Рентгенограма . Радикулярна кіста в ділянці премоляра верхньої щелепи.

 

Рентгенограма. Радикулярна кіста верхньої щелепи.

 

 

Рентгенограма. Фолікулярна кіста нижньої щелепи в ділянці ретинованого зуба “мудрості”.

 

Рентгенограма. Фолікулярна кіста верхньої щелепи в ділянці ретинованого ікла.

Рентгенограма. Парадентарна кіста.

 

Рентгенограма. Епідермоїдна кіста нижньої щелепи.

Рентгенограма. Кіста різцевого каналу.

 

Рентгенограма. Глобуломаксилярна кіста.

 

 

Рентгенограма. Резидуальна кіста нижньої щелепи.

 

 

 

Рентгенограма верхньої щелепи: залита контрастною речовиною радикулярна кіста пророс­ла у верхньощелепну пазуху та значною мірою виповнила її проствіт.

 

  Для цього   пунктують   порожнину    кісти, відсмоктуючи її вміст, і в порожнину кісти вводять контрастну речовину(йодоліпол).

 

 

Рентгенограма. Обширна радикулярна кіста верхньощелепної пазухи зліва.

 

 

Рентгенограма. Та ж кіста після наповнення її рентгенконтрастною масою йодоліполом.

 

Коронкові (фолікулярні) кісти.

По даних А. І. Євдокімова фолікулярні кісти в середньому складають 4-6% загальної кількості одонтогенних кіст. Походження фолікулярних кіст пов’язують з порушенням розвитку зубного фолікула. Причиною порушення може бути пошкодження зубного фолікула або його інфікування з запального вогнища біля верхівок коренів молочних зубів. Кістоподібне перетворення зубного фолікула може відбутися на будь-якій стадії розвитку зуба, чим пояснюється присутність у фолікулярній кісті рудиментарних і нормально розвинутих зубів.

 

 

Рентгенограма фолікулярної кісти нижньої щелепи.

 

 В останньому випадку в зубному ряду відсутній той або інший постійний зуб. Фолікулярна кіста завжди оточує коронкову частину ретинованого або надкомплектного зуба.

 

 

Рентгенограма. Фолікулярна кіста нижньої щелепи дитини.

 

 Іноді зустрічаються двохкамерні фолікулярні кісти, розділені перегородкою на дві порожнини, в кожній може знаходитися сформований або рудиментарний зуб. Клінічні прояви фолікулярних кіст мало чим відрізняються від клінічних проявів кореневих кіст. Можна відзначити лише більш повільний ріст фолікулярних кіст. Фолікулярні кісти нагноюються значно рідше, ніж кореневі. Фолікулярні кісти частіше локалізуються на нижній щелепі.

Діагностика фолікулярних кіст базується на даних рентгенограми, на якій завжди виявлятиметься ретинований зуб, повернений коронкою в порожнину кісти.

 

 

Фолікулярна кіста в області ретинованого ікла. Рентгенограма підборідного відділу нижньої щелепи.

 

  Іноді доводиться проводити диференційну діагностику фолікулярної кісти з адамантиномою. У цих випадках питання вирішує гістологічне дослідження.

Лікування одонтогенних кіст хірургічне і зводиться до повного вилущування оболонки кісти (цистектомія) або до її розкриття з утворенням широкого сполучення з порожниною рота (цистостомія).

Повне вилущування оболонки кісти показано при, невеликій кісті без ознак запалення, коли до оболонки кістиприлягають один або два зуби. Цистостомія показана при великій кісті, особливо з ознаками запалення, коли повне вилущування оболонки кісти пов'язане з небезпекою пошкодження сусідніх порожнин (розкриття верхньощелепної пазухи, носових ходів), оголення і пошкодження судинно-нервового пучка на нижній щелепі або судинно-нервових пучків у великій кількості розташованих поряд з зубами.

Обидві операції проводять під місцевим інфільтраційним і провідниковим знеболенням залежно від локалізації кісти. Як правило, на верхній щелепі операції здійснюють під інфільтраційним, а на нижній щелепі - в основному під провідниковим знеболенням.

Цистектомія.   При підготовці  хворих   до   операції повинні   бути   запломбовані   канали   зубів,    що підлягаютьрезекції.   Оперативний  доступ   здійснюється   викроюванням півмісяцевого або трапецієвидного слизово-окісного клаптя в області вестибулярної   поверхні   альвеолярного відростка відповідно розташуванню кісти. Основа клаптя повинна бути повернена до тіла щелепи.   Краї  розрізу на слизовій оболонці повинні на 0,5—1 см. заходити за границі кісткових країв кісти, щоб  лінія майбутнього шва не знаходилася над   порожниною.   Коли   границі   кісти   на   беззубій   щелепітягнуться   до   альвеолярного   гребеня   або   при   операції показано   видалення   зубів,   розташованих в області кісти,вигідніше формувати трапецієвидний клапоть. При цьому розріз слід проводити у ясенного краю або через дефект на місці видалених зубів, цео дозволить добре закрити кісткову рану при накладанні швів.

