
- •Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з опору матеріалів для студентів усіх напрямів підготовки
- •1.1. Загальні відомості
- •1.2. Визначення вихідних даних
- •1.3. Проведення досліду
- •1.4. Опрацювання даних досліду
- •1.5. Висновки
- •1.6. Побудова діаграми розтягу за даними спостереження
- •2.1. Загальні відомості
- •2.2. Установлення зразка і проведення досліду
- •2.3. Опрацювання результатів випробувань
- •2.4. Діаграма видовжень по довжині зразка
- •3.1. Загальні відомості
- •3.2. Проведення досліду
- •3.3. Висновки
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Проведення досліду
- •4.3. Висновки
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Проведення й опрацювання результатів досліду
- •6.1. Загальні відомості
- •6.2. Проведення й опрацювання результатів досліду
- •7.1. Загальні відомості
- •7.2. Проведення досліду
- •7.3. Результати досліду
- •8.1. Загальні відомості
- •8.2. Визначення вихідних розрахункових даних
- •8.3. Проведення досліду
- •8.4. Опрацювання даних досліду. Висновки
- •9.1. Загальні відомості
- •9.2. Перевірка й опрацювання результатів досліду
- •9.3. Висновки
- •10.1. Загальні відомості
- •10.2. Визначення вихідних розрахункових даних
- •10.3. Проведення досліду
- •10.4. Опрацювання результатів випробовувань. Висновки
- •11.1. Основні положення методу
- •11.2. Визначення оптичної постійної матеріалу
- •11.3. Дослідження розподілу напружень по висоті балки при чистому згині
- •12.1. Проведення досліду
- •13.1. Загальні відомості
- •13.2. Проведення досліду
- •14.1. Загальні відомості
- •14.2. Проведення та опрацювання результатів досліду
- •14.3. Висновки
- •15.1. Загальні відомості
- •15.2. Проведення й опрацювання результатів досліду
- •15.3. Висновки
- •16.1. Загальні відомості
- •16.2. Проведення й опрацювання результатів досліду
- •16.3. Висновки
- •17.1. Загальні відомості
- •17.2. Постановка досліду й оформлення роботи
- •17.3. Висновки
- •18.1. Загальні відомості
- •18.2. Постановка досліду
- •18.3. Висновки
- •19.1. Загальні відомості
- •19.2. Проведення досліду
- •19.3. Висновки
- •20.1. Загальні відомості
- •20.2. Проведення й обробка результатів досліду
- •20.3. Висновки
1.4. Опрацювання даних досліду
За кожним тензодатчиком у журналі спостережень визначити приріст деформацій
та
відповідно до ступенів навантаження .
Для кожного ступеня навантаження визначити півсуму приростів за формулами
і
.
Із одержаних приростів обчислити середньоарифметичний приріст
.
Напруження у випробовуваному зразкові, що відповідає одному ступеню навантаження
, кН:
. Дослідне значення модуля поздовжньої пружності
.
Коефіцієнт поперечної деформації
.
1.5. Висновки
При відхиленнях значення модуля поздовжньої пружності, одержаного дослідним шляхом, від нормативного в межах 5% можна вважати, що дослід проведений із достатньою точністю. Коефіцієнт Пуассона для сталі коливається в межах 0,25...0,33.
1.6. Побудова діаграми розтягу за даними спостереження
Для
навантаження 0…ΔF
розмір деформації зразка не вимірювався.
Приймаємо для нього значення деформації,
рівне
.
У журналі спостережень підрахувати ддя кожного ступеня навантаження повне значення збільшень деформацій, наприклад:
для
10 кН (10×10-3 МН)
повне значення приростів деформацій
дорівнює
;
для
20 кН (10×10-3 МН)
повне значення приростів деформацій
дорівнює
плюс відповідна півсума збільшень цього
ступеня;
для 30 кН (10×10-3 МН) повне значення приростів деформації дорівнює повному збільшенню попереднього ступеня плюс відповідна півсума приростів цього ступеня і т.д.
