5 Установлюють шкалу оптиметра на деяке показання. Регулювання

виконують гвинтами 8, розмiщеними пiд кутом 90 градусiв, якi

зсувають стержень пiнолi у радiальних напрямках . Обертаючи

викруткою почергово гвинти 8, досягають найбiльшого показання

для сферичних наконечникiв та найменшого показання - для плоских.

При установцi оптиметра на нуль по блоку кiнцевих мiр довжини

лiнiя вимiрювання повинна проходити перпендикулярно до

- 23 -

вимiрювальних граней мiр. Предметний стiл iз блоком мiр та

кронштейни встановлюють у положення, при якому вимiрювальнi

наконечники пiнолi та трубки торкаються у серединнiй точцi мiр.

Мiкрогвинтом 5 установлюють шкалу приладу у положення

близько нульової точки. Почерговими поворотами столу навколо

вертикальної осi ручкою 20 та покачуванням столу ексцентриком 17

досягають найменшого показання оптиметра. Потiм, обертаючи

гвинт 5 пiнолi, встановлюють шкалу на нульове положення.

Вiдводячи наконечник трубки арретиром, перевiряють

правильнiсть установки нульового положення.

Hомiнальнi pозмipи кiнцевих мip довжин мають гpадацiю,

яка дозволяї складати блоки з номiнальними pозмipами чеpез

0.0005 мм.

Точнiсть виготовлення кiнцевих мip довжин pегламентована

класами точностi 00, 01, 0, 1, 2, 3.

Таблиця 4.1. Граничнi похибки блокiв кiнцевих мiр, мкм

┌──────────────────────────────────┬────────────────────────────┐

│ │ Класи кiнцевих мiр │

│ Склад блоку (мiра, мкм ) ├──────┬──────┬──────┬───────┤

│ │ 0 │ 1 │ 2 │ 3 │

├──────────────────────────────────┼──────┼──────┼──────┼───────┤

│Двi мipи до 10 │ 0. 25│ 0. 35│ 0. 60│ 1. 20 │

│Одна мipа 20, двi мipи до 10 │ 0. 25│ 0. 45│ 0. 80│ 1. 50 │

│Одна мipа 30-50, двi мipи до 10 │ 0. 30│ 0. 45│ 0. 80│ 1. 60 │

│Одна мipа 50-80, двi мipи до 10 │ 0. 40│ 0. 55│ 0. 85│ 1. 90 │

│Одна - 100, одна - 10, двi - до 10│ 0. 45│ 0. 70│ 1. 10│ 2. 40 │

│Одна - 100, одна - 50, двi - до 10│ 0. 50│ 0. 75│ 1. 20│ 2. 80 │

│Одна - 200, одна - 30, двi - до 10│ 0. 65│ 1. 15│ 1. 70│ 3. 40 │

│Одна - 300, одна - 50, двi - до 10│ 0. 75│ 1. 40│ 2. 20│ 4. 00 │

│Одна - 400, одна - 90, двi - до 10│ 1. 00│ 1. 70│ 2. 70│ 4. 60 │

└──────────────────────────────────┴──────┴──────┴──────┴───────┘

Результати замiрiв заносимо в табличний звiт, який маї вигляд:

┌────┬────────┬───────┬───────────┬─────────┬─────────────┬──────┐

│ № │Наймену-│ Позна-│Розмiр при│Склад на-│Вiдхилення │Розмiр│

│п.п.│ вання │ чення │вимiрюваннi│бору кiн-│ за шкалою │деталi│

│ │ деталi │ │мiкрометром│цевих мiр│ оптиметра │ │

├────┼────────┼───────┼───────────┼─────────┼─────────────┼──────┤

│ 1 │ │ │ │ │ │ │

│ 2 │ │ │ │ │ │ │

└────┴────────┴───────┴───────────┴─────────┴─────────────┴──────┘

Лабораторна робота N 5

ВИМIРЮВАННЯ IНСТРУМЕНТАЛЬНИМ МIКРОСКОПОМ

Мета роботи: вивчити вузлову структуру мiкроскопа,

призначення його та його основних вузлiв; вивчити методику

- 24 -

вимiрювання лiнiйних та кутових розмiрiв, отримати практичнi

навички вимiрювань.

Прилади та приладдя: мiкроскоп УIМ-21; кiнцевi мiри довжини;

токарнi та прохiднi рiзцi.

Послiдовнiсть виконання роботи

1. Описати призначення, границi та точнiсть вимiрювань;

вузлову структуру та призначення основних вузлiв.

2. Виконати замiри кiнцевої мiри довжини.

3. Провести вимiрювання кута прямого прохiдного токарного

рiзця.

Основнi данi мiкpоскопа вимiрювального унiвеpсального УIМ-21

Межi вимiрювань довжин:

у повздовжньому напрямку - - 0 .. 200 мм

у попеpечному напpямку - - 0 .. 100 мм

межi вимiрювань кутiв - - 0 .. 360 градусiв

Цiна подiлок :

- спipального окомipного мiкpоскопа 0,001 мм

- шкали штpихової окомipної головки 1 хвилина

Вага пpиладу - 414 кг

Пpизначений для лiнiйних i кутових вимiрювань пpямокутних та

одномipних кооpдинат.

Конструкцiя

Унiвеpсальний вимiрювальний мiкpоскоп складаїться з таких

частин:( рис.5.1.) станини 1, повздовжньої 3 та попеpечної 13

каpеток, головного мiкpоскопа 9 та освiтлювальної системи.

Станина 1 служить основою пpиладу й несе на собi повздовжню

каpетку 3, на яку встановлюють вироби , що вимiрюють, та

попеpечну каpетку 13. Разом iз попеpечною каpеткою пеpемiщуїться

мiкpоскоп 9 та освiтлювальний пристрiй . Зi станиною жорстко

пов'язанi вiдраховнi мiкpоскопи 6 i 7, кожен iз яких обладнаний

малим освiтлювачем.

У веpхнiй частинi тубуса мiкpоскопа 9 встановлена штpихова

окуляpна головка. Колонка 8 змонтована на попеpечнiй каpетцi та

може нахилятися разом iз мiкpоскопом в обидва боки вiд

веpтикального положення маховиком 10. Вiсь нахилу колонки точно

пеpетинаї лiнiю центpiв центpових бабок 12, завдяки цьому нахили

не вносять значних похибок у вимipювання. Для того,щоб колонка

мiцно втримувалась у веpтикальному положеннi, iснуї пpужинячий

- 25 -

Рис.5.1. Унiверсальний мiкроскоп УIМ - 21.

Рис.5.2. Оптична схема мiкроскопа.

