3. Послідовність оцінки езпв з урахуванням шппв

Під штучним підживленням слід розуміти спеціальні інженерно-технічні заходи для здійснення додаткового живлення підземних вод.

Ефективність штучного підживлення підземних вод оцінюється двома параметрами: коефіцієнтом корисної дії () та коефіцієнтом зага­льної ефективності системи штучного підживлення ().

Коефіцієнт корисної дії являє собою відношення витрати води (Q_ш), яка додатково надходить до водозабірної споруди при штучно­му підживленні, до витрати "сирої" води, яка надходить із системи ШППВ(Q_св):

Коефіцієнт загальної ефективності характеризує частку запасів, що формуються штучно, у загальній продуктивності водозабірної споруди. Чисельно він дорівнює відношенню витрати води, яка дода­тково надходить до водозабірної споруди (Q_ш), до загальної витрати водозабірної споруди (Q):

Коефіцієнт корисної дії теоретично може змінюватися від нуля до одиниці. У першому випадку вся "сира" вода, що подається із споруд ШППВ, не доходить до водозабірної споруди, у другому - вона повністю витрачається на формування ЕЗПВ. На практиці величина звичайно становить 0,7-0,9.

Коефіцієнт загальної ефективності також може змінюватися від нуля, коли штучні запаси (ресурси) практично не беруть участі у формуванні ЕЗПВ, до одиниці, коли дебіт водозабірної споруди повністю формується за рахунок води, що надходить до горизонту штучно. Він зменшується зі збільшенням водопровідності й допустимого зниження рівня і збільшується при зростанні витрати води, що надходить до горизонту.

Оцінка ЕЗПВ з урахуванням штучного підживлення виконується в такій послідовності:

1. Відповідно до замовленої потреби у воді, конкретних гідрогеоло­гічних умов і можливих схем розташування водозабірних свердловин визначаються ЕЗПВ без урахування заходів з їхнього штучного під­живлення (Q_e).

2. Якщо ЕЗПВ без штучного поповнення не забезпечують потреби, визначається необхідна кількість води (О_ш), що має забезпечуватися системами штучного підживлення:

(12.5)

3. Відповідно до гідрогеологічних умов вибирається тип споруди ШППВ (відкритий чи закритий), параметри і режим штучного підживлення. Розглядають різні варіанти розташування водозабірних споруд і систем ШППВ. Для кожного варіанта визначається коефіцієнт корисної дії (). За відомих величин Q_ш і розраховується необхідна витрата "сирої" води. Відстані між водозабірними спорудами і спорудами ШППВ устано­влюються по можливості мінімальними, але з таким розрахунком, щоб тривалість фільтрації до водозабірної споруди була достатньою для очищення "сирої" води від забруднення. На практиці ці відстані беруться рівними 50-200 м.

4. Для інфільтраційних споруд відкритого типу за відомих швидкостей інфільтрації та витрати "сирої" води визначаються необхідна площа інфільтрації, кількість і розміри інфільтраційних басейнів. Для інфільтраційних споруд закритого типу з урахуванням можливої витрати нагнітальної (поглинальної) свердловини розраховуються загальна кількість свердловин та їхня схема розташування.

5. Виконується техніко-економічне порівняння різних варіантів ШППВ і вибір оптимального. Визначається коефіцієнт загальної ефективності системи штучного підживлення.

Оцінка ЕЗПВ в умовах штучного підживлення і без нього принци­пово аналогічна. Основні відмінності пов'язані з необхідністю врахо­вувати режим роботи споруд ШППВ, характер інфільтрації (вільна або підперта), характер кольматації дна басейнів, безперервність або періодичність їхньої роботи тощо.