Зубенко, Омельчук - Програмування. Поглиблений курс

ВСТУП

Отже, програмування – це не просто написання окремої програми чи сукупності програм, а цілеспрямований процес побудови інфор- маційних систем (їхніх апаратних і програмних засобів), що реалізу- ють той чи інший клас комунікативних процесів із подальшою під- тримкою їхньої життєздатності.

Різноманіття поглядів на предмет інформатики знайшло своє відо- браження й у виявленні найбільш значущих аспектів програмування. По-перше, це виробничий аспект, пов'язаний із програмуванням як спе- цифічним ремеслом (мистецтвом) продукування інформаційних систем. У цьому ремеслі застосовується багато різних прийомів і засобів. Ви- вченням, систематизацією й узагальненням їх займається методологія програмування. З погляду методології програмування поділяється на певні напрями (парадигми). Парадигма програмування – це сукупність ідей і понять, що визначають певний стиль програмування. Розрізняють процедурне, функціональне, логічне, об'єктно-орієнтоване, агентне про- грамування тощо. Кожна парадигма орієнтується на певні моделі про- грам і даних, відповідні засоби їхнього опису й методи реалізації. Дру- гий аспект – науковий. Теорія програмування пов'язана з вивченням програмування в загальному контексті інформатики як наукової дис- ципліни. У даному посібнику зроблено акцент на програмологію – на- прям теорії програмування, що вивчає інформаційні системи та про- грамування в контексті їхніх дескриптологічних основ.

Третій аспект програмування – користувацький, пов'язаний із застосуванням інформаційних технологій і проблемами, які при цьому виникають.

З урахуванням дескриптологічного аспекту інформаційних систем надзвичайно важлива роль у програмуванні належить дескриптивним засобам. Серед них одне із чільних місць посідають мови програмування.

Мова програмування – це спеціальна дескриптивна система, призначена для формування запитів у інформаційних системах та їхніх моделях, а також для опису внутрішніх процедур суб'єктів-обробників таких систем4.

Мови програмування можуть бути як практичними, так і суто тео- ретичними. Перші використовуються в реальних інформаційних сис- темах, другі – в їхніх теоретичних моделях.

Центральними поняттями мов програмування є дані та програми. Да- ними називаються мовні конструкції, які зображують інформаційні об'- єкти, а програмами – дескрипції, що подають запити на обробку даних і

4 Як неодноразово зазначав В.Н. Редько, цей термін не є вдалим. Точнішим був би термін мова програм, а справжня мова програмування мала б підтримувати сам процес програмування в усій його повноті.

11

ПРОГРАМУВАННЯ

алгоритми. Розробка та реалізація мов програмування, поряд із підготов- кою й виробництвом самих суб'єктів-обробників (людських, апаратних тощо), є важливою необхідною складовою індустрії інформатики.

0.3. Електронні обчислювальні системи

Революційним проривом у розвитку інформатики (індустрії, науки) стало створення в середині XX ст. перших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) і на їхній основі – інформаційних систем із суб'єктами- обробниками – електронними обчислювальними системами (ОбС). По- ява вже перших, недосконалих ЕОМ продемонструвала широкі мож- ливості нових інформаційних систем і дозволила значно розширити та прискорити розв'язок задач у різних сферах, насамперед у галузі обчи- слювальної математики. ЕОМ, або комп'ютер, – це реалізація автомата з програмним керуванням (АПК) на електронній елементній базі. На загальному рівні АПК складається з процесора, пам'яті та пристроїв введення-виведення інформації. Функціонування АПК зводиться до автоматичного виконання процесором послідовностей машинних ко- манд (програм), що зберігаються в його пам'яті. У свою чергу, обчис- лювальна система складається з ЕОМ (мережі ЕОМ) і програмного за- безпечення (ПЗ). Якщо обчислювальна система базується на мережі ЕОМ, то вона називається розподіленою.

