- •1.Схарактеризуйте сутнісні ознаки фольклорного тексту
- •2. Первісні релігійні культи у купальській поезії.
- •4. Варіативність як сутнісна ознака фольклорного тексту
- •5. Конвенційність як сутнісна ознака фольклорного текстотворення
- •9.Традиція і трансмісія як сутнісні та функціональні категорії фольклору
- •10. Елементи хліборобської і любовної магії в календарних літніх містеріях.
- •11.Поясніть міфологеми голосінь: „хата”, „постіль”, „гість”.
- •12. Полярність трактування предметного поля фольклористики (із посиланнями на персоналії)
- •14. Виявіть поховальні мотиви в інших народнопоетичних жанрах.
- •15. Дайте визначення поняттю „синкретизм”, проілюструйте прикладом.
- •16. Русальні пісні: культовий характер обряду, мотиви поклоніння предкам.
- •17. Поховальні ігри та їхнє смислове навантаження.
- •18.Дати визначення поняття "фольклорний текст"
- •19. Анімістичне смислове навантаження клечального зілля.
- •21. Схарактеризувати основні наукові фольклористичні розвідки м.Максимовича
- •22. Гендерна домінанта в фольклорному тексті свята Івана Купала
- •23. Жанрова інклюзивність поховального фольклорного тексту
- •24. Схарактеризувати категорію «фольклорна естетика» за п.Кулішем.
- •25. Аграрні ритуали та обрядова лірика другої половини літа
- •26. Виявіть інклюзивність народної драми у календарній і родинній обрядовості.
- •28. Тематична поліфонія жниварської поезії
- •29. Здійсніть аналіз образної системи різдвяної драми. Назвіть основні типи вертепної драми
- •30.Які мотиви характерні для зажинкових, жнивацьких, обжинкових пісень? Продемонструйте із залученням текстів.
- •31. Народна драма (на матеріалі праць в. Перетца, і. Франка, м. Грицая, й. Федаса)
- •32. Збирацька та дослідницька робота м. Сумцова.
- •33. Проаналізуйте символіку обрядів зажинків та обжинків, як відображаються їхні мотиви у поезії?
- •34. Сучасна весільна драма: міфологічні витоки та культурні нашарування.
- •35. Збирацька та дослідницька робота п. Чубинського.
- •36. Етнопсихологічні студії м. Костомарова.
- •37. Сучасний фольклор. Ініціальна природа армійських обрядів переходу.
- •38. Визначення своєрідність жанру замовляння
- •39. Загальна характеристика публікацій обрядової лірики у збірниках м.Максимовича, я.Головацького, п.Чубинського, м.Лисенка та ін.
- •40. Прагматична функція господарських замовлянь.
- •41. Яка роль аграрних ритуалів у звичаях дошлюбного спілкування
- •42. Родильні фольклорні тексти: структура, образна система.
- •43. Назвіть відомих дослідників жанру замовлянь у вітчизняній та світовій науці про народну творчість.
- •44. Які обрядодії спрямовані на формування особистості новонародженого.
- •45. Функціональна методологія у вивченні фольклору (на матеріалі вітчизняної та зарубіжної фольклористики).
- •46. Які міфологічні витоки потрактування образу породіллі як медіатора міфічного та соціального світів?
- •47. Назвіть художньо-тематичні цикли календарно-обрядової поезії, встановіть їхній зв’язок зі світоглядом хлібороба, його господарською діяльністю, побутом.
- •48. Міфологічна закоріненість дитячих весняних ігор
- •49. Біблійні образи календарно-обрядової поезії.
- •50. Проаналізуйте родильну пісню на рівні: поетичні засоби, образна система (дитина, мати, баба повитуха).
- •52. Веснянки як релігійні архаїчні тексти.
- •53. Поділ веснянок за часом виконання та функціонування.
- •54. Які обряди виконували соціалізуючи функцію на етапах: прилучення до сім’ї, родини, громади?
- •56.Назвіть етапи весільної драми. Обґрунтуйте чи спростуйте тезу: «Весілля – ініціальний ритуал».
- •57.Хліборобська тема у веснянках, її соціальні мотиви, зв’язок із ліричними піснями. Веснянки про кохання
- •59. М. Максимович. Жанрово-тематичний спектр народної словесності у праці "Дні та місяці українського селянина"
- •60. О. Та ф. Бодянські. Праця "Про народну поезію слов’янських племен", потрактування фольклорного тексту.