Утворений слизово-окісний клапоть відшаровують від кістки   спочатку   распатором,   а потім   марлевим    тампоном.Виявлену   над   кістою   поверхню   кістки   трепанують штикоподібним бором або долотом. Подальше розширення входув порожнину кісти проводять кістковими кусачками.  За наявності кісткового дефекту над кістою розширення входу можна почати відразу ж із застосуванням кісткових кусачок. Після достатнього оголення кісти вигнутим распатором повністю відшаровують оболонку. Оболонка кореневої кісти легко відділяється від кістки, за винятком ділянки, спаяної з коренем зуба,  що послужив причиною кісти.  Корені зубів,  повернені в порожнину кісти, перед операцією запломбовані цементом, підлягають резекції.   У разі   недостатнього   заповнення   каналу   цементом, виявленого під час операції, проводять йогоретроградне пломбування через верхівку зрізаного кореня.

Оскільки під час операції не вдається повністю висушити корінь зуба, канал слід пломбувати срібною амальгамою. Якщо цистектомію проводять при фолікулярній кісті, де є ретинований зуб, він підлягає видаленню. У дітей його можна залишити в щелепі, якщо ретинований зуб не є надкомплектним. У деяких спостереженнях ретинований зуб після операції прорізався в правильному положенні. Після видалення оболонки порожнину кісти промивають перекисом водню і розчином антибіотиків.

 

Рентгенограма хворого з  радикулярною кістою верхньої щелепи зліва в ділянці бокового різця та ікла.

 

 

Рентгенограма зуба після видалення кісти.

 

Деякі автори заповнюють кісткову порожнину гемостатичною губкою, консервованою губчатою речовиною алогенної кістки, подрібненим м’язом. На думку цих авторів, заповнення кісткової порожнини прискорює процес остеогенезу.

 

Результати цистектомії з виповненням кісткової порожнини гомохолодокісткою за способом Н. С. Гулієвої-Коваль.

 

1

2

3

 

1) рентгенограма до операції;

2) через 7 днів після операції – у порожнині кісти видно губчасту речовину 

    гомохолодокістки;

3) через 6 місяців після операції - повне відновлення кісткової структури в ділянці 

    колишньої кісти.

 

 

 

Результати остеостимуляції за О. Д. Немсадзе: кісткова порожнина вже заповнена новою кістковою тканиною; остеостимулятор поступово розсмоктується.

 

 На закінчення операції слизово-окісний клапоть вкладають на колишнє місце і фіксують швами з тонкого шовку або кетгуту.

Етап операції цистектомія: проведено розріз слизової оболонки.

Етап операції цистектомія: сепарація слизово-окістного клаптя.

Етап операції цистектомія: сформовано слизово-окістний клапоть.

Етап операції цистектомія: створено доступ до  кісти.

Етап операції цистектомія: видалено оболонку кісти та проведено резекцію верхівок коренів причинних зубів.

Макропрепарат: оболонка видаленої кісти.

Етап операції цистектомія: слизово-окістний клапоть укладено на місце. Рану ушито кетгутом.

 

Рентгенограма. В ділянці видаленої кісти утворилася кісткова тканина. Верхівки коренів усічені.

Операція цистектомії на верхней щелепі (схема).

 

1

2

3

1) слизово-окісний клапоть відшарований;

2) відшарування оболонки кісти (після  трепанації кістки);

З) слизово-окісний клапоть вкладений на  попереднє місце і зафіксований швами.

 

На відповідну ділянку губи або щоки накладають давлячу пов'язку на 2-3 год. з метою, попередження утворення гематоми. Шви знімають на 5-6-й день після операції. При сприятливому результаті операції кісткова порожниназаповнюється кров’яним згустком, який піддається організації і через 3—6 міс. перетворюється в кісткову тканину.

 

Цистостомія. Оперативний доступ той же, що і при цистектомії, але розмір викроюємого слизово-окісного клаптя повинен відповідати розміру кісти. Після трепанації і повного видалення передньої стінки кісти марлевим тампоном видаляють її вміст, зуб, що явився причиною кісти, видаляють. Якщо необхідно зберегти зуб і провести резекцію верхівки кореня причинного зуба, то слизово-окісний клапоть слід формувати основою до ясенного краю, що дасть можливість закрити цим клаптем куксу кореня зуба. Порожнину кісти промивають перекисом водню, після чого слизово-окісний клапоть ввертають всередину. Для фіксації слизово-окісного клаптя порожнину тампонують йодоформною марлею.