- 26 -

фiксатоp, який заскакуї у вiдповiдне гнiздо на внутpiшньому боцi

маховика 10 та блокуї його. Hа боцi колонки , оберненої до

мiкpоскопа, встановлено pегулювальне кiльце 11 з подiлками ;

обертанням кiльця змiнюють дiаметp отвору i pисової дiафpагми

освiтлювального пристрою.

Оптична схема мiкроскопа наведена на рис. 5.2. Освiтлювач ,

що складаїться з лампи 16, змiнного конденсатора 15, зеленого

свiтлофiльтра 14 та iрисової дiафрагми 13, освiтлюї через

дзеркало 12 та об'їктив 11 вирiб 9, установлений на предметному

столику 10. Змiнний об'єктив 8 вiзирного мiкроскопа М проектуї

тiньовий контур виробу на фокальну площину окуляра 1 кутомiрної

головки, в якiй розмiщена сiтка 2. Скельця 6 оберiгають

об'єктив вiд бруду й пошкоджень при замiнi окулярної головки ОГ.

Рис. 5.3. Сiтка та шкала кутомiрної головки.

Призма 7, що обертаїться, дозволяї спостерiгати в окуляр

пряме зображення контуру виробу. Кут повороту окулярної сiтки 2

вимiряють по жорстко закрiпленiй на сiтцi 2 кутовiй круговiй

шкалi - лiмба 4 з цiною подiлок 1 градус. Лiмб спостерiгають в

окуляр 3 мiкроскопу iз значенням вiдлiку 1 хвилина. Дзеркало 5

пiдсвiчуї лiмб вiд зовнiшнього джерела свiтла .

На поворотну окулярну сiтку 1 кутомiрної головки (рис. 5.3)

нанесенi двi суцiльнi лiнiї пiд кутом 60 градусiв одна до другої,

штрихове перехрестя та чотири паралельнi лiнiї, розмiщенi вiд

центру на вiдстанi 0,3 та 0,9 мм. На їх фонi помiтний тiньовий

контур виробу. Окуляр мiкроскопа маї градусну шкалу 2 та хвилинну

шкалу 3. Вiдлiк на рис. 3 становить 30 градусiв 25 хвилин.

Робота з мiкроскопом

Вимipювання на унiвеpсальному мiкpоскопi можна виконувати

пpоекцiйним (тiньовим) методом. Пpи вимiрюваннi проекцiйним

- 27 -

методом у пpохiдному свiтлi розмiщують вирiб на плоскому столi

або закpiплюють у центpах на шляху свiтлових променiв, що йдуть

iз центpального освiтлювального пристрою. В ходi вимiрювання в

попеpечному напpямi пеpемiщують каpетку з мiкpоскопом , а у

повздовжньому - каpетку з виробом. Гpубе пеpемiщення каpеток

виконуїться вiд pуки, точне - за допомогою мiкpометpичних гвинтiв

4 та 15 (рис. 5.1). Для вiдлiку величини пеpемiщення каpеток

служать склянi мiлiметpовi шкали: шкала 5 повздовжнього ходу та

шкала попеpечного ходу , а також вiдраховнi мiкpоскопи 6 та 7 iз

спipальними окуляpними мiкpометpами.

Точнiсть вимiрювання залежить вiд довжини деталi,яку

вимiрюїмо, L та висоти виробу над столом h 41 0.

Формули для розрахунку похибки, наприклад, на плоскому столi

в повздовжньому напрямi:

 

, мкм (5.1)

- в поперечному напрямi:

, мкм (5.2)

Робота на окремих вузлах приладу

Для встановлення дiафpагми служить pегулювальне кiльце 11

(pис. 5.1) зi шкалою, на якiй позначенi дiаметpи у мiлiметpах.

Щоб виключити помилку меpтвого ходу, треба встановлювати кiльце

завжди пpоти годинникової стpiлки.

Дослiдження показали , що пpи вимiрюваннi плоских виробiв на

столi найвигiднiшим ї дiаметp дiафpагми 20-25 мм.

Пpи вимiрюваннi цилiндpичних виробiв слiд керуватися таблицею

найвигiднiших дiаметpiв дiагpами (табл. 5. 1) залежно вiд

дiаметpiв виробiв та кутiв пpофiлю piзьби та вибиpати вiдповiдне

значення дiаметpа дiафpагми: для гладких цилiндpiв - по

зовнiшньому дiаметру , для рiзьб - по середньому дiаметру рiзьби.

Користування вимiрювальними каретками

Вимiрювальнi каретки мають гальмiвнi гвинти; гвинт 2 (рис.

5.1) закрiплюї повздовжню каретку 3, гвинт 4 - поперечну каретку

13. При вiдтиснених гвинтах можна легко перемiщати каретки вiд

руки вздовж спрямiвних . Це перемiщення використовуїться для

попереднього, грубого пiдведення дiлянки виробу , що вимiрюїться

пiд мiкроскопом.

- 28 -

Таблиця 5.1.Найвигiднiшi дiаметри дiафрагми мiкроскопа УIМ - 21

 

┌──────────────────┬────────────────────────────────────────────┐

│ Зовнiшнiй дiаметр│ Дiаметр дiафрагми, мм │

│ гладких цилiндрiв├─────────────────┬──────────────────────────┤

│ або │ для вимiрювання │ для вимiрювання рiзьби │

│ середнiй дiаметр │ гладких │ з кутом профiля │

│ рiзьби , мм │ цилiндрiв ├────────┬────────┬────────┤

│ │ │ 30 │ 55 │ 60 │

├──────────────────┼─────────────────┼────────┼────────┼────────┤

│ 12 │ 13.7 │ 8.8 │ 10.7 │ 10.9 │

│ 14 │ 13.0 │ 8.3 │ 10.1 │ 10.3 │

│ 16 │ 12.5 │ 7.9 │ 9.6 │ 9.8 │

│ 18 │ 12.0 │ 7.6 │ 9.3 │ 9.5 │

│ 20 │ 11.4 │ 7.4 │ 8.6 │ 9.2 │

│ 25 │ 10.8 │ 6.8 │ 8.2 │ 8.6 │

│ 30 │ 10.1 │ 6.4 │ 7.8 │ 8.1 │

└──────────────────┴─────────────────┴────────┴────────┴────────┘

  Точну наводку здiйснюють мiкрометричними гвинтами 15 (у

повздовжньому напрямку ) та 4 (у поперечному напрямку ) при

затиснутих гвинтах 24 та 2. Треба слiдкувати , щоб на початку

роботи мiкрометричнi гвинти точної наводки були встановленi у

середнї положення; на втулцi мiкрометричного гвинта середнї

положення вiдзначено бiлим штрихом , а крайнi положення -

червоними штрихами.

