Лікування набряку легенів спрямовано на:

- зменшення венозного припливу до серця, - зменшення тиску в судинах малого кола, - зменшення ОЦК, - зниження артеріального тиску, ОПСС, - зменшення роботи серця, - посилення скоротливої здатності міокарда, - купірування виходу рідкої частини крові в альвеоли і відновлення прохідності дихальних шляхів, - зниження нервово - психічного напруження,

-корекція порушень кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу

Порядок надання допомоги при набряку легень:

1. Напівсидяче положення

2. Гаряча ванна для ніг і накладання джгутів на нижні кінцівки. 3. Нітрогліцерин 1-2 таб. під язик (залежно від АТ), повторний прийом через 7-10 хвилин), потім в/в крапельно (при в/в введенні нітрогліцерину показані  джгути) 4. Відсмоктування піни, піногасіння інгаляцією кисня з 95-70% спирту і 10% спиртового розчину антіфомсілана. 5. Кровопускання (300-500 мл крові) при відсутності ефекта від проведенної терапії, а також по життєвим показанням.

Вибір терапії визначається клінікою, рівнем ат і типом порушення гемодинаміки!

Вибір препаратів для лікування набряку легень у залежності від рівня артеріального тиску:      > Високий САТ (160 мм рт.ст. і вище):  - гангліоблокатори,  - діуретики,  - вазоділататори,      > Нормальний САТ (120 мм рт. ст.):  - діуретики,  - вазодилятатори (у меншій дозі),      > Низький АТ (80 мм рт. Ст. І нижче):  - Діуретики (у меншій дозі),  - Інотропні засоби (дофамін, добутамін, норадреналін). Вибір препаратів для лікування набряку легень у залежності від типу гемодинаміки:

 І форма набряку легень (при гіперкінетичному та застійному варіанті на фоні підвищеного або нормального АТ лікувальні заходи направлені на зменшення венозного повернення (переднавантаження) і ОПСС (післянавантаження).    Застосовують:  - діуретики,  - периферичні вазодилятатори (нітрогліцерин, нітропрусид). II форма набряку легень: при гіпокінетичному варіанті зі зниженням ударного об’єму сердця, артеріальний тиск та кінцево-діастолічного тиску в легеневій артерії - терапія cрямована на збільшення скоротливості міокарда і зниження периферичного опору.    Застосовують:  1. серцеві глікозиди,  2. неглікозідні кардіотоніки - добутамін, допамін, норадреналін,  3. периферичні вазодилятатори.

Лікування набряку легень у хворих на інфаркт міокарду:

Лікарські препарати	Форма набряку
	Перша (з підвищеним АТ )	Друга (з зниженим АТ, підвищеним ККД ЛА)
Піногасники	+	+
Наркотичні анальгетики та нейролептики	+	+
Гангліоблокатори	+	Противопоказані
Сильні діуретики	+	Обережно
Дегідратаційні засоби та препарати, які впливають на судинну проникливість	+	Кальцію глюконат або хлорид в/в
Вазодилятатори	+	Симпатоміметики
Серцеві глікозиди ( при різкому зниженні скорочувальної функції серця )	+	+
Бронхолітики	+	Противопоказані
Глюкокортикоїди	+	+
Антигістамінні засоби	+	+

1.Наркотичні анальгетики та нейролептики використовуються з метою:    - Зниження гідростатичного тиску в судинах легень та зменшення венозного припливу до серця,    - купірування больового синдрому та нервово-м’язової напруги. Морфін - 1мл 1% - в / в повільно, а також у поєднанні з 2-4 мл 0,25% розчину дроперидола, або 1-2 мл 0,5% розчину галоперидолу.   У менш екстрених випадках ті ж дози вводять в/м або п/к. Фентаніл - 1 -2 мл 0,005% розчину в/в або в/м в комбінації з дроперидол (0,25% розчин 1-2 мл). 2. Гангліоблокатори - використовують з метою:    - Швидкого зниження артеріального тиску і депонування крові. Бензогексоній - 0,5-1 мл 2% в / м або в 20-40 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози в / в повільно.   Пентамін - 0,5 -1 мл 5% в / м або в 20-40 мл ізотонічного розчину натрію хлориду в/в повільно (під контролем артеріального тиску!).

3. Вазодилятатори:       - знижують артеріальний тиск, загальний периферичний судинний опір, венозний возврат,       - при цьому спостерігається збільшення фракції викиду і зменшується кінцевий діастолічний об'єм,       - при низьких цифрах АТ (гіпокінетичним варіант) доцільно використовувати в малих дозах на фоні активної терапії кардіотоніками.

Натрію нітропрусид - швидкість інфузії визначається за рівнем зниження АТ (20-200 мкг / хв), початкова доза - 10 мкг / хв. Безперервне введення зазвичай триває протягом 12-48 годин. Нітрогліцерин - швидкість інфузії (під контролем АТ) 25-200-до 400 мкг / хв.     Початкова швидкість 5-10 мкг / хв; безперервне введення може здійснюватися декілька діб.

4. Діуретики:       - Мета - зменшити об'єм циркулюючої крові і дегідратацію легень.      Фуросемід-20-60-120 мг в/в, при гіпотензії - 20 мг.   5. Серцеві глікозиди:       - Використовують для отримання кардіотонічного ефекту. Строфантин 0,5 - 0,75 мл 0,05% в/в повільно (не менш ніж за 5 хв або в/в крапельно більше 1 -1,25 мл за 4 години в половинній дозі з моніторингом ЕКГ). Корглікон 0,75-1 мл 0,06% розчину на 20 мл 5% розчину глюкози в/в.   6. Неглікозидні інотропні засоби: Перевага надається препаратам, що збільшують серцевий викид, які мають вазодилятуючий ефект, знижує тиск у легеневих судинах (особливо це стосується інфаркту міокарда). Добутамін - в/в, швидкість інфузії 2,5 - 15 мкг / кг / хв Допамін - в/в, швидкість інфузії 175-300 мкг/хв, може збільшуваті ДН ЛШ та

посилювати застій в легенях (за рахунок вазоконстрикції). Тому дозу збільшують поступово чи препарат використовується в поєднанні з вазодилататорами.   7. Ізольована ультрафільтрація крові (ІУФ) Показана при рецидивуючому набряку легенів, який рефрактерний до проведеної терапії.