- •61. П.Куліш «Записки про Південну Русь», потрактування фольклорного тексту
- •62. М. Костомаров. Стаття «Про історичне значення руської народної поезії»
1.Схарактеризуйте сутнісні ознаки фольклорного тексту
Основними рисами фольклорного тексту є: 1) Конвенційність, тобто єдність сміслів, їх угодженість. 2) Анонімність. Фольклор – колективне явище, тому народно-поетична творчість є анонімною. 3) Варіантність. Кожний виконавець залежно від потреби чи особистого задуму може змінити твір. 4) Традиційність, тобто відносна сталість словесного тексту. Традиційність – результат колективного збереження фольклору. 5) Усність. 6) Синкретизм. Його функціонування пов'язане з традиційними обрядами, звичаями, трудовими заняттями, дозвіллям, певними переживаннями, настроями. В цьому процесі відбувається і саме творення фольклору. Починається воно в кожному конкретному випадку від певних творчо обдарованих індивідуальностей, імена яких у минулому майже повністю загубилися. У новіший час таких авторів творів, що стали фольклорними, зафіксовано більше. Проте щоб індивідуальний твір набув статусу фольклорного, він, по-перше, повинен створюватись в дусі народної традиції, народних уподобань і певної потреби, по-друге, неодмінно зазнати в процесі поширення шліфування, обробки, переробки — навіть дуже істотної. Не становлять винятку і твори відомих письменників, що переходять у вигляді пісень, приказок, прислів'їв, оповідань в усний народний обіг і часто зазнають при цьому помітних змін порівняно з первісним авторським текстом. Отже, характерна ознака фольклору — його анонімність, тобто втрата авторства в процесі побутування, що є водночас і процесом колективного творення, додавання "до чужого прекрасного свого кращого". льклору — стосується всіх його родів, видів і форм: віршових, поетичних і прозових (оповідних). Різноваріантність фольклорних творів зумовлена і такою специфічною рисою народнопоетичної творчості, як імпровізаційність, тобто співтворчість у процесі виконання. Виконавець не просто повторює готовий текст, поетичні форми, а нерідко пристосовує їх до певної ситуації, події, осіб — імпровізує. Імпровізаційність властива всім формам народної словесності. Ще однією специфічною особливістю фольклору є його усність — усна форма творення, побутування, синхронне і діахронне передання, тобто поширення творів фольклору в певний час і його різночасове передання від покоління до покоління. Значна роль при цьому належить пам'яті. Саме в пам'яті носіїв фольклору, його індивідуальних і колективних виконавців зафіксовано весь багатоплановий обсяг фольклорної інформації, її сюжети, тексти, форми, стабільні стереотипи. З цього випливає і визначальне функціональне значення пам'яті в утвердженні традиції народної усної словесності. Недарма в науці існує думка, що фольклор — це мистецтво пам'яті. Отже, характерними особливостями усної народної творчості, що відрізняє її від інших ділянок народної культури, зокрема від такої близько спорідненої з нею сфери художньої словесності, як література, є усність і значущість пам'яті у творенні, побутуванні та переданні фольклорних творів, колективний характер народної творчості, невизначеність індивідуального авторства — анонімність: пов'язаність побутунання і розвитку із певними народними традиціями, усталеними стереотипами, естетичними нормами, формами, критеріями — тобто традиційність у поєднанні з поповненням у процесі виконання додатковими елементами — імпровізаційністю, чим у свою чергу зумовлюється і така специфічна риса, як різновидність текстів, мелодій більшості фольклорних творів — їх варіантність. У новіший час, у наші дні ознаки фольклорності змінюються. Скажімо, поширення фольклорних творів може відбуватись не лише в усній, а й у письмовій формі, а також за допомогою сучасних засобів комунікації — преси, радіо, телевізії. Частіше фіксується авторство, оскільки творець може записати свій твір, і в письмовому вигляді він потрапляє у фольклорний обіг. Сюди ж нерідко входять і твори літературного походження, зокрема тих авторів, котрі творять у дусі фольклорної поетики. У цьому процесі новітнього фольклоротворення може більш чи менш виразно простежуватись співвідношення та співзалежність індивідуального і колективного, традиційного і нового. Неодмінною умовою входження твору до фольклору — його фольклоризації — є його життя, побутування за законами усної традиції, законами, що вже незалежні від первісного творця. 2. Первісні релігійні культи у купальській поезії. Купальські пісні у тому вигляді, в якому вони дійшли до нашого часу (а фіксувати їх почали лише у ХІХ ст.), — полістадіальні за своїм походженням. Генетично найбільш давніми є хороводно-ігрові пісні з антропологічними (людиноподібними) міфологічними образами Кострубонька, Марени, Маринки, Купалочки. У славлення їх піснями, іграми, танцями це релікти поклоніння і магічного заклинання сил природи, від яких первісна людина повністю залежала, була безпорадною в боротьбі з ними і в такий спосіб намагалася вплинути на стихію і вимолити в неї сприятливу погоду, багатий врожай, збільшення достатку. Записи прадавніх купальських пісень під історичними нашаруваннями містять важливі з пізнавальної точки зору архаїчні елементи, які відображають особливості світогляду людей на різних етапах суспільного розвитку, їх художньо-поетичне мислення, погляди на природу, працю, родинні стосунки. В основі всіх дохристиянських календарно-обрядових пісень, в тому числі і купальських, лежали язичеські уявлення: анімістичні вірування, культ померлих предків, віра у магічну силу проспіваного і зображеного слова. Зміна суспільних обставин життя творців народної поезії призвела до появи нових тем і мотивів: громадських, соціальних, особистих. Саме тому серед купальських зустрічаємо багато ліричних, гумористичних і сатиричних пісень. У колі річних свят Купало було одним із найголовніших і відзначалося урочисто і пишно, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народними повір'ями у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров'я.