки російські народні або популярні авторські казки. Відповіді стосовно персонажів вразили одноманітністю – більшість хлопчиків хотіли бути схожими на богатиря (Котигорошка), а дівчатка – на князівну або царівну. Труднощі викликало питання про корисність казки, адже головним завданням казки діти вважають – розважальність та гедоністику. Питання щодо справді національного персонажа було оцінене тільки із зовнішньої оцінки (Котигорошко, Іван-царенко). Ми дійшли висновку, що спрацювала візуальна пам’ять, бо діти пригадали обкладинку відомої дитячої книжки. Так само було аргументовано питання про національну автентичність українця. Діти мислили примітивно й стереотипно – вони оцінили образ тільки за зовнішньою атрибутикою – чуб, вуса, шаровари, шабля тощо.

Тож, ми зробили висновок про низький рівень знання української народної казки та уміння її інтерпретувати, приблизно 86% респондентів відчули затруднення, відповідаючи на наші запитання й продемонстрували низький рівень сформованості національно-образного розуміння казки.

Формувальний експеримент

Мета нашого експерименту: розширити відомості третьокласників про українські народні казки, їхню семантику, виробити первинні навички аналізувати та інтерпретувати українські народні казки, сприяти формуванню вихідних життєвих принципів та якостей, що складають світогляд, світовідчуття та світорозуміння дитини.

Виходячи з того, що об’єктом нашого дослідження є народна казка, маємо зазначити переваги казкового матеріалу в шкільному дискурсі. Казка може допомогти вирішити такі завдання педагогічної діяльності [83, с. 30]:

1. Перш за все, це встановлення контакту з дитиною, створення комфортного, відповідної віковим особливостям середовища. Будучи емоційно включений в те, що відбувається, дитина охоче приймає завдання на різноманітну пізнавальну діяльність. Це активно використовує, наприклад, система, де казковий сюжет виступає і як канва деякого заняття (до якого включені вправи на дрібну моторику, образне мислення, тощо), і як матеріал для перетворення, експериментування, експериментування зі словами, пропозиціями, ситуаціями (розвитку мовного, словесно-логічного мислення).

2. Ідентифікуючи з героями літературного твору, співпереживаючи їх пригод, дитина отримує можливість реагування багатьох почуттів: страху, сорому, образи тощо. Це відбувається і при звичайному слуханні казки. Посилення ж терапевтичного ефекту досягається при програванні казкових сюжетів. Ігри-драматизації доступні дітям вже з 3-річного віку. При відповідному участі дорослого вони наближаються до психодрами, тому що дитина не переживає щось, але і висловлює почуття в реальній взаємодії. Тому ігри-драматизації на казкові сюжети можуть входити в програму психотерапевтичної роботи.

3. Казки розмовляють з дитиною на емоційно насиченому, близькому йому мовою метафор, без прямого настанови. Вони не тільки „дають дитині відчути, що він не самотній у своїх страхах і переживаннях”, а й пропонують в образній формі аналогічні навчальні ситуації, тобто дозволяють дитині „бачити” нові рольові позиції, нові способи дії. Більшість дослідників вважають, що казка спрямована на усвідомлення дитиною морально-етичних норм, тобто впливають на розширення поведінкового репертуару.

4. В усвідомленні потребують не тільки етичні норми, а й власне почуття. Казка, з одного боку, залучає дитину у світ переживань, з іншого боку – зберігає здатність бачити те, що відбувається „ззовні”.

Експеримент складався з трьох частин:

• ознайомчої: знайомили дітей з українськими народними казками, перевіряли розуміння змісту казок, уміння зробити висновки про її значення;

• формувальної: після докладного знайомства зі змістом та метафоричним підтекстом казки формували основні аспекти національного менталітету;

• підсумкової: перевіряли рівень сформованості уявлень про розуміння дітьми поняття патріотизму, що його передає народна казка.

Представимо етапи окремо.

Ознайомча частина

Казки несуть читачам інформацію про те, що в світі існує добро і зло, але перемагає добро; найцінніше досягається через випробування, а те що дається даром, легко втратити; навколишній світ – живий, і в будь-який момент усе в ньому може з нами заговорити.

