Fursa_S_ya_Teoriya_Notarialnogo_Protsesu_2012
.pdfробіт, накладними, переданими довіреностями тощо. У зв'язку з наведеним, складно однозначно говорити про доцільність вексельного обігу в обмеженому обсязі. Хоча сутність переказного векселя може бути зведена до погашення боргів векселедавцем за рахунок власних боржників і таким чином усунення заборгованості в господарській діяльності, але "професійні" боржники завжди намагаються уникнути відповідальності по боргах або їх істотно зменшити, тому вексельний обіг не завжди призведе до очікуваних результатів. Бувають й інші випадки випуску та обігу векселів.
Якщо проаналізувати Постанову Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. N° 841 "Про проведення вексельних розрахунків щодо фінансування деяких заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні", то не важко визначити, що основний зміст векселів зведений до ускладнення в сприйнятті звичайних господарських відносин, матеріальної відповідальності за виконання договорів та у відстроченні оплати виконаних робіт і поставлених товарів не раніше 1 вересня 2012 р. та не пізніше 1 грудня 2012 року.
У зв'язку з цим, в судовій практиці виникають питання про "визнання виконавчого напису та протесту у неплатежі векселя, вчинених приватними нотаріусами, такими, що не підлягають виконанню, та визнання векселів такими, що не мають вексельної сили"18. Хоча автор вважає застосоване у ст. 2 УВЗ поняття "сила векселя" умовним, можна знайти позови до суду, в основі яких домінує це поняття и. Здається, що поняття "вексельна сила" деякою мірою переоцінене. Дійсно, підписуючи вексель сторони погоджуються з тим, що у простому векселі фіксується безумовна заборгованість, яка у наступному і підлягає сплаті, а в окремих випадках і примусовому стягненню. Однак, будь-якої сили вексель перед іншими договорами не має, а йому властива тільки спеціальна процедура фіксування оплати та система протестів, що мала б гарантувати спрощену документарну систему унеможливлення ухилення від виконання зобов'язань. І відповідні міжнародні правила щодо опротестування векселів служать для того, щоб в спрощеній процедурі стимулювати платників до виконання їх обов'язків.
Коли ж за вимогами Закону України "Про обіг векселів в Україні" допускається лише безготівкова форма розрахунків по векселях, то й формальні вимоги до змісту векселю мають бути приведені відповідно до цього правила. Тобто сьогодні найбільш важливими на бланку векселя мають ставати розрахункові рахунки в банках, на які і з яких мають перераховуватися кошти, що й пропонується відобразити в додатках 1 та 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків.
До формальних вимог можна також віднести й необхідність відображення в додатку 1 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми на переказному векселі кількості примірників переказного векселя, що дозволить фіксувати їх поширення і усунути проблеми з їх обліком і, відповідно, оплатою.
Крім матеріальної природи і вимог щодо оформлення векселя важливим є знання порядку його пред'явлення банку до оплати, розуміння якого має важливе значення для правильного вчинення нотаріусом такого нотаріального провадження як протест векселя у неплатежу.
Як правильно зазначає С.В. Нечипорук, відсутність оплати векселя є передумовою звернення до нотаріуса та обов'язковою вимогою для вчинення протесту.
Для того, щоб зрозуміти, що собою являє неплатіж за векселем, розглянемо особливості, пов'язані з його оплатою.
13.2.2. Порядок оплати за векселем
Засади здійснення оплати за векселем урегульовано Законом України "Про обіг векселів в Україні" і Уніфікованим законом. Оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" закріплено, що платіж за векселем здійснюється на території України лише у безготівковій формі, то загальні правила і стандарти таких розрахунків урегульовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року. Розрахунки за векселем можуть здійснюватися в іноземній валюті, тому вказане питання урегульовується також валютним законодавством, зокрема, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Відповідно до чинного законодавства, платіж за векселем повинен бути проведений негайно після його подачі до оплати, коли виникло право вимагати відповідної оплати на підставі векселя.
Держатель векселя терміном "на певну дату" або "у визначений строк від дати складання" або "від пред'явлення" має право пред'явити вексель до платежу або у день, коли він повинен бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів. Вексель, виданий строком "за пред'явленням", може бути пред'явлений до платежу протягом одного року з дня складання, якщо тільки цей термін не подовжений векселедавцем, або ж якщо він не скорочений векселедавцем, або індосантами (особами, які передають вексель новому векселедержателю за допомогою індосаменту - передавального напису на зворотному боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі), за допомогою якої права за векселем і сам вексель передаються від одного векселедержателя до іншого).
