- •1. 1.1Е
- •1.2. Індивідуально-типологічні особливості особистості: їх характеристика
- •2.1. Структура педагогічної науки і її зв’язок з іншими науками
- •2.2 Поняття про учіння, научіння та навчання. Компоненти научіння школярів мислительним операціям
- •3.1. Загальна характеристика методів науково-педагогічних досліджень
- •3.2. Психологія навчання: предмет, задачі та змістовні характеристики
- •4.2. Проблеми психології вікового розвитку в світлі діяльності вчителя фізичної культури
- •5.1. Вікові етапи розвитку особистості учня, їх характеристика
- •5.2. Психологія виховання та перевиховання підлітків. Особистість педагога як приклад для наслідування
- •6.1. Система освіти в Україні. Закон України “Про освіту”
- •6.2. Спілкування та діяльність. Функції, структура спілкування
- •7.2. Психологія виховного впливу на старшокласників: специфіка виховання 15-17- річних в світлі особистісно-орієнтованого підходу
- •8.2. Розвиток, формування та становлення особистості
- •9.1. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності
- •9.2. Структура та мотиви навчальної діяльності. Розвиток розумових здібностей школярів. Погляди ж.Піаже, в.Давидова, б.Ельконіна на розумовий розвиток учнів
- •10.1. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності
- •1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів
- •10.2. Психологія педагогічних здібностей. Своєрідність предметно-змістових характеристик здібностей учителя
- •11.1. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •11.2. Поняття особистості, її структура. Теорії особистості
- •Сутність поняття “особистість” у гуманістичних теоріях особистості.
- •Концепція стадіального розвитку психіки (ж. Піаже) (когнітивна модель розвитку особистості))
- •Становлення і розвиток особистості у теорії е. Фрома. (гуманістичний психоаналіз)
- •Психоаналіз
- •Поведінкова школа (біхевіоризм)
- •Сутність поняття “особистість” у вітчизняних теоріях особистості
- •12.2. Психологія педагогічної діяльності. Стилі педагогічної діяльності
- •13.2. Закономірності та фактори, що впливають на психічний розвиток особистості
- •14.1. Принцип доступності навчання
- •14.2. Методи дослідження у віковій, педагогічній та соціальній психології, їх значення для педагога
- •15.2. Соціальна психологія: предмет, методи та її значення у поліпшенні міжособистісних відносин в учнівському та педагогічному колективах
- •16.1. Рушійні сили процесу виховання
- •16.2. Поняття соціальної групи. Психологія колективу
- •17.1. Загальна характеристика принципів виховання
- •2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
- •17.2. Психологія: її предмет, структура. Характеристика основних напрямів сучасної психології
- •18.2. Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі “учитель-учень” у межах 12-бальної системи оцінювання в сучасній школі
- •19.1. Загальні методи виховання і їх класифікація
- •19.2. Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •20.1. Методи формування свідомості особистості
- •20.2. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку
- •21.1. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •21.2. Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі
- •22.1. Методи стимулювання позитивної поведінки і діяльності учнів
- •22.2. Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п.Гальперіна. Учіння як провідна діяльність молодшого школяра
- •23.1. Методи контролю за ефективністю виховання
- •23.2. Психологія підліткового віку. Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників
- •24.1. Виховання особистості в колективі
- •24.2. Загальна характеристика психічного розвитку дитини раннього віку. Формування способів дій та оволодіння предметною діяльністю. Криза трьох років
- •25.1. Ознаки та стадії формування колективу
- •25.2. Особливості, функції педагогічного спілкування
- •26.1. Педагогічне керівництво процесом формування колективу
- •262. Роль спадковості, середовища й діяльності в розвитку особистості. Рушійні сили розвитку особистості
- •27.1. Виховання здорового способу життя в учнів
- •27.2. Вікова періодизація як психолого-педагогічна проблема
- •28.1. Роль фізичного виховання у формуванні особистості
- •28.2. Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •29.1. Завдання та зміст позакласної та позашкільної роботи і її місце в системі виховання
- •29.2. Спілкування, конфлікти у підлітковому віці, їх вплив на формування особистості школяра. Роль учителя у вирішенні підліткових конфліктів
- •30.1. Сім’я, як фактор формування особистості
- •30.2. Психіка та свідомість: їх визначення та структура
- •Структура свідомості (за а.В. Петровським ):
Сутність поняття “особистість” у вітчизняних теоріях особистості
Блонський критикував теорії, які орієнтуються на пасивність вихованця і при цьому наголошував на необхідності розвитку підростаючої особистості. Він був переконаний, що лише те виховання є дійсно плідним, яке звертається до власних сил виховуваної особистості та розвиває її ніби зсередини. Але Блонський підкреслював, що не можна увагу до особистості перетворювати у культ дитячої особистості. Увага до дитини має бути увагою до процесу формування її особистості, вона передбачає намагання розібратися в її інтересах і потребах, всебічно розвивати її інтелектуальні та моральні якості, пробуджувати в ній почуття краси і справедливості, спонукати її до творчості.
