2.6. Вирази

З констант, змінних, роздільників і знаків операцій можна конструювати вирази. Кожен вираз являє собою правило обчислення нового значення. Кожен вираз складається з одного або кількох операндів, символів операцій і обмежувачів. Якщо вираз формує ціле або дійсне число, то воно називається арифметичним. Два арифметичних вирази, об’єднані операцією порівняння, називаються відношенням. Якщо відношення має ненульове значення, то воно – істинне, в іншому випадку – неправдиве.

2.7. Ввід й вивід даних

У мові C/C++ немає вбудованих засобів вводу й виводу – він здійснюється за допомогою функцій, типів і об’єктів, які містяться у стандартних бібліотеках. Існує два основні способи: функції C і об’єкти C++.

Для вводу/виводу даних у стилі C використовуються функції, які описуються в бібліотечному файлі stdio.h.

• printf (форматний рядок, список аргументів);

форматний рядок – рядок символів, взятих у лапки, який показує, як повинні бути надруковані аргументи. Наприклад:

printf (”Значення числа Пі рівно %f\n”, pi);

Форматний рядок може містити:

• символи, що друкуються текстуально;

• специфікації перетворення;

• керуючі символи.

Кожному аргументу відповідає своя специфікація перетворення:

% d, %i– десяткове ціле число;

% f– число із плаваючою крапкою;

% e,%E– число із плаваючою крапкою в експонентній формі;

% u– десяткове число в беззнаковій формі;

% c– символ;

% s– рядок.

У форматний рядок також можуть входити керуючі символи:

\n – керуючий символ новий рядок;

\t – табуляція;

\a – звуковий сигнал і ін.

Також у форматному рядку можуть використовуватися модифікатори формату, які управляють шириною поля, яке виділяється для розміщення виведеного значення. Модифікатори – це числа, які вказують мінімальну кількість позицій для виводу значення й кількість позицій для виводу дробової частини числа:

% [-]m[.p]C, де

– – задає вирівнювання по лівому краю,

m– мінімальна ширина поля,

p – кількість цифр після коми для чисел із плаваючою крапкою й мінімальна кількість виведених цифр для цілих чисел (якщо цифр у числі менше, ніж значення р, то виводяться початкові нулі),

С –специфікація формату виводу.

printf("\nСпецифікації формату:\n%10.5d - ціле, \n \\ %10.5f - із плаваючою крапкою\\n %10.5e – \\ в експонентній формі\n%10s - рядок", 10, 10.0, 10.0, "10");

Буде виведено:

Специфікації формату:

00010 – ціле

10.00000 – із плаваючою крапкою

1.00000е+001 - в експонентній формі

10 – рядок.

• scanf (форматний рядок, список аргументів);

у якості аргументів використовуються адреси змінних. Наприклад:

scanf(“ %d%f ”, &x,&y);

При використанні бібліотеки класів C++, використовується бібліотечний файл iostream.h, у якому визначені стандартні потоки вводу даних від клавіатури cin і виводу даних на екран cout, а також відповідні операції

<<– операція запису даних у потік;

>>– операція читання даних з потоку.

#include <iostream.h>;

…

cout << “\nВведіть кількість елементів: ”;

cin >> n;

1. Постановка задачі

1. Для задачі 1 визначити тип заданих виразів і знайти їхні значення.

2. Скласти систему тестів і обчислити отриманий вираз для кількох значень х, визначити, при яких х вираз не може бути обчислений.

3. Для задачі 2 записати вираз, що залежить від координат точки X1 і Y1 і приймає значення TRUE, якщо точка належить заштрихованій області, і FALSE, якщо не належить.

4. Скласти систему тестів і обчислити отриманий вираз для кількох точок, що належать і не належать заштрихованій області.

5. Для задачі 3 обчислити значення виразу, використовуючи різні дійсні типи даних (float і double).

6. Пояснити отримані результати.

7. Результати всіх обчислень вивести на друк.