
- •Тема 1. Вступ. Дійсні числа лекція 1
- •1. Вступ
- •2. Пончття множини. Дії з множинами
- •Лекція 2
- •1. Загальне поняття відображення або функції
- •2. Потужність множини
- •3. Зчисленні множини
- •4. Математична індукція
- •Лекція 3
- •1. Дійсні числа
- •1. Аксіоми додавання і множення
- •2. Аксіоми порівняння дійсних чисел
- •3. Аксіома неперервності дійсних чисел
- •2. Деякі властивості дійсних чисел
- •Із означення множини дійсних чисел випливає, що ця множина впорядкована.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •1. Поняття ізоморфізму
- •2. Інтерпретація множини дійсних чисел
- •3. Найбільш вживані числові множини
- •4. Межі числових множин
- •5. Абсолютна величина числа
- •Абсолютна величина числа позначається символом.
- •Тема 2. Числові послідовності лекція 4
- •1. Означення числової послідовності
- •1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55,…,
- •2. Арифметичні дії над числовими послідовностями Нехай задано послідовності і.
- •2. Обмежені і необмежені числові послідовності
- •4. Нескінченно малі і нескінченно великі послідовності.
- •5. Основні властивості нескінченно малих послідовностей
Лекція 2
Загальне поняття відображення або функції.
Потужність множини.
Зчисленні множини.
Математична індукція.
1. Загальне поняття відображення або функції
Нехай
X
і Y
дві множини. Відображенням
f
множини
X
у
множину
Y
називається правило, яке кожному
елементу
ставить у відповідність один і тільки
один елемент
.
Замість слова "відображення" можна вживати "функція", "оператор", "відповідність".
Записи
означають, щоf
є відображенням множини
X
у множину
Y.
Для позначення
функції вживаються й інші букви, наприклад
.
Елемент y,
який відображення
f
ставить
у відповідність елементу
,
називається образом елемента
при відображенніf
або значенням відображення
f
у точці
і позначається
символом
.
Множина
X
називається областю визначення
відображення f
і позначається
.
Множина
називається множиною значень відображення f.
Нехай
.
Образом множиниA
при відображенні f
називається множина
.
Прообразом множини
при відображенні
називається множина
.
Графіком функції
називається множина
.
Якщо
і
,
то функція
,
яка визначається формулами
називається складеною функцією, або
суперпозицією функційf
і g.
Приклади.
Відображення
називається відображенням множиниХ
на множину
або
сур'єкцією,
якщо
.
Відображення
називається
взаємооднозначним відображенням
множини
X
у
множину
Y
або
ін'єкцією, якщо
Відображення
,
яке є сур'єкцією та ін'єкцією, називається
бієкцією. У цьому випадку говорять, що
здійснює взаємно однозначну відповідність
між множинами
і
.
Якщо
−
бієкція, то
Функція
називається оберненою до бієкції
,
якщо
та
.
Відображення
називається послідовністю елементів
із
.
Послідовність позначається так:
де
−
-ний
член послідовності.
2. Потужність множини
Множина, яка
складається із скінченного числа
елементів, називається скінченною. Для
скінченної множини
число її елементів позначається
.
Скінченні множини можна порівнювати
за кількістю їх елементів. Виникає
питання, як можна порівнювати нескінченні
множини? Г. Кантор побудував теорію,
яка містить відповідь на поставлене
питання. Вихідним пунктом цієї теорії
є поняття потужності множини.
Множини
і
називаються рівнопотужними (мають
однакову потужність), якщо існує бієкція
.
Рівнопотужні множини позначають так:
A
~ B.
3. Зчисленні множини
Множина
називається зчисленною, якщоA
~ N.
У цьому випадку говорять, що елементи
множини
можна занумерувати.
Мають місце наступні твердження:
Нескінченна підмножина зчисленної множини зчисленна.
Нескінченна множина містить зчисленну підмножину.
Об'єднання зчисленної множини зчисленних множин є зчисленною множиною.
Декартів добуток двох зчисленних множин зчисленний.
Існують незчисленні множини.
Доведення першого і другого твердження досить прості. Їх пропонується виконати самостійно. Спинимось на доведенні твердження 3.
Нехай
-
зчисленні множини. Тоді для кожного
.
Елементи об'єднання
цих множин можна подати у вигляді таблиці
…
…
…
…
…
…
…………………………………………
і занумерувати,
наприклад у порядку, вказаному стрілками.
Цим саме буде встановлена бієкція
.
Отже,
.
Аналогічно доводиться твердження 4.
Нехай
.
Тоді декартів добуток
складається із пар, які можна розташувати
в такому порядку
і занумерувати так, як зроблено в попередньому випадку.
Для доведення твердження 5 застосуємо діагональний метод (діагональну процедуру) Кантора.
Нехай
− множина всіх можливих нескінченних
ланцюгів, що складаються з двох символів,
наприклад 0 і 1, вигляду
Покажемо, що
множина
незчисленна. Припустимо, що елементи
множини
занумеровані, тобто що множина
зчисленна. Нехай
де кожне
дорівнює 0 або 1. Утворимо елемент
,
поклавши
,
і кожне
відповідно
дорівнює
0 або 1.
Очевидно, що
,
але не збігається з жодним із занумерованих
елементів
.
А це суперечить тому, що всі елементи
множини
можна занумерувати.