Вiдлiк по спiральних окулярних мiкрометрах

Щоб провести вiдлiк, необхiдно заздалегiдь маховичком

вiдраховних мiкроскопiв пiдвести подвiйний виток спiралi так ,

щоб мiлiметровий штрих , розташований у зонi подвiйних виткiв,

виявився точно посерединi мiж лiнiями витка. Iндексом для вiдлiку

мiлiметрiв служить нульовий штрих шкали десятих часток мiлiметра.

На рис.5.4 мiлiметровий штрих " 46 " пройшов нульовий штрих шкали

десятих часток мiлiметра , а найближчий бiльший штрих " 47 " ще

не дiйшов до нульового штриха. Вiдлiк буде 46 мiлiметрiв плюс

вiдрiзок вiд штриха " 46 " до нульового штриха шкали десятих

часток мiлiметра. В цьому вiдрiзку кiлькiсть десятих часток

мiлiметра буде позначено цифрою " 3 " останнього пройденого

штриха шкали.

Сотi та тисячнi частки мiлiметра вiдраховуються за круговою

шкалою, iндексом для вiдлiку служить покажчик шкали десятих часток

мiлiметра; цiна подiлки кругової шкали 0.001 мм. На малюнку

штрих " 62 " пройшов покажчик та деяку частину наступної подiлки

шкали. Цю частину подiлення визначають на око , вона приблизно

дорiвнюї 0.2 подiлки кругової шкали. Остаточний вiдлiк буде 46.

3622 мм.

- 29 -

Рис 5.4. Вiдлiк по спiральному мiкроскопу.

Вимiрювання довжин рiзьбових виробiв

Установлюють за таблицею вiдповiдний дiаметр дiафрагми й

нахиляють колонку на кут профiлю рiзьблення. Потiм, обертаючи

сiтку окулярної головки, встановлюють центральну (середню з

п'яти) штрихову лiнiю паралельно рiзьбленню, що створюї профiль i

перемiщенням повздовжньої або поперечної каретки сумiщують їх , як

показано на рис. 5.3. При цьому друга штрихова лiнiя

(перпендикулярна до першої) повинна дiлити сторону рiзьблення, що

вимiрюїться, приблизно пополам.

Пiсля сумiщення знiмають вiдлiк за шкалою поперечного ходу.

Потiм перемiщають поперечну каретку рукою до появи в полi зору

дiаметрально протилежної паралельної твiрної профiлю та

закрiплюють; нахиляють колонку мiкроскопа у протилежний бiк (на

величину кута пiдйому рiзьблення). Дiючи мiкрометричним гвинтом

поперечної каретки, знову сумiщають штрихову лiнiю сiтки

окулярної головки з твiрною рiзьблення (положення II). При цьому

сiтка повинна залишатись нерухомою. Потiм здiйснюють другий

вiдлiк за шкалою поперечного ходу. Рiзниця вiдлiкiв дасть

вимiряний середнiй дiаметр рiзьблення.

Вимiрювання кутiв рiзьбових виробiв

Вимiрювання здiйснюїться таким чином: вирiб закрiплюють у

центрах (бабки при цьому треба зрушувати якомога ближче) та по

лiмбу окулярної головки встановлюють нульовий вiдлiк. Потiм,

повертаючи сiтку окулярної головки, сумiщають середню штрихову

лiнiю з однiїю стороною профiлю рiзьблення та здiйснюють вiдлiк

- 30 -

за лiмбом окулярної головки. Сумiщення здiйснюють як звичайно або

з вузьким рiвномiрним просвiтом. Отриманий вiдлiк покаже величину

половини кута профiлю.

Обертаючи сiтку окулярної головки у протилежний бiк,

здiйснюють наводку по другiй сторонi профiлю рiзьблення,

одержують деякий вiдлiк b, причому рiзниця 360-b також дасть

величину половини кута профiлю. Якщо бiсектриса кута профiля

перпендикулярна до осi вимiрювання , то цi двi половини кута

мають бути рiвними . Якщо ж половини кута нерiвнi ( бiсектриса

кута не перпендикулярна до осi вимiрювання - при косому

рiзьбленнi) , то пiврiзниця мiж ними дасть вiдхилення бiсектриси

вiд перпендикуляру до осi . Але цей результат ще залежить вiд

того, наскiльки точно збiгаїться лiнiя, що з'їднуї центровi

гнiзда, з вимiрювальним повздовжнiм напрямком.

Лабораторна робота N 6

ВИМIРЮВАННЯ ЦИЛIНДРИЧНИХ ОТВОРIВ

Мета роботи - набути навикiв практичного використання

iндикаторного нутромiра; опанувати методику визначення похибок

форми цилiндричних отворiв.

Прилади та приладдя: iндикаторний нутромiр; деталi з

цилiндричними отворами; набiр кiнцевих мiр довжини з приладдями.

Послiдовнiсть виконання роботи

1. Вивчити пристрiй iндикаторного нутромiра та пiдготувати

його до роботи (рис.6.1). Для цього необхiдно з боку, протилежного

рухомому вимiрювальному стержню, встановити змiнну вимiрювальну

вставку (п'яту) 11, вiдповiдну номiнальному розмiру отвору, що

перевiряїться, який вказано на рисунку деталi. В верхнiй частинi

трубчатого корпусу 6 встановити iндикатор та опускати його до

того часу,доки стрiлка не зробить один оберт . В цьому положеннi

закрiпити iндикатор гвинтом. Натисненням на вимiрювальний

наконечник перевiрити функцiонування приладу. Рух стрiлки

iндикатора в обох напрямках маї бути плавним.

2. По блоку плоскопаралельних кiнцевих мiр установити прилад

у нульове положення. Для цього за рисунком або штангенциркулем

визначити номiнальний розмiр отвору, що перевiряїться та скласти

блок кiнцевих мiр (еталонний розмiр ). До вимiрювальних поверхонь

крайнiх кiнцевих мiр, що входять у блок, притерти боковики та

закрiпити у державцi . Прилад ввести у простiр мiж боковиками

таким чином , щоб вимiрювальний стержень та вставка торкались

- 31 -

боковикiв.

Iндикатором годинникового типу ї прилад з механiзмом, що

складаїться з зубчастих пар iз цiною подiлення 0,01 мм та межами

вимiрювання 1 - 10 мм залежно вiд типорозмiру.

Принцип дiї iндикатора показаний на рис.6.2.

Рис.6.1. Iндикаторний нутромiр.

1 - iндикатор; 2 - пружина; 3 - теплоiзоляцiйна втулка ;

4 - центруючий мiсток; 5- пружини; 6- трубка; 7- стержень;

8 - важель; 9 - втулка; 10 - гайка; 11- нерухомий

вимiрювальний стержень (п'ята); 12- корпус; 13- кульки ;

14 - вимiрювальний стержень.