Педагогічна технологія „виховання й навчання казкою” – дієвий засіб практичної реалізації особистісно-орієнтованої системи навчання в початковій школі. В основу особистісної спрямованості покладено класифікацію М. Карне сфер виявлення особистісних задатків дітей: інтелектуальної, академічних досягнень; творчого мислення; спілкування і лідерства; художньої діяльності. Робота з казкою створює умови для виявлення потенційних можливостей кожного учня в одній або кількох сферах. Потрібно підкреслити, що вчитель, використовуючи педагогічну технологію „виховання й навчання казкою”, особливу увагу приділяє розвитку творчого мислення, формуванню вмінь знаходити розв’язання в нестандартних ситуаціях, трансформувати набутий досвід з однієї сфери в іншу, стимулює здатність особистості до пізнання.

Дітям не слід говорити, що казкові події видумані. Умовність казки вони самі відчувають. Вона їм подобається. Учні ладні гратись у вигаданих казкових героїв. І це треба всіляко підтримувати.

Тому на цьому етапі експерименту ми запропонували дітям інсценізувати казку (зокрема, казку „Ріпка”):

- виготовити маски до інсценізації (із паперу на уроці малювання);

- розподілити ролі, аргументуючи, чому саме ця людина має грати роль;

- придумати мізансцени.

По закінченні сценки програти в кореспондентів і дати інтерв’ю про виставу на місцевий канал телебачення.

Зробити образний аналіз казки: для цього використали вправу репродуктивного характеру, а саме – дати характеристику персонажа за аналогією: персонаж – вигляд – риси характеру – вчинки – самохарактеристика (якщо є в тексті).

Надалі нами була розроблена навчально-методична стратегія введення української народної казки в навчальний процес, тому завдання в процесі ускладнювалися. Ми дотримувались стратегії використовувати фольклорні українські казки у процесі навчання за умови доречності.

Формувальна частина

У процесі роботи дітей над казкою створено сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості. Школярі ще раз переконуються, що казка – це розповідь про якусь незвичну подію, але, проводячи аналогії з народними традиціями, віруваннями, забобонами, життєвими реаліями, можна інтерпретувати чарівну історію як спосіб збереження важливих народних знань, хоча й у метафоричній формі. В основі казки – видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою дітям мовою.

Перед читанням казки учнів потрібно націлити на її глибинні народні витоки. Потрібно досягти розуміння учнями не лише чудесного, а й духовного змісту казки. Адже саме через нього розкривається її внутрішня сутність.

Серед дидактичних функцій, що мають бути реалізовані в процесі вивчення народної казки, методисти визначають такі:

• пізнавальна;

• розвивальна;

• дослідницька;

• комунікативна.

Ці функції є наріжними, коли мова заходить про формування почуття патріотизму в учнів 3 класу. Це передбачає безперервність процесу впливу на дитину з метою вироблення системи свідомих та підсвідомих уявлень про світ і своє місце в ньому, згідно з колективними народними чуттєво-образними уявленнями.

Тому нами розроблено критерії, які будуть перевірятися у процесі вивчення народної казки під час експерименту:

• знання українських народних казок;

• розуміння змісту й підтексту казки (уміння „розшифрувати” казкову історію);

• вираження емоційно-чуттєвої сфери (нас, у першу чергу, цікавило питання: які національні якості відтворено в казці);

• становлення контактів казки й сучасності (чи актуальна казка в наш час);

• бажання знати більше інформації про казку.

В експериментальному класі уроки з опрацювання (або введення в якості актуалізації опорних знань) народних казок проводились за запропонованою нами методикою. Навчання в контрольному класі проводилось у звичайному режимі.

Усний курс викладання української мови в 3 класі школи з російської мовою викладання накладає певні труднощі щодо підбору методів, прийомів та вправ, що дозволили б реалізувати завдання дослідження. Тому наша методика включала використання у процесі опрацювання українських народних казок таких прийомів та методів роботи:

Розповідь-пояснення (розповідь-вступ, власне розповідь, розповідь-висновок), мета якої полягала в підготовці учні до сприйняття тексту казки, уважному прослуховуванню. Ефективність зазначеного методу залежить головним чином від уміння вчителя розповідати, дохідливості та доступності інформації. Застосування такого методу сприяє розвиткові уваги та сконцентрованості молодшого школяра.

