Fursa_S_ya_Teoriya_Notarialnogo_Protsesu_2012

-коли спадкодавець постійно проживав в окрузі діяльності нотаріуса або в його окрузі діяльності знаходиться майно чи основна його частина (ст. 1221 ЦК);

-коли майно залишилось без нагляду та потребує захисту в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (територіальної громади);

-коли заінтересовані особи вважають, що а часом неможливо буде визначити обсяг та вартість їх частки у спадковому майні або є побоювання, що майне згодом буде знищене чи втратить свою цінність тощо.

II. Щодо осіб, які мають право на звернення до нотаріуса із заявою чи направлення повідомлення (відомостей) про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, до них слід віднести: спадкоємців як за законом, так і заповітом та їх правонаступників, осіб, які мають право на обов'язкову частку, виконавця заповіту, відказоодержувачів, кредиторів, територіальну громаду, підприємства, установи, організації, органи опіки та піклування, органи внутрішніх справ, суд.

Щодо органів опіки та піклування, то вони наділяються правом звернення до нотаріуса для вжиття заходів щодо охорони майна безвісно відсутнього (опис майна). Зрозуміло, що ця дія не зумовлена правовідносинами спадкування, але пов'язана зі специфікою діяльності нотаріуса щодо вжиття охоронних заходів, наприклад, проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (п. 7 ст. 34 Закону), Тобто в цьому випадку будуть відрізнятися строк зберігання та кінцевий етап цього провадження - передача майна, але за основним змістом ці провадження однотипні. Така пропозиція може також бути обгрунтованою тим випадком, коли після безвісного зникнення громадянина необхідно визначити ту частку майна, яка йому належала в спільній частковій або сумісній власності. Органи ж опіки та піклування мають вживати заходів до охорони цієї частки лише після її визначення, тобто фактично після опису майна. У противному разі необхідно одночасно з визнанням громадянина безвісно відсутнім під час підготовки справи до судового розгляду встановлювати належне цій особі майно і вирішувати питання про його розподіл. Але знов-таки, в цьому випадку виникне необхідність проводити опис цього майна, при вчиненні якого органи опіки та піклування мають представляти інтереси безвісно відсутньої особи.

Щодо органів внутрішніх справ та інших державних органів, то у разі смерті одинокої особи, оголошення її померлою або у разі встановлення факту смерті суди мають повідомляти державні архіви, а ті у свою чергу нотаріусів про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна . У зв'язку з цим доцільно закріпити в Законі "Про нотаріат" відповідний обов'язок нотаріуса за умови отримання відповідних відомостей вживати заходів до охорони спадкового майна.

Щодо звернення громадян та юридичних осіб із заявою про необхідність вчинення даного нотаріального провадження, то таке провадження має вчинятися у випадку, коли майно не знаходиться під наглядом майбутніх спадкоємців, так і тоді, коли інші спадкоємці вступили у фактичне управління спадковим майном. Це питання можна обгрунтувати тим, що крім спадкоємців як за законом, так і за заповітом передбачені особи, які мають право на обов'язкову частку в спадщині та які можуть проживати окремо від спадкодавця. В цьому випадку предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які упродовж не менше одного року до відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, у розмірі частки у спадщині, яка їм належить (ст. 1279 ЦК), але при цьому враховується вартість цього майна при визначенні розміру обов'язкової частки (ч. 2 ст. 1241 ЦК). Отже, для визначення розміру обов'язкової

частки в деяких випадках необхідно проводити опис спадкового майна за заявою інших спадкоємців, якщо вони вважають це доцільним незважаючи на те, що майно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тобто слід констатувати, що опис спадкового майна може вчинятися як окрема нотаріальна дія, без вжиття інших заходів до охорони спадкового майна, якщо воно знаходиться в управлінні спадкоємців. Тому вважаємо за доцільне доповнити цим положенням п. 7 ст. 34 Закону.

У деяких випадках слід говорити про необхідність проведення опису спадкового майна, якщо інші спадкоємці заперечують проти цього. Тобто в цьому випадку буде можливість встановити наявність спору про право і примусове вчинення нотаріальної дії. На думку авторів, така форма діяльності не властива нотаріусам і потребує здійснення їх посадовими особами, які наділені владними повноваженнями, наприклад державними виконавцями за відповідним повідомленням нотаріуса про перешкоди, створені іншими спадкоємцями при виконанні ним цієї нотаріальної дії. Дана ситуація є спірною, тому в цьому випадку пропонується звертатися до фінансового органу чи прокурора (п.8 гл .9 Порядку).

