
Бондаренко
.pdfСлова у свято вигнання демонів хвороб
(На-но мацурі-но котоба)
Цей текст знаходиться в шістнадцятій книзі «Енґісікі» в розділі «Онйорьо», де описані даоські ритуали так званої захисної магії (кіндзю), яка розглядалася насамперед як засіб лікування хвороб та вигнання демонів епідемій.
Ритуал бере свій початок з китайського новорічного екзерцизму «но» (яп. «на» в заголовку тексту). В цьому екзерцизмі, жрець починає вигнання Мору. В ритуалі Великого вигнання виганяється «ци» зими для того, щоб звільнити місце для весняного «ци», яке, в свою чергу, пов’язане з поняттям «ян». Пагубні демони мешкали в низинах та на тіньових сторонах гір, і на боротьбу з ними виходила процесія перевдягнених у тварин жерців. Їх було дванадцять – за числом місяців року. Згідно з шістнадцятою книгою «Енґісікі», в ритуалі використовують п’ять видів зброї, серед якої – лук і посох з персикового дерева та тростинові стріли. Ритуал проводиться в пізніх сутінках в останній день року.
Цього року, цього місяця, цього дня, цієї години,
на початку години - виправлення бірок, на початку години - виправлення діянь, наприкінці години - виправлення бірок, наприкінці години - виправлення діянь. Гір і рік досягати, забороняти [шкідливе] ци у долинах річок;
двадцяти чотирьом володарям, тисячі двомстам управителям,
дев'яти тисячам безлічі воїнів-вершників, - всім попереду, позаду, ліворуч, праворуч вишикуватися,
і кожному в стороні своїй місце зайняти й службу нести. Всі божества Неба-Землі, – яким славу підносить й яких почитає в палаці великому
управитель управи благочинства, – нехай спокійно й благополучно перебувають, – так кажу.
90
І ще особливо наголошую:
якщо демони хвороб із порчею дурною десь у різних місцях, у селах різних зачинилися й сховалися, – то в тисячі сіл й інших селах,
у повітах у чотирьох напрямках, на сході - до Мітіноку, на заході - до Вотіка, на півдні - до Тоса, на півночі - до Садо,
ви, демони хвороби, по ту сторону тих меж житло собі визначите й туди відправляйтеся, і даровані вам будуть скарби п’ятикольорові, дари різні морів і гір; в усі місця, у всіх напрямках,
куди ви відступаєте й переходите, негайно відступіть й вийдіть! – таке вигнання виголошується.
А якщо з серцем, що опирається, вони зупиняться й сховаються,
то великий чин, що вигнання демонів здійснює, малий чин, що вигнання демонів здійснює, з п'ятьма видами зброї різної за ними поженуться й уразять їх,
тож слухайте це, – так виголошую.
Велике свято куштування першого врожаю
(Ооніе-но мацурі)
Усьомій книзі «Енґісікі» цей ритуал має назву «амацукамі-но йоґото» (благе побажання небесних богів). «Енґісікі» відводить цьому ритуалу цілу главу.
Уміфології акт куштування плодів першого врожаю трапляється у міфі про Аматерасу, яка саме займалась цим обрядом у спеціально відведеному покої, коли її брат Сусано почав вершити свої «гріхи небесні» прямо в цій залі («Кодзікі»). Аме-но вакахіко в одній із версій «Ніхон-сьокі» знаходився в такому покої, коли його наздог-
91
нала стріла, яку він сам же й випустив для того, щоб убити фазана. У будь-якому випадку, цей обряд досить давній.
Церемонія ритуалу тривала декілька днів, вірніше, декілька ночей, так як боги в основному спускалися за дарами вночі.
Спочатку ворожінням визначалися учасники церемонії та дві провінції – «юкі» та «сукі». У цих провінціях виривали з коренем рис, підсушували його і через деякий час несли в столицю. Вкушання рису супроводжувалося різними ритуальними танцями, а також виконувалися пісні різних провінцій.
Після завершення свята всі побудовані для нього будівлі спалювали. Для цього два жерці відправлялися в дві провінції, де спочатку здійснювали обряд почитання восьми божеств імператорської трапези, потім проходили обряд очищення, і тільки після цього спалювали тимчасові будівлі, призначені для свята.
Жерці, що зібралися, і священнослужителі, всі слухайте – так виголошую.
За дозволом бога й богині, прабатьків владики нашого,
що на Рівнині Високого Неба божественно перебувають, говорю смиренно перед царственими богами, яким хвалу підносять у храмах неба, храмах землі.
