Індивідуальна виховна робота.

Зумовлена індивідуальними особливостями студентів, через які переломлюється будь-який виховний вплив на особистість. Тому, щоб впливати на особистість, необхідно вивчити її індивідуальність.

Індивідуально-виховну роботу зі студентами здійснюють за двома напрямами:

■ корекція відхилень у свідомості й поведінці окремих студентів через створення спеціальних педагогічних ситуацій, які сприяють усуненню наявних в особистості студента негативних якостей;

■ спонукання студентів до раціонального використання вільного часу для всебічного розвитку своєї особистості, удосконалення необхідних фахівцю якостей (консультування студентів щодо розумного використання вільного часу на самоосвіту, суспільну роботу, заняття фізкультурою і спортом, художньою і технічною творчістю тощо).

Збагаченню особистості студента сприяють такі форми самостійної роботи: читання художньої та спеціальної літератури, пошуки необхідної інформації через мережу "Інтернет", перегляд відповідних телепередач і прослуховування радіопередач, конструювання, написання творів, заняття фотографією і кінорежисурою тощо.

Усі форми виховання взаємопов'язані та взаємозумов-лені. Жодна з ниє не є універсальним засобом виховного впливу на особистість, формування ЇЇ якостей, якою б досконалою не була. Кожна з форм виховання передбачає єдність загального, особливого і одиничного.

56. Функції та завдання куратора академічної групи.

Реалізація завдань виховання у студентських групах здійснюється через інститут кураторів (лат. curator — опі­кун). Діяльність куратора спрямована на здобуття моло­дою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та роз­виток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.

Функції і завдання куратора академічної групи

На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог з урахуванням профілю підготовки фахівців та специфіки діяльності фа­культету, стажу викладацької роботи у вищому навчаль ному закладі. Обов'язковою умовою його перебування на цій посаді є викладання лекційного курсу чи ведення семі­нарсько-практичних занять в академічній групі.

Діяльність куратора здійснюється на підставі Статуту закладу, Концепції виховної роботи з огляду на особливос­ті й традиції закладу. Зміст його діяльності визначається Законом України «Про вищу освіту», Державною націо­нальною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), «Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти», «Національною доктриною розвитку осві­ти України у XXI столітті», відповідними інструктивно-методичними документами Міністерства освіти і науки України, а також положеннями, розробленими структур­ними ланками.

Згідно зі своїм соціальним статусом і функціональни­ми обов'язками куратор академічної групи у своїй діяль­ності реалізує конкретні виховні функції. Результати його діяльності систематично обговорюються на засіданнях ка­федр, радах факультетів, ректоратів та вченій раді згідно з планом роботи навчального закладу.

Діяльність куратора визначається планом виховної ро­боти, розробленим на навчальний семестр, рік згідно з пер­спективним та річним плануванням вищого навчального закладу. Адміністративно куратор академічної групи під­порядкований заступнику декана факультету і погоджує свою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.

Куратор академічної групи виконує аналітичну, орга­нізаторську та соціальну функції (О. Дубасенюк). Аналі­тична функція передбачає планування та організацію ви­ховної роботи з урахуванням міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їх інтелектуального розвитку, індивідуаль­них особливостей, соціально-побутових умов життя, стану здоров'я, результатів навчання тощо. Організаторська функціяполягає у залученні студентів до різних видів діяльності: пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньої та ін. Вона забезпечує також надання необхідної допомоги студентському самовряду­ванню, творчим групам, радам тощо. Функція соціалізації реалізується у гуманістично орієнтованій взаємодії «педа­гог — студент». Куратор академічної групи допомагає ви­хованцю в особистісному розвитку, засвоєнні та прийнятті суспільних норм, цінностей, дотриманні засад духовного повноцінного буття. Він бере на себе місію старшого коле­ги в оволодінні студентом позитивними соціальними ролями. Водночас сам куратор виступає суб'єктом соціалізації, оскільки переймає та переосмислює соціальний досвід, но­сієм якого є студентство.

Діяльність куратора потребує високого рівня культу­ри, належної психолого-педагогічної підготовки, відданос­ті педагогічній справі. Лише за такої умови він зможе фор­мувати особистість студента. Змістом діяльності куратора (О. Корольчук, М. Поночовний) є:

—утвердження в академічній групі державного підхо­ду і відповідальності щодо розв'язання проблем навчаль­но-виховного процесу;

—набуття молоддю соціального досвіду, успадкуван­ня духовних надбань українського народу;

—спрямування інтелектуальної активності студент­ської молоді на обговорювання найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи у різних сферах наукової діяльності, проведення національно-культурної, просвіт­ницької та організаційно-педагогічної роботи серед моло­ді, вивчення української мови та історії України;

—формування історичної пам'яті, національної свідо­мості, гідності та чіткої громадянської позиції;

—допомога студентам в оволодінні новим інтелекту­альним баченням світу і визначенні свого місця в ньому, розвиток здібностей, їх повноцінна реалізація в різних ви­дах діяльності;

—формування у студентській групі працездатності і відповідного ставлення до навчально-виховного процесу;

