11. Форми реклами у політичній сфері.

Залежно від каналів комунікації є такі форми політичної реклами: 1) публічні заходи; 2) використання друкованих матеріалів на зразок плакатів, листівок, газет; 3) використання друкованих ЗМІ; 4) використання електронних ЗМІ.

За критерієм основних засобів та видів носіїв політична реклама буває: – телевізійна (в тому числі ефірні виступи кандидатів, відео- і мультиплікаційні ролики); – поліграфічна політична реклама, в системі якої окреме важливе місце займають такі форми представлення, як політичний плакат, листівка, брошура тощо; – реклама в Інтернеті (сайти політичних партій, блоків та окремих політиків; рекламні банери на сайтах універсальної тематики; електронні розсилки і т.д.); – художні та фотопортрети суб’єктів політичної реклами (скульптури); – політична карикатура; – сувенірна реклама (значки, брелоки, прапорці, чашки, іграшки тощо); – реклама на одязі (футболки, бейсболки, кепки, бандани тощо); – різні аксесуари до одягу, наприклад, стрічки або банти; – інші носії політичної реклами (парасольки, сміттєві урни, поштові марки, сірникові коробки і навіть пляшки з алкоголем); – зовнішня політична реклама; – політична реклама на радіо; – усна політична реклама; – реклама в друкованих ЗМІ.

За типом суб’єкта політичної діяльності виділяють політичну рекламу: – партій, політичних рухів чи виборчих блоків; – конкретних кандидатів. У залежності від конкретних цілей, переслідуваних політичною рекламою

– ознайомча реклама; – реклама, що формує імідж суб’єкта політичної діяльності; – реклама, що інформує про основні програмні цілі політичного суб’єкта; – рекламу, що відбиває позицію суб’єкта політичної діяльності з конкретних подій.

4. Період реалізації та інтенсивність політичних рекламних кампаній:

– політичну рекламу поміж виборами.

5. За типом ставлення об’єкта політичної реклами до предмету рекламування виділяється: – позитивна реклама суб’єкта політичної діяльності; – контрреклама, спрямована проти політичних опонентів».

12. Реклама: національні особливості у політичній системі країни. 26

Існуюча в нашій країні жорстка конкуренція за місце на політичному олімпі, яка з'явилася внаслідок моментального переходу до багатопартійної системи, примушує сьогодні учасників політичних ігор вибирати все більш витончені стратегії своєї поведінки. Ще декілька років тому в умовах багатопартійності, населення України було дезорієнтоване: люди ходили на вибори і голосували за кандидатів і їх гасла, абсолютно не розуміючи, що за цими гаслами ховається.

Перші політичні кампанії характеризувалися в Україні непрофесіоналізмом, сліпим копіюванням закордонного досвіду. Це стосувалося і підходу до організації кампанії, і принципів, прийомів створення політичних іміджів. Рекламна продукція обмежувалася матеріалами вуличного розклеювання й інколи - поштовим розсиланням.

На сучасному етапі виникла також нагальна потреба чітко визначити структурний зміст політичної реклами, докладно розглянути її комунікативні особливості, встановити причинно-наслідкові зв'язки між процесами, що відбуваються в рамках виборчих кампаній.

У суспільстві зростає недовіра до прозорості й чесності виборів, оскільки утвердилась думка, що «всі політики - злодії», а тому й голосувати немає за кого. Значній частині населення України притаманна неучасть у голосуванні.

Крім того, політична реклама - це не надто вдале поле для креативних рішень і нових технік. Принаймні так прийнято ставитися в політичному середовищі до цього питання, тому, що продуктом такої реклами виступає не товар (марка, бренд), а, як правило, конкретна людина. Навіть якщо рекламується політичний блок чи партія, головна асоціація йде із першою особою - це є головне правило політичної реклами.

Ще однією з особливостей політичної реклами в Україні є застосування негативної політичної реклами (інша назва - антиреклама) у виборчих кампаніях. Щодо тенденцій розвитку такого явища, то повністю позбутися брудних технологій найближчим часом Україні не вдасться.Проте регулювати політичну рекламу можна і потрібно. Насамперед, треба ухвалити Закон "Про політичну рекламу". Також варто створити стурктуру, яка стежитиме за якістю рекламного продукту. Специфіка політичної реклами полягає ще й у тому, що політична реклама виконує важливу суспільну функцію, зокрема йдеться про участь у формуванні культурно значимих образів та традицій суспільства.

Отже, сучасна політична реклама, зокрема в Україні, має такі відмітні особливості:

1) Зміна менталітету виборців. Від однієї виборчої кампанії до іншої наші виборці поступово накопичують політичний досвід.

2) Політична реклама, побудована на критиці існуючої реальності, вже неплідна, вона стала банальною. Реклама може бути ефективною, якщо в ній пропонується конкретне рішення якої-небудь насущної проблеми.

3) Відсутність національної ідеї, основній істинно патріотичній меті веде до фрагментації нашої політичної реклами, до її різнобою - немає в ній, головного напряму. Вона обслуговує інтереси окремих політичних угрупувань.

4) Компромат сьогодні залишається основним методом боротьби, з політичними конкурентами. «Брудна політика» розвивається на політичному ринку.

5) Відсутність конкретних пропозицій у політичних об'єднаннях

6) Політична реклама практично ігнорує шляхи рішення проблем - як і якою ціною вони розв'язуватимуться.

7) Політична реклама недостатньо орієнтується на пріоритети нашого населення. Інтереси виборців - самі по собі, інтереси політичних об'єднань - самі по собі. При розробці концепції політичної рекламної кампанії необхідно враховувати систему пріоритетів виборців.