Виготський розробив генетико-моделюючий метод. В експериментальних умовах моделюється процес становлення і розвитку різних психічних функцій в діяльності. При цьому механізми психічного розвитку виявляються шляхом активного формування певних якостей особистості людини
12.1. Основні засоби навчання
Засоби навчання — допоміжні матеріально-технічні засоби з їх специфічними дидактичними функціями.
Технічні засоби навчання — обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.
Технічні засоби навчання розрізняють: за особливостями використовуваного матеріалу (словесний, образотворчий, конкретні мовні одиниці та схематичний показ); за видом сприйняття (зорові, слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні та аудіовізуальні); за способом передачі матеріалу (за допомогою технічної апаратури чи без неї — традиційним способом; в статиці чи динаміці; готові таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки); за організаційними формами роботи з ними (фронтальна — на основі демонстраційних засобів та індивідуальна — на основі розданого учням образотворчого матеріалу).
Екранні засоби. До них належать транспаранти, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епіпроекції.
Моделі, муляжі як наочні засоби навчання є точною копією певного об'єкта. Такі засоби наочності допомагають сформувати у дітей правильне уявлення про певний предмет, його властивості.
Друковані засоби. До них належать таблиці, картки для складання таблиць, картини, роздавальний образотворчий матеріал.
Засоби слухової наочності. Компакт-диски і аудіокасети є головними засобами слухової наочності. Сприяють виробленню літературної вимови, наголосу, інтонації тощо. Покликані полегшувати засвоєння складних щодо орфографії слів, виділених у підручнику для запам'ятовування.
Кінофільми і кінофрагменти забезпечують динаміку зображення, синхронну подачу зображення і звуку, доповнюють мовленнєвий ряд музичним супроводом. Розрізняють декілька типів навчальних кіноплівок: цілісні фільми, які складаються із декількох частин, і кінофрагменти (3—5 хвилин).
Комп'ютер та інформаційні технології в навчальному процесі. У сфері освіти комп'ютери використовують як об'єкт вивчення; як засіб навчання, як складову системи управління народною освітою та як елемент методики наукових досліджень. Школа покликана сформувати в учнів комп'ютерну грамотність, ознайомивши їх з напрямами застосування комп'ютерів, використовувати їх можливості.
Основні види комп'ютерних навчальних програм:
комп'ютерний підручник
контролюючі програми — програмні засоби, призначені для перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;
— тренажери — засоби формування та закріплення навичок, перевірки досягнутих результатів;
ігрові програми — забезпечують додаткові до навчальних програм дидактичні можливості.
предметно-орієнтовані середовища — програми, які моделюють мікро- та макросвіти, об'єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об'єктами, операції з ними.
Мережові технології. Робота в комп'ютерних мережах сприяє підвищенню грамотності, розвитку мови, інтересу до навчання. Завдяки доступу до професійних банків і баз даних учні отримують інформацію про розвиток наукових проблем, беруть участь у діяльності дослідницьких колективів.
Телекомунікації. Доступ до мереж телекомунікацій підвищує інформаційну озброєність учителів, дає змогу спілкуватися зі своїми колегами, проводити спільну навчальну, методичну та наукову роботу. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет.
Дистанційне навчання. Інформаційні технології активно використовують у дистанційному навчанні (ДН). Широко розвинуте воно у Великобританії, Німеччині, Індії, США, Австралії, інших країнах. У 90-х роках XX ст. дистанційне навчання почало діяти в Україні. Навчальні заклади реалізують чотири типи програм ДН: відкриті, дистанційні, заочні, радіо-, телевізійні університети та коледжі. Навчання з використанням таких програм відбувається у зручному для студента, школяра місці, в зручний час, у зручному темпі.