Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
17
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
878.62 Кб
Скачать

4 Вимоги до виконання графічної частини

4.1 Формати

ГОСТ 2.301-68 встановлює формати аркушів креслень та інших документів, виконаних в електронній та (або) паперовій формі, передбачених стандартами на конструкторську документацію всіх галузей промисловості.

Формати листів визначаються розмірами зовнішньої рамки (виконаної тонкою лінією) оригіналів, дублікатів, копій (рисунок 4.1).

При виведенні документа в електронній формі на паперовий носій з розмірами сторін аркуша, що збігаються з зазначеними в таблиці 4.1, зовнішню рамку формату допускається не виконувати. Якщо розміри сторін аркуша більше зазначених у таблиці 4.1, то зовнішня рамка формату повинна бути відтворена.

Позначення та розміри сторін основних форматів повинні відповідати зазначеним у таблиці 4.1

Таблиця 4.1

Позначення формату

Розміри сторін формату, мм

А0

841×1189

А1

594×841

А2

420×594

А3

297×420

А4

210×297

При необхідності допускається застосовувати формат А5 з розмірами сторін 148 × 210 мм.

Документи в електронній формі у своїй реквізитній частини повинні містити позначення листа паперового носія, при виведенні на який масштаб відображення буде відповідати зазначеному.

Основні написи розташовують у правому нижньому куті конструкторських документів. На аркушах формату А4 за ГОСТ 2.301 основні написи розташовуються уздовж короткої сторони листа. Розташування додаткової графи (зворотного штампа) виконують поверненим

– на 180 º для формату А4 і для форматів більше А4 при розташуванні основного напису уздовж довгої сторони (рисунок 4.1 а, б);

– на 90 º для форматів більше А4 при розташуванні основного напису уздовж короткої сторони листа (малюнок 4.1 в).

а б в

Рисунок 4.1 - Виконання рамки, основного напису і додаткової графи на кресленнях

4.2 Масштаби

ГОСТ 2.302-68 встановлює масштаби зображень та їх позначення на кресленнях всіх галузей промисловості.

Масштаб - відношення лінійного розміру відрізка на кресленні до відповідного лінійного розміру того ж відрізка в натурі.

Масштаби зображень на кресленні повинні вибиратися з наступного ряду:

Масштаби зменшення

1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000

Натуральна величина

1:1

Масштаби збільшення

2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1

Документи в електронній формі у своїй реквізитний частини повинні містити реквізит, який вказує на прийнятий масштаб зображення. При виводі документів в електронній формі на паперовий носій, масштаб зображення повинен відповідати зазначеному.

4.3 Позначення на кресленні видів, розрізів, перетинів

Відповідно до ГОСТ 2.316-68 для позначення на кресленні зображень (видів, розрізів, перетинів), поверхонь, розмірів та інших елементів виробу застосовують великі літери російського алфавіту, за винятком літер Й, О, Х, И, Ь.

Літерні позначення не підкреслюють.

Масштаб зображення на кресленні, що відрізняється від зазначеного в основному написі, вказують безпосередньо після напису, що відноситься до зображення, наприклад:

А-А (1:1); Б (5:1)

Якщо види зверху, зліва, зправа, знизу, ззаду не знаходяться в безпосередньому проекційнному зв'язку з головним зображенням (видом або розрізом, зображеним на фронтальній площині проекцій), то напрям проектування має бути зазначено стрілкою біля відповідного зображення. Над стрілкою і над отриманим зображенням (видом) слід нанести одну і ту ж велику літеру (рисунок 4.2).

Рисунок 4.2 - Позначення розрізів на кресленнях

Якщо будь-яку частину предмета неможливо показати на згаданих видах без спотворення форми і розмірів, то застосовують додаткові види, одержувані на площинах, непаралельних основних площинах проекцій

Додатковий вигляд повинен бути відмічений на кресленні прописною літерою, а у пов'язанному з додатковим видом зображенні предмета повинна бути поставлена стрілка, яка вказує напрямок погляду, з відповідним літерним позначенням (стрілка Б, рисунок 4.3).

