1) Художні особливості роману Апулея «Метаморфози, або Золотий осел»

1. Роман «Метаморфози, або Золотий осел»:

• розважальний та авантюрний сюжет;

• повчальна ідея роману.

2. Реалістичне та об’єктивне відображення римської дійсності в романі.

3. Вставні новели та їх роль у відтворенні широкої картини життя.

4. Казка про Амура і Психею: фольклорні мотиви, образи богів, іронія.

5. Особливості художнього стилю Апулея: пародія, риторика, просторіччя і неологізми.

Література:

1. Античная литература. Рим: Антология: В 2-х ч. / Сост. Н.А.Федоров,В.И.Мирошниченкова. – М., 1988.

2. Кобів Й. Визначна пам'ятка античного роману // Апулей. Метаморфози, або Золотий осел. – К.: Дніпро, 1982. – С. 5-14.

3. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: підручник. – Вид. 3-тє. – К., 2008.

4. Підлісна Г.Н. Антична література для всіх і кожного. – К.,2003.

5. Поэтика древнеримской литературы. – М., 1990.

2) Жанр буколіки в античній літературі.

1. Буколіка як жанр. Жанрові різновиди буколіки: ідилія, пастораль, еклога, мім.

2. Жанрове розмаїття творчості Феокріта.

3. Наслідування традиціям Феокрита в «Буколіках» Вергілія.

4. Сюжет та художні особливості IVеклоги Вергілія.

Література.

1. Античная литература / Под ред. Тахо-Годи А.А. – М., 1986.

2. Античная литература. Греция: Антология: В 2-х ч. / Сост. Н.А.Федоров,В.И.Мирошниченкова. – М., 1989.

3. Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки. Відродження / За ред. Ф.І.Прокаєва. – К., 1994.

4. Лісовий І.А., Ревеко К.А. Античний світ у термінах, іменах і назвах: Словник-довідник з історії та культури Давньої Греції та Риму. – К., 1988.

5. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: підручник. – Вид. 3-тє. – К., 2008.

ІІІ. Вивчити напам’ять:

• фрагмент з поеми Вергілія «Енеїда» («Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої…»)

• Овідій «Шепчеш мені, що я вік свій марную, заздросте жовта…» (книга І, елегія 15)

• Горацій «До Мельпомени» (книга ІІІ, ода 30)

ІV. Занотувати та вивчити терміни та поняття:

Автобіографізм, ателлана, гуманність, еллінізм, епікурейство, епіллій, ідилія, метаморфоза, мізантроп, палліата, пастораль, претекстата, принципат, послання, роман, сатира, сатура, сентенція, скептицизм, стоїцизм, тогата, фесценніна.

Фрагмент з поеми Гомера «Одіссея»

Муза, скажи мне о том многоопытном муже, который

Долго скитался с тех пор, как разрушил священную Трою,

Многих людей города посетил и обычаи видел,

Много духом страдал на морях, о спасеньи заботясь

Жизни своей и возврате в отчизну товарищей верных.

Все же при этом не спас он товарищей, как ни старался.

Собственным сами себя святотатством они погубили:

Съели, безумцы, коров Гелиоса Гиперионида.

Дня возвращенья домой навсегда их за это лишил он.

Муза! Об этом и нам расскажи, начав с чего хочешь.

Все остальные в то время, избегнув погибели близкой,

Были уж дома, равно и войны избежавши и моря.

Только его, по жене и отчизне болевшего сердцем,

Нимфа-царица Калипсо, богиня в богинях, держала

В гроте глубоком, желая, чтоб сделался ей он супруго

Архілох

Сердце, сердце! Грозным строем встали беды пред тобой.

Ободрись и встреть их грудью, и ударим на врагов!

Пусть везде кругом засады - твердо стой, не трепещи.

Победишь - своей победы напоказ не выставляй,

Победят - не огорчайся, запершись в дому, не плачь.

В меру радуйся удаче, в меру в бедствиях горюй.

Познавай тот ритм, что в жизни человеческой сокрыт.

Алкей

Пойми, кто может, яростный бунт ветров.

Валы катятся –этот отсюда, тот

Оттуда... В их мятежной свалке

Носимся мы с кораблем смоленым,

Едва противясь натиску злобных волн.

Уж захлестнула палубу сплошь вода;

Уже просвечивает парус,

Весь продырявлен. Ослабли скрепы.

Но –злейший недруг–голову выше всех

Гребней подъемля, новый чернеет вал,

Беду суля и труд великий,

Прежде чем в гавань корабль войдет.

Сапфо

Блаженством равен тот богам,

Кто близ тебя сидит, внимая

Твоим чарующим речам,

И видит, как в истоме тая,

Из этих уст к его устам

Летит улыбка молодая.

И каждый раз, как только я

С тобой сойдусь, от нежной встречи

Трепещет вдруг душа моя

И на устах немеют речи,

И чувство острое любви

Быстрей по жилам пробегает,

И звон в ушах... и бунт в крови...

И пот холодный проступает...

А тело, –тело все дрожит...

Цветка поблекшего бледнее

Мой истомлённый страстью вид...

Я бездыханна... и, немея,

В глазах, я чую, меркнет свет...

Гляжу, не видя... сил уж нет...

И жду в беспамятстве... и знаю –

Вот, вот умру... вот умираю.