55. Загальна характеристика педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність як система.

Педагогічна діяльність — це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного, інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення. Рівні: репродуктивний (мінімальний); адаптивний (низький, малопродуктивний); локально-моделюючий (середній, середньо продуктивний); системно-моделюючий знання учнів (високий, продуктивний); системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів (найвищий, високопродуктивний).

Структурні компоненти педагогічної діяльності (Н. В. Кузьміна):

1. Гностичний – дослідницький, який передбачає постійне збільшення знань, умінь, навичок. Це здатність досліджувати процес і результат власної праці.

2. Конструктивний – планування педагогічної діяльності та прогнозування результатів.

3. Проектувальний – проектування віддалених, перспективних цілей навчання та виховання, а також стратегій та способів їх досягнення.

4. Організаторський – організація учбово-виховного процесу.

5. Комунікативний – встановлення взаємовідносин вчителя з іншими.

56. Професійна діяльність і особистість педагога, його загальна культура. Успішний учитель: складові майстерності.

Професійна педагогічна діяльність передбачає спеціальну освіту, тобто оволодіння системою спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання функцій, пов'язаних із певною професією. Людину, яка професійно займається педагогічною діяльністю, називають вихователем, учителем, викладачем, педагогом.Усі функції, які виконує вчитель у процесі професійної діяльності, можна розглядати на різних рівнях: функції-цілі (навчальна, виховна, розвивальна, соціалізуюча та ін.); функції-засоби (інформативна, діагностична, стимулювальна, прогностична, психотерапевтична, рекреаційна та ін.), функції-прийоми (управлінська, коригувальна, методична та ін.) (В. Семиченко).

Складові педагогічної майстерності учителя: 1) головна складова — духовність учителя; 2) ґрунтовне знання свого предмета; 3) розуміння мети і завдання навчання; 4) уміння володіти технологією добору матеріалу до уроку, до теми; 5) знання, розуміння і володіння методами навчання; 6) розуміння вибору форм навчання; 7) засоби навчання; 8) уміння чітко уявити собі, яким має бути результат навчання; 9) мотивація навчання; 10) артистизм; 11) режисура уроку; 12) імпровізація; 13) знання реальних можливостей дітей і вміння розвивати їхні здібності; 14) уміння дочекатися успіху в навчанні від кожного учня; 15) кожен учень має отримувати задоволення від кожного уроку.

57. Загальне уявлення про педагогіку як науку. Освіта як педагогічний процес. Категоріальний апарат педагогіки.

Свою назву педагогіка отримала від грецьких слів "пайс" - дитина і "аго" - вести. Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який супроводжував дитину свого господаря до школи. Поступово слово "педагогіка" стало вживатися в більш загальному розумінні для означення мистецтва "вести дитину по життю", тобто виховувати й навчати її, спрямовувати духовний і тілесний розвиток. З часом накопичення знань сприяло виникненню особливої науки про виховання дітей – педагогіки. В теорії були зроблені необхідні узагальнення, виокремленні найсуттєвіші педагогічні відношення. Так педагогіка стала наукою про виховання й навчання дітей. Таке розуміння педагогіки збереглося аж до середини XX ст. І лише в останні його десятиріччя з'явилося розуміння того, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не лише діти, а й дорослі.

На певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні стає освіта. Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей. Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Категоріальний апарат педагогіки — система понять, в яких відоб­ражено предмет педагогіки, її знання про педагогічну дійсність. Педагогіка, як і інші науки, широко використовує філософські поняття (вони є її методологічною базою), а також створює розгалужену сітку власних понять, які поділяють на загальнопедагогічні й часткові (основні категорії: виховання, навчання, освіта).