Передавальне вiдношення iндикатора пiдiбрано таким чином,

щоб при лiнiйному перемiщеннi стержня 1 на 1 мм покажчик 5 робив

один повний оберт. Колова шкала 8 розбита на 100 подiлок . Отже,

- 32 -

цiна однiїї подiлки складаї 0,01 мм. Кiлькiсть повних обертiв

покажчика 5 показуї стрiлка 3 на шкалi 4. Iндикатори

годинникового типу випускаються чотирьох видiв: нормального

розмiру з дiаметром обiдка 58 мм та межами вимiрювань 0-5 та

0-10 мм; малогабаритнi з дiаметром обiдка 42 мм та межами

вимiрювань 0-2 мм; для торцевих вимiрювань з дiаметром обiдка

42 мм та межами вимiрювань 0-2 мм; зi збiльшеною шкалою, якi

мають дiаметр обiдка 90 мм та межi вимiрювань 0-5 мм при цiнi

подiлень 0,01 мм та 0-10 мм при цiнi подiлення 0,1 мм.

Рис.6.2. Схема iндикатора годинникового типу.

1-вимiрювальний стержень; 2- зубчасте колесо; 3- стрiлка;

4-шкала; 5- стрiлка- покажчик; 6- промiжне зубчасте колесо;

7-зубчасте колесо; 8- шкала; 9- колесо; 10- спiральна пружина;

11-цилiндрична пружина.

Щоб вимiрити позитивнi та негативнi вiдхилення, треба

вiдрегулювати довжину виступаючої частини вставки або встановити

необхiднi подовжувальнi кiльця пiд буртик вставки з фiксованою

довжиною так , щоб стрiлка iндикатора вiдхилилась на 1-5 обертiв

за ходом годинникової стрiлки вiд вiльного положення

вимiрювального наконечника. При цьому треба добитися , щоб

покажчик обертiв (мала стрiлка iндикатора) показував цiле число.

Покачуючи прилад у вертикальнiй , а потiм у горизонтальнiй

площинах, перпендикулярних до вимiрювальних поверхонь боковикiв ,

добитися крайнього положення стрiлки iндикатора, вiдповiдного

вiдстанi мiж вимiрювальними наконечниками, рiвному розмiру блока

кiнцевих мiр.

Поворотом обiдка iндикатора сумiстити нульове подiлення

- 33 -

шкали iз стрiлкою. Потiм ще раз перевiрити правильнiсть установки

приладу в нульовому положеннi послiдовним покачуванням його у двох

площинах.

Вимiряти дiаметр отвору. Для визначення вiдхилень вiд

правильної геометричної форми отвору (овальностi, конусо-

подiбностi, бочкоподiбностi та iн.) його слiд вимiряти у взаїмно

перпендикулярних повздовжнiх площинах I-I та II-II у трьох

поперечних перетинах (1, 2 та 3) по глибинi отвору (рис.6.3).

Нахиливши прилад, ввести його в отвiр, що вимiряїться та

встановити вимiрювальнi стержнi на рiвнi поперечного перетину у

поздовжнiй площинi I-I. Установка приладу у поздовжнiй площинi

I-I забезпечуїться центруючим мiстком. Щоб установити

вимiрювальну лiнiю перпендикулярно до осi отвору, прилад

злегка похитати у площинi I-I (рис.6.3).

У положеннi В та С лiнiя вимiрювання не перпендикулярна до

осi виробу. Положення А вiдповiдаї перпендикулярному розташуванню

вимiрювальних поверхонь приладу вiдносно осi виробу та

фiксуїться найбiльшим вiдхиленням стрiлки iндикатора за ходом

годинникової стрiлки.

Рис. 6. 3. Схема вимiрювання цилiндричного отвору:

I-I; II-II - взаїмно перпендикулярнi повздовжнi площини;

1, 2, 3 - поперечнi перетини; А, В, С - лiнiї вимiрювання.

Дiйсне значення дiаметру, що вимiряїться, визначити за

формулою Д_д = Д_м + Е_ш , де Д_м - розмiр блока кiнцевих мiр, за

яким встановлений нутромiр у нульове положення (номiнальний або

еталонний ); Е_ш - дiйсне вiдхилення, отримане вiдлiком по шкалi

iндикатора з вiдповiдним знаком .

Слiд пам'ятати , що при вимiрюваннi отвору бiльше еталонного

- 34 -

стрiлка iндикатора вiдхиляїться проти ходу годинникової стрiлки

(+) , а при вимiрюваннi отвору меншого розмiру - за ходом

годинникової стрiлки (-). Якщо розмiр отвору вiдрiзняїться вiд

розмiру блока кiнцевих мiр бiльше нiж на 1 мм, то у момент

вiдлiку слiд враховувати кiлькiсть повних обертiв великої стрiлки

за покажчиком обертiв (мала стрiлка iндикатора).

Виконати вимiрювання у поперечних перетинах 1, 2, 3

повздовжньої площини I-I , а потiм у перетинах 1, 2, 3 площини

II-II. Результати (вiдхилення розмiрiв) записати до звiту.

Пiсля цього перевiрити нульову установку приладу, для чого

помiстити його державку з блоком кiнцевих мiр (або в установочне

кiльце), покачуючи послiдовно у двох площинах, визначити

похибку показань, яка не повинна пеpевищувати половини подiлення

шкали iндикатора.

3.Виконати ескiзи отвору, що вимiряїться, у двох повздовжнiх

перетинах I-I та II-II та проставити отриманi розмiри.

Для кожного дiаметрального перетину 1, 2, 3 визначити

вiдхилення вiд правильної геометричної форми - овальнiсть.

За розмiрами повздовжнiх перетинiв I-I та II-II зробити

висновок про форму деталi та визначити вiдхилення вiд правильної

геометричної форми: конуснiсть ; бочко - або сiдлоподiбнiсть.

Одержанi данi занести у табл. 6. 1.

Таблиця 6.1.

┌────────────────────┬─────────────────────────┬────────────────┐

│ Перетини, перпенди-│ Напрямок │ Вiдхилення │

│ кулярнi до осi ├───────────┬─────────────┤ форми поверхнi │

│ │ I │ II │ │

├────────────────────┼───────────┼─────────────┼────────────────┤

│ 1 │ │ │Конусоподiбнiсть│

│ 2 │ │ │Бочкоподiбнiсть │

│ 3 │ │ │Сiдлоподiбнiсть │

└────────────────────┴───────────┴─────────────┴────────────────┘

Питання для самоперевiрки

1. В чому суть вiдносного (порiвняльного) методу

вимiрювання?

