Архітектурні терміни античної доби

Акрополь (від грец. — верхнє місто) — укріплена фортеця на скелі 156 м заввишки. У стародавніх Афінах в Акрополі розташовувалися святині і храми.

Апсида — напівкруглий, інколи багатокутний виступ будівлі, що здебільшого має власне перекриття.

Архівольт (дугоподібне обрамлення) — зовнішнє обрамлення прольоту арки, найчастіше профільоване.

Базиліка (від грец. — будинок базилевса) — будинок витягнутої прямокутної форми, розподілений на кілька подовжних нав (нефів) рядами стовпів чи колон.

Балюстрада — огорожа балконів, сходів, яка складається з ряду стовпчиків, об'єднаних плитою, балкою, перилами.

Капітель — верхня частина колони чи пілястри, розташована між стволом опори і горизонтальним перекриттям.

Картуш — ліпна чи графічна прикраса у вигляді частково розгорнутого завитку чи щита, обрамленого завитками, на якому розміщуються напис, емблеми, герби.

Консоль — опорна конструкція, що підтримує виступаючі частини будівлі.

Контрфорс (від франц. — протидіюча сила) — кам'яний вертикальний виступ стіни, що підсилює основну конструкцію, зокрема зовнішню стіну будівлі.

Ордер архітектурний (від лат. огсіо — порядок) — певне поєднання вертикальних і горизонтальних будівельно-балкових конструкцій, їхня структура та художня обробка. Він складається з несучих частин (колони з капітеллю, бази, інколи з п'єдесталом та архітрава, фриза і карниза). Основні архітектурні ордери виникли в Стародавній Греції: дорійський, іоніський, корінфський. Ордер дорійський (від назви давньогрецької області Доріди) — колона не має бази, ствол прорізаний вертикальними жолобками, капітель складається з круглої подушки і товстої квадратної плити. Дорійський ордер — головний засіб художнього відображення зодчества пізньої архаїки і класики, відзначається стриманістю і монументальністю пропорцій.

Ордер іонійський — має струнку колону з базою і стволом, прорізаний вертикальним жолобком, капітель складається з двох великих завитків. Від дорійського відрізняється легкістю пропорцій і багатим декором.

Ордер коринфський — найлегший та вишуканий за пропорціями, має високу колону з базою, стволом, прорізаним жолобком, пишною капітеллю, яка складається з різного узору листя аканту (рід трав'янистих рослин) і невеликих волют (волюта — орнамент, скульптурна прикраса у вигляді завитка, спіралі). Відзначається пишністю й урочистістю, найбільш поширений в епоху еллінізму і стародавнього Риму.

Пантеон: 1)у стародавньому Римі «храм усіх богів», пам'ятка давньоримської архітектури; 2) усипальниця видатних людей.

Пілястра (від італ. — колона, стовп) — виступ у стіні у вигляді частини вбудованого з неї стовпа, зробленого у формі колони ордера з завершуючою частиною (капітеллю) і базою (підніжжям).

Плафон — стеля чи її частина, прикрашені живописом чи рельєфом.

Портал — архітектурно виділений на фасаді вхід до будинку.

Портик — навіс, підтримуваний колонадою, відкрита галерея.

Фронтон — завершення фасаду будинку, трикутна площина будинку, обмежена схилами даху, а знизу карнизом.

Хрестово-купольний храм — тип християнського храму, який склався в зодчестві Візантії. У такому храмі купол опирається на чотири стовпи в центрі споруди, створені при цьому кутові приміщення також перекриваються куполами і склепіннями. Головним у композиції є центральний купол. Тип хрестово-купольного храму набув значного поширення в Україні.