—забезпечення системно-цільового планування ви­ховної роботи, формування у студентської молоді грома­дянської і соціальної активності шляхом залучення її до різноманітної діяльності;

—постійне співробітництво, співтворчість із студент­ським активом та органами студентського самоврядуван­ня, молодіжними творчими об'єднаннями, рухами, а та­кож організація життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи, творчості, набуття організатор­ських знань, вмінь та навичок;

—активне залучення студентів до управління на­вчально-виховним процесом;

—виховання у студентів інтересу і любові до праці;

—проведення виховної роботи зі студентами, які про­живають у гуртожитку, сприяння організації їх здорового способу життя, розв'язання житлово-побутових проблем;

—здійснення постійної психолого-педагогічної діа­гностики рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів, коригування виховного процесу;

—участь у роботі вченої ради університету, рад фа­культетів, засідань навчально-методичних, організаційно-виховних комісій, засідань кафедр при обговоренні пи­тань, пов'язаних з роботою групи чи навчанням окремих її студентів;

—внесення пропозицій ректорату, деканам факульте­тів про матеріальне заохочення студентів та притягнення до відповідальності порушників навчальної дисципліни;

—      залучення до виховного процесу батьків студентів.

56. Методика виховної роботи куратора академічної групи.

З метою реалізації мети та завдань виховної роботи куратор академічної студентської групи використовує відповідні організаційні форми:

проведення кураторських годин;

проведення загальнофакультетських кураторських годин;

ведення журналу куратора;

доведення до студентів директивної інформації від ректорату, Ради з виховної роботи, деканату, кафедр;

проведення тематичних вечорів, зустрічей, диспутів, дискусій, “круглих столів” тощо;

екскурсійна робота, відвідування театрів, кінотеатрів, музеїв, виста­вок тощо;

відвідування куратором студентів, які проживають у гуртожитках;

індивідуальна робота куратора зі студентами академічної групи;

співпраця куратора з представниками студентського самоврядування (староста, профорг, студентська рада);

співпраця куратора з адміністрацією інституту, факультету, студмістечка;

співпраця куратора з батьками студентів;

співпраця куратора зі Службою психологічної підтримки;

співпраця куратора з Центром культурології та виховання студентів;

участь куратора у роботі Об’єднання кураторів і наставників факультету та інші форми роботи;

участь куратора у методико-психологічних та методико- педагогічних семінарах, тренінгах, які спрямовані на підвищення психологічної та педагогічної культури куратора.

56. Методика дослідження студентського колективу.

Студентські колективи й особистості їхні складові вимагають уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Першокурсників хвилюють питання навчання, суспільної роботи, спілкування. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, що передує досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі.

Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.

Основними методами вивчення колективу є спостереження в різних ситуаціях. Чим ця ситуація складніше, тим спостереження будуть більше цікавими й інформативними:

бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій);

рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок);

контент-анализ (узагальнення різноманітної інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи); анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій;

метод соціометрії.

Для діагностики колективних взаємин використають різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачам. Об'єктивної оцінка колективу буде тоді, коли вивчаючий зможе оцінити його з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися, як, наприклад, при фотографуванні високого будинку знизу.

Вивчаючи студентський колектив, треба враховувати особливу складність його стану на першому курсі (мається на увазі згуртованість).

При цьому роботу треба починати вже з моменту надходження у вуз. Зокрема, попередній аналіз документів дозволяє, як це відзначає Л. Панасенко (1974), виявити відомості наступних чотирьох типів:

1) показник підлоги й віку; 2) відомості про особливості соціального середовища, під впливом якої перебували молоді люди до надходження у вуз; 3) показники суспільної діяльності; 4) показник успішності навчання в школі.

Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Дані досліджень також переконують у тім, що успішність у студентів першого курсу тим вище, чим менше однорідність академічної групи по шкільній підготовці, тобто при неоднаковій шкільній підготовці (отримані неоднакові оцінки на вступних іспитах) студенти академічної групи одержують більше високих оцінок, менше задовільних і незадовільних.

Цей результат можна пояснити тим, що в неоднорідних академічних групах з'являються більше сприятливі умови для виникнення змагання, лідерства й взаємодопомоги. Успішність навчання студентів тим вище, чим більше в групі активістів з гарною шкільною підготовкою, які відрізняються самостійною роботою протягом семестру, більше високим рівнем інтелектуального розвитку, більшою рухливістю психофізіологічних процесів.

Про колектив не можна судити по окремих епізодах з його життя. Необхідна повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне число активістів, що переважають риси їхньої діяльності в колективі; як - колектив оцінює події, що відбуваються, у країні й за рубежем; успішність і рівень суспільної активності колективу. Сполучення соціально-психологічних і індивідуально-психологічних характеристик дозволяє конкретніше визначати слабкі ланки в структурі й психології колективу й цілеспрямовано їх переборювати.

56. Організація та особливості роботи органів студентського самоврядування.

Студентське самоврядування — форма управління, за якої студентство має право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління, або виборна установа, що здійснює таке управління; право студентства самостійно вирішувати питання внутрішнього управління, а також мати свої керівні органи.