Пред'явлення векселя до платежу виражається у вимозі до особи, зобов'язаної здійснити платіж за векселем, сплатити вексельну суму. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Залежно від виду векселя - простий він чи переказний, вимога пред'являється до векселедавця простого або до акцептанта (платника за переказним векселем, який дав свою згоду оплатити вексель шляхом проставлення власноручного підпису на векселі - акцепту) переказного векселя. Вимога про оплату переказного векселя, акцепт за яким заборонений, пред'являється до платника. Якщо вексель доміцильований (підлягає оплаті у третьої особи), вимога про оплату векселя пред'являється до доміциліату - особи, уповноваженій вексельним боржником при настанні терміну оплатити пред'явлений вексель від імені та за рахунок боржника.
Повертаючись до питання порядку здійснення оплати за векселем, зазначимо, якщо вексель виражений в іноземній валюті, то платіж за таким векселем на території України може бути здійснено у національній валюті України за курсом Національного банку України на день настання терміну платежу, у разі ж якщо боржник прострочить платіж, на вимогу векселедержателя платіж має бути проведений за курсом Національного банку України на день платежу.
За умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України платіж за векселем, вираженого в іноземній валюті, може здійснюватися і в іноземній валюті.
У разі ж, якщо векселедавець зробив у векселі застереження ефективного платежу, тобто обумовив валюту платежу, відмінну від валюти видачі, то оплата за векселем має здійснюватися за правилами, викладеними вище.
Слід вважати спірним й положення ст. 39 УВЗ, де встановлено неможливість векселедержателя відмовитися від прийняття часткового платежу від платника, оскільки це положення напряму суперечить ст. 529 ЦК, де встановлено право кредитора не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства. Тут питання полягає в тому, наскільки ускладняться правовідносини у зв'язку з тим, що замість повного і одночасного виконання обов'язку боржник, фактично, "нав'яже" кредитору розстрочку виконання зобов'язання. В окремих випадках, прийняття виконання зобов'язання частинами робить подальші відносини не визначеними, оскільки виникатиме питання, а коли ж очікувати наступний платіж і в якому розмірі? При застосуванні правила ст. 39 УВЗ доцільно припускати, що, по-перше, здійснюється остаточний платіж частиною, а, по-друге, дана частина є відтворенням всіх коштів боржника на його рахунку у банку.
Платник, у свою чергу, при здійсненні ним часткового платежу може зажадати від векселедержателя проставлення відмітки на векселі про такий платіж і видачі йому про це розписки. При повній оплаті вексельної суми платник може вимагати передачі йому векселя з розпискою про отримання платежу.
Для того, щоб здійснити платіж за векселем, необхідно звернутися до відповідного органу, що здійснює розрахунково-касове обслуговування. Функції таких органів в Україні здійснюються установами банків (для суб'єктів підприємницької діяльності) і органами Державного казначейства України (для суб'єктів, що фінансуються з державного бюджету і знаходяться на розрахунково-касовому обслуговуванні в органах Державного казначейства України). Вказані органи виконують функції розрахункових палат, про які йдеться в ст. 38 Уніфікованого закону. Процедура пред'явлення векселів до платежу в банки як в розрахункові палати затверджена постановою правління Національного банку України № 403 від 25 вересня 2001 року "Про затвердження Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу" (далі - Положення № 408).
Кожен векселедержатель має право в разі настання терміну платежу за векселем пред'явити вексель у розрахункову палату.