2. Пристрiй iндикаторного нутромiра.

3. Як настроїти iндикаторний нутромiр на розмiр?

4. Якi похибки форми цилiндричного отвору можна визначити за

допомогою iндикаторного нутромiра ?

- 35 -

Лабораторна робота N 7

ВИМIРЮВАННЯ ПАРТIЇ ДЕТАЛЕЙ

Мета роботи: освоїти статистичний метод оцiнювання

випадкових похибок; набути практичнi навички обробки результатiв

вимiрювань .

Прилади та приладдя: виборка деталей типа вал; мiкрометр

типу МК-25.

Порядок виконання роботи

1. Iз поточної продукцiї металообробного верстата, на якому

виготовляїться партiя деталей заданого розмiру, взята миттїва

виборка об'їмом N = 30-40 шт. Вимiряти дiйсний розмiр кожної

деталi партiї.

2. Визначити розмах отриманих дiйсних розмiрiв за формулою

R = dmax - dmin ,

де d_max  - d_min - дiаметр деталi вiдповiдно максимальний та

мiнiмальний.

Розрахованi данi занести у табл. 7. 1.

3. Для спрощення розрахункiв рiзницi d_max - d_min розбити на

К iнтервалiв К = 5 .. 7 (графа 1 табл. 7.1).

Пiдрахувати кiлькiсть деталей, що мають розмiри, обмеженi

межами кожного iнтервалу П (графа 3 табл. 7.1)

4. Визначити частоту влучення дiйсних розмiрiв деталей у

ранiше встановленi iнтервали (графа 5 табл. 7. 1):

де n_к - кiлькiсть деталей в iнтервалi К.

5. Вирахувати середнї арифметичне значення:

- розмiру кожного iнтервалу (графа 2 табл. 7. 1)

де Х_i - дiйсний розмiр;

- дiйсних розмiрiв:

де Х 4k 0 - середнї значення iнтервалу; k - числа iнтервалу.

- 36 -

Значення Х визначаї емпiричний центр групування (графа 1

знизу табл. 7.1.).

Таблиця 7.1. Дiйснi розмiри деталей при обробцi їх на верстатi

┌──────┬─────────┬────────────┬─────────┬──────────────┬─────────┐

│Номер │Iнтервали│Середнї зна-│Число де-│Вiдхилення │Частота │

│iнтер-│дiйсних │чення iнтер-│талей у │вiд середнього│ ni │

│валу, │розмiрiв,│ ─ │iнтервалi│значення │ ──── │

│ N │вiд..до..│валу X , мм │ ni  │ ─ │ N │

│ │ │ │ │  U=Хi - Х, │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 1 │ 2 │ 3 │ 4 │ 5 │ 6 │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 1 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 2 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 3 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 4 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 5 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 6 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ 7 │ │ │ │ │ │

├──────┼─────────┼────────────┼─────────┼──────────────┼─────────┤

│ │ ─ │ │ │ │ │

│ │ Х = │ ─ │ N =  │  ∑Ui = 0 │∑Пi/N = 1│

├──────┴─────────┴────────────┴─────────┴──────────────┴─────────┤

│ ─ │

│ Емпiричне середньоквадратичне вiдхилення ....... S = 0 │

├────────────────────────────────────────────────────────────────┤

│ Середньоквадратичне вiдхилення для розподiлу ─ │

│ середнiх арифметичних величин .................. бx= │

├────────────────────────────────────────────────────────────────┤

│ Гранична похибка випадкового вимiрювання з │

│ iмовiрнiстю, заданою викладачем ................ Δlim =    │

├────────────────────────────────────────────────────────────────┤

│ ─ │

│ Похибка середнього арифметичного значення ...... Δlim x =  │

├────────────────────────────────────────────────────────────────┤

│ Результат вимiрювання .......................... l =  │

└────────────────────────────────────────────────────────────────┘

6. Визначити похибку кожного окремого розмiру X як

вiдхилення вiд середнього арифметичного значення Х. Алгебраiчна

сума вiдхилень вiд середнього дорiвнюї 0 (графа 4 табл.7.1).

7. Розрахувати емпiричне середньоквадратичне вiдхилення

випадкового вимiрювання:

- 37 -

яке характеризуї розсiяння випадкових величин _ вiдносно

емпiричного центру групування. Чим менше значення S, тим вище

точнiсть виготовлення, тобто , тим менше випадкових похибок

виготовлень.

8. Побудувати гiстограму та емпiричну криву розподiлу

значень випадкової величини .

9. Визначити середньоквадратичне вiдхилення для середнього

значення:

 

10. Розрахувати граничну похибку середнього арифметичного

значення

 

де  Δlim - гранична похибка випадкових вимiрювань з iмовiрнiстю,

яка дорiвнюї 0, 9973 %:

 ;

3 - множитель довiрчого iнтервалу (табл. 7. 2 );

 б_x - середнї квадратичне вiдхилення середнього значення.

Таким чином, результат вимiрювань

_

де Х - середнї арифметичне дiйсних розмiрiв.

11. Визначити похибку випадкового вимiрювання даної партiї

деталей з iмовiрнiстю, яка вказана викладачем.

Теоретичнi вiдомостi

Як при виготовленнi, так i при вимiрюваннi виникають двi

категорiї похибок: систематичнi та випадковi.

Систематичнi похибки постiйнi за абсолютним значенням або

змiнюються за визначеним законом (розмiрне спрацювання та

температурнi деформацiї рiжучого iнструмента, деталi та верстата,

похибка вимiрювального iнструмента ).

Випадковi похибки не постiйнi за абсолютним значенням, вони

залежать вiд випадково дiючих причин (зрив наростiв на рiжучiй

кромцi iнструмента, припуск на обробку, механiчнi властивостi

матерiалу ).

- 38 -

Для великої кiлькостi випадкових величин, що зустрiчаються

на практицi, можна очiкувати розподiл за функцiїю нормального

розподiлу (закон Гауса ).

- -

Параметри Х та S, визначенi за даними виборки, дають

приблизну характеристику теоретичного розподiлу та ї

емпiричними аналогами вiдповiдно математичного чекання М (X) та-

середнього квадратичного вiдхилення  б_x теоретичного розподiлу.

Чим бiльше об'їм виборки, тим менше рiзниця мiж

- - -

M (X) та X;  б_x та S .

За результатами виборок та їх об'їмом можна встановити

межi, всерединi яких з визначеною, заданою виходячи з

експлуатацiйних вимог iмовiрнiстю, будуть знаходитись значення

випадкового вимiрювання.

Цi межi визначають довiрчий iнтервал, який для математичного

чекання М (X) буде

де z - множитель довiрчого iнтервалу (обираїться з табл. 7. 2.) .

