Психіатрія Сонник

відхиляють на підставі того, що для конкретного хворого вони не є дискримінуючими (тобто такими, котрі спостерігаються при певному синдромі, але рідко – при іншому). Вибрати провідний синдром і зарахувати його до певної діагностичної категорії допомагає розгляд первинно відібраних симптомів у поперечному та поздовжньому розрізах. Поперечний розріз становить собою аналіз динаміки симптомів за останні кілька тижнів. Наприклад, швидка (за кілька діб) редукція нещодавно виниклої маячної симптоматики характерна для реактивних психозів. При лонгітудіальному аналізі увагу звертають на походження розладу, порівняльно-вікові розбіжності серед різних діагностичних категорій, тривалий перебіг хвороби. Так, безпосередній чіткий зв’язок появи симптомів з психотравмуючою ситуацією теж підтвердить думку про реактивний стан. У той час як поява маячні на тлі тривалого вживання алкогольних напоїв, хронічний торпідний перебіг, навіть у разі загострення під час психотравмуючих ситуацій за однієї й тієї самої фабули маячних ідей, переважить у бік категорії „алкогольний психоз”. Останнє судження підтвердять наявність алкогольної деградації особистості (поперечний розріз) та алкогольні психотичні епізоди в минулому.

Правильній побудові логічних операцій у процесі верифікації наявних у хворого психічних розладів сприяє практичне використання так званих принципів відповідності. Згідно з ними під час проведення діагностики великого значення слід надавати співвідношенню: 1) між об’єктивним станом хваорого і анамнезом, тривалістю хвороби, особливостями розвитку симптомів; 2) між ознаками, що найбільш типово відбивають суть хвороби, і додатковими її проявами; 3) між клінічними психопатологічними, соматоневрологічними та лабораторними особливостями; 4) між психопатологічними синдромами і типом перебігу психічної хвороби.

Основні типи перебігу психічних хвороб

141

1.Прогредієнтний, процесуальний: поступове поглиблення психопатології з формуванням дефекту особистості. За таким типом перебігають шизофренія, епілепсія, алкоголізм, хвороби Піка, Альцгеймера т. ін.

2.Фазовий або циркулярний, інтермітуючий: закономірне виникнення нападів або фаз хворобливого стану, у проміжок між якими людина відносно здорова. Наприклад, маніакально-депресивний чи біполярний психоз, інколи – шизофренія т. ін.

3.Реактивний: виникнення розладу безпосередньо пов’язане з дією психотравмуючих життєвих обставин. У клініці хвороби відбиваються психотравмуючі обставини. Ознаки психічного розлади редукують після нормалізації ситуації, що травмує психіку (тріада Ясперса), - реактивні стани або реактивні психогенні психози.

4.Розвиток: поступове наростання психопатологічної симптоматики (без формування дефекту особистості). За несприятливого поєднання обставин, що сприяють розвитку хвороби, може бути соціальна дезадаптація – невротичні, психопатичні розлади.

5.Епізод: розлад психіки, спровокований певним патологічним чинником, який раптово почав діяти. Хворобливий стан не набуває систематизованого характеру, а є лише окремим епізодом у житті людини. Наприклад, печінкова або гіпоглікемічна кома тощо.

Глава 5

ПСИХIЧНI РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВИХ ТРАВМАХ

Черепно-мозкова травма є лише початком складної за своїми клiнiчними проявами, перебiгом та пiдсумками хвороби. Властивi їй неврологiчнi розлади вивчають невропатологи, а психiчнi - психiатри.

142

Ця патологія завжди знаходилась у центрi уваги хiрургiв, невропатологiв та психiатрiв, адже вона і на сьогоднi продовжує займати значне мiсце в структурi статистики травм мирного часу. На її долю припадає у середньому 36-40% усiх випадкiв травматизму. У мирний час найбільш частою причиною черепно-мозкових травм є транспортна травма (близько половини всіх випадків), за нею йде побутова і, рідше всього – виробнича.

Отримані внаслідок ЧМТ пошкодження являють собою досить тяжкий вид травм, адже вони дають значний вiдсоток летальностi (10-12) i залишають пiсля себе ряд наслiдкiв, важливе місце серед яких посідають психічні розлади, що у пiдсумку призводять до iнвалiдностi (19%) або зниження працездатностi (47%).

ІСТОРИЧНІ ДАНІ.

Поняття про струс мозку (комоцію) було введене в медицину французьким ученим Littre у 1705 році. Згодом, у 1773 році, інший французький дослідник Petit поділив черепно-мозкові травми на комоції, компресії та контузії. Великий внесок у вивчення травматизму, у тому числі черепно-мозкового, зробив М.І.Пірогов, який почав використовувати поняття про відкриті та закриті ЧМТ і в характеристиці останніх багато уваги надавав вивченню повітряної травми.