Рисунок 4.3

Коли додатковий вид розташований в безпосередньому проекційному зв'язку з відповідним зображенням, стрілку і позначення виду не наносять (рисунок 4.4).

Рисунок 4.4

Додатковий вид допускається повертати, але зі збереженням, як правило, положення, прийнятого для даного предмета на головному зображенні, при цьому позначення виду має бути доповнене умовним графічним позначенням

При необхідності вказують кут повороту (рисунок 4.5).

Рисунок 4.5

Положення січної площини вказують на кресленні лінією перерізу. Для лінії перерізу повинна застосовуватися розімкнена лінія. При складному розрізі штрихи проводять також біля місць перетину січних площин між собою. На початковому і кінцевому штрихах слід ставити стрілки, що вказують напрямок погляду; стрілки повинні наноситися на відстані 2-3 мм від кінця штриха.

Початковий та кінцевий штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення.

На початку і у кінці лінії перерізу, а при необхідності і у місці перетину січних площин ставлять одну й ту ж велику літеру російського алфавіту.

Літери наносять поблизу стрілок, що вказують напрямок погляду, і в місцях перетину з боку зовнішнього кута.

Розріз має бути відмічений написом на зразок «А-А» (завжди двома літерами через тире).

Рисунок 4.6

Умовне графічне позначення «повернене» повинне відповідати рисунок 4.7 і «розгорнуто» - рисунок 4.8

Рисунок 4.7

Рисунок 4.8

4.4 Проставлення розмірів і граничних відхилень на кресленнях

Правила нанесення розмірних чисел на кресленнях та у інших технічних документах на вироби всіх галузей промисловості встановлені ГОСТ 2.307-68.

Загальна кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу.

Розміри, які не підлягають виконанню за даним кресленням і вказуються для зручності користування кресленням, називають довідковими.

Довідкові розміри на кресленні позначають знаком "*", а в технічних вимогах записують: "* Розміри для довідок". Якщо всі розміри на кресленні довідкові, їх знаком "*" не відзначають, а в технічних вимогах записують: "Розміри для довідок".

Не допускається повторювати розміри одного і того ж елемента на різних зображеннях, в технічних вимогах, основному напису і специфікації. Винятки становлять: розміри, перенесені з креслень виробів-заготовок і розміри деталей із сортового, фасонного, листового і іншого прокату, якщо вони повністю визначаються позначенням матеріалу, наведеному у графі 3 основного напису.

Якщо у технічних вимогах необхідно дати посилання на розмір, нанесений на зображення, то цей розмір або відповідний елемент позначають буквою, а в технічних вимогах поміщають запис, аналогічний наведеному на рисунку 4.9

___________

1. Допуск паралельності осей отв. А і Б 0,05 мм.

2. Різниця розмірів В з обох сторін не більше 0,1 мм.

Рисунок 4.9

Лінійні розміри та їх граничні відхилення на кресленнях і в специфікаціях наводять в міліметрах, без позначення одиниці виміру.

Для розмірів і граничних відхилень, що наведені у технічних вимогах і пояснювальних написах на полі креслення, обов'язково вказують одиниці вимірювання.

Кутові розміри та граничні відхилення кутових розмірів вказують у градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниці вимірювання, наприклад 12 º 45'30 ", 12 º ± 1 º.

Розміри на кресленнях не допускається наносити у вигляді замкненого кола, за винятком випадків, коли один з розмірів вказаний як довідковий.

Розміри на кресленнях вказують розмірними числами і розмірними лініями.

При нанесенні розміру прямолінійного відрізка розмірну лінію проводять паралельно цьому відрізку, а виносні лінії - перпендикулярно розмірним.

Допускається проводити розмірні лінії безпосередньо до ліній видимого контуру, осьових, центрових і інших ліній.

Виносні лінії повинні виходити за кінці стрілок розмірної лінії на 1-5 мм.

Мінімальні відстані між паралельними розмірними лініями повинні бути 7 мм, а між розмірною і лінією контуру - 10 мм і обрані в залежності від розмірів зображення і насиченості креслення.