ОбС = ЕОМ (мережа ЕОМ) +ПЗ.

Програмне забезпечення поділяється на системне й прикладне. Ос- новою системного програмного забезпечення є операційна система – комплекс програм, призначених для автоматизованого керування ре- сурсами комп'ютера й автоматизації процесу програмування. При- кладне програмне забезпечення застосовується для реалізації запитів інформаційних систем на базі даної ОбС.

Для створення інформаційної системи на базі ОбС необхідно роз- в'язати три задачі: 1) визначити апаратуру, зокрема засоби зв'язку для забезпечення комунікації між суб'єктами системи; 2) вибрати си- стемне програмне забезпечення; 3) створити (або адаптувати до умов задачі вже існуючу) прикладну частину програмного забезпечення. Саме розв'язок третьої задачі спричиняє найбільше проблем при про- грамуванні інформаційних систем.

Обробка інформації в інформаційних системах на базі сучасних ОбС отримала назву інформаційних технологій (ІТ). ІТ охоплює весь комплекс робіт з інформацією в інформаційних системах – від фор-

12

ВСТУП

мування й кодування запиту, передавання його лініями зв'язку обчи- слювальній системі до реалізації запиту й повернення, декодування й осмислення його результатів.

ІТ =обробка інформації в інформаційних системах на базі ОбС.

Сучасний соціум уже немислимий без застосування ІТ. Не безпідс- тавно вважається, що ІТ значною мірою визначають не тільки рівень, але й напрям його розвитку 5.

0.4. З історії інформатики

Будь-яка нова наукова дисципліна, відповідаючи на певні актуальні виклики сучасності, не виникає на порожньому місці. Вона на щось спирається, має певні (якщо не прямі, то опосередковані) історичні ви- токи. У цьому сенсі інформатиці поталанило. Незважаючи на свій юний вік (а сучасна інформатика, як уже наголошувалось, набула свого бурх- ливого розвитку порівняно недавно – у другій половині XX ст.), її де- скриптологічні корені простягаються далеко в минуле, коли вперше ви- никла ідея формалізації розумової діяльності людини. Перший і тому, можливо, найважливіший крок у цьому напрямі зробив Арістотель (384– 322 рр. до н. е.) у теорії силогізмів. Значно пізніше, тільки через півтори тисячі років, було зроблено наступний крок і висунуто загальну ідею машинізації логічних умовиводів. Вона належала іспанському логіку Р. Луллієму (1235–1315), який поставив задачу на основі арістотелевої логіки розробити універсальний метод пізнання й механізувати його за допомогою спеціальної машини, яка б моделювала логічні умовиводи. Хоча Луллієму не вдалося до кінця реалізувати свій задум і побудувати таку машину, сама спроба механізації моделі стала піонерською в галузі створення штучних суб'єктів-обробників інформації.

Наступний важливий крок зробив Г. Лейбніц (1646–1716), який на- магався створити універсальну дескриптивну платформу для всіх наук

– прообраз сучасних формальних систем числення. Він першим зрозу- мів роль двійкової системи числення в механізації та організації обчис- лень. Ним же був розроблений (і частково реалізований) проект меха- нічної обчислювальної машини, оснований на двійковій арифметиці.

5 За образним висловом американського вченого Дж. Вейценбаума, комп’ютер зі зна- ряддя праці людини поступово перетворюється на її розумовий протез, без якого во- на все більше втрачатиме свою дієздатність. І ця всезростаюча залежність стосується не тільки окремої особи, а й суспільства в цілому.

13

ПРОГРАМУВАННЯ

Саме із числових обчислень розпочалась ера механізації й автоматиза- ції інформаційних систем. Протягом XVII–XIX ст. з'явилася ціла низка арифмометрів і калькуляторів для механічної обробки числової інфор- мації. Основи такої обробки базувались на винайдених ще в Старода- вній Індії позиційних системах числення й правилах виконання в них чотирьох основних арифметичних дій. Ці правила набули поширення в Європі приблизно в 820–825 рр. завдяки трактату хорезмського мате- матика й астронома аль Хорезмі. Звідси й походять такі словосполу- чення, як "алгоритм додавання", "алгоритм множення" тощо. Пізніше термін "алгоритм" став застосовуватись у ширшому сенсі, означаючи будь-яке правило для обробки інформації, у тому числі й символьної.