Бесіда (індуктивна, дедуктивна) відноситься до найбільш плідних форм навчальної роботи в 3 класі. Провідною функцією цього метода є мотиваційно-стимулююча. Бесіда – це діалог між учителем та учнем, який дає можливість за допомогою цілеспрямованих і вміло сформульованих питань спрямувати учнів на активізацію отриманих знань.

Ілюстрація – допоміжний метод, сутність якого полягає в „оживленні” статичного змісту казки. Складання малюнкового плану допомагає краще засвоїти основний зміст казки, характеристику образів та персонажів. Застосування такого прийому сприяє розвитку уяви та фантазії дитини, впорядкувати отримані на уроці знання.

Репродуктивний (проблемно-пошуковий) метод використано з метою активізації процесу співставлення казкового матеріалу з народними традиціями, обрядами, звичаями.

Проблемний метод навчання наближений до творчості, він нібито стоїть на межі між репродукцією, розумовим формуванням і творчістю. Створення проблемних ситуацій для учні під час опрацювання тексту казки покращували мотиваційну сторону аналізу тексту та розвивали навички мислення, мовлення, говоріння.

При роботі з народними казками нами були застосовані різноманітні форми переказування (вибірковий, детальний, творчий). А також прийоми інсценізації та драматизації, що сприяють розвитку творчого підходу до опрацювання теми.

Передумовою нашого експерименту стала бесіда з учнями ідею якої ми почерпнули з методики Ш. Амонашвілі [2] щодо необхідності переконливої мотивації навчальної діяльності при вивченні фольклорного тексту. Акцентовано на таких аспектах:

• навіщо ми це вчимо (щоб знати історію мого народу);

• що мені це дасть у майбутньому житті (я зможу пишатися своєю причетністю до народу, що має таку давню культуру);

• як я зможу скористуватися цими знаннями (я зможу використати в подальшому ті знання, які зберегли для мене мої пращури) тощо.

Найбільш ефективними вправами під час проведення експерименту були такі:

за ступенем креативності:

1. репродуктивні передбачали неодноразове повторення того чи іншого тексту за зразком, усвідомлення, осмислення, закріплення казкової інформації;

2. творчі були спрямовані на удосконалення вмінь і навичок учнів текстосприйняття та текстотворення;

3. дивергентні вправи, спрямовані на дитяче фантазування;

4. рефлексивні вправи – вправи на питання відповідь по тексту казки.

за метою проведення завдання:

1. пропедевтичні були спрямовані на активізацію опорних знань учнів й ознайомлення з новими текстами казок;

2. тренувальні за зразком або за інструкцією передбачали формування в учнів умінь і навичок аналізувати казки, переказувати їх, створювати за зразком варіанти продовження;

3. імагологічні – вправи, які формують стійкі образні стереотипи, що мають національну прив’язку.

за ступенем самостійності:

1. групові використовувалися з метою перевірки рівня засвоєння учнями матеріалу;

2. індивідуальні виконувалися кожним учнем самостійно й передбачали аналіз, переказування казок в усній формі;

Форми роботи з казкою можуть бути найрізноманітнішими. Вкажемо ще на деякі смислові акценти, які представляються значимими і з подачі батьків, вихователя або вчителі будуть сприяти сприятливому впливу на формування особистості дитини. Вони можуть реалізовуватися в ході бесіди про казку, у вигляді питань, звернених до дітей, в якості завдань, пропонованих дитині після знайомства з казкою.

Приклад питань і завдань:

1. Дати характеристику персонажа (який той чи інший з них).

2. Пояснити, чому герой має виконати те чи інше завдання.

3. Показати, що стає об’єктом глузування народу.

4. Відзначити використання у казці приказок, прислів’їв, загадок тощо.

8. З’ясувати, яким представився дитині той чи інший герой, на чому ґрунтуються його переваги.

9. Пояснити, чому в казці виникають подвійні імена. Чи завжди вони визначають головне в персонажах?

