
- •2. Теорія “відкритого твору” у.Еко.
- •3. Поняття “Зразкового Читача” (у.Еко).
- •4. К. Юнг про “візіонарного” письменника.
- •5. Теорія архетипів к.Юнга.
- •6. “Вічні” образи, сюжети, мотиви.
- •7. Художній метод. Літературний напрям.
- •8. Стиль як художньо-естетична категорія. Стильовий напрям. Стиль епохи.
- •9. Авторський, індивідуальний стиль письменника.
- •13. Суб`єктивні стилетворчі чинники (світогляд митця, концепція світу і людини).
- •14. Домінанти стилю. Композиція
- •15. Домінанти стилю. Час і простір у художньому творі. Поняття хронотопу.
- •16. Домінанти стилю. Особливості творення образу.
- •17. Образ автора у художньому творі.
- •19. Стильова своєрідність розвитку літератури в перші десятиріччя хіх ст.
- •22. Смішне і комічне у художньому творі
- •24. Харківська школа романтиків, загальна характеристика.
- •25. Натуралізм як літературний напрям кін. XIX ст.
- •26. І.Франко як теоретик нового напряму (“Із секретів поетичної творчості”).
- •27. Натуралізм, психоаналіз, міфологізм у повістях і.Франка (на конкретному прикладі).
- •28. Модерністські пошуки у новелістиці і.Франка.
- •29. Ідеї емансипції на західноукраїнських землях. Альманах “Перший вінок” (короткий огляд).
- •30. Стильові особливості “жіночої” прози кінця хіх ст. Проблематика.
- •32. Втілення новітніх європейських науково-філософських і літературно-художніх пошуків у зб. “Пальмове гілля” (Заспів, “Нечестиве кохання” і “Кохання по-людському”) а.Кримського.
- •33. Новий “негероїчний герой”. Роман “Андрій Лаговський”.
5. Теорія архетипів к.Юнга.
[ Карл Юнг – швейцарський психоаналітик, психолог, філософ, родоначальник аналітичної психології. Вперше запропонував ряд філософський концепцій: архетип, колективне несвідоме, комплекс, синхронічність ]
[ Архетип – прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у аналітичній психології, розробленій Юнгом. Це формальні зразки поведінки, або символічні образи, на основі яких оформлюються конкретні, наповнені змістом образи, що відповідають у реальному житті стереотипам свідомої діяльності людини. Одне з ключових понять – колективне несвідоме – приховані сліди пам'яті минулого людства: расова та національна історія, а також до людське тваринне існування. Це – загальнолюдський досвід. Індивідуальне несвідоме – відображає особистісний досвід окремої людини і складається з переживань, які колись були свідомими, але втратили свій свідомий характер через забування або придушування ]
Головні архетипи за Юнгом : Самість, Тінь, Аніма, Анімус, Персона.
САМІСТЬ
Поєднуючи і гармонізуючи всі аспекти несвідомого, Самість створює єдність і стабільність особистості. Таким чином завдання самої ті ( як і психотерапії ) інтеграція різних підсистем особистості. Юнг порівнював самість з поривом або прагненням до самоактуалізації, що визначає гармонійність і цілісність, найповніше розкриття можливостей особистості.
ТІНЬ
У сенсі колективного несвідомого Тінь — це природна, інстинктивна людина, і вона майже не змінилася з тих часів, коли виникло людське суспільство, коли людина стала людиною розумною. Тінь не може бути до кінця перетворена вихованням, і багато в чому вона залишається чисто імпульсивною — те, що притаманно особливо дітям. Найяскравіший приклад втілення архетипу Тіні в міфології — образ Диявола. Тінь — це підсвідомі бажання, несумісні з соціальними стандартами. Це нижчий рівень свідомості по відношенню до сучасного суспільства, і це хтось, хто підсвідомо живе в нас і хоче робити те, чого ми собі не дозволяємо.
АНІМА ТА АСМУС
Обидві статі вміщують одночасно Персону і Тінь, при цьому Тінь у чоловіків зазвичай уособлює інший чоловік, у жінки — інша жінка. Але підсвідомість чоловіка містить жіночий елемент, який чоловік витісняє з його зовнішнього життя, а підсвідомість жінки — чоловічий. Ці образи Юнг називає відповідно Анімою та Анімусом.
Аніма — не характеризує якусь одну жінку, хоча усвідомлюється через реальних жінок (і перш за все, через образ матері). У чоловічій свідомості існує колективний образ жінки, з допомогою якого він розуміє жіночу природу.
Анімус жінки виявляє в ній, перш за все, її чоловічі риси.
Тобто, якщо говорити в загальному, архетипи аніма та анімус відображають припущення Юнга, що кожна людина несе в собі певні психологічні характеристики протилежної статі. Аніма відображає жіночі (фемінні) риси в чоловічому характері, а анімус — чоловічі (маскулінні) характеристики в жіночому. Як і більшість інших архетипів, ця пара бере початок в найбільш глибинних, примітивних шарах досвіду предків людини, коли чоловіки і жінки засвоювали певні емоційні та поведінкові тенденції протилежної статі.
ПЕРСОНА
Персона існує на противагу Тіні — це соціальний образ людини, ідеальний з моральної та соціальної точки зору. Це певне узагальнення людини як істоти цивілізованої, колективне «я» людства як такого.
Персона є тою маскою, яку кожен з нас одягає, спілкуючись з іншими людьми. Вона презентує нас такими, якими ми хочемо, щоб нас сприймали суспільство. Персона може не збігатися з справжньою особистістю індивіда. Поняття особи у Юнга аналогічно поняттю рольової поведінки в соціології, коли ми чинимо так чи інакше відповідно до нашого уявлення про очікування оточуючих від нашої поведінки.