Наприкінці XIX та на початку XX ст. ідеї Лейбніца про універсальну платформу знайшли свій подальший розвиток у формалізації класичної математики, яка завершилася створенням прикладного числення пре- дикатів (ПЧП). ПЧП – це мішана дескриптологічна система, побудована з метою формального уточнення й дослідження таких фундаментальних понять, як математичне твердження, його доведення, і як універсаль- ний інструмент для опису математичних об'єктів і роботи з ними. До появи ПЧП доклали зусилля багато математиків. Зазначимо серед них Дж. Буля (1815–1864) – числення висловлювань, булева алгебра; Э. Шредера (1841–1902) – "Лекції з алгебри логіки"; Дж. Пеано (1858– 1932) – аксіоматика арифметики; Г. Фреге (1848–1925) – аналіз первин- них математичних понять, основи арифметики. У сучасному вигляді ПЧП описане у "Принципах математики" Б. Рассела (1872–1970) та А. Уайтхеда (1861–1947). Книга була надрукована у 1910–1913 рр.

Принциповим кроком на шляху до інформатики було створення в надрах математичної логіки й основ математики спеціальних інтенсіо- нальних ДС, призначених для уточнення й вивчення загальних власти- востей інтуїтивного для цього поняття алгоритму та обчислюваності. Серед таких систем були λ -числення А. Чорча (1936), машини Тьюрін- га (1936), алгоритми Поста (1936) тощо. Згодом було доведено, що в певному сенсі всі ці моделі алгоритмів еквівалентні. Уточнення понят- тя алгоритму дозволило виділити клас алгоритмічно розв'язних задач. Для багатьох задач була доведена їхня алгоритмічна нерозв'язність. Перший приклад такої задачі навів А. Чорч (1903–1995), який довів нерозв'язність чистого ПЧП (без символів операцій і констант). Модель Тьюрінга мала суттєву перевагу над іншими – вона припускала приро- дну машинну інтерпретацію. Використовуючи її, Тьюрінг теоретично довів існування універсального суб'єкта-обробника для інформаційних систем, потенційно здатного реалізувати запити будь-якої інформацій- ної системи. Цей обробник отримав назву універсального АПК. Конце-

14

ВСТУП

пція універсального АПК та її реалізація у вигляді ЕОМ відіграли вирі- шальну роль у подальшому розвитку інформатики.

Символьні (нечислові) маніпуляції з інформацією були також відомі дуже давно й пов'язані з виникненням природних мов, тайнописом і шифруванням текстів. Виникла ціла наука – криптографія. Її бать- ком вважається Л. Альберті (1404–1472), який написав першу книгу з криптографії. Сьогодні без застосування методів криптографії та криптографічних систем немислима жодна серйозна інформаційна система. Іншим важливим елементом комунікативних систем є сис- теми зв'язку, призначені для кодування й декодування інформації та передавання її на відстані. Вони теж мають свою багату історію.

