Шляхи і способи проникнення мікробів в організм

   Збудники інфекційних хвороб можуть проникати в організм людини різними шляхами: через шлунково-кишковий тракт, шкіру і слизові оболонки.     Шлунок є дуже сильним бар’єром на шляху проникнення патогенних мікроорганізмів у кишковий тракт. Його кислий вміст згубно діє на більшість збудників. Однак при розладах секреції цього органа, при наповненні його великою кількістю рідини мікроби можуть потрапити в кишечник. Саме так виникають черевний тиф, дизентерія, холера, поліомієліт, вірусні ентероколіти.     Шкіра має велику поверхню, що зумовлює частий її контакт із мікробами. Але для переважної більшості їх вона є непроникним бар’єром. Через неушкоджену шкіру можуть потрапляти тільки деякі віруси, палички чуми, туляремії, бруцельозу. При її пошкодженні відкривається шлях для проникнення стафіло- і стрептококів, синьо-гнійної палички, протея, збудників газової гангрени і правця.     Слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей і статевих органів досить часто стають місцем проникнення багатьох бактерій і вірусів. Хоч вони і мають різноманітні механізми захисту (війчастий епітелій, лізоцим, інтерферон, імуноглобуліни), саме цим шляхом в організм потрапляють збудники грипу, кору, дифтерії, скарлатини, кон’юнктивітів, венеричних хвороб, аденовірусних інфекцій.     Узагальнюючи сучасні дані в інфекційній патології, можна стверджувати, що всі випадки зараження людей і тварин зводяться до сприйняття збудників однією з чотирьох систем тканин і органів: кровоносною, шлунково-кишковим трактом, системою органів дихання і зовнішніми покривами. Відповідно до цього, акад. Л.В. Громашевський сформулював чотири основні механізми передачі інфекційних хвороб: фекально-оральний (аліментарний), повітряно-краплинний (аерогенний), трансмісивний (через кровососних комах),контактний (передача через цілі або ушкоджені зовнішні покриви).     Перший механізм передачі здійснюється таким чином. Збудники кишкових інфекцій виділяються від хворих назовні з фекаліями і сечею. Захворювання здорових людей може настати лише тоді, коли збудники потрапляють у кишечник. А проникнути туди вони можуть тільки через рот.     Другий механізм має місце при захворюваннях органів дихання. Коли хворі люди розмовляють, чхають чи кашляють, то разом із краплинами слизу і слини вони виділяють у повітря велику кількість мікробів. Якщо в оточенні хворих знаходяться здорові люди, то разом із вдихуваним повітрям до них можуть легко потрапити аерозолі зі збудниками і викликати захворювання.     Для трансмісивного механізму характерною є наявність збудників у крові, звідки вони самі не можуть потрапити у зовнішнє середовище, а отже, і в організм здорових людей. Зумовлюють таку передачу кровососні комахи. Кусаючи хворих і насмоктуючи їх кров, вони разом із нею втягують і збудників, а потім, кусаючи здорових людей, передають мікробів безпосередньо в кров’яне русло, де ті розмножуються і викликають захворювання. Так виникають малярія, вірусні енцефаліти, жовта гарячка, трипаносомози та ін.     Четвертий механізм здійснюється шляхом безпосереднього контакту або через різні предмети домашньої і виробничої обстановки, контаміновані збудниками. У цій групі існують найрізноманітніші захворювання. Деякі з них, наприклад, венеричні хвороби, сказ, содоку, СНІД передаються при прямому контакті з хворою людиною або твариною. Але значно більше таких, які можуть бути передані опосередковано через забруднені іграшки, предмети домашнього або виробничого вжитку.