1.2. Методи та методичне забезпечення спортивної метрології
Метрологічне забезпечення– це застосування наукових і організаційних основ, технічних засобів, правил і норм, необхідних для досягнення єдності і точності вимірів у фізичному вихованні і спорті. Вимірювання якої фізичної величини називаєтьсяоперація, в результаті якої визначається, у скільки разів ця величина більше (або менше) іншої величини, прийнятої за еталон. Проводячи вимірювання ми дізнаємося скільки метрів міститься в результаті, показаному спортсменом(у штовханні ядра, стрибках у довжину то що).
Тисячі тренерів і фахівців, що оцінюють якісь показники (наприклад , витривалість спринтерів чи дефективність техніки боксерів ) повинні це робити однаково. Для цього існують стандарти на виміри.
Виміром буде називатися встановлення відповідності між досліджуваними явищами , з одного боку , і числами - з іншого.
Стандарт- це нормативно-технічний документ , що встановлює комплекс норм , правил , вимог до об’єкта стандартизації (у даному випадку до спортивних вимірів) і затверджений компетентним органом. Науковою основою цього забезпечення є метрологія, організаційна-метрологічна служба Держкомспорту України. Технічна основа містить у собі:
систему державних еталонів;
систему розробки і випуску засобів вимірів;
метрологічну атестацію і перевірку засобів і методів вимірів;
систему стандартних даних про показники, що підлягають контролю в процесі підготовки спортсменів.
Метрологічне забезпечення спрямоване на те, щоб забезпечити єдністьіточністьвимірів. Єдність вимірів досягається тим, що їхні результати повинні бути представлені в узаконених одиницях і з відомою імовірністю погрішностей. В даний час використовується міжнародна система одиниць (СІ), застосування якої в Україні визначено Державним стандартом. Основними одиницями фізичних величин у СІ є одиниці довжини – метр (м); маси – кілограм (кг); часу – секунда (с); сили електричного струму – амперів (А); термодинамічної температури – кельвін (ДО); сили світла – кандела (кд); кількості речовини – моль (моль). Додаткові одиниці СІ: радіан (рад) і стерадіан (порівн) – для виміру плоского і тілесного кутів відповідно.
Крім того, у спортивно-педагогічних вимірах використовуються наступні одиниці вимірів: сили – ньютона (Н); температури – градуси Цельсія (°C), частоти – герців (Гц); тиску – паскаль (Па); обсягу – літр, мілілітр (л, мол).
Досить широко використовуються в практиці позасистемні одиниці. Наприклад, потужність виміряється в кінських силах (л.с.), енергія – у калоріях, тиск – міліметрах ртутного стовпа і т.д. Для перекладу внесистемних одиниць у СІ використовуються наступні відносини: 1 Н=0,102 кг (сили); 1 Нм=1 Дж (джоуль) =0,102; кгм=0,000239 ккал. Один ньютонметр занадто незначний по величині, і тому роботу спортсмена (чи енергію, виділювану при виконанні вправ) частіше вимірюють у кілоджоулях: 1 кдж=1000 Нм=0,239 ккал=102 кгм.
Найбільш розповсюджені методики вимірів у спорті: а) секундометрія, б) динамометрія, в) ергометрія, г) спідо- і тахометрія, д) акселерометрия, е) пульсометрія, ж) електроміографія, з) відео- і кінографія, і) гоніометрія, к) вимір метрики, л) хемометрія.
Методи: а) механічні, б) електричні (у тому числі потенціометричні і тензометричні) і електромеханічні, в) оптико-електронні, г) фізіологічні. Нерідко застосовують змішані методи.
Існують чотири основні шкали вимірів: шкала найменувань (1,2,3 ... ), шкала порядку (ранг переможця - 1, друге місце - 2), шкала інтервалів („на скільки більше” один об’єкт в порівнянні з іншим), шкала відносин („у скільки разів” один об’єкт більше іншого) .