Прийнявши вертикальний та горизонтальний масштаби, накреслити діаграму розтягу, спрямовуючи по вертикальній осі значення напружень, а по горизонтальній осі відповідні значення деформацій.
Побудований графік у координатах σ і ε повинен являти собою пряму лінію, що й підтверджує достовірність закону Гука.
Лабораторна робота № 2
ВИПРОБУВАННЯ СТАЛЕВОГО ЗРАЗКА НА РОЗТЯГ ДО РОЗРИВУ
Мета роботи: визначати механічні характеристики сталі, тобто величини, що характеризують міцність і пластичність, матеріалу; вивчити діаграми розтягу сталевого зразка з її характерними точками та визначити марку сталі.
Дослідженню піддається сталевий зразок круглого поперечного перерізу стандартних розмірів (див. рис. 1.3).
2.1. Загальні відомості
У межах розрахункової довжини на зразку через кожний сантиметр наносять мітку для того, щоб простежити розподіл розтягу по довжині зразка. Дослід проводять на універсальній випробувальній машині потужністю 500 кН типу УИМ-50 м, яка має пристрій для автоматичного креслення діаграми розтягу, тобто графіка, що зв’язує навантаження і деформацію зразка в процесі його розтягу до моменту розриву.
Масштаби одержуваної діаграми: вертикальний – у кожному 1 мм діаграми – 3 кН навантаження; горизонтальний – у кожному 1 мм діаграми – 0,5 мм видовження.
2.2. Установлення зразка і проведення досліду
Перед установленням зразка вимірюють його розрахункову довжину l і діаметр d. За результатами обмірювання обчислюють площу поперечного перерізу.
Потім зразок закріпляють у затискувачах машини. Перед початком випробувань перевіряють пристрій для автоматичного креслення діаграми розтягу. Після цього зразок безупинно навантажують до моменту розриву. В процесі випробувань автоматично отримується діаграма розтягу (рис. 2.1).
Перша
частина діаграми до точки К
являє собою пряму лінію, що вказує на
прямопропорційну залежність між
навантаженням і деформацією відповідно
до закону Гука. Ордината точки К
діаграми відповідає навантаженню,
розділивши яке на початкову площу
перерізу зразка, знайдемо границю
пропорційності випробуваного матеріалу
,
тобто те граничне напруження, після
якого порушується справедливість закону
Гука.
Рис. 2.1. Діаграма розтягу сталі
Вище
від точки К
знаходиться точка В,
яка відокремлює границю пружних
деформацій зразка. Ордината точки
діаграми відповідає.
Напруження, що відповідає навантаженню,
до якого зразок зазнає тільки пружних
деформацій, називається границею
пружності
.
Практично
точки К
і В
настільки близькі одна до одної, що
звичайно приймають границю пружності
та границю пропорційності
збіжними.
При збільшенні навантаження (вище від точки К) закон Гука порушується, і деформація починає зростати швидше за навантаження; тепер діаграма набуває криволінійного вигляду випуклістю вгору.
Напруження,
що відповідає стану зразка, коли
деформація збільшується майже без
збільшення навантаження (матеріал
тече), яке характеризується площадкою
текучості на діаграмі – СС1,
називається границею текучості й
визначається за формулою
,
де
– навантаження, що відповідає границі
текучості. Розрізняють верхню
і
нижню
границю текучості. Для практичного
застосування варто визначати нижню
границю текучості
.
За площадкою текучості діаграма знову йде вгору по кривій. Навантаження знову починає зростати і досягає свого найбільшого значення, після чого зменшується до моменту розриву зразка.
Найбільше
навантаження, досягнуте в процесі
випробування, називається навантаженням,
що відповідає границі міцності, а
напруження, викликане цим навантаженням,
називається границею міцності, або
тимчасовим опором матеріалу, і визначається
за формулою
.
Під
час досліду фіксується навантаження в
момент розриву
,
котре менше, ніж навантаження, що
відповідає границі міцності
.
Умовне напруження в момент розриву
,
деА
– початкова площа поперечного перерізу
зразка.