Валютні цінності

У ст. 193 ЦК визначені лише загальні засади правового режиму валютних цінностей. У цій статті записано, що види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом. Так, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. до валютних цінностей належить валюта України, іноземна валюта, монетарні метали.

Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також грошові знаки, які вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу. До валютних цінностей належать також кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні документи (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України.

Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, а також перераховані вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Монетарними металами вважаються золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів.

Відповідно до зазначеного Декрету та Закону України "Про банки і банківську діяльність" правочини з валютними цінностями здійснюються банками та іншими фінансовими установами на підставі ліцензії Національного банку України.

Майнові права

Об'єктом цивільних прав можуть бути не лише речі, їх сукупність, а й майнові права на них. Найпоширенішими серед них є ті, які випливають з цінних паперів. Оскільки ж відповідно до ст. 194 ЦК цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам і до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються, то можна вважати, що він виконує подвійну роль. По-перше, він підтверджує наявність у особи майнових та інших прав, по-друге, сам цінний папір є об'єктом права власності.

Види цінних паперів, їх правовий режим визначається статтями 194-198 ЦК та численними спеціальними актами законодавства України. Правова природа окремих цінних паперів може бути ще складнішою з огляду на різноманітність вміщуваних у них прав. Наприклад, такими є акції, які посвідчують не лише майнові права, а й право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та іншим законами (ст. 6 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок"). Такі права одержали назву корпоративних прав'.

Об'єктом цивільних прав є також частки учасників у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.