Узагалі кажучи, сама ідея АПК належала не Тьюрінгу, а Ч. Беббіджу (1791–1881), який розробив проект Аналітичної машини – певний меха- нічний варіант АПК. На жаль, через свою складність він не був реалізо- ваний. Тільки майже через сторіччя з'явилися перші успішні спроби створення діючих версій АПК (машина Z3 К. Цузе в 1941 р. та ін.), але вони вже були не механічними, а на електромеханічній основі. Першою діючою ЕОМ вважається машина, побудована в проекті ENIAK під кері- вництвом Д. Мочлі та П. Еккерта в 1946 р. у Принстонському універси- теті (США). Вона використовувала 18000 електроламп, виконувала біля 3000 оп./с і керувалася програмою, команди якої встановлювались за допомогою механічних перемикачів. Таке введення програми обмежу- вало можливості автоматизації обчислень, тому в наступному проекті цих вчених – EDWAK (1951) – уже передбачалось зберігання команд програми разом із даними безпосередньо в оперативній пам'яті. Прин- цип побудови подібних ЕОМ отримав назву неймановського – за прі- звищем відомого математика Дж. фон Неймана (1903–1957), який у 1946 р. разом із Г. Голдстайном і А. Берксом у спеціальному звіті уза- гальнив набутий на той момент досвід розробки ЕОМ.

Однак історія появи першої ЕОМ на цьому не закінчилась, а на- впаки, почала обростати із часом новими подробицями, іноді досить цікавими. Це викликано тим, що роботи зі створення перших зразків комп'ютерної техніки проводились одночасно в різних країнах (Бри- танія, Німеччина, США, СРСР) напередодні й під час Другої світової війни (звісно, у режимах секретності). Тому інформація про них у на- уковій літературі протягом тривалого часу була обмежена. Матеріали про вже згаданий звіт фон Неймана, Голдстайна та Беркса з'явилися в пресі тільки в 50-х рр. XX ст.6. Нова сторінка історії знов пов'язана

6 Така сама ситуація мала місце і в СРСР. Перша в країні монографія з елементами теорії ЕОМ і програмування [113] мала гриф секретності й видавалася в бібліотеках лише за наданням посвідчення про допуск до державних секретів.

15

ПРОГРАМУВАННЯ

з діяльністю Тьюрінга, який на початку 40-х рр. XX ст. очолював гру- пу зі створення у Великобританії першої у світі спеціалізованої ЕОМ "Колос". Робота була успішно завершена в 1942 р., але, оскільки дана ЕОМ створювалась для британської розвідки, то результати її залиша- лися невідомими до 1975 р. Цікаво, що в самій Британії першою віт- чизняною ЕОМ вважають машину EDSAC (М. Уілкс, 1949) – першу ЕОМ, в якій команди вже зберігались в оперативній пам'яті. Ще ціка- віше, що Тьюрінг був причетний і до створення ЕОМ ENIAK (він пра- цював у США на завершальних етапах її розробки та запуску).

0.5. Становлення інформатики в Україні

В Україні перша ЕОМ – МЭСМ (рос. – Малая Электронно-Счетная Машина) була створена в 1951 р. у Києві в Інституті електротехніки АН УРСР під керівництвом майбутнього академіка АН СРСР С.О. Лебедєва (1902–1974). Вона стала першою діючою ЕОМ, побудо- ваною на теренах колишнього СРСР і континентальної Європи. Щоб вірно оцінити масштаб і значення цієї події, її необхідно розглядати не ізольовано, а на тлі розвитку всієї тогочасної радянської та світової науки. МЭСМ – це здобуток не тільки української науки, яким ми за правом сьогодні пишаємося, а й усієї радянської, правонаступниками якої є й українські вчені. Поява МЭСМ була логічним наслідком вели- кого інтересу з боку тогочасного радянського керівництва до розвит- ку електронно-обчислювальної техніки в країні, насамперед в обо- ронних цілях. На ці роботи виділялись великі кошти. Значним імпуль- сом для розвитку теоретичних засад нового наукового напряму стала поява у 1948 р. книги Н. Вінера "Кібернетика". Справедливо було б зазначити, що ці процеси розбудови нової науки не уникли й відомих протиріч. Апофеозом їх стало офіційне проголошення певними кола- ми партійного керівництва в СРСР у першій половині 50-х рр. XX ст. кібернетики буржуазною лженаукою. Однак, на щастя, це не мало таких згубних наслідків для неї, як для інших наук (генетики тощо). Одночасно з роботами в Києві аналогічні проекти (у значно більших масштабах) велись відразу в кількох наукових закладах держави. Свій проект зі створення ЕОМ С.О. Лебедєв висунув ще до війни, яка завадила його здійсненню. Початок робіт над МЭСМ датовано осінню 1948 р. Спочатку машина планувалась як експериментальна модель для іншої машини – БЭСМ (рос. – Большая Электронно-Счетная Ма- шина), але в процесі роботи над БЭСМ було прийнято рішення про побудову спочатку малої діючої ЕОМ. Для цього в модель були інтег-

