101.Ультразвук — це механічні пружні коливання і хвилі, які відрізняються від звуку вищою частотою коливань (понад 20 кГц) і не сприймаються вухом людини. Ультразвукові коливання, як і звукові, поширюються у вигляді змінних стиснень і розріджень і характеризуються довжиною хвилі, частотою і швидкістю поширення. Частотна характеристика і довжина хвилі визначають особливості поширення коливань у навколишньому середовищі (повітряному, рідинному і твердому) — від 1,12-Ю4 до 1,0-109 Гц. Що вища частота ультразвукових коливань, то більше вони поглинаються середовищем і менше заглиблюються у тканини людини. При поширенні ультразвукових коливань у повітрі їх, як і звуки, характеризують в одиницях звукового тиску — децибелах. Ультразвуковий діапазон частот поділяють на низькочастотні коливання (1,12 • 104 — 1,0 • 105 Гц), які поширюються через повітря і контактно, і високочастотні (1,0 • 105—1,0- 109 Гц), які поширюються тільки контактно.
Ультразвук застосовують у різних галузях народного господарства — металургії, машино- і приладобудуванні, радіотехнічній, хімічній і легкій промисловості, медицині тощо. При тривалій систематичній дії ультразвуку, який поширюється через повітря, можуть виникати порушення нервової, серцево-судинної і ендокринної систем, слухового аналізатора, системи крові. Поширюючись у тканинах організму, ультразвукові хвилі впливають на фізико-хімічні та біологічні процеси, що відбуваються в цих тканинах. Найчутливіші до дії контактного високочастотного ультразвуку вегетативна і периферична нервові системи. Характерним є розвиток вегетосудинної дистонії і астенії. Залежно від інтенсивності ультразвукових хвиль розрізняють три види ультразвуку і впливу його на живі тканини:
1. Ультразвук малої інтенсивності (до 1,5Вт/см2). Викликає зміни фізико-хімічних реакцій організму, прискорення обмінних процесів, слабке нагрівання тканини, мікромасаж і не призводить до морфологічних порушень всередині клітин.
2. Ультразвук середньої інтенсивності (1,5-3 Вт/см2). Викликає реакцію пригнічення у нервовій тканині. Швидкість відновлення функцій залежить від інтенсивності і тривалості впливу ультразвуку.
3. Ультразвук великої інтенсивності. Викликає незворотне пригнічення аж до повного руйнування тканини.
Профілактика: Ультразвукове устаткування слід обладнувати звукоізолюючими кожухами, конструкції ультразвукових верстатів і устаткування для зварювання та паяння повинні мати екрани з органічного скла, які забезпечують зниження рівнів звукового тиску на робочих місцях. Забороняється контакт з робочими поверхнями устаткування у процесі його роботи, з оброблюваними рідинами і деталями. Для боротьби з контактним озвучуванням слід застосовувати дистанційне керування, автоблокування, тобто автоматичне вимкнення устаткування і приладів при завантажуванні та розвантажуванні продукції, нанесенні контактних мастил, а також спеціальні пристрої для завантажування і виймання деталей, затискачі, щипці, ручки яких повинні мати еластичне покриття, що поглинає ультразвук.
Інфразвук
Під інфразвуком розуміють акустичні коливання з частотою до 20 Гц. Фізична природа чутного звуку, ультразвуку та інфразвуку однакова, їх поділ зумовлений особливостями сприйняття їх слуховим аналізатором людини. Для інфразвуку характерні дуже великі пороги слухового сприйняття, що робить його практично нечутним.
За характером спектра інфразвук поділяють на широкосмуговий з безперервним спектром завширшки понад октаву і гармонічний, у спектрі якого є виражені дискретні складові. Гармонічний характер інфразвуку встановлюють в октавних смугах частот за перевищенням рівня в одній смузі над сусідніми щонайменше на 10 дБ. Джерелами інфразвуку можуть бути природні явища: вітер, грозові розряди, морські хвилі, процеси, що відбуваються в земній корі (обвали, землетруси, виверження вулканів тощо). При цьому в окремих випадках рівень звукового тиску в інфразвуковому діапазоні частот може досягати 140 дБ.