Відповідно до вимог статті 38 Уніфікованого закону векселедержатель, який пред'явив вексель у розрахункову палату в строк платежу за векселем, вважається таким, що здійснив своєчасне пред'явлення векселя до платежу. Процедура пред'явлення векселя до банку як в розрахункову палату включає у себе такі два етапи:
1) виявлення векселедержателем наміру (шляхом подання відповідної заяви) пред'явити вексель у розрахункову палату при настанні строку платежу за цим векселем. Векселедержатель, який має намір пред'явити вексель у розрахункову палату, подає в останню відповідну заяву. Така заява складається у двох примірниках та разом з іншими документами направляється або подається в розрахункову палату особисто векселедержателем. Коли подача документів здійснюється представником векселедержателя, то цей представник повинен підтвердити свої повноваження. Разом із заявою векселедержатель подає у розрахункову палату: оригінал векселя, копію лицьового і зворотного боків векселя (яка повинна відтворювати усі написи і підписи, вчинені на векселі, разом з Алонж - у разі його наявності). Строки звернення до розрахункової палати Положенням № 403 обмежені:
-для векселів з терміном платежу "на певну дату", "у певний термін від пред'явлення ", "у певний термін від дати складання";
-заява подається в розрахункову палату не пізніше ніж за 14 робочих днів до настання терміну платежу;
2) пред'явлення векселя у розрахункову палату в строк платежу з подальшим посвідченням цього факту розрахунковою палатою. Розрахункова палата приймає в платіж тільки векселі, що відповідають нижчевикладеним вимогам:
-по них настав термін платежу і щодо них дотримано строк, встановлений для пред'явлення векселів до платежу;
-пред'явлені векселедержателями або їх представниками шляхом подачі заяви про намір пред'явити ці векселі до платежу. Для пред'явлення векселя до платежу векселедержатель подає у розрахункову палату: оригінал векселя; реєстр, заповнений не менш ніж у двох примірниках; примірник (копію примірника) заяви про намір пред'явити вексель до платежу з відповідними відмітками розрахункової палати, що подається у розрахункову палату раніше. Зазначені документи подаються в розрахункову палату особисто векселедержателем, уповноваженою особою векселедержателя або надсилаються з використанням послуг спецзв'язку. Розрахункова палата приймає вексель від векселедержателя протягом строку платежу за векселем, в операційний час, встановлений внутрішнім розпорядком розрахункової палати. При цьому в останній день, коли вексель може бути пред'явлений до платежу, прийом векселів, у тому числі спрямованих спецзв'язком, здійснюється розрахунковою палатою до 13-ти годин. На зворотному боці векселя (або на алонжі, якщо такий є) після останнього індосаменту розрахункова палата виконує спеціальний напис механічним способом або від руки, який засвідчує пред'явлення векселя у розрахункову палату. Напис містить слова "Вексель пред'явлено в (докладні назва, адреса і код установи банку) як у розрахункову палату (дата, посада та підписи відповідальних працівників розрахункової палати)". Напис може бути - проставлено - і датовано тільки протягом строку платежу за векселем. Крім напису на векселі про його пред'явлення розрахункова палата складає також і акт про пред'явлення векселя до платежу у розрахункову палату. Акт складається у двох примірниках, один з яких видається векселедержателю.
Якщо платник згоден оплатити вексель, він може забезпечити сплату за векселем через розрахункову палату одним з таких способів:
-подати у розрахункову палату розрахункові документи на перерахування у строк платежу за векселем коштів зі свого поточного рахунку на користь векселедержателя за банківськими реквізитами, вказаними векселедержателем;1
-у разі наявності відповідного договору з розрахунковою палатою перерахувати кошти на відповідний рахунок у розрахунковій палаті з наданням їй повноважень на оплату за рахунок цих коштів векселя при його пред'явленні векселедержателем;
-здійснити оплату за векселем за рахунок кредиту, отриманого від розрахункової палати;
-у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України, внести готівку у касу розрахункової палати для її подальшого зарахування на рахунок векселедержателя.
Розрахункова палата перераховує кошти в оплату векселів на користь векселедержателя лише у безготівковій формі.
Сплачений у повній сумі вексель повертається розрахунковою палатою платнику за векселем або його представнику під розпис або надсилається спеціальним зв'язком (цінним листом поштою). У разі часткової сплати за векселем і повернення векселя векселедержателю розрахункова палата вимагає від останнього надання розписки про частковий платіж та здійснення відповідної відмітки про це на векселі.
У разі, часткової оплати чи несплати векселя векселедержатель може на підставі векселя разом зі штампом, який засвідчує пред'явлення векселя до платежу у розрахункову палату, здійснювати встановлені вексельним законодавством дії з метою реалізації права вимоги проти векселезобов'язаних осіб.
Отже, вище було розглянуто особливості, умови і порядок здійснення оплати за векселем з метою розуміння, що являє собою "платіж за векселем", та комплексного розуміння, у зв'язку з чим звертається векселедержатель до нотаріуса для вчинення протесту.
13.2.3. Види протестів векселів
При вчиненні протесту векселя нотаріус має враховувати нормативну базу як національного, так і міжнародного законодавства:
-Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. (зі змінами та доповненнями);
-Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 р. (зі змінами та доповненнями);
-Женевська конвенція 1930року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції та Закон України про приєднання до даної Конвенції;
-Положення про переказний та простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 р.17
-Женевська конвенція 1930року. про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі та Закон України про приєднання до даної Конвенції;
-Женевська конвенція 1930року. про гербовий збір щодо переказних та простих векселів та Закон України про приєднання до даної Конвенції.