Необхідно уникати перетину розмірних і виносних ліній.

Не допускається використовувати лінії контуру, осьові, центрові і виносні лінії як розмірні.

Якщо вид чи розріз симетричного предмета або окремих симетрично розташованих елементів зображують тільки до осі симетрії або з обривом, то розмірні лінії, пов'язані з цим елементам, проводять з обривом, і обрив розмірної лінії роблять далі осі чи лінії обриву предмета.

Величини елементів стрілок розмірних ліній вибирають залежно від товщини ліній видимого контуру і викреслюють їх приблизно однаковими на всьому кресленні. Форма стрілки і приблизне співвідношення її елементів показані

При нестачі місця для стрілок на розмірних лініях, розташованих ланцюжком, стрілки допускається заміняти засічками, що наносяться під кутом 45 ° до розмірних лініях, або чітко наносяться точками (рисунок 4.10).

Рисунок 4.10

Розмірні числа наносять над розмірною лінією якомога ближче до її середини

При нанесенні розміру діаметра в колі розмірні числа зміщують відносно середини розмірних ліній.

При нанесенні декількох паралельних або концентричних розмірних ліній на невеликій відстані одна від одної розмірні числа над ними рекомендується розташовувати в шаховому порядку (рисунок 4.11).

Рисунок 4.11

Розміри, що відносяться до одного і того ж конструкційного елемента (пазу, виступу, отвору і т. п.), рекомендується групувати в одному місці на якому геометрична форма даного елемента показана найбільш повно.

Розмірні числа лінійних розмірів при різних нахилах розмірних ліній розташовують, як показано на рисунку

Розмірні числа та граничні відхилення не допускається розділяти або перетинати якими б то не було лініями креслення. Не допускається розривати лінію контуру для нанесення розмірного числа та наносити розмірні числа в місцях перетину розмірних, осьових або центрових ліній. У місці нанесення розмірного числа осьові, центрові лінії та лінії штрихування переривають.

Граничні відхилення розмірів слід вказувати безпосередньо після номінальних розмірів. Граничні відхилення лінійних і кутових розмірів щодо низької точності допускається не вказувати безпосередньо після номінальних розмірів, а обумовлювати загальним записом у технічних вимогах креслення за умови, що цей запис однозначно визначає значення і знаки граничних відхилень.

Граничні відхилення лінійних розмірів вказують на кресленнях умовними позначеннями полів допусків відповідно до ГОСТ 25346-89, наприклад: 18Н7, 12е8 або числовими значеннями, наприклад: 18+0,018, ,або умовними позначеннями полів допусків із зазначенням праворуч у дужках їх числових значень, наприклад: 18Н7(+0,018),

Граничні відхилення, які вказуються числовими значеннями, вираженими десятковим дробом, записують до останньої значущої цифри включно, вирівнюючи кількість знаків у верхньому і нижньому відхиленні додаванням нулів, наприклад:;

Граничні відхилення розмірів деталей, зображених на кресленні в зборі, вказують одним з наступних способів:

а) у вигляді дробу, в чисельнику якого вказують умовне позначення поля допуску отвору, а в знаменнику - умовне позначення поля допуску вала, наприклад: або 50Н11/h11;

б) у вигляді дробу, в чисельнику якого вказують числові значення граничних відхилень отвору, а в знаменнику - числові значення граничних відхилень валу.

4.5 Умовні позначення допусків форми, розташування і шорсткості поверхонь

Відповідно до ГОСТ 2.308-79 допуски форми та розташування поверхонь вказують на кресленнях умовними позначеннями. При умовному позначенні дані про допуски форми і розташування поверхні вказують у прямокутній рамці, розділеній на дві і більше частин, в яких вміщують:

у першій - знак допуску;

у другій - числове значення допуску в міліметрах;

в третій і наступних - літерне позначення бази (баз)

Рамки слід виконувати суцільними тонкими лініями, Висота цифр, букв та знаків, вписуваних в рамки, повинна дорівнювати розміру шрифту розмірних чисел.

