44. Засновники наукової славістики: й.Добровський, п.Шафарик, є.Копітар.

Йо́сеф Добро́вський (1753 —1829, ) — чеський славіст, вважається першим визначним слов'янським філологом, який заклав основи наукової славістики, визначив коло актуальних ще й зараз проблем: порівняльне дослідження слов'янських мов, виникнення слов'янського письма і його подальший розвиток.Наукова діяльність:Чеський мовознавець Йозеф Добровський був засновником нової славістики. Ученого, котрий своєю діяльністю дав поштовх розвиткові слов'янського мовознавства не лише у Чехії, а й далеко за її межами, нині гідно називають «патріархом словянської філології».Добровський перший почав досліджувати лексику церковних книг, зіставляючи словникові відповідники старослов'янських текстів з лексикою живих слов'янських мов. Уже в першій своїй праці «Історія чеської мови та літератури» (1792) вчений викладає не лише проблеми, пов'язані із чеською мовою, а й загальні слов'янські проблеми. Дослідник твердо переконаний, що всі слов'янські мови близько споріднені між собою, але разом із тим і вважає, що розбіжності між окремими слов'янськими мовами існували вже з найдавніших часів.Ще в 1792 р. Й.Добровський виділив дві групи слов'янських мов — південно-східну і північно-західну. До першої він відніс російську, старослов'янську, сербську, хорватську, словенську, до другої — чеську, словацьку, лужицьку, польську. Вивчаючи старослов'янське письмо, Й Добровський написав працю, спеціально присвячену глаголиці,— «Глаголиця»(1807).

Є́рней Ба́ртол Копі́тар 1780-1844, Відень) — словенський мовознавець та філолог.Займався лексикографією, реформуванням абетки, укладанням підручників, збиранням фольклору та просвітницькою діяльністю. Його зусиллями 1817 року в люблянському ліцеї було відкрито кафедру словенської мови.Досліджував давньослов'янські пам'ятки, 1836 року видав глаголичну пам'ятку старослов'янської мови XI століття «Glagolita Clozianus», куди увійшли так звані Фрейзінґенські (Мюнхенські) уривки — перший відомий текст слов'янською мовою, написаний латинкою. Е.Копітар доповнив видання короткою граматикою старослов'янської мови та історичним нарисом.Був прихильником ідей слов'янського відродження, тісно співпрацював із основоположниками слов'янської філології Йосефом Добровським та Вуком Караджичем. У своїх працях висунув теорію про карантансько-паннонське (словенське) походження староцерковнослов'янської мови, яку втім відкинула наукова спільнота.

Шафарік Павло Йосеф (13.05.1795, Кобельярово, Словаччина, 1861, Прага)- словацький і чеський славіст, діяч чеського і словацького національно-визвольного руху. Шафарик — перший славіст, що застосував порівняльно-історичний метод до вивчення слов'янських народів. У основних працях («Слов'янські старовини», 1837—1848; «Слов'янська етнографія», 1843) дав історичне обгрунтування слов'янської спільності і показав роль слов'ян в світовій історії. Займався також слов'янськими мовами, міфологією, чеською і словацькою літературою і фольклором, палеографією. У 1818 спільно з Ф. Палацким опублікував трактат «Основи чеського віршування...», у 1826 — «Історію слов'янської мови і літератури по всьому говору».Також у Празі Шафарик створив фундаментальну працю "Слов'янські старожитності"в якій закладені основи вивчення історії слов'ян. Зокрема у цій книзі Шафарик доводив індоєвропейське походження слов'ян та визнавав окремішність української та російської мов. Також, на відміну від більшості сучасних йому чеських учених, визнавав словаків за окремий від чехів народ. Проте виступав за застосування для обох народів єдиної літературної мови.За життя Шафарика були видані два томи "Слов'янських старожитностей". Третій том був підготований до друку і виданий уже після його смерті – у 1865 році.Шафарик брав активну участь у Слов'янському конгресі, що відбувся в 1848 році у Празі. Спочатку він навіть був обраний головою конгресу, але відмовився від цієї посади і на це місце був обраний Палацький. На конгресі Шафарик виголосив знамениту промову, в якій викривав облудність суджень про слов'ян їхніх сусідів (німців, мадярів, італійців), що вважали слов'ян нездатними до повної свободи і до вищого політичного життя.