Fursa_S_ya_Teoriya_Notarialnogo_Protsesu_2012

навчається, житлово-експлуатаційною організацією, перебуває на стаціонарному лікуванні або за місцем його проживання, або за бажанням заявника нотаріусом.

У тексті довіреності мають бути зазначені:

-місце і дата її складання (підписання);

-прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (повне найменування юридичної особи) і місце проживання особи (місцезнаходження юридичної особи), яка видає довіреність, і особи, на чиє ім'я ця довіреність видається (юридична, фізична адреса, а також посада, якщо це необхідно);

-зміст довіреності (бути представником та дії, які необхідно здійснювати);

-межі повноважень;

-певні умови (з правом передовіри або без права передовіри, можуть зазначатися обставини, за якими особа має право здійснити пере довіру).

У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер).

Отрок, на який може бути видана довіреність, визначається, ст. 247 ЦК. Так, строк довіреності встановлюється у самій довіреності. Якщо строк довіреності не встановлено, то вона зберігає чинність до припинення її дії.

У довіреності має бути зазначена дата її посвідчення, якщо такої дати немає, то довіреність є нікчемною. Строк дії довіреності має зазначатися прописом.

12.1.9.2. Процесуальний порядок посвідчення довіреностей та його стадії

При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус має керуватися статтями 34,40,58 Закону України "Про нотаріат". Загальними правилами вчинення нотаріальних дій, Основними правилами посвідчення правочинів, Спеціальними правилами посвідчення довіреностей (гл. 4 Порядку), Правилами ведення нотаріального діловодства, Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, а також нормами ЦК.

Провадження з посвідчення довіреності, за загальним правилом, належить до багатоетапних нотаріальних проваджень, які вчиняються у два або три етапи, залежно від того, чи має місце передоручення або скасування довіреності чи припинення довіреності у разі відмови представника від вчинення дій, передбачених довіреністю.

Але при визначенні таких етапів слід розглянути різні правові ситуації, які можуть мати місце у даному провадженні.

Перший етап, як правило, зводиться до посвідчення основної (первісної) довіреності.

Щодо другого етапу, то тут можливі два варіанти:

-перший варіант зводиться лише до скасування довіреності за ініціативи особи, яка її видала, та припинення дії довіреності у разі відмови представника від вчинення дій, що були нею визначені (п. З ч. 1 ст. 248 ЦК) та з інших підстав передбачених даною нормою;

-другий варіант зводиться до посвідчення довіреності у порядку передоручення та скасування передоручення.

Кожний етап складається з трьох стадій. Стадійність першого етапу посвідчення довіреності:

1.Відкриття нотаріального провадження пов'язане з усним зверненням особи за посвідченням довіреності.

2.Підготовка до вчинення нотаріального провадження зводиться до таких дій нотаріуса:

-перевірка належності даного питання до компетенції нотаріуса;

-встановлення особи заявника - фізичної особи і перевірка її правота дієздатності, а також представника юридичної особи.

Особливості та порядок посвідчення довіреностей від імені малолітніх, неповнолітніх, недієздатних і обмежено дієздатних мають відповідати загальним положенням представництва їхніх інтересів у нотаріальному процесі та з дотриманням вимог п. 40 Інструкції.

Порядок посвідчення довіреності від імені юридичної особи базується на таких правилах:

-перевіряється правоздатність юридичної особи, тобто нотаріус знайомиться зі статутом (положенням) юридичної особи;

-перевіряється, чи відповідає дія, яка вчинятиметься за цією довіреністю, правам, наданим юридичній особі її статутом чи положенням;

-перевіряються повноваження представника юридичної особи надавати таку довіреність;

-роз'яснення заявнику сутності довіреності, її матеріальної природи, його прав та

обов'язків;

-складання проекту довіреності. Довіреність, крім матеріальних аспектів, тобто дій представника на укладення (вчинення) правочину з точки зору матеріального права, має також включати процесуальні права та обов'язки представника як суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин. Так, представник при посвідченні правочину наділяється правом звернення до нотаріуса з клопотанням щодо сприяння йому у здійсненні певних процесуальних дій, зокрема витребування доказів - документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, додаткових роз'яснень щодо сутності, порядку вчинення правочину, проведення експертизи, оцінки, відкладення вчинення нотаріальної дії, передання заяви іншим учасникам правочину - третім особам тощо. Тому нотаріус має всі ці аспекти роз'яснити особі, яка звернулася до нього за посвідченням довіреності, узгодити та відобразити їх у довіреності;

-заявник має право передовірити надані повноваження іншій особі або заборонити таку передовіру;

-припинити дію виданої ним довіреності, тобто скасувати її (ст. 249 ЦК);

-не може посвідчувати довіреність на здійснення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем;

-у довіреності на укладення договору дарування має обов'язково зазначити ім'я обдарованого, бо у противному разі вона буде нікчемною;

-не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом;

-підстави припинення довіреності (ст. 248 ЦК). Чинність довіреності припиняється при: 1) закінченні строку довіреності; 2) скасуванні довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припиненні юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припиненні юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною, безвісно відсутньою;

- перевірка правильності справляння державного мита чи плати за вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом.