Виходячи із визначення протесту векселя як нотаріального провадження, слід вказати на його особливу природу, оскільки опротестований вексель є не тільки нотаріальним актом, а й після його опротестування він стає виконавчим документом, який може бути підставою для виконання передбаченого ним зобов'язання.
При вчиненні даного нотаріального провадження, крім зазначених вище законів та міжнародних актів, нотаріус має керуватися Законом України "Про нотаріат", Порядком
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які визначають процедуру нотаріального провадження щодо вчинення протесту векселя.
В гл. 7 розділу П Порядку встановлено, що вчиняються протести векселів про неоплату, неакцепт, недатування акцепту і крім того, протести векселів вчиняються у разі:
а) видачі кількох примірників векселя-протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя;
б) коли з векселя зроблено копію - протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя;
в) видачі векселя строком у такий-то час від пред'явлення - протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя.
З Уніфікованого вексельного закону про переказні векселі та прості векселі Мельник І.С. виділяє десять видів протестів. Ця думка вченого заслуговує на увагу і може бути доповнена ще двома видами протестів (пункти 2,4 нижче наведеного переліку. - С.Ф.)
1)протест про неоплату векселя (вчиняється як до простого, так і переказного векселя);
2)протест про часткову оплату векселя (ст. 44, 51 Уніфікованого вексельного закону);
3)протест про неакцепт переказного векселя;
4)протест про частковий акцепт векселя (ст. 51 Уніфікованого вексельного закону);
5)протест про недатування акцепту переказних векселів зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення" фіксує відсутність дати на акцептованому векселі, на підставі якої має обраховуватися дата платежу за векселем (ст. 25 Уніфікованого вексельного закону);
6)протест про відмову векселедавця проставити датовану відмітку на простому векселі зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення" також фіксує дату, на підставі якої обраховується дата платежу за векселем - дату пред'явлення векселя для акцепту (статті 25, 78 Уніфікованого вексельного закону);
7)протест про невручення законному векселедержателю примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону);
8)протест про неодержання векселедержателем акцепту за неакцептованим примірником переказного векселя (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону) (перша складова, необхідна для реалізації векселедержателем права на пред'явлення вимоги про оплату векселя регресним боржникам (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону);;
9)протест про не можливість одержання векселедержателем платежу за неакцептованими іншими примірниками переказного векселя (друга складова, необхідна для реалізації векселедержателем права на пред'явлення вимоги про оплату векселя регресним боржникам (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону);
10)протест про невидачу оригіналу векселя законному держателю копії цього векселя особою, у якої він знаходиться, є підставою для реалізації векселедержателем права на пред'явлення дострокової вимоги про оплату векселя особі, яка вказала такого посередника та особам, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено (ч. 2 ст. 68 Уніфікованого вексельного закону);
11)протест про неакцепт в порядку посередництва є підставою для реалізації векселедержателем права на пред'явлення дострокової вимоги про оплату векселя особі, яка вказала такого посередника та особам, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено (ч. 2 ст. 56 Уніфікованого вексельного закону);
12)протест про неоплату у порядку посередництва є підставою для реалізації векселедержателем права на пред'явлення вимоги про оплату векселя особі, яка вказала на векселі посередника на випадок неоплати або того, за рахунок кого вексель був акцептований, а також наступних індосантів (ч. 1, 2 ст. 60 Уніфікованого вексельного закону).
Щодо протесту про неоплату векселя, то його сутність полягає у посвідченні факту відмови або платника переказного векселя, або акцептанта переказного векселя, або векселедавця простого векселя оплатити вексель при настанні строку платежу (ст. 43, ч. 1 ст. 44 Уніфікованого вексельного закону).
Основною особливістю протесту векселя про неоплату (неплатіж) є те, що він вчиняється нотаріусом як щодо простого, так і щодо переказного векселів. Що ж стосується інших видів протесту векселя - неакцепту та недатуванні акцепту, то вони вчиняються лише щодо переказного векселя. Тобто можна умовно виділити таку ознаку протесту векселя про неплатіж, як універсальність - можливість вчинення щодо усіх видів векселя: простого і переказного.
Метою звернення до нотаріуса для вчинення протесту векселя про неплатіж є створення умов для збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних за векселем осіб - трасанта, індосантів та їхніх гарантів (авалістів). Більш того, значення вчинення протесту векселя про неплатіж полягає в тому, що опротестований вексель з причин неоплати є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису нотаріуса.