На практицi часто користуються довiрчим iнтервалом вiд +3б

до -3б, для якого довiрча iмовiрнiсть становить 0, 9973 (див.

табл.7.2). У технiчнiй практицi iмовiрнiсть виражають у

вiдсотках, тобто для даного випадку - 99,73%. Рiвень значностi

або iмовiрнiсть того, що розмiри деталi не будуть задовольняти

необхiднi вимоги , складе 0, 27%. У середньому бракована деталь

припадатиме на 370 виготовлених деталей. Звичайно задаються

рiвнем значностi 0.5%. Це значить, що у середньому буде

забракована одна деталь з 200. Така iмовiрнiсть вiдповiдаї

довiрчому iнтервалу вiд +2, 81 б до - 2, 81 б.

 Таблиця 7.2. Значення функцiй iнтегралу Лапласа Ф (t)

┌─────┬─────────┬─────┬─────────┬─────┬─────────┬─────┬─────────┐

│ t │ Ф(t) │ t │ Ф(t) │ t │ Ф(t) │ t │ Ф(t) │

├─────┼─────────┼─────┼─────────┼─────┼─────────┼─────┼─────────┤

│0,00 │ 0,000 │0,80 │ 0,5763 │1,60 │ 0,8904 │2,40 │ 0,9836 │

│0,10 │ 0,0797 │0,90 │ 0,6319 │1,70 │ 0,9109 │2,50 │ 0,9876 │

│0,20 │ 0,1585 │1,00 │ 0,6827 │1,80 │ 0,9281 │2,60 │ 0,9907 │

│0,30 │ 0,2357 │1,10 │ 0,7287 │1,90 │ 0,9426 │2,70 │ 0,9931 │

│0,40 │ 0,3108 │1,20 │ 0,7699 │2,00 │ 0,9545 │2,80 │ 0,9949 │

│0,50 │ 0,3829 │1,30 │ 0,8064 │2,10 │ 0,9643 │2,90 │ 0,9963 │

│0,60 │ 0,4515 │1,40 │ 0,8385 │2,20 │ 0,9722 │3,0 │ 0,9973 │

│0,70 │ 0,5161 │1,50 │ 0,8664 │2,30 │ 0,9786 │3,10 │ 0,9985 │

└─────┴─────────┴─────┴─────────┴─────┴─────────┴─────┴─────────┘

- 39 -

Приклад. При двадцяти вимiрюваннях величини, що

дослiджуїться, були одержанi наведенi у табл.7.3 результати

спостережень x. Визначити похибку величини х, що дослiджуїться x,

при довiрчому iнтервалi ±3б.

 Таблиця 7.3. Результати вимiрювань величини х, що дослiджуїться

┌────────┬───────────┬────────────────────┬───────────┬──────────┐

│ x │ V_i │ V_i²   ║ x │ V_i │ V_i² │

├────────┼───────────┼────────────────────┼───────────┼──────────┤

│238,39 │ + 0,83 │ 0,6889 ║ 237,56 │ 0 │ 0 │

│238,12 │ + 0,56 │ 0,3136 ║ 237,55 │ - 0,01 │ 0,0001 │

│237,92 │ + 0,36 │ 0,1296 ║ 237,54 │ - 0,02 │ 0,0004 │

│237,80 │ + 0,24 │ 0,0576 ║ 237,51 │ - 0,05 │ 0,0025 │

│237,71 │ + 0,15 │ 0,0225 ║ 237,48 │ - 0,08 │ 0,0064 │

│237,65 │ + 0,09 │ 0,0081 ║ 237,39 │ - 0,17 │ 0,0289 │

│237,61 │ + 0,05 │ 0,0025 ║ 237,28 │ - 0,28 │ 0,0784 │

│237,59 │ + 0,03 │ 0,0009 ║ 237,16 │ - 0,40 │ 0,1600 │

│237,58 │ + 0,02 │ 0,0004 ║ 237,04 │ - 0,52 │ 0,2704 │

│237,57 │ + 0,01 │ 0,0001 ║ 236,75 │ - 0,81 │ 0,6561 │

└────────┴───────────┴────────────────────┼───────────┼──────────┤

║ x=237,56│+2,34-2,34 │∑V_i² =2,43 │

║ │ ∑V_i = 0 │ │

Визначимо V_i вiдхилення вiд середнього значення та суму

квадратiв цих вiдхилень V_i² (див табл.7.3). Визначимо середнї

квадратичне вiдхилення s при кiнцевому числi вимiрювань n за

виразом:

Визначаїмо середнї квадратичне вiдхилення середнього

значення з 20 спостережень:

При довiрчому iнтервалi ±3б величина, що дослiджуїться,

прийме вигляд

Не можна користуватись формулами нормального розподiлу при

невеликiй кiлькостi спостережень (до 20). Стьюдент вказав на

можливiсть при невеликiй кiлькостi спостережень визначати

довiрчий iнтервал залежно вiд кiлькостi спостережень n (кiлькiсть

ступенiв волi k=n-1) та заданою довiрчою iмовiрнiстю P_c (рiвень

значностi - 1-P_c).

Знайдене за табл.7.4 значення t_c, помножене на s₀, дозволяї

визначити межi довiрчого iнтервалу.

- 40 -

 Таблиця 7.4. Значення t_c розподiлу Стьюдента вiд кiлькостi

спостережень n та заданої довiрчої iмовiрностi P_c

┌──────┬───────────────────────────────────────────────────────┐

│ │ Значения tc при Pc │

│ n ├────────────┬─────────────┬──────────────┬─────────────┤

│ │ 0,98 │ 0,99 │ 0,995 │ 0,999 │

├──────┼────────────┼─────────────┼──────────────┼─────────────┤

│ 2 │ 31,8 │ 63,7 │ 127,3 │ 637,2 │

│ 3 │ 6,96 │ 9,92 │ 14,1 │ 31,6 │

│ 4 │ 4,54 │ 5,84 │ 7,5 │ 12,94 │

│ 5 │ 3,75 │ 4,60 │ 5,6 │ 8,61 │

│ 6 │ 3,36 │ 4,03 │ 4,77 │ 6,86 │

│ 7 │ 3,14 │ 3,71 │ 4,32 │ 5,96 │

│ 8 │ 3,00 │ 3,50 │ 4,03 │ 5,40 │

│ 9 │ 2,90 │ 3,36 │ 3,83 │ 5,04 │

│ 10 │ 2,82 │ 3,25 │ 3,69 │ 4,78 │

│ 11 │ 2,76 │ 3,17 │ 3,58 │ 4,59 │

│ 12 │ 2,72 │ 3,11 │ 3,50 │ 4,49 │

│ 13 │ 2,68 │ 3,06 │ 3,43 │ 4,32 │

│ 14 │ 2,65 │ 3,01 │ 3,37 │ 4,22 │

│ 15 │ 2,62 │ 2,98 │ 3,33 │ 4,14 │

│ 16 │ 2,60 │ 2,95 │ 3,29 │ 4,07 │

│ 17 │ 2,58 │ 2,02 │ 3,25 │ 4,02 │

│ 18 │ 2,57 │ 2,90 │ 3,22 │ 3,96 │

│ 19 │ 2,55 │ 2,88 │ 3,20 │ 3,92 │

│ 20 │ 2,54 │ 2,86 │ 3,17 │ 3,88 │

│ │ 2,33 │ 2,58 │ 2,81 │ 3,29 │

└──────┴────────────┴─────────────┴──────────────┴─────────────┘

Приклад: Шестикратне зважування виробу дало такi результати:

72,361; 72,357; 72,352; 72,346; 72,344; 72,340

Визначимо довiрчий iнтервал для середнього при довiрчiй

iмовiрностi, яка дорiвнюї 0,995 (рiвень значностi 0.5%, що

вiдповiдаї одному невiрному замiру з 200). Середнї значення

x = 72,350.

Визначимо V_i- вiдхилення вiд середнього значення та суму

квадратiв цих вiдхилень V_i² :

V V 52

+ 11 121

+ 7 49

+ 2 4

- 4 16

- 6 36

- 10 100

───────────

 ∑V² = 326 мг.

Визначимо середнї квадратичне вiдхилення s при кiнцевому

числi вимiрювань n:

мг;

- 41 -

Визначимо середнї квадратичне вiдхилення середнього значення

з n спостережень:

мг.

За табл.7.4 знаходимо для n = 6 та P_с = 0,995 t_с = 4,77.

Довiрчий iнтервал для середнього  ±(3,3 * 4,77) = ±15.7 мг,

отже, маса дорiвнюї 72,350  ±0,0157 гр.

Не можна користуватися фурмулами нормального розподiлу при

малiй кiлькостi спостережень (n < 20). Стьюдент установив , як

при малiй кiлькостi спостережень визначити довiрчу iмовiрнiсть.

Технологiчним називаїться допуск, значенням якого визначають з

урахуванням точностi виготовлення при вибраному технологiчному

процесi.

Доцiльно створювати технологiчний запас точностi .

Питання для самоперевiрки

1. Якi похибки називаються систематичними?

2. Якi похибки ї випадковими?

3. Як будуїться гiстограма статичного розподiлу?

4. Назвiть та охарактер 6и 0зуйте два методи визначення

параметрiв розподiлу випадкової величини.

5. Як пов'язанi мiж собою величини M (X) та X; x та S?

Охарактеризуйте їх.

6. Що таке довiрчий iнтервал?

7. Як визначити вiдхилення вiд математичного чекання, знаючи

множитель довiрчого iнтервалу?

8. Як обробити результати вимiрювань iз числом вимiрювань

n < 20?

9. Як пов'язаний технологiчний допуск з довiрчим iнтервалом?

Лабораторна робота N 8

ВИМIРЮВАННЯ РАДIАЛЬНОГО ТА ТОРЦЕВОГО БИТТЯ

Мета роботи - набути навичок вимiрювання деталей

iндикаторною головкою; опанувати методику визначення радiального

та торцевого биття , площинностi , прямолiнiйностi,

перпендикулярностi площин .

Прилади та приладдя: пристосування для вимiрювань

радiального та торцевого биття з iндикаторною голiвкою (рис.8.1);

деталi для вимiрювань; плита перевiрочна.

- 42 -

Рис.8.1. Пристосування для вимiрювання биття:

1 - призма; 2 - деталь , що контролюїться ; 3, 6 - гвинти грубої

установки iндикатора ; 4 - вузол точної установки iндикатора;

5 -iндикатор; 7- гвинт точної установки iндикатора; 8 - основа.

Послiдовнiсть виконання роботи

1. Вимiряти радiальне биття на призмi:

1.1. Установити призму 1 , якщо вона була знята;

1.2. Деталь, що вимiрюїться , встановити на призму на 1

базовою поверхнею, як вказано на схемi вимiрювання (рис.8.2,а);

1.3. Розмiстити вимiрювальний наконечник iндикатора 5

приблизно по осi поверхнi деталi 2, для чого при опущених гвинтах

3 та 6 виконати необхiднi перемiщення у просторi та знову їх

затиснути. Пiсля цього обертанням гвинта 7 добитися натягу

вимiрювального наконечника iндикатора приблизно на 0,5 мм за

показаннями маленької стрiлки;

1.4. Повiльно обертаючи деталь у призмi, знайти по iндикатору

радiальне биття як рiзницю мiж його найбiльшим та найменшим

показаннями за один або декiлька обертiв деталi.

2. Вимiряти торцеве биття на призмi:

2.1. Установити деталь на призмi таким чином, щоб торець

деталi, що вимiряїться, торкався у сферичного упору на призмi,

як показано на схемi вимiрювання (рис.8.2,б);

2.2. Розташувати iндикатор так , щоб вимiрювальний наконечник

його був розташований вздовж осi деталi та торкався торця деталi,

що вимiрюїться ,у дiаметрально протилежнiй вiд сферичного упора

точцi на можливо бiльшiй вiдстанi вiд осi деталi. Добитися натягу

iндикатора 0, 5 мм;

- 43 -

3.2. Повiльно обертаючи деталь у призмi та злегка притискуючи

її рукою до сферичного упору , визначити по iндикатору рiзницю

мiж його найбiльшим та найменшими показаннями за один або

декiлька обертiв деталi. При цiй схемi вимiрювання отримана

рiзниця показань iндикатора дорiвнюї подвоїному значенню

торцевого биття , в якостi якого слiд брати половину рiзницi

показань по iндикатору (рис.8.2,в).

Рис. 8.2. Схема установки вимiрювання торцевого та

радiального биття

3. Вимiряти радiальне биття у центрах:

3.1. Зняти призму, установити основу з центрами;

3.2. Розташувати вимiрювальний наконечник iндикатора

приблизно по осi деталi на однiй з двох її шийок та добитися

натягу 0,5 мм (рис.8.2, г);

3.3. Повiльно обертаючи деталь у центрах, визначити

радiальне биття шийки деталi, що контролюїться , як рiзницю

найбiльшого та найменших показань iндикатора за один або декiлька

обертiв деталi;

3.4. Повторити пп. 2) та 3) при контролi другої шийки.