3. Безпосереднє вчинення нотаріального провадження з посвідчення довіреності зводиться до:

-перевірки дійсного волевиявлення на посвідчення даного правочину;

-викладення нотаріусом змісту узгодженої (остаточний текст) із заявником довіреності на нотаріальному бланку;

-підписання заявником;

-вчинення посвідчувального напису, зміст якого передбачений формою 37, 39, 41, 42 Правил ведення нотаріального діловодства.

Довіреність для посвідчення подається в двох екземплярах, один з яких залишається в архіві нотаріуса, інший - видається особі, від імені якої вона посвідчується.

Довіреності після їх посвідчення підлягають обов'язковій реєстрації в реєстрі нотаріальних дій та Єдиному реєстрі довіреностей30.

При посвідченні довіреності на ведення справи в суді нотаріус роз'яснює довірителю, що уповноважена особа (представник) вправі вчиняти від його імені як позивача всі процесуальні дії, передбачені статтями 27, 31 ЦПК, наприклад право на передачу справи в

товариський чи третейський суд, повну або часткову відмову від позовних вимог, визнання позову, зміну предмета позову, укладення мирової угоди, передачу повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подачу виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Обмеження повноважень представника щодо вчинення конкретних - процесуальних дій мають бути обумовлені в довіреності.

У нотаріальному порядку посвідчуються також телеграми-довіреності, які можуть бути передані телеграфом (п. 4 гл. 4 Порядку). Телеграма-довіреність складається з тексту довіреності та посвідчувального напису з розшифруванням підпису нотаріуса та його печатки. Аналогічно можуть передаватися довіреності між нотаріусами за допомогою факсимільного зв'язку або зв'язку через Інтернет, про що йшлось раніше.

12.1.9.3. Процесуальний порядок посвідчення передоручення та його стадії

За загальним правилом, особа, якій видана довіреність, має особисто вчинити дії, на які вона уповноважена. Проте вона також може передовірити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

Тому посвідчення передоручення, якщо воно має місце, фактично є другим етапом нотаріального провадження з посвідчення довіреності і складається з трьох стадій.

1.Відкриття даного нотаріального провадження пов'язане зі зверненням представника із заявою про посвідчення передоручення.

2.Підготовка до вчинення нотаріального провадження зводиться до таких дій нотаріуса:

-перевірка належності даного питання до його компетенції;

-перевірка наявності основної довіреності (паперовий та електронний реєстри), у якій застережене право на передоручення;

-або перевірка наданих доказів, які підтверджують те, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність;

-роз'яснення представнику його прав, обов'язків та положень матеріального права - ст. 240 ЦК.

Довіреність, видана у порядку передовіри, не може містити в собі більше повноважень, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої за передовірою, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Нотаріус має попередити особу, яка передала повноваження іншій особі, про обов'язок сповістити про це. того, хто видав довіреність, і надати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження як свої власні. Таке повідомлення може бути передане довірителю нотаріусом як окрема нотаріальна дія. У довіреності, виданій за передовірою, мають бути вказані:

- час і місце посвідчення основної довіреності;

-прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання особи, якій видана основна довіреність;

-прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання особи, якій вона передовіряє свої повноваження (службове становище).

На основній довіреності робиться відмітка про передовіру. Копія її додається до примірника нової довіреності, що залишається в архіві нотаріальної контори або у приватного нотаріуса.

За посвідчення довіреностей справляється державне мито за п. "и" ст. З Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", а також плата за користування Єдиним реєстром довіреностей.

З припиненням дії довіреності втрачає силу довіреність, яка була посвідчена на основі передовіри.

12.2. Засвідчення безспірних фактів

12.2.1. Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів та витягів із них

При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус має керуватися статтями 75-77 Закону України "Про нотаріат", Загальними правилами вчинення нотаріальних дій та спеціальними правилами, які стосуються даного провадження (гл. 7 розд. П Порядку) та Правилами ведення нотаріального діловодства.

При вирішенні питання щодо можливості вчинення даної нотаріальної дії нотаріус має перевірити наявність таких умов:

1)документи не повинні суперечити закону;

2)повинні мати юридичне значення;

3)засвідчення копій з таких документів не повинно заборонятися законом.