ЕТІОПАТОГЕНЕЗ.

Початковим моментом всiх патофiзiологiчних процесiв, що розвиваються при черепно-мозковiй травмi є, безперечно, дiя механiчного чиннику. Загальний струс мозку і удар його стовбуру та основи об кістки черепа викликає порушення гемота ліквородинаміки. Сила механiчного поштовху приводить у рух черепно-мозкову рiдину, яка спрямовується з бокових у III та IV шлуночки, подразнюючи центри закладенi у їх стiнках.

143

Ушлуночках мозку та субарахноідальному просторі розвивається гіпертензія (хоча у 20% випадків можлива гіпотензія), що супроводжується виникненням грубих порушень з боку регулюючих центрів гіпоталамусу.

Патогенез розладiв (у тому числi i психозiв), що виникають у початковому та гострому перiодах черепно-мозкової травми пов'язаний у першу чергу з незапальним дифузним чи локальним набряком мозку. Фактори розвитку набряку рiзноманiтнi, i головний з них полягає у пiдвищеннi проникностi капiлярiв мозку. Після початкового рефлекторного спазму мозкових артеріол та капілярів у подальшому відбувається їх дилятація і, відповідно, уповільнення кровотоку з виходом плазми за межі судинного русла. Наростаючи протягом першого тижня після травми, набряк ускладнюється явищами мозкової гiпоксiї та ацідозу.

Все це при комоції доповнюється дрібними крововиливами, а при контузії прямою деструкцією частини речовини мозку і більш масивними крововиливами, які можуть мати відсрочений характер і схильні до рецидивів. На віддаленому етапі можлива організація колишніх некротизованих ділянок з утворенням кіст чи рубців, які подразнюючи сусідні області мозкової речовини можуть викликати судомні напади та інші пароксизми.

Усвiтлi дослiджень павловської школи, при ушкодженнi головного мозку, початкова дифузна реакцiя ЦНС являє собою у легких випадках замежне захисне гальмування клiтин кори (обнубіляція), яке при тяжких ураженнях охоплює також пiдкiрковi утворення з тимчасовим виключенням складних безумовних рефлексiв (сопор, кома).

Характер і частота травматичних психічних розладів залежить не лише від тяжкості самої травми, але і від її особливостей, умов, в яких вона була отримана та від преморбідного функціонального стану ЦНС постраждалого.

КЛАСИФІКАЦІЯ.

Черепно-мозковi травми подiляються на закритi i вiдкритi.

144

При закритих травмах не порушена цiлiснiсть м'яких покривiв i збережена замкнутiсть внутрiшньочерепної порожнини.

Вiдкритi травми (поранення) черепа бувають непроникаючими i проникаючими. При перших втрачається цiлiснiсть лише м'яких покривiв та кiсток черепа, другi ж супроводжуються також ушкодженням твердої мозкової оболонки, а у рядi випадкiв i речовини мозку.

Iснуюча на сьогоднi класифiкацiя закритих травм головного мозку грунтується на вiдмiнностях у характерi травматичного ушкодження i патогенетичних механiзмах. Виходячи з цього, виокремлюють:

Комоцiї - струси мозку, при яких спостерігаються дифузні, як правило, функціональні розлади збоку стовбуру і основи мозку внаслідок удару об кісткову основу черепа. Комоції завжди супроводжуються втратою свiдомостi (нокаут, нокдаун).

Контузiї – забиття мозку з переважно локальними органічними ураженнями конвекситальної ділянки кори.

Компресiї - стиснення мозку.

Баротравми - травми пiд дiєю вибухової хвилi. Окремо видiляють також пологову травму.

У клінічному перебігу травматичних психічних розладів умовно виокремлюють три періоди:

1.Початковий період.

2.Гострий період.

3.Період віддалених наслідків.

Психічні розлади при церебральних травмах.

I. Безпосереднi прояви травми: оглушенiсть, кома.

II.Гострi травматичнi психiчнi розлади.

1.Непсихотичнi форми:

а) астено-невротичний синдром:

145

∙астено-абулiчний,

∙астено-депресивний,

∙астено-iпохондричний. б) сурдомутизм;

в) епiлептиформний (судомний) синдром.

2.Гострi травматичнi психози:

а) травматичний делiрiй;

б) сутiнковий стан свiдомостi;

в) Корсаковський (амнестичний) синдром;

III.Стiйкi травматичнi розлади:

1.Травматична церебрастенiя;

2.Посттравматичний психопатоподiбний розвиток особистостi. 3.Травматична енцефалопатiя;

4.Травматична епiлепсiя; 5.Травматичний паркiнсонiзм; 6.Травматичне слабоумство;

IV. Пiзнi травматичнi психози:

1.Сутiнковi стани свiдомостi, делiрiозний синдром; 2.Депресивний та манiакальний синдроми; 3.Галюцiнаторно-параноїдний (шизофреноподiбний) синдром.

