2. Біосфера. Екологічні функції біосфери. Фактори порушення функціонування біосфери.

Біосфера (від дав.-гр.βιος — життя та σφαῖρα — куля) — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальнупланетарнуекосистему(населенаживими організмами). Маса біосфери  близько 0,05% масиЗемлі.

Функції:

1. Енергетична функція живої речовини полягає в трансформації понад 99% енергії, що надходить на поверхню Землі, від Сонця.

2. Редуцентна функція полягає в тому, що за рахунок життєдіяльності величезної кількості гетеротрофів, в основному грибів, тварин і мікроорганізмів, відбувається робота з розкладання органічних решток. Органічні сполуки розкладаються до вуглекислого газу, аміаку, води, а в анаеробних умовах — ще й до водню та вуглеводів. Продукти мінералізації знову використовуються автотрофами. Так здійснюється кругообіг речовин у природі.

3. Газова функція живої речовини пов'язана з тим, що багато газів планети мають органічне походження, тобто є продуктами життєдіяльності живих істот.

4. Окислювально-відновна функція полягає в тому, що за рахунок життєдіяльності мікроорганізмів у біосфері здійснюються такі хімічні процеси, як окислення й відновлення елементів із змінною валентністю (азот, сірка, залізо, марганець та ін.).

5. Концентраційна функція полягає в тому, що численні організми наділені здатністю накопичувати, концентрувати в собі певні елементи, незважаючи на подекуди надто мізерний вміст їх у навколишньому середовищі. Організми можуть концентрувати в собі кальцій, кремній, натрій, амоній, йод тощо.

Головним фактором порушення функціонування біосфери є антропогенний вплив.

Найнебезпечнішими напрямками згубного впливу людини на природу (і його наслідками) є:

• виснаження надр - протягом своєї історії, а особливо у ХХ столітті людство нещадно і в необмежених кількостях видобувало корисні копалини, що призвело до виснаження (близького до катастрофічного) внутрішніх резервів Землі (наприклад, запаси енергоносіїв нафти, кам'яного вугілля, природного газу можуть бути вичерпані вже через 80-100 років);

• забруднення Землі, особливо водоймищ, атмосфери промисловими відходами;

• знищення рослинного і тваринного світу, створення умов, за яких технічний розвиток (дороги, заводи, електростанції і т.д.) порушує звичні спосіб життя рослин і тварин, змінює природний баланс флори і фауни;

• застосування атомної енергії як у військових, так і в мирних цілях, наземні і підземні ядерні вибухи.

Екзаменаційний білет №12

1.Екологічні проблеми, пов’язані з коливанням рівня Світового океану. Екологічні наслідки нераціонального зрошення та осушення територій.

Екологічні проблеми, пов’язані з коливанням рівня Світового океану. Морські хвилі руйнують берег, переносять і відкладають уламковий матеріал. Абразія скельних і пухких гірських порід, що складають узбережжя, пов’язана з дрейфово і припливно-відпливними течіями. Хвилі безперервно підточують і руйнують прибережні скелі. Під час штормів на берег обрушуються колосальні маси води, що утворюють сплески і буруни висотою в кілька десятків метрів. Сила удару хвиль така, що вони здатні зруйнувати і перемістити на деяку відстань берегоукріплюючі споруди ( хвилерізи, хвилеломи, бетонні блоки ) масою в сотні тонн.

Менш вражаюче через свою тривалість, але сильний вплив на берег надають повсякденні запліску хвиль. У результаті майже безперервної дії хвиль в підставі берегового схилу утворюється волнопрібойная ніша, поглиблення якої призводить до обвалу порід карниза.

Екологічні наслідки нераціонального зрошення та осушення територій. Зрошувальне землеробство поширене всього на 14-15% орної площі планети, а годує воно понад половину населення світу. При цьому у низці випадків порушуються правила і норми поливу ґрунтів, що спричинює негативні наслідки. Часто в землі залягають солоні ґрунтові води, які не піднімаються близько до поверхні й не шкодять рослинам. А якщо посіви поливати дуже рясно, то поливні води проникають до солоних ґрунтових вод і змішуються з ними. У результаті сіль потрапляє в ґрунт. Коли вода випаровується, сіль покриває землю білим нальотом або кіркою. Протягом останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель, де проводилося інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищувалася врожайність, згодом стали непридатними для використання через “білу отруту ” (так місцеві мешканці називають сіль), якою забиваються всі пори ґрунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод.

Окрім засолення, при відхиленнях від правильної системи зрошення можливе заболочування, що теж різко знижує родючість грантів. В сусідніх із поливними полями селищах вода заливає льохи, якість питної води істотно погіршується, особливо навколо каналів, що спостерігається в Середній Азії вздовж Каракумського каналу, у нас на півдні України, поблизу Північно-Кримського та Каховського каналів.

При неправильному проведенні робіт щодо осушення земель можливе різке зниження ґрунтових вод, що може викликати загибель вододільних лісів, коренева система яких може розвиватися при певному рівні ґрунтових вод. На переосушених торфовищах швидко знижується родючість, такі землі можуть стати територією для чорних смерчів.