Основні періоди інфекційного процесу

   У процесі еволюції патогенні мікроби виробили здатність проникати в організм людини через певні тканини. Місце їх проникнення названо вхідними воротами інфекції. Для одних збудників ними може бути шкіра (висипний тиф, малярія, лейшманіоз), для інших - слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (грип, кір, менінгіт, скарлатина), кишкового тракту (черевний тиф, паратифи, дизентерія, холера) або статевих органів (гонорея, сифіліс, СНІД). Місце знаходження вхідних воріт впливає на розвиток, перебіг і клінічну форму захворювання. Наприклад, якщо збудник сибірки проникає через шкіру, виникає сибірковий карбункул (шкірна форма), через слизову оболонку дихальних шляхів - легенева форма.     Із місця вхідних воріт патогенні мікроорганізми різними шляхами проникають у внутрішнє середовище макроорганізму і викликають інфекційний процес із характерною циклічністю його перебігу.     У розвитку інфекційної хвороби розрізняють п’ять періодів: інкубаційний (прихований), продромальний (період провісників хвороби), основних проявів (розпал хвороби), згасання клінічних симптомів і видужання (реконвалесценції).     Інкубаційний період триває з моменту проникнення збудника до появи клінічних проявів хвороби. Він буває неоднаковим при різних захворюваннях: всього кілька годин при грипі, холері, ботулізмі, кілька місяців при правцю, сказі, гепатиті В і навіть років при лепрі, лейшманіозі, СНІДу). Але для даної хвороби він стабільний у часі (з невеликими відхиленнями).     У продромальному періоді з’являються перші, ще не характерні для даної хвороби симптоми: слабкість, нездужання, головний біль, втрата апетиту, незначне підвищення температури. Так починається багато хвороб. Але при деяких із них навіть у цей період виникають характерні клінічні ознаки: червоні плями Копліка-Філатова на слизовій рота при кору, характерний висип на обличчі й кінцівках при віспі. Тривалість продромального періоду - 1-3 дні. При деяких захворюваннях його може й не бути.     Період основних проявів хвороби - це час найвищого розпалу захворювання. Симптоми продромального періоду, поступово або швидко наростаючи, переходять у характерну, типову для даної хвороби, клінічну картину. В цей період в організмі хворого найбільша кількість збудника, його токсинів, що зумовлює ряд патолого-анатомічних змін в організмі і тканинах та загальну інтоксикацію. При багатьох хворобах може бути характерна температурна реакція, часом висип на шкірі й інші ознаки. Тривалість цього періоду при різних захворюваннях може бути неоднаковою: дні при грипі, кору, тижні при черевному тифі, сибірці, вірусному гепатиті, місяці при бруцельозі.     Період згасання клінічних проявів характеризується поступовим або швидким згасанням інтенсивності патологічних процесів.     Період видужання (реконвалесценції) в одних випадках закінчується кризою: швидким зниженням температури, інтенсивним виділенням поту й іншими проявами; в інших - лізисом (повільним зниженням температури, поступовим послабленням проявів хвороби). Інколи повне видужання відразу не настає, і хвороба може перейти у хронічну форму.     Клінічне видужання не завжди супроводжується повним звільненням організму від збудників. Часом вони продовжують виділятись кілька тижнів, місяців і навіть років. Таке явище називається бактеріоносійством. Воно може сформуватися після перенесення черевного тифу, дизентерії, холери. При інтенсивному лікуванні може зникнути, а інколи залишається надовго, часом - на все життя. Такі бактеріоносії стають небезпечним джерелом розсіювання кишечних інфекцій. У зв’язку з цим, перед виписуванням хворого з лікарні за допомогою бактеріологічних методів його тричі перевіряють на носійство. Особливо це стосується осіб, працюючих у закладах громадського харчування та водопостачання.