Щодо першої умови, а саме відсутності суперечності документів закону, слід зазначити, що такий документ як за формою, так і змістом повинен відповідати вимогам, які до нього пред'являються. У противному разі, якщо документ за змістом суперечить вимогам закону, нотаріус не може засвідчувати з нього копію. До таких документів слід віднести:

-документи, які містять відомості, що суперечать моральним засадам суспільства, публічному порядку держави, містять відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію особи;

-документи, які містять інформацію, що складає державну, комерційну таємницю;

-документи, які мають дефекти форми, зокрема не застережені виправлення, підчистки, дописки, закреслення, залиті чорнилами, обгорілі, написані олівцем, мають нечітку печатку тощо;

-документи, які за змістом є протизаконними (наприклад, договір, який визнаний судом недійсним);

-документи щодо яких є пряма заборона закону на засвідчення з них копій.

Щодо форми документа, то для певних документів законом передбачені їх форми, зокрема, до них слід віднести свідоцтва, які видаються органами РАЦСу, державний акт про право власності на землю, інші правостановлювальні документи, наприклад свідоцтво про приватизацію.

Щодо другої умови, то під поняттям "юридичне значення документа" слід розуміти не безумовне юридичне значення цих документів, а можливість їх юридичного значення для особи у майбутньому. Тому не можна відмовляти у засвідченні копії документів тільки на тій підставі, що строк їх дії скінчився. Вони підтверджують певні правовідносини, які мали місце в минулому та які не втратили свого юридичного значення для заінтересованої особи. Наприклад, довіреність, строк дії якої закінчився.

Щодо третьої умови, то засвідчення нотаріусом копії документа неможливе, якщо така заборона встановлена законом. Проте у Законі взагалі відсутній перелік документів, засвідчувати копії з яких заборонено. У п. 3.4 гл. 7 розд. П Порядку має місце невичерпний перелік таких випадків.

Так, забороняється засвідчувати вірність копій із:

-паспорта (зокрема, закордонного, службового, дипломатичного, паспорта іноземця), документів, що його замінюють, військового квитка, депутатського посвідчення, службових посвідчень, студентського квитка, довідки з місць позбавлення волі;

-документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал - довідки про народження дитини, про смерть, оскільки такі факти підтверджуються свідоцтвами РАЦСу. Тому саме з цих документів мають робитися копії;

-із додатка без пред'явлення основного документа (витяг із залікової відомості без подання диплому про закінчення навчального закладу);

-протоколів комісії зі складання кандидатських іспитів, протоколів спеціалізованої вченої ради із захисту дисертаційних досліджень;

-деяких документів, які видаються органами охорони здоров'я: довідок лікувальних установ про народження дитини, лікарняних свідоцтв та фельдшерських довідок про смерть, довідок і висновків про наявність психічних захворювань, медичних висновків на дітей-інвалідів з дитинства, свідоцтв про хворобу колишніх військовослужбовців, зокрема і тих, хто знаходився у полоні;

-перепусток в установу, посвідчень про відрядження військовослужбовців, довідок про перебування у партизанських загонах;

-трудових книжок у разі виїзду громадянина за кордон, оскільки вони не підлягають легалізації та вивезенню за кордон, на їх підтвердження видаються довідки встановленого зразка про стаж трудової діяльності чи проходження військової служби з архіву.

Крім того, існують правила, яких повинен дотримуватися нотаріус при засвідченні копії (фотокопії) документа та виписки з нього.

Правила засвідчення копії (фотокопії) документа та виписок із нього:

1)вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність її підпису на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи;

2)вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність її засвідчена в нотаріальному порядку або якщо вона видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа має бути викладена на бланку юридичної особи з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа міститься в справах юридичної особи, яка видала документ;

3)вірність копій офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану та надалі використовуватимуться за кордоном засвідчуються нотаріусом лише після попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставляння стиля) оригіналів цих документів;

4)вірність копії з копії рішення суду (витяг з нього) може бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили, і за наявності відмітки про те, що оригінал рішення міститься у справах суду, який видав документ.

5)вірність виписки може бути засвідчена лише у випадку, якщо його зроблено із документа, у якому міститься рішення кількох, не пов'язаних між собою питань. Виписка має відтворювати повний текст частини документа з певного питання;

6)нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.

Провадження із засвідчення вірності копій (фотокопій) документів та виписок із них належить до одноетапних нотаріальних проваджень, тобто які у своєму розвитку проходять три стадії.

1.Стадія відкриття даного провадження пов'язується із зверненням до нотаріуса в усній формі власника оригіналу документа або іншої особи, яка звертається до нотаріуса за засвідченням копії оригіналу такого документа. Дана нотаріальна дія не передбачає надання нотаріусу документів, які б підтверджували право особи на засвідчення копії документа, власником якого вона не є. Наприклад, копію з диплома, атестата повнолітньої дитини можуть засвідчити батьки без наданням їх довіреності.