10. Дати пояснення яким тоном треба говорити репліки того чи іншого персонажа, відповідність інтонації його думкам і вчинкам.

11. Які риси національного характеру можуть втілювати герої українських народних казок.

12. Питання, що активізують пам’ять дитини, примушують її звернутися до відомих аналогій.

13. Прохання підібрати до якогось слова або виразу близькі за значенням слова і вирази.

14. Питання, що встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між явищами, що пояснюють, чому так розгортаються події.

15. Пропозиція поміркувати про те, кого і з якої причини засуджує народ, кому і за що висловлює вдячність.

16. Бесіда про те, що повчального можна витяти з казки.

17. Які корінні цінності народу, його поняття про справедливість, нагороди і неминучу ганьбу?

Орієнтовна тематика завдань, що були запропоновані дітям експериментального класу під час вивчення українських народних казок:

• Уявіть, що ви є одним з персонажів казки. Розкажіть, яку роль ви виконуєте. Розповідь ведіть від першої особи. Розкажіть, чи задоволені ви собою як персонажем?

• Придумайте різні закінчення казкової історії. Познайомте з ними клас.

• Спробуйте намалювати необхідні для подорожі героя народної казки речі. Поясніть, з якою метою герой має їх узяти.

• Підготуйте пантоміму й запропонуйте однокласникам відгадати назву (героя) казки.

• Виготовте мініатюрну сцену для інсценізації казки, розмістіть ляльки-персонажі, розв’яжіть проблему озвучування ляльок.

• Виготовте уявну карту казкової місцевості, де розгортаються події казки, відобразіть на ній події, які відбулися, з’єднайте малюнки лініями і розкажіть історію подорожі цією країною. Подумайте, як цю країну можна використати для дитячих ігор.

• Візьміть дві добре відомі народні казки, придумайте на цій основі казку, розширюючи її зміст.

• Обговоріть негарні вчинки, драматичні чи трагічні події в казці . Що сталося б, якби їх не було? Чому народ не зміг обминути в тексті казки негарні вчинки героїв?

• Уявіть, як зміниться ваше життя вдома, якщо членом сім’ї стануть герой улюбленої народної казки (наприклад, Коза-Дереза, Півник, Котик, Лисичка-Сестричка тощо).

• Перенесіть персонаж з минулого в теперішній світ, покажіть його реакцію шляхом інсценізації або пантоміми.

Зазначені вище вправи та завдання, які ми ставили перед учнями третього класу дозволили нам отримати певні результати на кінець експерименту. При перевірці зверталась увага перш за все на ті аспекти, оволодіння якими є одними з пріоритетних у вивченні народних казок на уроках української мови та позаурочних заходах.

Завдання, які стали стратегічними для нашого педагогічного експерименту, ґрунтувалися на поєднанні бесіди, як домінуючого методу роботи з класом, з іншими методами і прийомами роботи (аналіз, інсценізація, драматизація тощо).

Програмою передбачено текстуальне вивчення казки „Ріпка” [89, c. 12-13], яка позиціонується як українська народна казка, однак у додатках подано варіант казки, що створений І. Франком. Тому ми вважали за необхідне акцентувати увагу на тому, що видатні діячі української культури, зокрема І. Франко, досліджували й записували народні казки, бо вважали їх дуже корисними для дитячого читання.

Під час вивчення цієї казки ми запропонували такі завдання:

1. Актуалізація опорних знань.

– Згадайте назву казки, в яких діючі особи: дід, баба, онучка, собачка, кішка, мишка.

1. Робота над ілюстрацією. Перш, ніж учитель читатиме текст казки за підручником, ми, спираючись на досвід дітей, запропонували по черзі розказати казку за малюнками підручника [70, с. 12], зберігаючи при цьому текстову послідовність. Цей прийом – „Казка по колу” – має на меті продовжувати вчити дітей логічно мислити, докладно і послідовно висловлюватися.

2. Словесне малювання:

– Який епізод казки не намалював художник. Опишіть, як цей малюнок мав би виглядати.