Інфразвукові складові, як правило, присутні у спектрі шуму, який генерується промисловими установками і транспортними засобами. Рівень інфразвукового тиску на робочих місцях операторів цехового устаткування становить 78-90 дБ, під час роботи автотранспорту — 97-110 дБ, залізничного — 78-97 дБ, водного — 75-99 дБ, портового
устаткування — 79-91 дБ. Інфразвук має подразнюючу дію, що найбільшою мірою виявляється при виконанні роботи у приміщеннях без джерел шуму. За цих умов інфразвук може призвести до швидкої втоми і знизити якість виконуваної роботи. Відомі дані і про маскуючий ефект інфразвуку, який призводить до зниження розбірливості мови. Клініко-фізіологіч-них даних про дію інфразвуку з великими рівнями звукового тиску у промислових умовах поки що немає, хоча в окремих випадках його рівень може сягати 150 дБ. Експериментальні дані, одержані під час короткочасного впливу інфразвуку цих рівнів на людину, свідчать про його виражену дію: підвищення слухового порога, погіршення функції рівноваги, зміну ритму серцевих скорочень і артеріального тиску, функціонального стану центральної нервової системи. Боротьба з несприятливим впливом виробничого інфразвуку охоплює комплекс заходів, які належать до технічної і медичної компетенції. Розглянемо окремі з них.
1. Ослаблення інфразвуку в межах джерела, усунення причин його виникнення, що є найрадикальнішим способом боротьби з низькочастотними коливаннями машин і механізмів.
2. Ізоляція інфразвуку. Важливе місце у боротьбі з інфразвуком належить методам будівельної акустики. Велике значення має раціональне планування і розміщення виробничого устаткування, ізоляція в окремих приміщеннях агрегатів — джерел шуму та інфразвуку. Водночас слід наголосити, що застосування звукопоглинаючого оздоблення звичайного типу практично не ослаблює енергії звукових коливань.
3. Поглинання інфразвуку. Для цього застосовують багатошарові звукопоглинаючі покриття.
4. Медична профілактика.
102. За сучасних умов шум - це з серйозних чинників забруднення довкілля; пов'язані з зростанням міст, розвитком транспорту, промисловості, побутової техніки від).
Шум визначають як усякий небажаний в людини звук. Інакше кажучи, це звук, оцінюваний негативно і яка наносить шкода здоров'ю. З фізичної погляду шум – це безладне поєднання звуків різної частоти і інтенсивності (сили), які виникають за механічних коливаннях твердих, рідких і газоподібних середовищах. Прояв шкідливого впливу шуму на організм дуже різноманітно. Шум як гігієнічний чинник – це сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, що органами слуху людини.
Шум як фізичний чинник є хвилеподібно розповсюджується механічне коливальне рух пружною середовища,носящее зазвичай випадковий. Оточуючі людини шуми мають різну інтенсивність: говірка – 50…60дБ А,автосирена – 100дБ А, шум двигуна легкового автомобіля –80дБ А, гучної музики –70дБ А, відлуння руху трамвая –70…80дБ А, галасу звичайній квартирі –30…40дБ А.
За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється за показ такої, який перешкоджає (перешкоджає мовної зв'язку), дратівливий (викликає нервову напругу, зниження працездатності, перевтома), шкідливий (порушує фізіологічні функції на період і розвиток хронічних слухових захворювань),травмирующий (порушує фізіологічні функції організму). По спектральному складу залежно від переважання звуковий енергії у відповідній діапазоні частот розрізняють низько-, середньо- і високочастотні шуми, по тимчасовим характеристикам – постійні й мінливі, останні, своєю чергою, діляться на коливні, переривчасті і імпульсні, за тривалістю дії – тривалі і короткочасні.
У біологічному відношенні шум є стресовим чинником, здатним викликати зрив пристосувальних реакцій.Акустический стрес може спричинить різним проявам: від функціональних порушень регуляції ЦентральноїНервной Системи (ЦНС) до морфологічно позначених дегенеративних деструктивних процесів органів. Ступінь шумовий патології залежить від інтенсивності і тривалості впливу, функціонального стану ЦНС і південь від індивідуальної чутливості організму до акустичному подразнику. Дія шуму на організм людини
Шум, навіть коли вона невеликий (за 23-24-відсоткового рівня 50–60дБ), створює значну навантаження на нервову систему людини, надаючи нею психологічне вплив. Це часто практикується в людей, зайнятих розумової діяльністю. Слабкий шум різна впливає людей. Причиною цього може бути: вік, стан здоров'я, вид праці, фізичний і душевний стан людини, та інших. Неприємне вплив шуму залежить від індивідуального ставлення до нього. Так, шум, вироблений самим людиною, не турбує його, тоді як невеличкий сторонній шум може викликати сильний дратівливий ефект. Одне з основні джерела галасу зчинив на місті – автомобільний транспорт, інтенсивність рухи якого стає дедалі більше. Найбільші рівні шуму 90–95дБ відзначаються на магістральних вулицях міст із середньої інтенсивністю руху.