 

Операція цистотомії на верхній щелепі (схема).

 

1

2

3

4

1) кіста верхньої щелепи;

2) слизово-окісний клапоть відшарований, проведена трепанація кістки і видалений зуб;

З) висічена зовнішня стінка оболонки кісти;

4) слизово-окісний клапоть ввернутий в порожнину кісти і фіксований йодоформним 

    тампоном.

Операція цистотомії на верхній щелепі з збереженням причинного зуба (схема).

 

1

2

3

1) слизово-окісний клапоть викроєний основою до альвеолярного відростка;

2) видалені зовнішня кісткова стінка кісти, висічена зовнішня частина оболонки

     кісти, резекована верхівка зуба;     

3) слизово-окісний клапоть прикриває верхівку резекованого кореня;

4) порожнина, кісти заповнена йодоформним тампоном, утримуючий ввернутий в

     порожнину кісти слизово-окісний клапоть.

 

 Через 5-7 днів тампон міняють. Надалі слід тампонувати тільки вхід в порожнину. Через 3-4 тиж., коли епітелізуютьсякраї, тампонування порожнини припиняють. Надалі промивання  порожнини і догляд за нею  здійснює сам хворого.

Розгерметизовано кіста припиняє свій ріст і з часом зовсім зникає за рахунок опозиційного росту кісткової тканини.

Якщо цистотомія проведена в області кісти, яка значно відтісняє гайморову пазуху, то через 6-12 міс. На місці кісти залишається невелике кісткове заглиблення, а гайморова пазуха розправляється і приймає нормальні розміри. 

У людей похилого віку, зважаючи на зниження відновних процесів доцільніше з'єднати кісту з верхньощелепною пазухою, а потім створити співустя з нижнім носовим ходом, як при радикальній гайморотомії. Рану з сторони порожнини рота потрібно зашити наглухо. Об’єднана порожнина існує надалі як щелепна пазуха. Причинний зуб видаляють.

Розкриття кісти з сторони нижнього носового ходу (назальна цистотомія) не набуло поширення зважаючи на частих рецидивів через звуження утвореного співустя.

В. І. Сердюков, С. І. Лисенко (1990, а. с. 1618394) запропонували спосіб хірургічного лікування нагноєної щелепної кісти:

Спосіб хірургічного лікування нагноєної кісти за В. І. Сердюковим і С. Л. Лисенко.

 

під провідниковим знеболенням двома вертикальними розрізами (1) від вільного краю ясен до перехідної складки на вестибулярній поверхні альвеолярного відростка щелепи за межами проекції і кістозної порожнини розтина­ють гнійник і рани сполучають між собою в підокісному просторі (за типом контрапертури). Трохи піднявши мостоподібний клапоть (2), за допомогою бору і кутового наконечника ви­ляють ділянку вестибулярної кістозної стінки, яка складається з кісткової та кістозної оболонок (3). Після евакуації вмісту кісти її порожнину дренують Т-подібною еластичною трубкою для промивання та відведення гною (4). Гострий запальний процес закінчується протягом 4-6 днів, а у фіксованому в ділянці шийок зубів клапті відновлюється кровообіг. Тому на 5-7-й день роблять горизонтальний розріз по краю ясен (5), відшаровують і перевертають трапецієподібний слизово-окісний клапоть і далі завершують цистектомію.

 

 Невідкладна допомога при нагноєнні одонтогенних кіст може здійснюватись за одним із методів Г. В. Кручинського і В. І. Філіпенка (1987), суть яких полягає в негайній евакуації гною з кістки або через вертикальний розріз слизової оболонки і окістя у присінку рота, або поруч із передбачуваним краєм кісти (якщо діаметр її 1 см), або через Г-подібний розріз із наступною цистотомією (якшо діаметр кісти більше 1 см). Цього принципу дотримуються і при лікуванні абсцесу на твердому піднебінні.

 

Післяопераційний період. Після цистектомії та накладання глухих швів можливе нагноєння кров'яного згустка або ж покладеної у щелепну порожнину кістко­во-губчастої речовини (ало- або ксенокістки). У такому разі слід призначити спрямовану внутрішньом'язову антибіотикотерапію за за­гальними правилами та зняти 2-3 шви; рану потрібно вести напіввідкритим методом, на­давши можливість гнійному ексудату постійно витікати у рот. Щоб запобігти нагноєнню ало- або ксено­кістки, якою заповнено (з метою остеогенезу) порожнину кістки, у післяопераційному періо­ді слід проводитипрофілактичну антибіотико­терапію, визначивши до операції чутливість мі­крофлори вмісту кісти та порожнини рота доантибіотиків.

 

Прогноз сприятливий.