3. Після читання учителем казки „Ріпка” (варіант І. Франка), було проведено бесіду, поставлено ряд запитань,:

– Який варіант вам сподобався більше? Чому?

– Що нового додав письменник у казку (процес важкої праці на землі, конкретні образні порівняння, ритмізував казку, ввів назви народного костюму)? Чи змінило це казку?

– Яке значення має таке смішне закінчення казки?

3. Розгадування загадки, мета – активізувати увагу учнів, уміння аналізувати й синтезувати почуте, знаходити аналогії:

Діда баба за плече

Тягне так, що піт тече

Кличте ще помічників

Щоб схопились до боків,

Переможе праця кріпка

Хто ж засіб так міцно

…..(ріпка).

4. Підсумкове завдання імагологічного характеру, мета якого – розглянути образи казки через призму національної специфіки:

– Діти, подумайте, які риси притаманні героям цієї казки (працьовитість, наполегливість, взаємодопомога)? Чи можна сказати, що це національні риси українського народу? Чому (наведіть приклади із власного досвіду – мої батьки, сусіди, знайомі)?

– Як ви думаєте, чому на допомогу люди звали й домашніх тварин?

– А ви допомагаєте своїм батькам по господарству? Чи вдячні вам за це ваші батьки?

– Як ви думаєте, чому в казці присутня саме така послідовність персонажів (дід – баба – внучка – собачка – кицька – мишка)? Як ви думаєте, хто був головою цієї родини? Чому?

5. Тож, підведення підсумку уроку дало дітям змогу провести паралель між казкою та реальним життям, зробити висновок, що за допомогою казки „Ріпка” старше покоління веде діалог з молодшим щодо важливості праці в житті кожного члена родини. Така робота сприяє виробленню в дитини поваги до праці, шанобливого ставлення до дорослих, наполегливості в досягненні мети, а це формує зародки національної ментальності в дитини.

Вивчення казки „Лисичка і глечик” ми почали з того, що наголосили, що ця казка – повчальна, бо народ хотів нам передати важливі правила поведінки в людській спільноті, тому нами було обрано такі форми роботи над змістом казки:

1. На нашу думку, доволі вдалим є завдання на логічність мислення, що вміщено у підручнику [70, с. 22–23]. Розставити малюнки за хронологією казки й розказати казкову фабулу:

– Погляньте, діти, казка зовсім сплуталася, наче клубочок ниточок, яким побавилась кошеня. Спробуйте розплутати цей „клубочок”, розставте малюнки так, щоб можна було розказати казку.

2. Творче завдання – пантоміма:

– Спробуйте зобразити будь-якого героя цієї казки за допомогою пантоміми („мови тіла”), а ми спробуємо відгадати.

– Який вираз обличчя виражає хитрість? Спробуйте продемонструвати.

Завдання такого характеру збагачують невербальний досвід дитини, сприяють виробленню навичок несловесної комунікації, тож впливають на світовідчуття.

3. Завдання проблемного характеру мають на меті актуалізувати та збагатити досвід дитини, тому, доречними під час вивчення цієї казки були запитання проблемного типу:

– Пригадайте народні казки, в яких персонажем була б лисичка („Лисичка-сестричка та Вовчик-братик”, „Солом’яний бичок”, „Лисичка та рак” тощо).

– Скажіть, чи у всіх казках Лисичка хитра? Як ви думаєте, чому?

– Проти яких негарних вчинків протестує ця казка?

4. Завдання дивергентної спрямованості, мета таких завдань – розвинути фантазію учня, його здатність придумувати вихід з нестандартних ситуацій:

– Уявіть, що на місці Лисички опинився/лася (собачка, кицька, Котигорошко, козак Мамарига, бабина дочка, дідова дочка тощо). Чи вчинив би так само цей казковий персонаж?

5. Тож, підсумком такої бесіди може бути доведеність, що народна казка віддзеркалює довгі спостереження людей за навколишнім світом, узагальнює й зберігає ці спостереження для наступних поколінь.

Казка „Телесик” [70, с. 36–37] (народна назва „Івасик-Телесик”) – чарівна, тож має більш складну композицію, образну систему, мовленнєву кваліфікацію. Під час вивчення цієї казки ми вдалися до таких завдань:

1. Пропедевтичне завдання:

– З якої це казки, діти:

Виріс це хлопчина

З малої деревини,

У печі зміючку спік.

