Метронідазол (флагіл, кліон (ю), трихопол (п)).

Найбільш ефективний та малотоксичний препарат. Він володіє широким спектром дії у відношенні простійших. Пригнічує життєдіяльність трихомонад, лямблій та амеб.

Фармакокінетика.

Препарат швидко всмоктується та накопичується у крові, поступає в печінку та у високій концентрації виділяється з жовчу. В тонкому кишковику знов всмоктується та поступає у кров. Легко проникає крізь плаценту, поступає в молоко матері.

Застосування: Гострий та хронічний трихомонадоз. Трихомонадоз – дуже розповсюджене захворювання сечостатевих органів, викликане жгутиковими простійшими – піхвеною трихомонадою. Серед жінок трихомонадоз зустрічається у 34-68 % гінекологічних хворих. Чоловіки хворіють рідше, заражуючись лише при статевих стосунках з хворою жінкою.

Трихомонади паразитують не лише на слизовій оболонці піхви та сечовипускного каналу, вони можуть проникати і в сечовий міхур, ниркові лоханки, порожнину матки та її придатки, а в чоловіків в передміхурову залозу, семенні пузирьки та придатки яєчка.

Лямбліоз та амебіаз. Шкірний лейшманіоз.Лікування анаеробних інфекцій: (для попередження інфекції перед операціями на кишковику, при лікуванні анаеробної інфекції органів грудної клітини, ШКТ, сечових шляхів, анаеробної септицемії).

Лікування хворих алкоголізмом (викликає відразу до алкоголю). Призначають по 0,5-0,75 г (після їжі) протягом 3-4 днів. Потім дозу збільшують. Курс 20-25 днів. В процесі лікування проводять алкогольні проби. В стоматології – при гострому виразковому гінгівіті.

Побічні ефекти.

Метронідазол як правило не викликає суттєвих побічних явищ. Іноді відзначається нудота, блювання, діарея, кропивниця, зуд. Можлива лейкопенія. Ці явища проходять після закінчення лікування. Іноді спостерігаються кандидомікози (ністатин). Виділені з сечею метаболіти метронідазолу можуть забарвлювати її в червоно-коричневий колір.

Протипоказання.

При вагітності (проникає крізь плацентарний бар"єр), порушеннях кровотворення, захворювання ЦНС. Під час лікування не можна приймати спиртні напої.

Форма випуску: таблетки по 0,25 та 0,5 г; свічки по 0,5 г.

Тинидазол – похож на метронидазол, но д-ет более продолжительно и сильно. Применяют при трихомонадозе, амебиазе и лямблиозе. Оказывает противомикробное д-е в отношении ряда облигантных анаэробов.

Аминохинол – произ хинолина. Эффективен при лямблиозе, токсоплазмозе, кожном лейшманиозе, коллагенозах. Переносится хорошо, вызывает алергію, диспепсию.

Протилейшманіозні засоби.

Лейшманіози – гр. інфекційних захворювань, викликані лейшманіями, які передаються укусами москитів (флеботомусів).

Розрізняють дві основні форми лейшманіозу:

а) шкірний лейшманіоз (хвороба Боровського), збудник лейшманія тропічна (L. tropica), відкрита російським вченим П.Ф. Боровським. Захворювання зустрічається на півдні Європи, в Азії, Африці, в середньоазіатських та закавказських республіках. В початковій стадії ( стадії бугорка) ефективне лікування акрихіном – ін"єкції 5 % р-ну (в 1 % р-ні новокаїну) в папулу.

б) вісцеральний лейшманіоз (кала-азар). Збудник лейшманія Донована. Захворювання тривале (від декількох місяців до 2-3 років). Зустрічається в багатьох субтропічних та тропічних країнах. Виражається в щоденних підйомах температури, збільшенні селезінки, печінки, наростаючому недокрів"ї, схудненні. При своєчасному правильному лікуванні – повне одужання. Основний засіб – солюсурьмін. Завдяки застосуванню специфічного лікування смертність від лейшманіозу знизилася з 96 % до 7 %.

Солюсурьмін – органічна сполука п"ятивалентної сурьми та глюконової кислоти, що містить 21-33 % сурьми. Сполуки сурьми, як і сполуки миш"яку, блокують -SH групи ферментів (дегідрогеназ), пригнічуючи біологічне окислення, внаслідок чого припиняється ріст, розвиток та розмноження лейшманій.

Ампули по 10 мл 20 % р-ну в/в. Підшкірні ін"єкції болісні, можливі інфільтрати.