- •1. Виховання як загальнолюдське явище
- •2. Індивідуально-типологічні особливості особистості: їх характеристика
- •1. Структура педагогічної науки і її зв’язок з іншими науками
- •2. Поняття про учіння, научіння та навчання. Компоненти научіння школярів мислительним операціям
- •1. Загальна характеристика методів науково-педагогічних досліджень
- •2. Психологія навчання: предмет, задачі та змістовні характеристики
- •1. Роль діяльності, середовища і виховання у формуванні особистості
- •2. Проблеми психології вікового розвитку в світлі діяльності вчителя фізичної культури
- •1. Вікові етапи розвитку особистості учня, їх характеристика
- •2. Психологія виховання та перевиховання підлітків. Особистість педагога як приклад для наслідування
- •1. Система освіти в Україні. Закон України “Про освіту”
- •2. Спілкування та діяльність. Функції, структура спілкування
- •1. Суть процесу навчання, його задачі і структура
- •2. Психологія виховного впливу на старшокласників: специфіка виховання 15-17- річних в світлі особистісно-орієнтованого підходу
- •1. Методи навчання, їх класифікація
- •2. Розвиток, формування та становлення особистості
- •1. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності
- •2. Структура та мотиви навчальної діяльності. Розвиток розумових здібностей школярів. Погляди ж.Піаже, в.Давидова, б.Ельконіна на розумовий розвиток учнів
- •1. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності
- •1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів
- •2. Психологія педагогічних здібностей. Своєрідність предметно-змістових характеристик здібностей учителя
- •1. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •2. Поняття особистості, її структура. Теорії особистості
- •Сутність поняття “особистість” у гуманістичних теоріях особистості.
- •Концепція стадіального розвитку психіки (ж. Піаже) (когнітивна модель розвитку особистості))
- •Становлення і розвиток особистості у теорії е. Фрома. (гуманістичний психоаналіз)
- •Психоаналіз
- •Поведінкова школа (біхевіоризм)
- •Сутність поняття “особистість” у вітчизняних теоріях особистості
- •1. Основні засоби навчання
- •2. Психологія педагогічної діяльності. Стилі педагогічної діяльності
- •1. Принцип систематичності і послідовності навчання
- •2. Закономірності та фактори, що впливають на психічний розвиток особистості
- •1. Принцип доступності навчання
- •2. Методи дослідження у віковій, педагогічній та соціальній психології, їх значення для педагога
- •1. Урок – основна форма організації навчання
- •2. Соціальна психологія: предмет, методи та її значення у поліпшенні міжособистісних відносин в учнівському та педагогічному колективах
- •1. Рушійні сили процесу виховання
- •2. Поняття соціальної групи. Психологія колективу
- •1. Загальна характеристика принципів виховання
- •2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
- •2. Психологія: її предмет, структура. Характеристика основних напрямів сучасної психології
- •1. Принцип добровільності у вихованні
- •2. Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі “учитель-учень” у межах 12-бальної системи оцінювання в сучасній школі
- •1. Загальні методи виховання і їх класифікація
- •2. Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •1. Методи формування свідомості особистості
- •2. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку
- •1. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •2. Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі
- •1. Методи стимулювання позитивної поведінки і діяльності учнів
- •2. Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п.Гальперіна. Учіння як провідна діяльність молодшого школяра
- •1. Методи контролю за ефективністю виховання
- •2. Психологія підліткового віку. Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників
- •1. Виховання особистості в колективі
- •2. Загальна характеристика психічного розвитку дитини раннього віку. Формування способів дій та оволодіння предметною діяльністю. Криза трьох років
- •1. Ознаки та стадії формування колективу
- •2. Особливості, функції педагогічного спілкування
- •1. Педагогічне керівництво процесом формування колективу
- •2. Роль спадковості, середовища й діяльності в розвитку особистості. Рушійні сили розвитку особистості
- •1. Виховання здорового способу життя в учнів
- •2. Вікова періодизація як психолого-педагогічна проблема
- •1. Роль фізичного виховання у формуванні особистості
- •2. Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •1. Завдання та зміст позакласної та позашкільної роботи і її місце в системі виховання
- •2. Спілкування, конфлікти у підлітковому віці, їх вплив на формування особистості школяра. Роль учителя у вирішенні підліткових конфліктів
- •1. Сім’я, як фактор формування особистості
- •2. Психіка та свідомість: їх визначення та структура
- •Структура свідомості (за а.В. Петровським ):
2. Психологія виховання та перевиховання підлітків. Особистість педагога як приклад для наслідування
Виховання особистості у підлітковому віці зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку. Нове становище підлітка у суспільстві, ускладнення навчальної діяльності, підвищення нових вимог до нього, а також його участь у різних видах групової діяльності, інші чинники зумовлюють специфічні особливості розвитку особистості.
Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості і самостійності, вихователь створює можливості для становлення соціально цінної спрямованості їх активності. Така підтримка виражається у довірі до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з ним, у відкритті можливостей для прояву ініціативи, самостійності, творчості, відповідальності.
У роботі з підлітками особливу увагу слід приділяти вихованню здатності орієнтуватися у духовних, моральних, громадянських, естетичних та інших цінностей. Для цього підліток має вчитися самостійно і водночас спільно з ровесниками аналізувати, оцінювати життєві явища, ситуації, приймати відповідальні рішення шукати шляхи і засоби їх реалізації. Педагогу не варто активно реагувати на помилкові судження підлітків, його завдання полягає у спокійному і зваженому аналізуванні їх позиції, аргументованому висловлюванні своїх суджень щодо цього.
У педагогічній практиці доводиться займатися не лише вихованням, але й перевихованням. Передумовами перевиховання є незадовільні прояви у поведінці, негативна мотивація тощо. Перед вихователем постає завдання сформувати позитивну спрямованість особистості і відповідні позитивні норми і звички.
Вихователь, дбаючи про унеможливлення проявів старих звичок, включає вихованця у нові зв’язки, допомагає йому стати повноправним членом колективу.
Позитивну мотивацію підлітка, сприятливі внутрішні умови для перевиховання, заміни старих звичок, поглядів, ідеалів новими формують опору на потребу у схваленні своїх дій, співчутті і захисті дорослого, бажання дитини зайняти конкретне місце в колективі.
Дбаючи про позивний вплив на підлітка, необхідно враховувати його психічний стан у момент впливу, мотивацію поведінки. Наприклад, мотивами підлітками ,який грубіянить і зриває урок, може бути небажання образити вчителя, а типове для цього віку бажання виділитися, утвердитися серед ровесників, привернути до себе увагу тощо. Перевиховання буде успішним, якщо вчитель знайде для підлітка таке завдання, від виконання якого дитина отримуватиме психологічне задоволення (наприклад, завдання, яке забезпечить здобуття гідного місця в колективі, допоможе побороти почуття пригніченості , сприятиме прояву його дорослості).
У роботі з важковиховуваними підлітками, які виявляють надмірно виражені індивідуальні особливості характеру, важливо домогтися розуміння оточуючих у тому, що труднощі характеру такої дитини є результатом певних обставин, неправильного підходу у взаємодії з нею, а зміна ставлення до підлітка через деякий час вплине на зміну його характеру. Важковиховувані школярі характеризуються певними якостями і вимагають індивідуального підходу.
Складність перевиховання важких підлітків залежить не тільки від рис їх характеру і особливостей, але й від особливостей особистості, характеру вихователя. Відсутність у вихователя почуття міри породжує взаємну недовіру, ворожі стосунки, підриває авторитет дорослого. Втрата контакту з підлітком утруднюю його перевиховання.. адже підліток повинен бути впевненим, що вихователь є його найближчим другом, який допоможе впоратися із труднощами, знайти вихід із складного становища, йому можна довірити таємниці, від нього можна очікувати на пораду чи підтримку.
Особливої уваги потребують підлітки з акцентуаціями характеру, для корекції яких необхідний контроль їхньої поведінки та діяльності, передусім навчальної, поєднання вимог із зацікавленістю в успіхах, позитивний емоційний контакт.
Ефективний педагогічний вплив у процесі перевиховання забезпечить успішну інтеграцію важковиховуваних у соціумі, прийняття таких дітей суспільством і одночасне прийняття важковиховуваними суспільних, моральних норм та обов’язків.