Оскільки вчинення заходів до охорони спадкового майна є обов'язком нотаріуса за Законом "Про нотаріат", то перешкоди, вчинювані на цьому шляху, можуть вважатися правопорушенням. Тому якщо нотаріус або посадова особа дійдуть до висновку про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то такий висновок доцільно оформляти процесуальним документом, а саме постановою нотаріуса. У постанові має обґрунтовуватися його висновок про доцільність вжиття заходів, і така постанова буде процесуальною підставою для вжиття необхідних заходів щодо охорони спадкового майна. У ній необхідно зазначати прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, час його смерті і місцезнаходження майна, що потребує захисту, дату надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна, а також основні підготовчі дії та дату І час, на який призначено опис майна.

Нотаріус на стадії підготовки має встановити особу, яка звернулася за вчиненням даного провадження, перевірити її повноваження, право чи обов'язок на вчинення даної нотаріальної дії, а також правота дієздатності.

III. Нотаріус має перевірити зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановити відповідність її вимогам Закону, але слід констатувати, що нині Законом ЇЇ зміст не закріплений. У Методичних рекомендаціях Мін'юсту йдеться про зміст такої заяви .та вказується на те, що нотаріус після отримання документів, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів, має право вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Такі документи, на думку авторів, мають бути додатком до заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п.п. 2.3 п. 2 гл. 9 Порядку). Тому якщо заява не відповідає певним вимогам та до неї не додані документи, необхідні нотаріусу для вчинення даного нотаріального провадження, він зобов'язаний залишити таку заяву без руху на надати особам строк для усунення таких недоліків. У противному разі він не може вчиняти таку нотаріальну дію. Якщо заява відповідає всім вимогам, нотаріус повинен зареєструвати її у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ (додаток 3 Методичних рекомендацій) і зробити на ній відмітку про дату подання заяви, її номер та номер спадкової справи, якщо вона заведена.

При прийнятті такої заяви нотаріус має перевірити наявність спадкової справи, у разі її відсутності обов'язково завести її та негайно зареєструвати у Спадковому реєстрі;

V. Нотаріус має право на встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні йому для вчинення нотаріального провадження та перевірки документів, які їх підтверджують, зокрема:

-на підтвердження факту смерті спадкодавця має бути надано відповідне свідоцтво про смерть, на його копії проставляється відмітка "згідно з оригіналом", яка долучається до спадкової справи, або робиться запит до органів РАЦСу для отримання копії актового запису про реєстрацію смерті чи повного витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про смерть спадкодавця;

-місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця) - довідка ЖЕК, ЖБК відповідного органу місцевого самоврядування, будинкова книга із записом про місце проживання спадкодавця, або робиться запит до адресного довідкового бюро;

-встановлення майна, яке належало спадкодавцю та щодо якого слід вжити заходів охорони. Якщо із документів та заяви вбачається, що спадкодавцю належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус має отримати підтвердження із Державного реєстру правочинів чи (та) Реєстру прав власності на нерухоме майно про належність цього майна та його державну реєстрацію на ім'я спадкодавця;

-визначити місцезнаходження майна чи його основної частини;

-встановити, хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо охорони та збереження майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення;

-нотаріус має встановити наявність інших спадкоємців або перевірити їх наявність відповідно до заяви, якщо відомо їх місце проживання, знаходження або роботи; якщо він отримав повідомлення про відкриття спадщин, то зобов'язаний повідомити про це даних спадкоємців. Він може зробити їх виклик шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

-надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

-нотаріус має повідомити про проведення майбутнього опису спадкоємців та інших зацікавлених осіб, на інтереси та права яких матиме вплив вчинювана нотаріальна дія. Про проведення опису нотаріус може також повідомити ЖБК, ЖБК, органи внутрішніх справ, кредиторів та ін. Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, то повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;

-залучити свідків (не менше двох) для участі у проведенні опису майна;

-перевірити правильність справляння державного мита чи витрат за вчинення нотаріальної дії.

Оскільки дане нотаріальне провадження нині може вчинятися як державними, так і приватними нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, то, на думку авторів, у Законі має існувати норма, яка б забороняла нотаріусам сперечатися з приводу прийняття спадкової справи до провадження, а матеріали за вжитими заходами щодо виконання окремих доручень або за надходженням відомостей або їх засвідчені

копії мають передаватися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а не повідомлення про вжиті заходи.

Лише після отримання зазначених вище відомостей або заяви особи нотаріус може оцінити їх і прийняти обгрунтоване рішення про необхідні заходи захисту спадкового майна. Так, заходи захисту майна одинокого спадкодавця мають суттєво відрізнятися від засобів захисту, якщо разом із спадкодавцем у будинку мешкали інші особи на підставі різних прав тощо.