Сам на дерево утік.

Його гусятко врятувало.

На крилячка свої узяло

Принесло до тата й мами

Частуватись пирогами.

(Івасик–Телесик)

2. Мовно-логічне завдання.

– Подумайте, де мешкав, де рибалив, де опинився потім головний герой. Намалюйте карту пересування Івасика-Телесика, шлях його пересування позначте стрілками.

(Учитель обов’язково має наголосити, що герой виходить із одного пункту, туди ж, за законами казки, і повертається, бо він повертається в рідну землю. Українці завжди хотіли жити на рідній землі!)

3. Бесіда, мета якої – подати додаткові знання про антропоцентричність народної казки.

– Діти, як на світ з’явився Івасик-Телесик? Як ви думаєте, чому він був зроблений із дерева? Яких ви знаєте ще героїв уже літературних казок, що мають таку ж історію народження?

(Слово учителя: Найбільш таємничим є міф про створення Богом перших людей. За дуже давніми народними українськими уявленнями люди стали з пеньків і можна ждати, що з пенька стало тільки тіло чоловіка, а оживив людину – вогонь. Частиною тіла, що відповідає за людську душу стали серце й очі. Саме тому, коли ми розглядали тему „Народна іграшка” ми переконалися, що народна лялька-мотанка ніколи не мала очей. Наші предки вважали, що якщо намалювати очі ляльці, то в неї може вселитися душа).

• Хто кликав Телесика?

• Які слова говорила матуся?

• А що їй відповідав хлопчик?

4. Словникова робота.

– Пригадайте ті віршовані рядки, які в казці декілька разів повторюються (слова Телесика, слова матері).

1) Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їстоньки, їстоньки-питоньки.

2) Чую, чую, матінко, човник верну.

Човник повертаючи, воду горну!

Тут я ось, тут!

• Які слова в цих віршиках повторюються двічі?

• За казкою дід витесав Івасика-Телесика із деревинки.

Слово „витесати” означає зробити із дерева за допомогою загостреного інструменту. Від цього походить ім’я головного героя.

– До кого із героїв відносяться ці прислів’я (Робота над прислів’ями):

Не вір словам, а вір справам.

Де сила не візьме, там розум допоможе.

5. Інсценування епізоду казки.

Автор: А змія підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла

до берега та й давай гукати грубим голосом.

Змія: Телесику! Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!

Телесик: То не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!

Автор: Змія бачить, що в неї нічого не виходить, та й пішла до коваля!

Змія: Ковалю! Ковалю! Скуй мені такий тоненький голосок, як у Телесикової матері. А не скуєш – я тебе з’їм.!

Автор: Коваль і скував. Вона пішла до берега і стала кликати.

Змія: Телесику! Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!

Автор: Почув Івасик, подумав, що то мати, та й каже:

Телесик: Ближче, ближче, човнику, до бережка, - то ж мені матінка їсти принесла!

Автор: Та й приплив до бережка. А змія його схопила та й понесла до своєї хати.

Діти творчо працювали групами, разом з батьками підготували малюнки до казки. І ми на кораблі потрапили у „Художній салон”.

6. Усний переказ за намальованими ілюстраціями:

– Давайте намалюємо три картинки до діафільму та спробуємо розказати за ними казку:

7. Метод „Мікрофон”. Кореспондент, обраний учень, запитує:

– Чи сподобалась вам ця казка? Чим?

– Назвіть добрих героїв, злих. Чому ви так вважаєте?

– Чого вас навчила ця казка?

Такий підсумок уроку, що проводить учень, робить його найбільш продуктивним і осмисленим, бо здебільшого діти відповідають від щирого серця, висловлюють власне ставлення до проблеми, не боячись, що воно буде неправильним.

Крім програмових казкових тексті нами під час експерименту використано такі казки, ознайомлення з якими було доречним під час навчального процесу – казки „Рукавичка”, „Колобок”, „Курочка Ряба”.