КЛIНIЧНА КАРТИНА.

Особливостi нервово-психiчних порушень при травмах черепа залежать вiд характеру ураження, iнтенсивностi та локалiзацiї травми, вiд фактору часу i можливих ускладнень.

У зв'язку з багатоманiтнiстю факторiв, що визначають клiнiчну картину при травмах черепа, їх симптоматика також є надзвичайно рiзноманiтною i включає психiчнi, руховi, сенсорнi, вегетативно-вазомоторнi та вестибулярнi симптоми та синдроми, локальнi ознаки ураження, а також загальноцеребральнi реакцiї.

146

Сомато-неврологiчнi розлади при черепно-мозковiй травмi:

а) загальномозковi симптоми - головний бiль, нудота, блювота, запаморочення;

б) пiдвищення внутрiшньочерепного тиску - застiйнi явища на очному днi, посилення малюнку пальцевих вiдтискiв на рентгенограмi черепу, болiснiсть при рухах очних яблук в бiк або натисненнi на них, лікворні змiни (гiпер- i гiпотензiя, змiни вмiсту бiлка та форменних елементiв);

в) вестибулярнi розлади - запаморочення i нудота при мерехтiннi предметiв перед очима, при читаннi, окулостатичний феномен Гуревича (нестiйкiсть у позi Ромберга при актi конвергенцiї очних яблук);

г) розлади вегетативної iнервацiї – дифузний дермографiзм, гiпергiдроз при психiчному перенапруженнi, лабiльнiсть судинних реакцiй i пульсу;

д) неврологiчнi симптоми, що вказують на органiчне ураження ЦНС. Психiчнi розлади, що виникають пiсля черепно-мозкового ураження,

можна роздiлити згiдно трьох перiодiв перебiгу хвороби.

У початковому i гострому перiодах неврологiчнi та психiчнi розлади є досить рiзноманiтними.

Не дивлячись на ряд спiльних для закритих i вiдкритих черепномозкових травм особливостей, їх клiнiчнi прояви у початковому та гострому перiодах необхiдно розглядати окремо. Однак у перiодi вiддалених наслiдкiв (третiй перiод) вiдмiнностi обумовленi механiзмом травми нiвелюються настiльки, що змiни особистостi та психiчнi розлади хворих, якi перенесли черепно-мозкову травму, належить диференцiювати вже не за механiзмом виникнення, а згiдно тяжкостi ураження.

I. Початковий перiод черепно-мозкової травми.

Настає безпосередньо пiсля травми і у 94-95% випадкiв супроводжується миттєвим затьмаренням свiдомостi iнтенсивнiсть якого може коливатись вiд легкої i нетривалої обнубiляцiї до глибокої коми.

147

Переважно у хворих з тяжкою закритою травмою черепа i головного мозку спостерiгається тяжкий ступiнь оглушення свiдомостi, який виникає або одразу, або як перехiдний етап iз сопору чи коми протягом першої доби.

Глибока втрата свiдомостi, протрагований перехiд до ясної свiдомостi зi змiнами рiзних ступенiв оглушення i тривалим iснуванням легких його форм, а також виникнення на цьому тлі станiв перiодичного збудження зазвичай свiдчить про тяжкiсть травми.

Оглушення свідомості.

Стан оглушення свiдомостi легкого ступеню триває, як правило, 4-5 днiв. Пiсля цього у хворих вiдновлюється орiєнтування у часi та просторi. Вони не тiльки вiдповiдають на поставленi запитання, але i самі починають цiкавитись своїм станом. Вираз обличчя перестає бути маскоподiбним, але зберiгається деяка гiпомiмiчнiсть. Акт ковтання вiдновлюється повнiстю, покращується апетит, сон триває не бiльше 9-10 годин на добу. Такi хворi вже на другий день перебування в стацiонарi виходять iз стану оглушення, вважають себе здоровими i наполягають на виписцi.

При середньому ступенi оглушення свiдомостi хворi дезорiєнтованi у часi i просторi, поводять себе апатично, у них помiтна маскоподiбнiсть обличчя, ковтання порушене, сон триває від 12 до 24 годин на добу. При цьому вони здатнi виконувати нескладнi iнструкцiї, односкладово вiдповiдати на елементарнi питання. Для таких хворих властива послаблена реакцiя на зовнiшнi подразники (звук, свiтло). Вiдновлення ефективних рухових функцiй проходить у них поступово. При неускладненому перебiгові через 4-5 днiв настає помiтне полiпшення i середнiй ступiнь оглушення переходить у легкий.

