4. Розрахунок території сельбищної зони населеного пункту

Територія сельбищної зони складається із територій, що займають будівлі

житлового, громадського призначення, вулично-дорожньої мережі.

Розмір підраховується за формулою

St = (S1+S2+S3) х К,

де St – сельбищна зона;

S1 – площа території житлового призначення;

S2 – площа території громадського призначення;

S3 – площа території спеціального призначення;

К – коефіцієнт вуличної мережі (приймається звичайно 1.2)

Площа територій житлового, громадського призначення приймається згідно з рядком 10 табл. 4. Розмір частини присадибної земельної ділянки, що приймається біля житлового будинку, становить 0.25 га. Для блокових і секційних житлових будинків сельбищна територія приймається згідно з табл.3.1 та додатком 3.2* відповідно до ДБН 360 – 92** „Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень”. Житлові будинки слід розташовувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних – не менше ніж 6 м, а житлових – не менше ніж 3 м. До території сельбищної зони входить також озеленення загального призначення – парки (не менше ніж 2 га), сади (не менше ніж 1 га), сквери (не менше ніж 0,2 га). Площа зелених насаджень загального користування на одного мешканця поселення 9 – 30 м² залежно від чисельності населеного пункту.

5. Розрахунок території виробничої зони

Площа виробничої зони складається з територій окремих підприємств. Дороги, проїзди становлять близько 10% від загальної території зони. При розробленні курсової роботи територію виробничої зони приймаємо умовно в розмірі 50% від розмірів сельбищної зони.

6. Розроблення графічної частини курсової роботи

6.1 Схема функціонального зонування населеного пункту

Сучасне сільське поселення створюється як функціонально єдиний комплекс сельбищної і виробничої зон, які повинні бути в гармонійному поєднанні з навколишнім природним середовищем. Взаємне розташування цих зон визначає просторову структуру поселення. Схема функціонального зонування розробляється на геодезичній основі (додаток 1) у масштабі 1:50000 з урахуванням існуючих містобудівельних обмежень (природно-кліматичних умов, рози вітрів, наявних зовнішніх транспортних зв’язків, водойм, водоохоронного озеленення та ін.). В сучасній проектній практиці найбільш часто використовуються три схеми взаємного розташування основних зон поселення по відношенню до транспортних зв’зків: 1 – розташування сельбищної і виробничої зон з одної сторони дороги в повздовжньому напрямі;

2 – розташування спочатку сельбищної, а потім виробничої зон уздовж селищної дороги, яка примикає до магістральної дороги; 3 – розташування спочатку виробничої, а потім сельбищної зон уздовж селищної дороги, яка примикає до транзитної магістралі. Варіанти функціонального зонування території населеного пункту наведені в додатку 2.

6.2. Генеральний план сельбищної зони

Генеральний план розробляється з урахуванням функціонального, інженерно-будівельного зонування поселення, розташування в системі розселення та транспортних міжселенних зв’язків. Генеральний план повинен дати відповідь на принципове питання: як на даній території, протягом розрахункового періоду (20 – 25 років) побудувати поселення сучасного архітектурно-художнього рівня, щоб у ньому було зручно, приємно жити працювати та відпочивати. Для успішного розроблення генплану поселення в додатках 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 наведені приклади його планування і забудови, систем вулично-дорожньої мережі, принципи забудови вулиць, громадських центрів та ін.

6.3. Баланс території поселення

Таблиця 5

Баланс території поселення

№	Показники	Площа
з/п		га	%	м2 на мешканця
1	Мешканці поселення	Н= чол.
А. Сельбищна територія
2	Територія житлової зони, в тому числі: - індивідуальна садибна забудова	га
	- блокова забудова	га
	- секційна забудова	га
3	Території громадських будівель та споруд	га
4	Території зелених насаджень загального призначення (парки, сквери, сади)	га
5	Вулично-дорожня мережа	га
Усього сельбищної території		га
Б. Виробнича територія – приймається умовно відповідно до п. 6 пояснювальної записки