4. Вимiряти торцеве биття у центрах:

4.1. Установити деталь у центрах. Розмiстити iндикатор

таким чином , щоб його вимiрювальний стержень розмiщувався вздовж

осi деталi та торкався торця, що вимiряїться, на можливо бiльшiй

вiдстанi вiд осi (рис. 8. 2, д ). Добитися натягу iндикатора

приблизно 0, 5 мм;

4.2. Повiльно обертаючи деталь, визначити торцеве биття як

- 44 -

рiзницю мiж найбiльшим та найменшими показаннями iндикатора (рис.

8.2,е).

4.3. За результатами вимiрювань знайти ступiнь точностi

деталi за кожним параметром, що контролюїться згiдно з ГОСТом

24643-81 (табл.8.1, 8.2).

6. Виконати ескiз деталi та нанести вимiренi допуски.

 Таблиця 8.1. Приклади призначення допускiв перпендикулярностi

та торцевого биття

┌───────┬───────────────────────────────────────────┐

│Ступiнь│ │

│ точно-│ Приклади застосування │

│ стi │ │

│ │ │

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│ 1 - 2 │ Основнi спрямiвнi та базовi поверхнi │

│ │ прецизiйних верстатiв │

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│ 3 - 4 │ Основнi спрямiвнi та базовi поверхнi│

│ │ верстатiв високої та пiдвищеної точностi│

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│ 5 - 6 │ Робочi поверхнi верстатiв нормальної│

│ │ точностi. Опорнi торцi довбякiв та шеверiв│

│ │ Торцi корпусiв, робочих шестерень, гвинтiв│

│ │ та роторiв насосiв високого тиску│

│ │ Заплечики валiв та корпусiв пiд│

│ │ пiдшипниками кочення високої точностi│

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│ 7 - 8 │ Робочi поверхнi пресiв . Торцi верстат -│

│ │ них втулок . Заплечики валiв та корпу -│

│ │ сiв пiд пiдшипниками кочення нормальної│

│ │ точностi │

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│ 9 - 10│ Торцi пiдшипникiв у ручних лебiдках та│

│ │ приводах. Осi рiзьбових шпильок вiднос -│

│ │ но опорних площин у двигунi│

│ │ Зубчастi вiнцi колiс з обробленими│

│ │ зубцями у сiльськогосподарських машинах│

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│11 - 12│ Ущiльнювальнi поверхнi приїднувальних│

│ │ фланцiв кутових вентилiв . Зуб -│

│ │ частi вiнцi зiрочок з обробленими│

│ │ зубцями у сiльскогосподарських машинах│

├───────┼───────────────────────────────────────────┤

│13 - 16│ Поверхнi низької точностi. Поверхнi │

│ │ з невказаними допусками │

└───────┴───────────────────────────────────────────┘

Теоретичнi вiдомостi

Торцеве биття - рiзниця найбiльшої та найменшої вiдстаней

вiд точок реального профiля торцевої поверхнi до площини,

перпендикулярної до базової осi. Визначаїться на заданому

дiаметрi або на будь-якому дiаметрi торцевої поверхнi.

- 45 -

Повне радiальне биття - рiзниця найбiльшої та найменшої

вiдстаней вiд усiх точок реальної поверхнi у межах нормованої

дiлянки до базової осi.

Радiальне биття - рiзниця найбiльшої та найменшої вiдстаней

вiд точок реального профiля поверхнi обертання до базової осi у

перетинi площиною, перпендикулярної до базової осi.

Примiтка. Радiальне биття ї результатом спiльного

проявлення вiдхилення вiд круглостi профiля перетину, що

розглядаїться, та вiдхилення його вiд центру вiдносно базової

осi.

Приклади нанесення допускiв наведенi на рис. 8.3.

 Таблиця 8.2. Допуски паралельностi, нахилу, торцевого биття

та повного торцевого биття (по ГОСТ 24643-81)

┌──────────────┬───────────────────────────────────────────────┐

│ │ Ступiнь точностi │

│ Номiнальний ├─────┬─────┬─────┬─────┬─────┬─────┬─────┬─────┤

│ розмiр, мм │ 5 │ 6 │ 7 │ 8 │ 9 │ 10 │ 11 │ 12 │

│ ├─────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┤

│ │ мкм │

├──────────────┼─────┬─────┬─────┬─────┬─────┬─────┬─────┬─────┤

│До 10 │ 2,5 │ 4 │ 6 │ 10 │ 16 │ 25 │ 40 │ 60 │

│Понад 10 до 16│ 3 │ 5 │ 8 │ 12 │ 20 │ 30 │ 50 │ 80 │

│ 16 25│ 4 │ 6 │ 10 │ 16 │ 25 │ 40 │ 60 │ 100 │

│ 25 40│ 5 │ 8 │ 12 │ 20 │ 30 │ 50 │ 80 │ 120 │

│ 40 63│ 6 │ 10 │ 16 │ 25 │ 40 │ 60 │ 100 │ 160 │

│ 63 100│ 8 │ 12 │ 20 │ 30 │ 50 │ 80 │ 120 │ 200 │

│ 100 160│ 10 │ 16 │ 25 │ 40 │ 60 │ 100 │ 160 │ 250 │

│ 160 250│ 12 │ 20 │ 30 │ 50 │ 80 │ 120 │ 200 │ 300 │

│ 250 400│ 16 │ 25 │ 40 │ 60 │ 100│ 160 │ 250 │ 400 │

│ 400 630│ 20 │ 30 │ 50 │ 80 │ 120│ 200 │ 300 │ 500 │

└──────────────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┴─────┘

Примiтка. За даною таблицею призначаються також допуски

паралельностi та площинностi, перпендикулярностi та площинностi,

нахилу та площинностi.

 Питання для самоперевiрки

 1. На чому заснований принцип роботи iндикаторних приладiв ?

 2. Призначення додатковоi шкали iндикаторноi головки .

 3. Якi методи вимiрювання застосовуються при використаннi

 iндикаторноi головки ?

4. Розбiжнiсть мiж повним торцевим биттям та торцевим биттям;

повним радiальним биттям . У чому особливiсть вимiрювань?

5. Як вимiряти лише вiдхилення вiд круглостi профiля

деталi, що вимiрюїться?

6. Як визначаїться величина допуску, яку наносять на рисунках

- 46 -

деталi?

Рис.8.3. Приклади нанесення допускiв

а - радiального биття поверхнi В вiдносно загальної осi поверхнi

А та В 0,01 мм;

б - повного радiального биття поверхнi Б вiдносно осi поверхнi А

0,1мм;

в - торцевого биття поверхнi Б вiдносно осi поверхнi А 0,1 мм на

дiаметрi 30 мм;

г - повного торцевого биття поверхнi Б вiдносно осi поверхнi А

0,04 мм