Відомо, що кілька таких серйозних захворювань, як гіпертонічна і виразкова хвороби, неврози, шлунково-кишкові, захворювання шкіри, патологічні зміни, пов'язані з перенапругою нервової системи у процесі праці та відпочинку. Відсутність необхідної тиші, особливо у нічний час, призводить до передчасної втоми, а вони часто й до захворювань. У цьому слід зазначити, що галасу 30–40дБ у нічний час в змозі з'явитися серйознимбеспокоящим чинником. Зі збільшенням рівнів до70дБ і від шум може певне фізіологічне вплив на людини, наводячи до видимим змін у організмі. Під впливом шуму, перевищує 85–90дБ, насамперед знижуєтьсяслуховая чутливість на високих частотах.
103. Для гігієнічної оцінки шум підрозділяють: за характером спектра - на широкосмуговий з безперервним спектром шириною більш однієї октави і тональний, у спектрі якого є дискретні тони; за спектральним складом - на низькочастотний (максимум звукової енергії припадає на частоти нижче 400 Гц), середньо-частотний (максимум звукової енергії на частотах від 400 до 1000 Гц) і високочастотний (максимум звукової енергії на частотах вище 1000 Гц); за часовими характеристиками - на постійний і непостійний. До непостійному шуму відносяться коливний шум, при якому рівень звуку безупинно змінюється в часі; переривчастий шум (рівень звуку залишається постійним протягом інтервалу тривалістю 1 сек. І більше); імпульсний шум, що складається з одного або кількох звукових сигналів тривалістю менше 1 сек. Нормованими параметрами переривчастого і імпульсного шуму в розрахункових точках слід вважати еквівалентні (по енергії) рівні звукового тиску в октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 63, 125, 500, 1000, 2000, 4000 і 8000 Гц.
104. професії що пов'язані з низьким атмосферним тиском
104,105. Різкі переходи між підвищеним і нормальним атмосферним тиском вкрай негативно позначаються на загальному здоров'ї людини. Тому професійні альпіністи і скелелази, які стикаються з такими ситуаціями досить часто, можуть мати схильність до так званої гірської хвороби. Основною її причиною є нестача кисню в крові. Адже при різкому підвищенні тиску кількість розчинених газів у крові змінюється в більшу сторону, а при різкому зниженні надмірна кількість розчинених газів накопичується у крові, тканинах і різних органах. Останнє може привести до закупорки кровоносних судин, подальше виникнення захворювань суглобів, кровоносних судин і всієї центральної нервової системи. Для попередження розвитку цих захворювань слід уникати різких змін тиску, зокрема водолазам слід працювати із застосуванням спеціальних шлюзів, які регулюють процес пониження та підвищення тиску. Висотна хвороба
Висотна хвороба – захворювання, що виникає внаслідок значного і швидкого зниження парціального тиску кисню в навколишньому газовому середовищі.
Важливе значення мають додаткові несприятливі фактори – фізичне і психоемоційне напруження, охолодження, ультрафіолетове випромінювання та ортостатичні чинники – прискорення, різкі зміни швидкості й напрямку руху.
Гірська хвороба — хворобливий стан, що виникає в умовах знаходження на великій висоті над рівнем моря внаслідок кисневого голодування (вдихання розрідженого повітря). Як правило, симптоми гірської хвороби спостерігаються при знаходженні на висоті більше двох тисяч чотирьохсот метрів над рівнем моря. Причини гірської хворобиГірська хвороба і характерні для неї симптоми — прямий наслідок поєднання двох чинників: зниженого парціального тиску кисню у вдихуваному людиною повітрі і кисневого голодування. Чим значніше перепад висот — тобто чим швидше людина опиняється на великій висоті над рівнем моря, тим імовірніше поява симптомів гострої гірської хвороби. Інтенсивність симптомів гірської хвороби залежить від швидкості набору висоти та інтенсивності фізичного навантаження. Найбільш схильні гірської хвороби люди, в нормальних умовах проживають у регіонах на висоті, наближеної до рівня моря, і люди, стикалися з гірською хворобою в минулому. Гірська хвороба — хворобливий стан, що виникає в умовах знаходження на великій висоті над рівнем моря внаслідок кисневого голодування (вдихання розрідженого повітря). Як правило, симптоми гірської хвороби спостерігаються при знаходженні на висоті більше двох тисяч чотирьохсот метрів над рівнем моря. Кессонная болезнь возникает при быстром снижении давления (например, при всплытии с глубины, выхода из кессона или барокамеры, или подъеме на высоту).