Даний вид протесту векселя має ознаки, притаманні лише йому та які дозволяють його відрізняти від інших видів. Проте основною особливістю є відсутність оплати, як передумова для звернення до нотаріуса та обов'язкова вимога для вчинення протесту.
Щодо протесту про неакцепт переказного векселя" то його значення полягає у посвідченні факту відмови платника акцептувати переказний вексель (ст. 43, ч. 1 ст. 44 Уніфікованого вексельного закону). У зв'язку з цим потребує тлумачення норма в ст. 44 УВЗ, яка буквально викладена так: "Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі". Тобто в даному конкретному випадку можна припускати, що будьякий протест, пов'язаний з неакцептом має призводити до виникнення зобов'язань в інших зобов'язаних за векселем осіб, оскільки в нормі надане широке поняття "протест у неакцепті" . Але дане припущення, на наш погляд" не зовсім правильне, оскільки в даному випадку йдеться про відмову від взяття на себе зобов'язань акцептантом, а не про помилки в його датуванні тощо.
В УВЗ встановлюються різновиди протесту в неакцепті, які пов'язані з недатуванням акцепту, що унеможливлює відрахування строку настання права вимоги до акцептанта.
Протест про недатування акцепту переказного векселя зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення" передбачає посвідчення формального факту про те, що поряд з підписом та печаткою акцептанта не стоїть дата здійсненого підпису (ст. 25 УВЗ). Тобто акцептант не відмовився від акцепту, а з тих чи інших причин не поставив дати акцепту.
В даному випадку може йтися про відмову акцептанта переказного векселя проставити дату акцепту або помилку у "заповненні" векселя. Якщо дата не буде поставлена акцептантом при вчиненні протесту, то можна встановлювати недатування акцепту.
Згідно ст. 25 УВЗ акцепт повинен бути датований днем, у який він був вчинений, якщо тільки держатель не вимагатиме, щоб він був датований днем пред'явлення. З цього положення випливає, що навіть в разі позначення дати акцепту в момент підписання векселя, векселедержатель вправі вимагати позначення дати пред'явлення векселя, на що й може бути спрямований самостійний протест.
Щодо протесту про неакцепт та недатування акцепту, то їх вчинення має юридичне значення, оскільки акти про такі протести будуть підставою для регресу або вимоги про встановлення дати про акцепт тощо. Отже, частина протестів не може слугувати підставою для їх примусового виконання державною виконавчою службою, оскільки вони лише уточнюють зобов'язання за векселем. Тому важко однозначно погодитися з положенням ст. 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні", що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у не-датуванні акцепту).
13.2.4. Процесуальний порядок вчинення нотаріусом протесту векселя
З урахуванням видів протестів векселів нотаріальна процедура щодо кожного має свої певні особливості, але загальний алгоритм провадження з вчинення нотаріусом протесту векселя слід зводити до таких дій нотаріуса, про які йтиметься далі у цьому підрозділі.
Дане нотаріальне провадження можна вважати складним, оскільки при його вчиненні нотаріус має розуміти правові наслідки вчинення того чи іншого протесту, а також роз'яснювати наслідки його вчинення заінтересованим особам. Тому розглянемо універсальні стадії вчинення протестів векселів, які можуть ускладнюватися залежно від виду протесту і складатися з декількох етапів.
Розглянемо перший етап нотаріального провадження.
1. Стадія відкриття нотаріального провадження зводиться до отримання нотаріусом від векселедержателя (кредитора) письмової заяви про протест векселя у випадках відмови платника (доміциліста) оплатити вексель..
Зміст такої заяви передбачений п.п. 4.13 п. 4 гл. 17 Порядку, у ній зазначається: повне найменування і адреса векселедавця "(боржника), платника (доміциліата), векселедержателя (кредитора), вказуються відомості про вексель (векселі), який (які) ПО" дається (ються) до опротестування, строк платежу за векселем (векселями), сума, що підлягає сплаті за векселем (векселями), причина опротестування, повне найменування і адреса, номери рахунків у банках, код за ЄДРПОУ - для юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податку -для фізичної особи (за наявності). Заява може
містити інші додаткові відомості. Заява про протест векселя підписується векселедержателем (кредитором) та скріплюється печаткою (у разі наявності).
Додатком до заяви мають бути такі документи: - оригінал векселя (його копія, якщо це було передбачено самими учасниками вексельних правовідносин та про це є відповідні застереження).
Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються такі дані:
1)докладне найменування і адреси векселедержателя, векселедавця, векселі якого опротестовуються, платника (доміциліанта):
2)вид векселів (простий чи переказний);
3)їх кількість, номери;
4)строк платежу цих векселів;
5)суми платежів;
6)докладне найменування усіх надписувачів та їхні адреси;
7)підстави опротестування, тобто неплатіж, неакцепт, не датування тощо.
Крім окремого опису, векселі подаються нотаріусу під розписку (п. п. 4.13. П.4.ГЛ. 17 Порядку).
У свій час автори зазначали, що нотаріус при прийнятті оригіналу векселя має видати особі документ, який свідчить про таку передачу10. Про те така думка у свій час викликала зауваження практикуючих нотаріусів, які не розуміли навіщо при отриманні векселя до протесту нотаріусом необхідно особі видавати розписку чи квитанцію встановленої форми.
Пропонуючи такий варіант авторами малось на увазі, що сама нотаріальна процедура має гарантувати громадянам та юридичним особам безспірність нотаріальних процесуальних правовідносин. Тобто, коли особа залишатиме оригінал векселя на певний час у нотаріуса їй потрібно видавати відповідний доказ передачі цього документу. Хоча таке положення не було передбачене чинним на тоді законодавством, але відсутність такого положення авторами розцінювалась як недолік останнього, а необхідність такої дії зумовлювалася логікою та принципом безспірності нотаріального процесу. Тому автори взяли на себе сміливість зазначити про це, оскільки така дія спрямована на забезпечення прав громадян та юридичних осіб. Вони пропонували закріпити у законодавстві про нотаріат положення, що на підтвердження передачі векселя має надаватися розписка або слід внести доповнення про зобов'язання нотаріуса надавати заявнику відповідний документ, який свідчив би про отримання нотаріусом оригіналів документів, як це передбачено для такого нотаріального провадження як передачу в депозит нотаріуса грошових сум та цінних паперів.
2. Підготовка до вчинення даного нотаріального провадження: Стадія підготовки даного нотаріального провадження зводиться до таких дії нотаріуса:
1) перевірки належності даного питання до компетенції конкретного нотаріуса;
2) перевірка правоздатності векселедержателя - юридичної особи; дієздатності фізичної та юридичної особи, встановлення відповідно їх особи та статусу, повноважень особи, яка безпосередньо звернулась із заявою про вчинення протесту векселя.
Для перевірки нотаріусом правоздатності юридичної особи, яка звернулась до нотаріуса, їй необхідно надавати Статут або Положення тощо.
3) перевірки (визначення) місця вчинення протесту векселя.
Згідно п.п. 2. п. 2 гл. 17 Порядку протести векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за місцезнаходженням платника або за місцем платежу (доміцільовані векселі, тобто, векселі, які підлягають оплаті у третьої особи). Протест векселів про неакцепт та недатуванні акцепту, протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя - за місцезнаходженням платника; протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя - за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя; протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя - за місцезнаходженням векселедавця.
Згідно ст. 12 Додатку II до УВЗ адреси зобов'язаних осіб визначаються за адресами вказаними на векселі (зокрема, див. ст. 2 УВЗ) або за відомостями самої посадової особи, яка вчиняє протест, або за заявами осіб, які вимагають вчинення протесту. Тому важко погодитися з положенням п.п. 4.19п. 4гл. 17Поряд-ку в якому передбачається, якщо місце знаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред'явлення вимоги про плату або акцепт з відповідною відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій;
4) перевірка строку пред'явлення векселя до протесту (платежу за векселем) - це період часу, протягом якого вексель повинен бути пред'явлений до оплати, тобто нотаріус перевіряє чи не сплинув строк на вчинення протесту векселя. Це обов'язковий реквізит векселя.
Відсутність строку дає право векселедержателю простого чи переказного векселя вимагати його оплати за пред'явленням протягом одного року з дня його складання (пункти 34 і 77 Уніфікованого закону (Положення про переказний та простий вексель
1937 р.)).
Пунктами 33, 77 Уніфікованого закону (Положення) встановлено, що переказний і простий векселі можуть бути видані строком:
o за пред'явленням;
o у такий-то час від пред'явлення;
o у такий-то час від складання;
o на визначений день.
Переказний або простий вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як належний до оплати за пред'явленням (п. 2 і абз. 2 п. 76 Уніфікованого закону (Положення).