Тобто, в цьому випадку універсальний засіб проведення захисту майна, як і його опису має узгоджуватися з правами інших осіб, обставинами спадкової справи тощо.

На першому етапі, після проведення підготовчих дій, нотаріус має не пізніше наступного дня вжити заходів охорони, які залежно від майна, що входить до складу спадщини, можуть складатись із:

-опису спадкового майна;

-вжиття заходів щодо охорони окремих видів майна, які потребують спеціального зберігання;

-передачі майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає.

8. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження на першому етапі зводиться до опису майна, передачі його на зберігання, а також укладення договору управління майном.

Опис спадкового майна

Опис спадкового майна здійснюється за участю заінтересованих осіб (доцільно залучати осіб, які мають право на отримання спадщини), якщо вони того бажають і будуть завчасно повідомлені, та не менше двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису майна є обов'язковою (п.п. 3.1 п.3 гл. 9 Порядку).

Опис спадкового майна має здійснюватися за місцем його знаходження. Про це нотаріус складає акт (п.п. З п.3 гл. 9 Порядку та додаток № 4 Методичних вказівок). Проте, до спадкового майна може належати майно, яке знаходиться у різних місцях, тому одночасно нотаріус не може проводити опис. З в'язку з цим можна говорити про можливість існування у одній спадковій справі декількох актів опису, наприклад, квартира та дача.

В акті опису повинні бути зазначені:

-назва процесуального документу;

-дата та час проведення опису;

-місце проведення опису;

-прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

- найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

-дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна(повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справі про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

-прізвище, ім'я, по батькові та адреси осіб, які беруть участь в описі;

-прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця;

час смерті спадкодавця та місце знаходження майна, яке описується;

-відомості про спадкоємців;

-чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;

-чи не була порушена пломба або печатка;

-докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.);

-оцінка кожного із перерахованих у ньому предметів та процент зносу.

Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а жилих будників - виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.

У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата їх роботи здійснюється спадкоємцями.

На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала документ, місце проживання цієї особи.

Охоронцем спадкового майна можуть бути особи із числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. У разі відсутності спадкоємців та виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, яке спадкується, із числа інших осіб за його згодою.

Акт опису складається не менше, як у трьох примірниках. Всі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник видається особі, яка прийняла на зберігання спадкове майно. Автори вважають виготовляти примірники актів опису майна залежно від кількості спадкоємців та інших заінтересованих осіб, які брали участь у проведені опису.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, ие пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають жодної цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Якщо серед спадкового майна виявляться харчові продукти, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без ЇХ участі - продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Це положення Порядку викликає сьогодні суттєве заперечення, оскільки при реалізації продуктів харчування вимагається сертифікат якості. Тому доцільно ці продукти надати особі, яка буде управляти майном, в якості передплати за виконання нею цієї функції. Передача здійснюється за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник тієї організації, яким передані продукти харчування.

Особливості вжиття заходів щодо охорони окремих видів спадкового майна, які потребують спеціального зберігання

Грошові суми (цінні папери), які залишилися після померлого вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція, яка підшивається до спадкової справи.

Золото, платина, срібло, метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби зі срібла та монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом.

Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності перед передачею їх на зберігання банком нотаріусом реєструються в Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони майна.

Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне та наукове значення, ці документи включаються до акта опису і передаються на відповідальне зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус

передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних установ (інститут, музей тощо).

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії здаються органам внутрішніх справ за окремим описом (п. п. 6.1 п. 5 гл. 9 Порядку).

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури (п.п. б. 11 п. б гл. 9 Порядку).

Доцільно, на думку авторів, не виключати з акта опису предметів, які потребують спеціального зберігання, а продовжувати акт відповідними написами про вжиття окремих дій, які необхідні для зберігання окремих видів майна. Так, на останньому примірнику має робитися спеціальний напис, у якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, буде даватися перелік вилучених предметів. Цей напис обов'язково скріплюється печаткою нотаріуса.

Ордени медалі, нагрудні заходи, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються в сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород на геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (ст. 18 Закону України "Про державні нагороди України").

Ощадні книжки, заставні речі спадкодавця, що знаходяться у ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.

За наявності у складі спадщини майна, яке потребує утримання, догляду (житловий будинок, квартира, худоба тощо), чи вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців чи виконавця заповіту та підставі заяви заінтересованої особи (представника територіальної громади) після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною.

Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або пішим особам, яких призначає нот аргус Укладання договору управління спадщиною.

При розгляді цього питання доцільно ознайомитися Із главою 6 Закону "Про нотаріат", пунктами 9, 10 гл. 9 Порядку та статтями 212 ЦК, 1283-1285 ЦК.

Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини (ст. 1285 ЦК).

Призначення охоронця (хранителя) та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, має супроводжуватися згодою на це особи.

При цьому хранитель майна має розписуватися в отриманні майна також на акті опису і отримує один його екземпляр.

При укладанні - зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

Згідно п.п. 4.4. п. 4 гл. 9 Порядку нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі його розтрати або приховування4, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про що зазначається у договорі про управління спадщиною.

Хранителю майна має бути повідомлено про строки виконання ним доручення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може тривати шість місяців, але в окремих випадках може бути скорочений або продовжений ще на три місяці.

Складність питання щодо умов, за якими хранитель майна може погодитись на виконання цього завдання, зумовлюється тим, що в цей період немає повноважних власників майна, які б мали можливість укласти відповідний договір. У законодавстві про нотаріат не існує норми, яка б визначала ці питання, тому за договором між нотаріусом та хранителем майна може бути передбачено дозвіл для останнього в користуванні, переданим йому на зберігання майном, якщо за властивостями майна його використання не пов'язане з його знищенням чи знеціненням, у противному разі нотаріус має заборонити використання описаного майна, що має відобразити у договорі.

Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі, то хранитель має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. З ст. 1285 ЦК). Розмір винагороди на сьогодні має визначатися за домовленістю між нотаріусом та хранителем майна в розумних межах. Тут мається на увазі, що нотаріус не вправі зобов'язати сторонню особу здійснювати охорону, але, з іншого боку, особа має обгрунтувати розмір такої винагороди. Хранителю майна також відшкодовуються необхідні витрати по похоронах, якщо такі були вчинені. Доцільно ці положення передбачити у Законі України "Про нотаріат", оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.

Згідно п.п. 9.3 п, 9 гл. Глави 9 Порядку текст договору про управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних доку ментів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).

Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною (п.п. 9.3 п. 9 гл. 9 Порядку).

Другий етап: зберігання майна

Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.

Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:

1)прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2)повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3)видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4)відчуження описаного майна за рішенням суду;

5)відчуження майна, що належить іншому із подружжя, який пережив спадкодавця;

в) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений ст. 1281 ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

У необхідних випадках згідно ст. 64 Закону нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

-по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

-на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

-на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

-на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат").

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, яка встановлює надгробок, його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути видане на ім'я особи, яка подала нотаріусу достовірні документи, у тому числі рахунок підприємства, яке виготовляє та встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою його вартості.

У разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичних витрат на потреби, зазначені в абз. 1, 2 ст. 64 Закону. В цих випадках на підтвердження видатків нотаріус може прийняти рахунок магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії з організації похорон, рішення суду тощо.

Розпорядження про видачу із спадкового майна коштів на поховання спадкодавця нотаріус може зробити до Його похорон на підставі свідоцтва про смерть та заяви

заінтересованої особи. Після поховання спадкодавця таке розпорядження видається нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою достовірних документів.

Один примірник розпорядження нотаріуса про видачу із спадкового майна грошових сум або речей на покриття видатків залишається у його справах і підшивається до спадкової справи.

Згідно з п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 Порядку охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачений ч. 1 ст. 66 Закону "Про нотаріат".

Охорона спадкового майна може тривати після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в п.п. 12.2 п. 12 гл. 9 Порядку, а якщо воно ними не прийняте - до закінчення трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, складає менше трьох місяців.

3. Третя стадія даного етапу зводиться до припинення заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом (або посадовою особою органу місцевого самоврядування), які їх вживали. Якщо місця відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення заходів охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту. Повноваження останнього з припинення заходів щодо охорони тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираженої у заповіті.

Третій етап: передання спадкового майна спадкоємцям

Відносини між спадкоємцями та охоронцем (хранителем) спадкового майна або юридичними особами, які прийняли на зберігання окремі види спадкового майна, що потребують спеціального зберігання, не існують. Нотаріус вступає у правовідносини з цими суб'єктами в інтересах майбутніх спадкоємців. Отже, особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, мають бути повідомлені нотаріусом про те, де знаходиться спадкове майно або окремі його частки. Оскільки охоронець (хранитель) майна був призначений за ініціативою нотаріуса та його згодою згідно із договором, нотаріусу доцільно також бути присутнім при передачі майна спадкоємцям. Якщо майна при передачі не буде вистачати, цю обставину нотаріус має посвідчити відповідним актом.

Нотаріус повинен надати спадкоємцям відповідні документи для отримання майна після зберігання, а також повернути цінні папери або гроші, які були передані у банк.

Нотаріусом мають бути повідомлені відомості про те, які речі були відчужені або які кошти сплачені та на які витрати.