1.3. Аналіз основних визначень поняття "інтелект"

Було зроблено чимало спроб дати формальне визначення поняття "інтелект", зокрема "штучний інтелект". Мабуть, відомішою з них є визначення предмета теорії штучного інтелекту, яке було введено в обіг видатним дослідником у галузі штучного інтелекту Марвіном Мінським. яке відображає таку основну думку: "Штучний інтелект є дисципліна, що вивчає можливість створення програм для вирішення задач, які при розв'язанні їх людиною потребують певних інтелектуальних зусиль ". Але і це визначення має вади. Головна з них полягає у недосконалій формаліза­ції поняття "певні інтелектуальні зусилля". Таких зусиль вимагає, напри­клад, виконання простих арифметичних обчислень, але чи можна вважати інтелектуальною програму, яка здатна до здійснення тільки таких опе­рацій? Відтак у ряді книг та енциклопедій до наведеного визначення до­дається поправка: "Сюди не входять задачі, для яких відома процедура їх розв'язання". Важко вважати таке формулювання задовільним. Розвива­ючи цю думку далі, можна було б продовжити: отже, якщо я не знаю, як виконувати якусь задачу, то вона є інтелектуальною, а якщо знаю,— то ні. Наступний крок — це відомі слова Л. Теслера: "Штучний інтелект — це те, чого ще не зроблено"

Існують і конструктивніші визначення інтелекту. Наприклад, "Інтелект є здатність правильно реагувати на нову ситуацію". Уявіть собі, наприклад, звичай­ний калькулятор. Цілком імовірно, що на ньому ніколи не обчислювали суму двох нулів. Тоді завдання "обчислити нуль плюс нуль" можна вважа­ти ситуацією, новою для калькулятора. Безумовно, він з нею впорається ("правильно відреагує на нову ситуацію"), але чи можна на цій підставі вважати його інтелектуальною системою?

1.4. Тест Тьюринга і фатичний діалог

Відомий англійський учений Алан Тьюринг сформулював тезу, що визначає момент, з якого машину можна вважати інтелектуальною. Нехай експерт за допомогою телефону або подібного віддаленого при­строю спілкується з кимось (або чимось), що може бути як людиною, так і машиною. Експерт дає певні тести-завдання. За результатами відповідей він повинен визначити, з ким має справу – з людиною чи ЕОМ. Якщо він приймає комп'ютер за людину, комп'ютер може вважатися інтелектуальним. Така перевірка дістала назву тесту Тьюринга. Багато спеціалістів вважали, що подібного тесту цілком достатньо для визначення рівня інте­лектуальності комп'ютерної системи. Але виявилось, що це не зовсім так. В основі тесту Тьюринга лежить неявне припущення про те, що необхідною умовою ведення діалогу є розуміння співрозмовника. Але наприкінці 60-х років американський кібернетик Дж. Вейценбаум створив дві програми – ЕЛІЗА і ДОКТОР – для використання в психіатрії. Виявилось, що вони можуть невірно зорієнтувати експерта в умовах тесту Тьюринга.

Тому при побудові цих програм в основу була покладена ідея фатичного діалогу.

Фатичним називається діалог без розуміння співрозмовника, на осно­ві формального перефразування почутого.

Так, на висловлення пацієнта "Ви не відверті зі мною " програма може відповісти: "Чому Ви думаєте, що я не відверта з Вами? ". У ряді випадків програма може видати заздалегідь заготовлену фразу. Так, на слова паці­єнта "Мій батько мене не любив " вона може відповісти "Розкажіть мені про Вашу сім 'ю ".

Звичайно, це не має жодного відношення ні до розуміння, ні до інтелек­ту, але багато людей, які проводили з цими програмами тест Тьюринга, ви­рішили, що мають справу з людиною.

Наприклад, діалог з цією програмою може бути таким:

Доктор: Я Вас слухаю.

Людина: Мене бентежить погода.

Доктор: Як давно Вас бентежить погода?

Людина: Відтоді, як померла моя мати.

Доктор: Розкажіть про Вашу сім 'ю.

Людина: Усі вони захоплюються комп 'ютерами.

Доктор: Машини Вас лякають.

Людина: Ні.

Доктор: Будь ласка, не будьте так небагатослівні...

І так далі до нескінченності.

В основі методу, необхідного для реалізації такого діалогу, може лежати механічне порівняння речень, які вводяться людиною, зі зразками (шаб­лонами) речень, що зберігаються програмою. Якщо речення збіглося пов­ною мірою з одним із зразків, видається одна з відповідей, заздалегідь за­готовлених для цього зразка.