У день зайця місяця сімоцукі року нинішнього царя нащадок вкушати буде небесну трапезу, довгу трапезу, вічну трапезу, і нехай боги-царі на неї погодяться,
щоб вік його як міцна скеля, вічна скеля збережений був, квітучим віком щасливий був, щоб тисячу осеней, п'ять сотень осеней
він трапезу спокійно, мирно вкушав, зарум'янившись пишним рум'янцем. Тому багаті дарунки царя нащадка – світлі тканини, блискучі тканини, м'які тканини, грубі тканини приносимо і на пишному сході сонця ранкового хвалу підносимо – і всі слухайте, – так виголошую.
92
Особливо наголошую: дарунки піднесені, що очищення пройшли,
до тендітних плечей жерців товстими шнурами прив'язані, жерці й священнослужителі прийміть і неухильно підношення зробіть, – так виголошую.
Свято втихомирення вогню
(Хосідзуме-но мацурі)
Як вказує «Енґісікі», ритуал Хосідзуме (або Тінкасай) проводився в чотирьох кутах території палацу в останній день шостого і дванадцятого місяця, або ж день визначався за домогою ворожіння.
На столі з вісьмома ніжкама розкладали підношення, причому стіл ставили у дворі. Один з жерців кланявся на чотири сторони світу, починаючи з тієї, яка відповідала порі року і гасив вогнища, запалені у дворі, за допомогою солі та води. В помічницю він брав жінку і разом з нею підносив спочатку шовк, морські дарунки (від богів справа), потім річні дарунки (від богів зліва), також виставляли різні бутлі. Після цього, жрець мав чотири рази поклонитися, двічі сплеснути долонями, прочитати норіто так, як воно наведене в «Енґісікі», а потім, коли помічник винесе «нуса», розкласти їх у такому порядку: зліва-справа-зліва, знову чотири рази поклонитись і покласти нуса на стіл.
За дозволом бога й богині, прабатьків владики нашого,
що на Рівнині Високого Неба божественно перебувають, призначено було царю-нащадку країною рясних долин тростинових і тучного колосу мирно, спокійно правити.
І коли йому Піднебесну поручали, виголосили вони слова закляття небесного, закляття сильного, такі слова:
«Два божества-стовпа, Ідзанаґі-но мікото, Ідзанамі-но мікото,
93
чоловік і дружина, у шлюб вступили,
ікраїни – вісім десятків країн,
іострови – вісім десятків островів – були народжені.
І вісім сотень міріад божеств були народжені.
І коли народжувалось диття останнє, дорогоцінне – Хомусубі-но Камі, – то опалилось місце потаємне,
ібогиня за скелею сховалась,
ісказала вона: не дивись на мене, чоловіче мій, ночей – сім ночей, днів – сім днів.
Проте ще сім днів не минуло, як подумав він, що дивними є її дії,
іподивився на неї –
авона, вогонь породивши, місце опалила потаємне. І тоді вона так сказала:
«Говорила я тобі, чоловіче мій, щоб ти не дивився,
ати все одно зі мною поглядом зустрівся». І далі сказала:
«Тепер ти, чоловіче мій, повинен владарювати у верхній країні,
ая буду владарювати у нижній країні».
І сховалась вона за скелею,
івирішила до схилу Йоміцухірасака добратись. І так тоді сказала:
«Залишилось у верхній країні, в якій чоловік мій царює, дитя, серцем погане», –
повернулась і знову дітей народила. Народжене нею, чотирьох видів було – Мідзу-но Камі, [бог водяний], тиква-горлянка, водорості річні,
іХаніяма-хіме.
І тоді вона такі настанови давала: «Якщо грубим стане серце цього дитяти,
94
що серцем погане, тоді втихомирте його за домогою води,
тикви-горлянки, Ханіяма-хіме, водоростями річними».
І тому наслідуючи, нехай хвала вознесеться, нехай при дворі божественного нащадка сум’яття не буде, нехай дарунки коштовні
світлі тканини, блискучі тканини, м'які тканини, грубі тканини, п’яти родів дарунки,
що в Рівнині Синього Моря живуть – з плавником широким, з плавником вузьким,
до водоростей морських, водоростей прибережних, пиття священне – верхівки сосудів високо здіймаючи,
утроби сосудів наповнивши, у ряд виставлять, аж до грубого рису, м'якого рису, гірській гряді подібно, високо вкладуть, і, відповідно до слів закляття небесного,
закляття тяжкого, нехай славослів'я піднесуться, – так говорю смиренно.