16

ВСТУП

ровані пристрої введення-виведення інформації й деякі інші елемен- ти. 25 грудня 1951 р. Державна комісія АН СРСР прийняла МЭСМ до експлуатації. Незважаючи на те, що пам'ять машини складали лише кілька десятків машинних слів, вона дозволила розв'язати протягом наступних кількох років багато важливих науково-технічних задач. Виступаючи на урочистому засіданні, присвяченому 25-річчю ство- рення МЭСМ, академік АН СРСР В. Глушков, високо оцінюючи зна- чення МЭСМ для розвитку обчислювальної техніки в Україні і в СРСР, зокрема, зазначив: "Незалежно від закордонних вчених, С.О. Лебедєв розробив принципи побудови ЕОМ. Під його керівництвом була ство- рена перша в континентальній Європі ЕОМ, за її допомогою в стислі терміни були розв'язані важливі науково-технічні задачі й започатко- вана радянська школа програмування. Опис МЭСМ став першим пі- дручником у країні з обчислювальної техніки. МЭСМ стала прототи- пом БЭСМ" [71]. На початку 1952 р. Лебедєв був переведений до Мос- кви для закінчення роботи над БЭСМ. Улітку 1952 р. машина була в основному готова, розпочались її налагодження й випробування. У першому кварталі 1953 р. БЭСМ була прийнята до експлуатації.

Створення МЭСМ надало потужного поштовху розвитку кібернети- ки в Україні. Навколо неї згуртувалась ціла плеяда майбутніх відомих вчених-кібернетиків. У багатьох установах запрацювали наукові се- мінари з кібернетики. В Інституті математики АН УРСР семінар очо- лив акад. АН УРСР Б. Гнеденко (1912–1995). У Київському університе- ті ім. Т.Г. Шевченка із 1957 р. запрацював аналогічний семінар під керівництвом проф. Л. Калужніна (1914–1990). У Київському політех- нічному інституті, розпочинаючи із середини 50-х рр., ідеї проекту- вання й побудови елементів обчислювальної техніки активно просу- вав чл.-кор. НАН України К. Самофалов (1921). Приблизно в цей са- мий період у Київському вищому інженерному радіотехнічному учи- лищі (КВІРТУ) розпочали підготовку до випуску військових інженер- них кадрів для роботи з автоматизованими системами керування. Активну участь у цій підготовці брали В. Глушков, чл.-кор. НАН України Є. Ющенко (1919–2001), проф. Є. Вавілов (1923–1979).

Створений у 1957 р. на базі колишньої лабораторії С.О. Лебедєва Обчислювальний центр АН України перетворюється у 1961 р. на Ін- ститут кібернетики і носить сьогодні ім'я свого засновника – академі- ка В.М. Глушкова (1923–1982). Під керівництвом Глушкова ця уста- нова стала одним із ведучих наукових центрів зі створення й упрова- дження ІТ не тільки в Україні, а й у Радянському Союзі.

