- •Лекція №1 Вступ до дисципліни
- •1. Природний і штучний інтелект
- •1.1. Інтуїтивне розуміння поняття "інтелект"
- •1.2. Приклади інтелектуальних задач
- •1.3. Аналіз основних визначень поняття "інтелект"
- •1.4. Тест Тьюринга і фатичний діалог
- •2 Інтелект як високоорганізована кібернетична система
- •2.1. Алгоритмічний і декларативний підходи до керування
- •2.2. Поповнення первинних інструкцій
- •2.3. Формалізація понять алгоритмічносгі та декларативності
- •2.4. Квазіалгоритми та джерела квазіалгоритмічіності
- •2.5. Інтелектуальні системи із загальнокібернетичиих позицій
- •2.6. Типова схема функціонування інтелектуальної системи
- •2.7. Класифікація основних напрямів досліджень
- •2.8. Соціальні наслідки інтелектуалізації комп'ютерних технологій
Лекція №1 Вступ до дисципліни
1. Природний і штучний інтелект
1.1. Інтуїтивне розуміння поняття "інтелект"
З давніх-давен людині були необхідні помічники для полегшення виконання тих чи інших операцій. Тож людська думка винаходила різноманітні механізми, машини та інші витвори людини. Поява електронно-обчислювальних машин дала змогу автоматизувати трудомісткі розрахункові операції. Згодом стало зрозуміло, що ці машини можна використовувати не тільки для обчислень, а й для керування різними пристроями, складними автоматизованими виробництвами тощо. Поширення набули роботи — програмно керовані пристрої, здатні безпосередньо взаємодіяти з фізичним світом та виконувати в ньому певні задані дії. Такі роботи широко застосовуються на багатьох виробництвах. Вони можуть працювати і в умовах, яких людина не в змозі витримати, – на дні океану, всередині ядерного реактора та ін. Але такі помічники вимагають автоматизованого керування, тобто їм постійно потрібно "підказувати", що і як вони мають робити у визначеній ситуації.
Природна мова на сучасному етапі малопридатна для цього через свою складність і неоднозначність. Один з шляхів вирішення згаданої проблеми – це формулювання інструкцій мовою, зрозумілою виконавцеві, навіть якщо він – робот, тобто написання програм. Програмування полягає у перекладі інструкцій, написаних мовою, близькою до природної, мовою, яку здатна сприйняти обчислювальна система. Відомі складності сучасного програмування, пов'язані з необхідністю надмірної алгоритмізації, тобто детального ретельного розписування своєрідних програмних кроків, – інструкцій з урахуванням усіх можливих ситуацій. З цієї ситуації існує єдиний вихід – підвищення рівня "розумності", інтелектуальності сучасних комп'ютерів і роботів. Тож постає питання: що розуміється під такими поняттями, як "інтелектуалізація", "штучний інтелект "?
Можна стверджувати, що "штучний" інтелект у тому чи іншому розумінні повинен наближатися до інтелекту природного і у ряді випадків використовуватися замість нього, так само, як, наприклад, штучні нирки працюють замість природних. Чим більше існуватиме ситуацій, в яких штучні інтелектуальні системи зможуть замінити людей, тим інтелектуальнішими вважатимуться ці системи.
Навряд чи є сенс протиставляти штучний інтелект і інтелект людини. Слід спробувати визначити поняття "інтелект" взагалі, незалежно від його походження.
Людина вважається інтелектуальною від природи — її інтелект вироблявся протягом мільйонів років еволюції. Тож людина вміє вирішувати багато інтелектуальних задач. Кожна людина вважає, що розуміє значення слова "інтелект", але якщо попросити її навести тлумачення цього слова, в переважній більшості чіткої відповіді не дістанемо. І дійсно, дати визначення поняття "інтелект", яке б задовольняло всіх, очевидно, неможливо (далі будуть проаналізовані деякі такі спроби). Але відсутність чіткого трактування не заважає оцінювати інтелектуальність на інтуїтивному рівні.
Можна навести як мінімум два методи такої оцінки: метод експертних оцінок і метод тестування.
У разі застосування методу експертних оцінок рішення про ступінь інтелектуальності приймає досить велика група експертів (незалежно або у взаємодії, способів організації якої відомо досить багато).
У разі використання методу тестування пропонується розв'язати ті чи інші тестові завдання. Існує значна кількість інтелектуальних тестів, апробованих практикою, для оцінки рівня розумових здібностей людини, що знайшли застосування в психології та психіатрії.
Потрібно наголосити, що поняття "штучний інтелект" не можна зводити лише до створення пристроїв, які повністю або частково імітують діяльність людини. Не менш важливим є інше завдання: виявити механізми, які лежать в основі діяльності людини, щоб застосувати їх при вирішенні конкретних науково-технічних завдань. І це лише одна з можливих проблем.