Рамку розташовують горизонтально. У необхідних випадках допускається вертикальне розташування рамки.

Не допускається перетинати рамку будь-якими лініями.

Рамку з'єднують з елементом, до якого належить допуск, суцільною тонкою лінією, що закінчується стрілкою.

Сполучну лінію відводять від рамки як показано на рисунку 4.12

Рисунок 4.12

Бази позначають зачерненим трикутником, який з'єднують за допомогою сполучної лінії з рамкою. Трикутник, що позначає базу, повинен бути рівнобічним, висотою, приблизно рівною розміру шрифту розмірних чисел (рисунок 4.13).

Якщо немає необхідності виділяти як базу жодну з поверхонь, то трикутник замінюють стрілкою (рисунок 4.14).

Рисунок 4.13 Рисунок 4.14

ГОСТ 2.309-73 встановлює позначення шорсткості поверхонь і правила нанесення їх на кресленнях виробів усіх галузей промисловості.

Шорсткість поверхонь позначають на кресленні для всіх виконуваних за даним кресленням поверхонь виробу, незалежно від методів їх утворення, крім поверхонь, шорсткість яких не обумовлена вимогами інструкції.

Структура позначення шорсткості поверхні наведена на рисунку 4.15

Рисунок 4.15

У позначенні шорсткості поверхні застосовують один із знаків, зображених на рисунку 4.16

Рисунок 4.16

Позначення шорсткості поверхонь на зображенні виробу розташовують на лініях контуру, виносних лініях (по можливості ближче до розмірної лінії) або на полицях ліній-виносок.

Допускається за браком місця розташовувати позначення шорсткості на розмірних лініях або на їх продовженнях, на рамці допуску форми, а також розривати виносну лінію.

Позначення шорсткості поверхні, в яких знак має полицю, розташовують щодо основного напису креслення, як показано на рисунку 4.17

Русунок 4.17

При указанні однакової шорсткості для всіх поверхонь виробу, позначення шорсткості поміщають в правому верхньому куті креслення і на зображенні не завдають.

Рисунок 4.18

Розміри і товщина ліній знака в позначенні шорсткості, винесеному у правий верхній кут креслення, повинні бути приблизно в 1,5 рази більше, ніж у позначеннях, нанесених на зображенні.

4.6 Позначення номерів позицій на кресленнях

На складальному кресленні всі складові частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, зазначених в специфікації цієї складальної одиниці. Номери позицій наносять на полицях ліній-виносок, що проводяться від зображень складових частин.

Номери позицій вказують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проектуються як видимі, як правило, на основних видах і замінюють їх розрізами.

Номер позицій розташовують паралельно основному напису креслення поза контуром зображення і групують в колонку або строчку по можливості на одній лінії.

Номер позицій наносять на кресленні, як правило, один раз.

Розмір шрифту номерів позицій повинен бути на один-два номери більше, ніж розмір шрифту, що прийнятий для розмірних чисел на тому ж кресленні.

Допускається робити спільну лінію-виноску з вертикальним розташуванням номерів позицій:

а) для групи кріпильних деталей, які стосуються одного й того ж місця кріплення (рисунок 4.19).;

б) для групи деталей з чітко вираженим взаємозв'язком, що виключає неоднозначне розуміння, при неможливості підвести лінію-виноску до кожної складової частини (рисунок 4.20).

Рисунок 4.19 Рисунок 4.20

4.7 Специфікації

Специфікація є основним конструкторським документом, який являє собою текстовий документ, що визначає склад виробу, якщо він складається з двох і більше частин.

ГОСТ 2.106-96 встановлює форми і правила виконання специфікацій.

Специфікацію складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект на формах 1 і 1а додатку Г і Д.

У специфікацію вносять складові частини, що входять у виріб, а також конструкторські документи, що відносяться до цього виробу і до його неспецифікованих складових частин.

Специфікація в загальному випадку складається з розділів, які розташовують у такій послідовності:

- Документація;

- Комплекси;

- Складальні одиниці;

- Деталі;

- Стандартні вироби;

- Інші вироби;

- Матеріали;

- Комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом специфікації виробу. Найменування кожного розділу вказують у вигляді заголовка у графі "Найменування" і підкреслюють.