Казка „Рукавичка” стала необхідним елементом при опрацюванні теми „Новорічні свята”.

У процесі реалізації соціокультурної лінії програми з української мови в 3 класі ми знайомили дітей із традиціями Різдвяних свят в Україні. На занятті, яке було присвячене вивченню народних колядок і щедрівок, ми запитали дітей, які казки про зиму або Різдво вони знають („Морозко”, „Лисичка та зайчик”, „Коза-дереза”, „Рукавичка”)

Ми запропонували дітям намалювати ілюстрацію до казки „Рукавичка” (додаток 5). Це стало 1 етапом вивчення цієї казки.

2 етапом стала бесіда, мета якої – з’ясувати приховану інформацію тексту твору. Кожну відповідь учня вчитель доповнює, намагаючись розшифрувати текст казки.

– Для чого людині рукавиці? У яку пору року ми їх вдягаємо?

– Що означає вислів „нагріти руки»? (Збагатитися. З мотивом збагачення рукавичка співвідносна в ритуалі новорічного посівання. Посівали колись тільки з рукавиці. При цьому зичили: „Сійся-родися, жито, пшениця, [...] коноплі до стелі, льон по коліна! ”).

– Хто є головними героями казки (мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан, ведмідь-набрідь)?

– Про що нам говорять подвійні імена героїв? (більшість із ужитих у цій казці прикладок означає дії персонажів: мишка шкряботить, жабка скрекоче, зайчик бігає, ведмідь бродить)

– Подумайте, в яку пору року скрекотять жабки на водоймах, мишки шкряботять у житлах людей? (Весною, взимку).

– Про що говорить ім’я кабан-іклан? Чому ікли є дуже важливою характеристикою цього звіра? (Це перша пересторога, бо восени кабани починають битися іклами й можуть поранити навіть людину)?

– Якими якостями наділений ведмідь-набрідь у казці? Чому його так названо в казці? (Подвійна назва ведмідь-набрідь – прямий доказ тому, що в казці йдеться про бродячого ведмедя, який взимку не заліг у сплячку. Він небезпечний, тому й роздирає рукавичку. Під знаком його агресивності закінчувався рік).

Отже, тепер у нас немає сумніву, що казка „Рукавичка” відбила в своєму змісті головні календарні застороги цілого року від початку – свята Різдва (колишнє свято Коляди) до нового зимового циклу.

3 етап – малюємо знову казку.

Розглядаючи тему „Великдень”, ми використали як переконливий ілюстративний матеріал до народного образотворчого мистецтва розпису казки „Курочка Ряба” и „Колобок” (див. додаток 6).

Підсумкова частина

Наприкінці експерименту було проведено бесіду, питання якої були сформульовані як під час констатувального етапу:

• Які українські казки ви знаєте? Назвіть їх.

• Чим саме вони вам подобаються?

• На кого з фольклорних казкових персонажів ви хотіли би бути схожими? Чому? Які якості цього героя тобі найбільше подобаються?

• Чи можуть казки бути корисними в реальному житті?

• Кого із казкових персонажів можна вважати українським національним?

• Як ви думаєте, яким має бути українець?

Зазначені вище вправи та завдання, які ми ставили перед першокласниками в експериментальному класі дозволили нам отримати певні результати на кінець експерименту. При перевірці зверталась увага перш за все на ті аспекти, оволодіння якими є пріоритетними для нашого дослідження, а саме – чи відбулися зміни у свідомості учнів третього класу стосовно народної казки, як вплинуло на їх світогляд, світосприйняття та світовідчуття поглиблене знайомство з матеріальною культурою України.

Відчутними були зміни щодо реакції учнів на питання стосовно корисності казки в сучасному житті (наприклад: працювати краще разом – треба допомагати батькам; ми тепер знаємо, коли у лісі небезпечно побачити кабана, ведмедя; треба бути обережним із незнайомцями; наші традиції живуть і будуть жити ще багато віків тощо). На питання „Чому вам подобаються українські народні казки” переважала відповідь – „Вони нас учать”. Справжнім українцем діти назвали діда із казки „Ріпка” (він працьовитий, цілеспрямований, наполегливий, веселий, щедрий), Івасика-Телесика (він сміливий, щирий, добрий, довірливий, кмітливий). Відповідно, змінилося розуміння поняття „українець”: із сфери зовнішніх ефектів діти перейшли до поняття ментальності. Українець – сильний, наполегливий, добрий, щедрий, дружелюбний тощо. Дехто з дітей навіть називав своїх знайомих, рідних, себе.