2. Стадія підготовки до вчинення нотаріальної дії передбачає собою сукупність процесуальних дій нотаріуса, які зводяться до перевірки:

-належності даного питання до його компетенції;

-встановлення особи, перевірки її правота дієздатності;

-перевірки відповідності оригіналу документа вимогам закону;

-перевірки щодо встановлення законом заборони на посвідчення копії з поданого оригіналу документа;

-перевірки правильності справляння державного мита чи плати.

3. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального

провадження зводиться до таких процесуальних дій нотаріуса:

-викладення копії документа на спеціальному нотаріальному бланку. При засвідченні виписки він має відтворювати повний текст частини документа з певного питання. При виготовленні виписки з багатосторінкового документа обов'язково відтворити текст першої та останньої сторінок, які дають можливість ідентифікувати документ, вірність виписки якого засвідчується.

-звірити копію (фотокопію) чи виписки з оригіналом;

-вчинити посвідчувальний напис:

-вчинити свій підпис та скріпити документ печаткою;

-внести відомості до реєстру вчинюваних нотаріальних дій;

-видати документ особі за її підписом у реєстрі (копії таких документів не залишаються в архіві нотаріуса).

12.2.2. Засвідчення справжності підпису (зокрема електронного) на документах

При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус має керуватися ст. 78 Закону та п. 6 гл. 6 розділу II Порядку і Правилами ведення нотаріального діловодства.

До документів, на яких має засвідчуватися справжність підпису, пред'являється такі вимоги:

1)зміст документів не суперечить закону3'1;

2)документи не містять відомості, що порочать честь і гідність людини;

3)документи не мають характер правочинів.

Щодо документа, на якому нотаріус може засвідчити справжність підпису особи, яка його подала, то їх перелік не може бути вичерпним. В основному, це заяви, які випливають із цивільних, трудових, сімейних, спадкових відносин.

Наприклад, нотаріус може засвідчити справжність підпису другого із подружжя на згоді про відчуження майна, яке е спільною сумісною власністю, тобто було придбане під час шлюбу; підпис співвласника на заяві про відмову від права привілеєвої покупки; підпис на заяві спадкоємця про відмову від спадщини тощо.

-встановлення особи заявника, перевірка її правота дієздатності, перевірка особи та її діє- і правоздатності, яка підписуватиме документ за особу-заявника, який має фізичні вади. У разі участі сурдоперекладача - встановлення його особи, перевірка його правота дієздатності. При засвідченні зразків підписів посадових осіб, установ, організацій, підприємств, що подаються до Національного банку України, інших банків з метою відкриття рахунків нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи (статут, устав), справжність підписів посадових осіб (за паспортом) та їхні повноваження на право підпису (наказ про призначення на посаду, протокол про обрання, доручення на ім'я керівника тощо). На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подається наказ про призначення на посаду, протокол загальних зборів засновників юридичної особи про обрання посадової особи, доручення на ім'я керівника, видане вищестоящим органом тощо;

-перевірки відповідності документа вимогам закону;

-перевірки щодо встановлення законом заборон про можливість засвідчення підпису на конкретних документах;

-перевірки правильності справляння державного мита чи плати приватному нотаріусу.

3. Стадія безпосереднього вчинення нотаріального провадження зводиться до таких процесуальних дій:

-оформлення документа на спеціальному нотаріальному бланку;

-здійснення особою підпису на документі у присутності нотаріуса або підтвердження, що підпис на ньому здійснений особисто нею;

-вчинення посвідчувального напису на документі (форми посвідчувальних написів, передбачені Правилами ведення нотаріального діловодства для різних правових ситуацій);

-ставиться печатка нотаріуса і робиться ним особистий підпис на документі;

-внесення відомостей до реєстру вчинюваних нотаріальних дій;

-передача оригіналу документ особі, копія залишається у справах нотаріуса;

-підпис особи у реєстрі вчинюваних нотаріальних дій за отримання документа.

12.2.3. Засвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу

При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус має керуватися ст. 79 Закону та гл. 8 розділу II Порядку, а також Правилами ведення нотаріального діловодства.

У статті 79 Закону та п.п. 1.2 гл. 8 розділу II Порядку має місце положення про те, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, тобто мову, на якій викладено документ та мову, на яку цей документ має бути перекладений. В цьому випадку слід розуміти, що нотаріальною дією є вірність перекладу. Тому вважаємо, що у законі не коректно застосований термін "засвідчує вірність перекладу", оскільки він несе особисту відповідальність за правильність