Допускається об'єднувати розділи "Стандартні вироби" та "Інші вироби" під найменуванням "Інші вироби".

У розділи "Комплекси", "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять комплекси, складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять у виріб. Запис зазначених виробів рекомендується проводити в алфавітному порядку поєднанням букв кодів організацій розробників.

У розділі "Стандартні вироби" записують вироби, що застосовуються за стандартами:

- Міждержавними;

- Державними;

- Галузевими;

- Підприємств.

У межах кожної категорії стандартів запис рекомендується виконувати по групах виробів, об'єднаних за функціональним призначенням (наприклад підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т.п.), в межах кожної групи - в алфавітному порядку найменувань виробів, в межах кожного найменування - у порядку зростання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандарту - у порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

У розділі "Інші вироби" вносять вироби, застосовані за технічними умовами. Запис виробів рекомендується проводити аналогічно розділу "Стандартні вироби".

У розділ "Матеріали" вносять усі матеріали, які безпосередньо входять у виріб за видами в такій послідовності:

- Метали чорні;

- Метали магнітоелектричні та феромагнітні;

- Метали кольорові, благородні, рідкісні;

- Кабелі, проводи, шнури;

- Пластмаси та прес-матеріали;

- Лісоматеріали;

- Гумові і шкіряні матеріали;

- Мінеральні, керамічні та скляні матеріали;

- Лаки, фарби;

- Інші матеріали.

У межах кожного виду матеріалу рекомендується записувати в алфавітному порядку найменування, а в межах кожного найменування - за зростанням розмірів або інших технічних параметрів.

Графи специфікації заповнюють таким чином:

У графі "Формат" вказують формати документів, позначення яких записують у графі "Позначення". Якщо документ виконано на кількох аркушах різних форматів, то в графі "Формат" проставляють "зірочку" з дужкою, а в графі "Примітка" перераховують всі формати в порядку їх збільшення.

Для документів, записаних в розділі "Стандартні вироби", "Інші вироби" та "Матеріали", графу "Формат" не заповнюють.

Для деталей, на які не випущені креслення, у графі "Формат" вказують БК.

У графі "Зона" вказують позначення зони, в якій знаходиться номер позиції записуваної складової частини;

У графі "Поз." вказують порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять у виріб, в послідовності запису їх у специфікації. Для розділів "Документація", "Комплекти" графу "Поз." не заповнюють;

В графі "Позначення" вказують:

- У розділі "Документація" - позначення записуваних документів;

- У розділі "Комплекси", "Складальні одиниці", "Деталі", "Комплекти" - позначення основних конструкторських документів на записані в ці розділи вироби. Для деталей, на які не випущені креслення, - присвоєне ім позначення.

- У розділах "Стандартні вироби", "Інші вироби" та "Матеріали" графу "Позначення" не заповнюють.

У графі "Найменування" вказують:

- У розділі "Документація" для документів, що входять в основний комплект документів специфікованого виробу і складених на даний виріб, - тільки найменування документів, наприклад: "Складальне креслення", "Габаритне креслення", "Технічні умови". Для документів на неспецифіковані складові частини - найменування виробу та найменування документа;

- У розділах специфікації "Комплекси", "Складальні одиниці", "Деталі", "Комплекти" - найменування виробів відповідно до основного напису на основних конструкторських документах цих виробів. Для деталей, на які не випущені креслення, вказують найменування, матеріал та інші дані, необхідні для виготовлення;

В графі "Кільк." вказують:

- Для складових частин виробу, який записується у специфікацію, кількість їх на один специфікований виріб;

- У розділі "Матеріали" - загальна кількість матеріалів на один виріб специфікацію із зазначенням одиниць виміру. Допускається одиниці виміру записувати в графі "Примітка" в безпосередній близькості від графи "Кільк.".

- У розділі "Документація" графу не заповнюють;

Приклад заповнення специфікації Додаток Е.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке ЕГР