Серед перших фундаментальних результатів вітчизняної кіберне- тики та обчислювальної техніки слід зазначити створення й реаліза- цію в 1955–1956 рр. адресної мови програмування (В. Королюк,

17

ПРОГРАМУВАННЯ

Є. Ющенко), появу граф-схем алгоритмів (Л. Калужнін)7 і систем мік- ропрограмних алгебр (В. Глушков), які стали помітним явищем не тільки в радянській, а й у світовій науці. Адресна мова посіла місце одного з перших прообразів мов програмування високого рівня поряд із мовою Фортран 0 (1957) і першими автокодами. Деякі її ідеї наба- гато випередили свій час, наприклад багаторангове адресування (Ал- гол-68). Граф-схеми алгоритмів заклали основу графічних дескрипто- логічних засобів, націлених на розробку й проектування інформацій- них систем. Сьогодні цей апарат отримав друге дихання у зв'язку із процесами тотальної візуалізації програмування. Він невпинно розпо- всюджується й на інші етапи життєвого циклу систем. Мікропрогра- мні алгебри Глушкова стали основою теорії дискретних перетворюва- чів, на якій, у свою чергу, базуються автоматизовані системи проек- тування обчислювальних комплексів. У 1962 р. В. М. Глушков став лауреатом Ленінської премії в галузі науки й техніки за монографію "Синтез цифрових автоматів".

Протягом 1961–1969 рр. у Інституті кібернетики були створені й передані в серійне виробництво такі ЕОМ, як "Дніпро" (1961) – перша в Радянському Союзі керуюча ЕОМ на напівпровідниках (перша по- дібна ЕОМ у США – RW300 – з'явилася також у 1961 р.), "Промінь" (1963), "Мир-1" (1965), "Мир-2" (1969), "Мир-3" (1969). Ці розробки не поступалися кращим світовим зразкам того часу у своєму класі, а за деякими архітектурними рішеннями навіть і випереджали їх. Колек- тивом інституту була підготовлена до друку й видана у 1973 р. двома мовами – російською й українською – "Енциклопедія кібернетики", що містила біля 1800 статей з усіх галузей кібернетики й обчислювальної техніки. До роботи над книгою були залучені провідні вчені та спеціа- лісти зі 102 установ і організацій СРСР.

Наукова та практична діяльність В. Глушкова в галузі ІТ здобула й міжнародне визнання. Він був почесним членом кількох іноземних академій наук, відзначений багатьма престижними вітчизняними й закордонними нагородами. У 1997 р. Міжнародне комп'ютерне това- риство (ІЕЕЕ Соmрuter Society) посмертно нагородило його медаллю "Піонер комп'ютерної техніки".

В.М. Глушкову належить видатна роль у зародженні та становленні інформатики в країні, вичлененні її з надр кібернетики. Він був ініці- атором створення на початку 80-х рр. у АН СРСР Відділення інфор- матики, обчислювальної техніки й автоматизації.

7 Останні відомі сьогодні як граф-схеми Калужніна. Сам Л.А. Калужнін працював на механіко-математичному факультеті КДУ ім. Т.Г. Шевченка.

18

ВСТУП

В. Глушков зробив значний внесок у розвиток інформатичної освіти в

ім. Т.Г. Шевченка у 1965 р. на механіко-математичному факультеті було створено кафедру теоретичної кібернетики (яку він очолював за сумісни- цтвом до дня своєї смерті), а у 1969 р. відкрито факультет кібернетики – один із перших такого профілю в Радянському Союзі. Першим деканом факультету став І.І. Ляшко, який доклав багато зусиль для його станов- лення й розвитку. Сьогодні факультет кібернетики Київського національ- ного університету ім. Тараса Шевченка є визнаним осередком передової наукової думки й активного пошуку в галузі інформатики [99, 130].

Роль В.М. Глушкова не обмежувалась лише організаційними ініціа- тивами й заходами. Він значною мірою впливав на зміст навчально- методичної роботи, робочих програм і навчальних планів з інформа- тики. Велика увага приділялась фундаментальній математичній скла- довій у підготовці майбутніх молодих спеціалістів-кібернетиків – ма- тематичному аналізу, алгебрі, теорії автоматів, теорії алгоритмів і ма- тематичній логіці. Ця математична традиція продовжується на факу- льтеті й сьогодні. Такий підхід знаходить усе більше розуміння й під- тримки й у світовому науковому співтоваристві, про що свідчить за- ключний звіт спеціальної об'єднаної комісії ACM та IEEE Computer Science, який містить рекомендації з викладання програмної інжене- рії та інформатики в університетах [111].