Тяжкий ступiнь оглушення свiдомостi триває 5-8 днiв, а iнодi i довше. У першi 4-5 днiв пiсля травми клiнiчна картина не має тенденцiї до поліпшення i стан хворих переважно залишається стабiльним. Такi пацiєнти мало доступнi контакту, майже не реагують на зовнiшнi подразники, не вiдповiдають на зверненi до них запитання, але пiсля наполегливої вимоги,

148

наприклад: "пiднiмiть руку!", "вiдкрийте рот!" вони здатнi виконувати елементарнi дiї. Акт ковтання збережений, але уповiльнений, сон триває не менше 18-20 годин на добу. Хворi переважно малорухливi, апатичнi, з бiдною мiмiкою, але у багатьох випадках спостерiгається психомоторне збудження. Такий стан проявляється прагненням безперервно змiнювати становище у лiжку, виконанням чисельних непотрiбних i безглуздих рухів, активним опором спробам вкласти їх у лiжко, при цьому хворі постійно бурмочуть незрозумiлi слова i фрази.

Коматозний і сопорозний стан.

При сопорi свiдомiсть повнiстю виключена, однак хворий здатний з труднощами ковтати, реагує на больовi подразники, в той же час не реагуючи на слова. При висуваннi кута нижньої щелепи вперед у хворого на обличчi з'являється вираз незадоволення.

У стані коми постраждалий лежить нерухомо, колір обличчя блідий або ціанотичний, спостерігається м’язова гіпотонія, відсутня реакція на будь-які подразники. Виражені тяжкі вегетативні розлади: пульс послаблений і уповільнений, зіниці розширені і на світло не реагують, дихання поверхневе. У деяких випадках коми дихання стає частим (35 i бiльше за хвилину), кликочучим, неритмiчним. Зникнення ковтального рефлексу навiть при задовiльному пульсi є симптомом поганого прогнозу i вимагає термiнового застосування активних та послiдовних заходiв, як то спино-мозкова пункцiя, декомпресивна трепанацiя та iн.

Бiльше доби хворi у станi коми знаходитись не можуть: або вони гинуть, або цей стан переходить у тяжке оглушення свiдомостi, що триває 5-6 i бiльше днiв. У 5% випадкiв, хворi з важкими несумiсними з життям ушкодженнями, що знаходились у станi коми, гинуть.

ІІ. Гострий перiод черепно-мозкової травми.

На фонi вiдновлення свiдомостi з'являються рiзноманiтнi за симптоматикою та ступенем вираженостi нервово-психiчнi розлади, зокрема

149

астенiя, локальнi симптоми органiчного ураження, пароксизмальнi стани i транзиторнi психози.

Непсихотичнi форми.

Посттравматична астенiя - астено-невротичний (астено-абулiчний, астено-депресивний, астено-iпохондричний) синдром є неодмінним проявом гострого перiоду. Він має чiткий, а у важких випадках i виражений адинамiчний компонент. За умови бiльш легкого перебiгу загальний стан характеризується дратiвливiстю, незадоволенням, спалахами злостi у поєднаннi з пiдвищеною виснажливiстю, слабкодухiстю i рiзноманiтними соматичними скаргами. Характерно, що чим важчою є астенiя, тим менше висловлюється скарг.

В структуру такої астенії входить також минуче зниження інтелекту, послаблення пам’яті і висока виснажуваність активної уваги. Досить постійним розладом є гiперестезiя, що у рядi випадкiв супроводжується гiперпатiєю. Засинання у таких хворих порушене, може супроводжуватись напливами образних спогадiв. Сон неглибокий, часто з кошмарними сновидiннями.

При комоцiях характернi вестибулярнi розлади, особливо спонтанне запаморочення при змiнi розташування тiла, яке може супроводжуватись нудотою i блювотою. Не менш постiйнi i вазомоторно-вегетативнi розлади, лабiльнiсть пульсу з переважанням брадiкардiї, перепади артерiального тиску, пiтливiсть i акроцiаноз, розлади терморегуляцiї з мерзлякуватiстю, дермографiзмом, гiперемiєю обличчя, що посилюється при незначних фiзичних навантаженнях. Часто спостерiгається гiперсалiвацiя або, навпаки, вiдмiчається сухiсть у ротi.

У рядi випадкiв травми черепу та мозку супроводжуються розладами пам'ятi по астенiчному типу. Хворi забувають змiст розмови з лiкарем, обсяг запам'ятовування зменшений, вiдтворення поточних подiй, утому числі суб’єктивно важливих, не повне. Iнодi вони не можуть пригадати, якi подiї поточного дня передували одна однiй. Виникають скарги на важкiсть

150