1.6 Зміст Додаткових протоколів. Протокол і (міжнародні збройні конфлікти)

Дуже багато доповнень до ІV Конвенції стосовно захисту цивільного населення і цивільних об'єктів внесено з прийняттям Додаткових протоколів і зокрема Протоколу І - міжнародні збройні конфлікти.

До 1977 року документи, що забезпечували захист цивільного населення від наслідків воєнних дій, були далекими від досконалості, оскільки не містили положень, що стосуються різноманітних видів зброї і наслідків їх застосування, зокрема, воєнної авіації, дальність дії артилерії, масовані бомбардування.

Крім цього, після другої світової війни в деяких регіонах світу виникали конфлікти особливого характеру, наприклад , такі, як визвольні або партизанські війни, а також застосовувались удосконалені бойові засоби і зброя невибіркової дії, такі, як запалювальна зброя і боєзапаси осколкової дії. Тому було дуже важливим розробити юридичні норми захисту цивільного населення і цивільних об’єктів, що і знайшло своє відображення у Додаткових протоколах.

Відповідно до Протоколу І з метою захисту цивільного населення забороняється:

напад не спрямований на конкретні військові об'єкти;

напад із застосуванням засобів (зброї), який не може бути спрямований на конкретні військові об'єкти;

напад на цивільне населення і цивільних осіб з метою репресій;

використовувати присутність чи пересування цивільного населення і окремих цивільних осіб з метою захисту військових об'єктів від нападу.

Велика увага звертається на питання захисту цивільних об'єктів. Цьому присвячена 3 глава Протоколу.

Всі об'єкти, які не є військовими об'єктами, відносяться до цивільних об'єктів і вони не повинні бути об'єктами нападу і репресій.

Відносно цивільних об'єктів забороняється:

• Здійснювати будь-які ворожі акції проти історичних пам'яток, творів мистецтва та місць відправки культу, що складають культурну і духовну спадщину народів;

• Напади на об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення (сільськогосподарські райони, худобу, запаси питної води, посіви, іригаційні споруди і т.п.), установки та споруди, що містять небезпечні сили (атомні електростанції, греблі, дамби і т.п.) та використання голоду серед цивільного населення у вигляді методу ведення війни;

• Передбачається, що військові операції повинні проводитись таким чином, щоб природному середовищу не був нанесений широкий, тривалий і серйозний збиток.

Протоколом І дія Женевських конвенцій 1949 року поширюється на боротьбу народів проти колоніального панування, іноземної окупації і расистських режимів у відповідності з Статутом Організації Об’єднаних Націй.

Протокол І став новим кроком у розвитку міжнародного гуманітарного права і дозволив застосувати це право у ситуаціях, на які раніше воно не поширювалось.

1.7 Протокол іі (збройні конфлікти неміжнародного характеру)

Протокол ІІ є досить коротким документом і складається з 28 статей. Він значно доповнює і розвиває статтю 3, загальну для чотирьох Женевських конвенцій 1949 року, що стосується збройних конфліктів неміжнародного характеру.

Протокол ІІ забезпечує більш повні гарантії щодо поваги особистості. У ньому не вказуються особливі категорії осіб, яким надається захист (наприклад, військовополонені), оскільки всі особи, які не приймають участь або припинили приймати участь у воєнних діях, користуються однаковими гарантіями.

Медичний і духовний персонал, медичні формування і санітарно-транспортні засоби та взагалі всі особи, що виконують медичні функції, повинні користуватися повагою і захистом в усіх тих ситуаціях, на які поширюється дія Протоколу І.

Забороняється примусове переміщення населення з метою запобігти в майбутньому поневіряння цілих народів, подібні тим, що були викликані другою світовою війною.

Протокол ІІ стосується лише ситуацій неміжнародних збройних конфліктів значної напруги і тривалості, і це одночасно обмежує сферу його застосування. Однак, його положення підтверджують намір міжнародного співтовариства обмежити людські страждання під час громадянських війн, які є найбільш жорстокою формою ведення збройної боротьби. І це був великий крок вперед в справі захисту жертв збройних конфліктів.