Якщо звернутись до хронології, то перший в Україні Обчислюваль- ний центр було створено у 1956 р. при Київському державному уні- верситеті ім. Т.Г. Шевченка на базі лабораторії електричного моделю- вання. Ця лабораторія була організована ще у 1945 р. на механіко- математичному факультеті за ініціативи чл.-кор. АН УРСР В.Є. Дьяченка. У ній у 50-х рр. XX ст. були розроблені й виготовлені унікальні сіткові електрогенератори й аналогові пристрої, за допомо- гою яких розв'язувалися складні обчислювальні задачі для потреб на- родного господарства. У 1957 р. на механіко-математичному факуль- теті за ініціативи П.С. Бондаренка було створено кафедру обчислюва- льної математики, яку тривалий час очолював чл.-кор. АН УРСР Г.М. Положій (1914–1968). Із 1956 р. у Київському політехнічному ін- ституті (КПІ) почали готувати на окремих кафедрах спеціалістів з об- числювальної математики й обчислювальної техніки. У 1960 р. за іні- ціативи К.Г. Самофалова у КПІ була відкрита перша в країні кафедра обчислювальної техніки, яка з 1969 р. почала готувати інженерів- математиків зі спеціальності "0647 – прикладна математика". На по- чатку 60-х рр. XX ст. у КВІРТУ було відкрито кафедри військової кі- бернетики й обчислювальної техніки та автоматизованих систем ке-

19

ПРОГРАМУВАННЯ

рування. Великий внесок у становлення інформатичної освіти в Укра- їні зробили І.І. Ляшко, Б.В. Гнеденко та його учні – акад. НАН України В.С. Королюк (р. н. 1925) і чл.-кор. НАН України Є.Л. Ющенко (1919– 2001), чл.-кор. НАН України К.Г. Самофалов, професори Л.А. Калужнін, Є.М. Вавілов та інші науковці й спеціалісти. Вони були авторами перших вітчизняних підручників із програмування та об- числювальної техніки [25, 51, 77, 137].

*Література для CР8: предмет вивчення інформатики – [9, 37, 48, 61, 75, 86, 87, 115, 117, 147]; кібернетика та інформологія –

[26, 36, 87, 116, 134]; різні підходи до визначення натуральних чисел – [121, 131]; теорія програмування і програмологія – [69, 91, 93, 106-109]; захист інформацій у інформаційних системах [6, 38]; iсторія інформатики та обчислювальної техніки – [9, 48, 78, 101, 116, 134, 153].

Контрольні запитання та вправи

1.Дати власні тлумачення термінів: "інформація", "обробка інформації", "запит", "інформатикa".

2.Що таке комунікативна система?

3.Що таке комунікативний процес?

4.Що таке інтенсіональна та екстенсіональна ДС?

5.Дати інтенсіональне та екстенсіональне визначення: а) натуральних чисел; б) слів у довільному алфавіті.

6.Що таке інформатика як наукова дисципліна?

7.Що таке програмування?

8.Дати власне тлумачення терміну "програмування".

9.Що таке парадигма програмування?

10.Що таке програмна інженерія?

11.Що вивчає: а) теорія програмування; б) програмологія?

12.Що таке мова програмування?

13.Що таке: а) програма; б) дані програми?

14.Яку структуру має АПК?

15.Що таке обчислювальна система?

16.Що таке програмне забезпечення?

17.Що таке ІТ?

18.Коли, де й під чиїм керівництвом була створена перша ЕОМ: а) у світі; б) в Україні?

19.Коли була видана в Україні "Енциклопедія кібернетики"?

8 СР – самостійна робота.

20