Свято Касуґа
(Касуґа-но мацурі)
В«Енґісікі», у розділі «Імена богів», є вказівка: «Свято Касуґа – чотири божества». Це – чотири родових бога Фудзівара (Такеміка- дзуті-но мікото, Іваінусі-но мікото, Аме-но кояне-но мікото і Хамеґамі), перенесені в храм Касуґа, недалеко від міста Нара. Ритуал проводився у другий та одиннадцяий місяць першого дня мавпи. Перше зафіксоване в документах проведення свята відносять на кінець 40-х – початок 50-х років VIII ст.
В«Енґісікі» свято Касуґа описане як маленьке свято, тому ритуал проводився не при імператорському дворі, проте на його проведення висилався посланець від імператора.
95
По велінню великому повелителя нашого Смиренно й тремтливо говорю, схилений, перед богами царственими – чотирма стовпами, Такемікадзуті-но мікото, у Касіма що перебуває, Іваінусі-но мікото, у Каторі що перебуває, Аме-но кояне-но мікото, у Хіраока що перебуває, Хамеґамі-дівою.
Як побажали боги великі, У коренях підземних скель гори Мікаса, що в Касуґа,
стовпи храму зміцнили грузно, коники даху в Рівнину Високого Неба піднесли високо, від неба укриттям, від сонця укриттям вважаємо з благоговінням.
І подносимо скарби священні – дзеркало, меч і лук, спис і коня – сюди перепровадимо.
Одяг священний – яскраве ткання, блискуче ткання,
м'яке ткання, грубе ткання підносимо. Поклажу з підношенням,
що країна в чотирьох напрямках у данину збирає, рядком поставимо:
те, що в Рівнинах синіх морів – із плавником широким, із плавником вузьким,
до водорості морської і водорості прибережної, те, що в горах і полях – солодкі трави, гіркі трави, пиття священне –
верхівки сосудів високо здіймаючи, утроби сосудів наповнивши, рядком поставимо. Дарунки всіх видів, гірською грядою склавши, укладемо.
Від жерця такої-то управи, звання, роду, імені великі дарунки дорогоцінні, – як дарунки великі, дарунки рясні, мирно, спокійно вкушайте, –
перед царственими богами великими хвалу підношу, – так говорю смиренно.
96
І, ці підношення зробивши, процвітання молю дарувати і тепер і надалі,
щоб повелитель наш мирно, спокійно [правив], рясним століттям, квітучим століттям щасливий був, як вічна скеля, як міцна скеля збережений був, і щоб усіх місць, усіх будинків володарі й вельможі, що государю служать, теж у спокої перебували, при дворі государевому мирно б государю служили,
розцвітаючи, як жива вітка квітуча.
І нехай хвала піднесеться, – так говорю смиренно.
Переклад Н. Кулигіної, О. Левицької
97
СЕММЬО
98
СЕММЬО
Кінець VII ст. знаменується появою ще одного своєрідного японського літературного жанру семмьо (яп.: оомікотонорі – “проголошення слів імператора”) – імператорських указів (едиктів), які писалися як японською, так і китайською мовами. Останні поділялися на два види:
а) “сьосьо” ( ) – письмові імператорські укази, які складалися колективом відповідних чиновників і лише затверджувалися самим імператором;
б) “тьокусі” ( ) – повеління, написані імператором власноруч, які спалювалися після виголошення їхнього змісту.
Що ж стосується семмьо, написаних японською мовою, то вони дійшли до нас у складі історико-міфологічного літопису “Сьокуніхонґі” (“Продовження записів про Японію”), який був завершений 797 р. і містив тексти 62 імператорських указів. Серед них найдавні-ший датується 697 р.
За доби Хей-ан і пізніше імператорські укази записувалися виключно китайською мовою офіційно-ділового стилю, а тому, на думку фахівців, вже “не мали прямого зв’язку з художньою чи обрядовокультовою сферою японської культури” (Норито. Сэммё. /Памятники
письменности Востока. XCVII/. – Пер. со старояп., исследование и комментарий Л.М. Ермаковой. – М., 1991).
До жанру художньої літератури тексти найдавніших японськомовних семмьо дозволяють відносити не тільки загальний міфопоетичний стиль цих творів, численні риторичні прикраси, метафори, синтаксичні паралелізми, синонімічні повтори тощо, але й ритмікомелодійна структура окремих фрагментів імператорських указів чи навіть указів у цілому.
Тематика семмьо була досить різноманітною: вступ на трон, свята, призначення на посади, дарування титулів, покарання, попередження заколотникам тощо.
І.П. Бондаренк
99