В цілому маємо зазначити, що й рівень відповідей змінився, адже учням стало цікаво демонструвати свої знання й уміння аналізувати казку, робити власні висновки. Високий рівень продемонстрували 17,6 % (3 учня), середній – 29,4% (5 учнів), решта (9 учнів) виявили низький рівень уміння зв’язано й аргументовано відповідати на поставлені питання.

Тож, проведені контрольні зрізи знань підтвердили гіпотезу нашого дослідження. Хоча маємо вказати на певні погрішності, адже опитування могло проводитися тільки в усній формі, адже учні 3 класу школи з російською мовою викладання не володіють граматикою української мови, а отже, не можуть пройти письмового тестування.

Результати експерименту такі:

Об’єкт перевірки	Середня к-сть балів в контрольному класі			Середня к-сть балів в експериментальному класі
	На початку року	В кінці року	На початку вивчення		В кінці вивчення
знання українських народних казок	3,9	6,1	4,2		6,9
розуміння змісту й підтексту казки	2,1	5,7	1,8		6,2
вираження емоційно-чуттєвої сфери	6,3	7,5	5,5		7,0
встановлення контактів казки й сучасності	2,4	2,5	2,3		5,8
бажання знати про казку більше інформації	7,9	8,6	4,5		8,2

Отже, як бачимо з результатів, запропонованих в таблицях навчання за запропонованою нами методикою покращило знання учнів щонайменше на 2–3 бали, а бажання подальшого дослідження народної казки зросло на 4 пункти. Тож, варто сказати, що пропонована методика покращує мотиваційну сферу навчання, знайомить учнів з історичним минулим народу, його побутом, звичаями, збільшує рівень домагань школярів і, як наслідок покращує їх результативність.

Загалом казка в початковій школі здатна виконати не лише виховні, але й, як бачимо з результатів, у великій мірі, розвивальні та навчальні задачі. За правильної організації процесу роботи над казкою учні зможуть істотно покращити мислення, увагу, пам’ять, мовленнєвий розвиток тощо.

Висновки до 2 розділу

Експериментальна робота довела, що цілеспрямоване й систематичне включення в навчальний процес народної казки збагачує учня знаннями з історії, етнографії, культурології. Дитина, вихована на народній казці, відчуває міру, яку уява не повинна переходити в мистецтві, і разом з тим в учнів початкової школи починають складатися реалістичні критерії естетичних оцінок.

У межах експериментальної роботи доведено, що казка сприяє формуванню почуття патріотизму в учнів 3 класу за умови комплексного підходу до проблеми, добору актуального й адекватного матеріалу, різноманітних форм роботи з текстами казок.

Найдієвішими формами роботи стали такі: театралізація; декламування – своєрідна гра інтонацій, спів повторів, пісень, віршиків; дидактична гра; вправи, що формують стійні образи-стереотипи, читання за особами тощо.

Доцільним виявилось використання казки для складання елементарних характеристик і оцінок, тому що персонажі казок переважно є носіями однієї-двох якостей, рис, які яскраво розкриваються у їхніх вчинках. Недоцільно переводити мораль в область людських характерів і взаємовідносин. Дидактизм казки настільки сильний, яскравий, що діти самі робити етичні висновки.

Використання запропонованої нами методичної стратегії щодо роботи з українською народною казкою в 3 класі дає змогу вчителю підвищити ефективність організації навчально-виховного процесу, рівень засвоєння народної моралі, критеріїв оцінки, посилити ефективність аналізу народної казки, забезпечити швидке й продуктивне засвоєння набутих умінь і навичок, творчо моделювати процес формування патріотизму молодших школярів.

Позитивна динаміка результатів, отриманих під час проведеного експерименту, цілком підтверджує висунуту в роботі гіпотезу.