Кісти щелеп.
Одонтогенна кіста (від грецького kystis - міхур) – порожнисте утворення, що виникає в товщі щелепних кісток, має оболонку і рідкий вміст. Виникнення подібних утворень пов'язане з захворюваннями зубів або патологією їх розвитку, тому вони названі одонтогенними. Одонтогенні кісти займають перше місце серед інших доброякісних утворень щелеп. Кісти на верхній щелепі зустрічаються в 3 рази частіше, ніж на нижній.
Одонтогенні кісти діляться на кореневі (радикулярні) і коронкові (фолікулярні).
Коренева (радикулярна) кіста. Виникнення кореневої кісти пов'язане з хронічним запаленням тканин періодонту.
Утворення радикулярної кисти (схема).
Коренева кіста утворюється з епітеліальної верхівкової гранульоми. Кореневі кісти можуть розвиватися і після видалення зуба з залишеної в щелепі гранульоми.
До теперішнього часу залишається спірним питання про походження епітелію в оболонці кісти. Одні автори вважають, що епітеліальні елементи проникають в гранульому по норицевому ходу з покривного епітелію слизової оболонки порожнини рота (Гравіц), інші - за рахунок росту епітелію ясен в результаті запального процесу (Шустер). На думку Малассе (1885), епітеліальна вистилка кіст виникає внаслідок розростань епітеліальних залишків (debris epithe liaux) зубоутворюючої пластинки. Ця теорія підтверджена подальшими дослідженнями багатьох авторів. У 1958 р. В. І. Стецула підтвердив в експерименті присутність епітеліальних залишків і довів можливість проліферації їх клітинних елементів з утворенням кістозних порожнин.
Кіста має оболонку, в якій розрізняють зовнішній шар, представлений щільною фіброзною сполучною тканиною, і внутрішній шар — з багатошарового плоского епітелію, подібного з епітелієм слизової оболонки ротової порожнини. В кістах, розташованих по сусідству з верхньощелепною пазухою, внутрішня поверхня іноді вистлана циліндричним епітелієм. Вміст кісти складається з серозної рідини з великою кількістю холестерину. Замкнута порожнина кісти, що утворилася, продовжує рости за рахунок накопичення ексудату. По даним І. І. Єрмолаєва і А. У. Рахметової, тиск всередині кісти може коливатися від 30 до 95 см вод. ст. При запальному процесі внутрішньопорожнинний тиск помітно зростає. Інші автори вважають, що зростання кіст здійснюється за рахунок додаткової вегетації епітелію з подальшими дистрофічними перетвореннями в них.
Клініка кореневої кісти. В початкових стадіях захворювання протікає безсимптомно. Надалі хворі скаржаться на вибухання кістки в області щелепи, яке повільно і безболісно збільшується. При огляді альвеолярного відростка, частіше із сторони присінку рота, можна виявити припухлість. При розташуванні кісти на верхній щелепі подібне вибухання кістки може бути в області твердого піднебіння. При пальпації припухлість тверда. Колір слизової оболонки альвеолярного відростка у області кісти не змінена тільки при нагноєній кісті виникає її гіперемія. В цей час можливе незначне підвищення температури тіла. Загострення стихає після хірургічного розкриття кісти або після мимовільного випорожнення з утворенням нориці. Надалі кістка щелепи під впливом тиску кісти, що росте, стоншується, стає податливою і пальпація супроводжується характерним пергаментним хрустом (симптом Дюпюітрена). При повному розсмоктуванні зовнішньої кісткової стінки відчувається флюктуація. Вказані ознаки стоншування кістки бувають набагато рідше при локалізації кісти на нижній щелепі.
Одонтогенна радикулярна кіста тіла нижньої щелепи.
Рентгенограма. Радикулярна кіста нижньої щелепи.
На верхній щелепі кіста нерідко відтискає верхньощелепну пазуху і тому довго залишається зовні непомітною.
Коренева кіста верхньої щелепи, яка відтискає гайморову пазуху.
1) кіста
2) гайморова пазуха
3) орбіта
4) носова порожнина
В деяких випадках кіста верхньої щелепи настільки відтискає верхньощелепну пазуху, що від неї залишається тільки вузька півмісяцева щілина у верхньому відділі щелепи.
Радикулярна кіста.
Іноді кісткова перетинка, що відокремлювала кісту від верхньощелепної пазухи, повністю зникає, і тоді оболонка кісти тісно прилягає до слизової оболонки пазухи.
Рентгенограма нижньої щелепи з радикулярною кістою, що поширилася вперед до ікла та назад до восьмого зуба. Нижньощелепний канал відсутній.
Рентгенограма нижньої щелепи з радикулярною кістою.
Рентгенограма нижньої щелепи з радикулярною кістою.
Рентгенограма нижньої щелепи з радикулярною кістою.
Рентгенограма нижньої щелепи з радикулярною кістою.
Рентгенограма нижньої щелепи з радикулярною кістою.
Радикулярні кісти ВЩ, проросші в верхньощелепову пазуху – контрасне дослідження.
Кіста верхньої щелепи може проростати таким же чином і у бік порожнини носа. Як правило, зуби, розташовані біля кісти, зміщуються, їх корені розходяться, коронки, навпаки, конвергують один до одного.
Спеціальні методи дослідження дозволяють уточнити діагноз, визначити розміри і розташування кісти.
Електрозбудливість зуба, що явився причиною кісти, відсутня, в області зубів, прилягаючих до кісти, воназнижена. Якщо інтактні зуби реагують на струм від 2 до 6 мкА., то зуби, розташовані в області кісти, реагують на струмбільше 6 мкА. і можуть взагалі не реагувати на електричний струм, що обумовлено тиском кісти на судинно-нервовийпучок пульпи зуба.
При пункції кісти одержують рідину жовтувато-сірого кольору з кристалами холестерину. Іноді вміст кісти нагноювався в результаті інфікування з кореневого каналу або з сторони порожнини рота і в пунктаті виявляють гній.Кореневі кісти нагноювалися у зв'язку з безпосереднім зв’язком з інфікованим каналом кореня зуба.
На рентгенівському знімку коренева кіста має вигляд круглого або овального дефекту кістки, прилеглого доверхівки кореня зуба. Кіста має чіткі, рівні контури.
Коренева кіста нижньої щелепи. Рентгенограма.
В області верхньої щелепи не завжди вдається визначити верхню межу кісти в зв'язку з тим, що контури кісти накладаються на контури верхньощелепної пазухи. В цих випадках слід провести рентгенографію з штучнимконтрастуванням.
