Географічні зони

В Австралії так само, як в Африці, чітко виражена географічна зональність, оскільки переважний рівнинний рельєф не порушує її прояви. Положення серединної і найбільш широкої частини материка в тропічному поясі обумовлює переважний розвиток в Австралії географічних зон цього поясу. Серед них найбільш розповсюджена зона тропічних «спініфексових» пустель, з кам'янистими і глинистими примітивними ґрунтами і великими масивами пісків, але, на відміну від Африки і Південної Америки, пустелі Австралії не виходять на західне узбережжя. Внаслідок кілька підвищеного зволоження там простягається зона чагарникових напівпустель.

На півночі напівпустелі займають вузьку смугу і швидко змінюються в субекваторіальному поясі зонами саван, рідколісь і чагарників з червоно-бурими і червоними ґрунтами. У внутрішніх районах савани несуть риси аридності з широким розвитком формації мульга-скраба (в підзоні пустельних саван). Північніше, в смузі помірно-недостатнього зволоження розташовується підзона типових саван з густим злаковим покривом і окремими деревами. На узбережжі Арафурського і Тиморського морів, де за рахунок дуже вологого літа зволоження досягає оптимальних норм, з'являється підзона вологих високотрав’яних саван і саваннових лісів. Перші займають плакори – місця кращого дренажу і більшої ґрунтової сухості, другі приурочені до западин і знижень рельєфу з більш високим рівнем стояння ґрунтових вод.

На півдні зона тропічних пустель обрамлена зоною субтропічних напівпустель, що займає найбільшу площу у внутрішньому континентальному секторі. Для неї характерні зарості мульга-скрабу та відкриті карстові ландшафти рівнини Налларбор.

На південному заході та південному сході напівпустелі дуже швидко переходять у чагарникові степи на сіро-коричневих ґрунтах з заростями малл-скрабу. На крайньому південному заході степова зона переходить в зону середземноморських сухих лісів та чагарників з властивими тільки Австралії азональними реліктовими жовтоземами і червоноземами на латеритних корах.

На південному сході, у міру наближення до Східних нагір’їв, зволоження зростає за рахунок літніх мусонних дощів, внаслідок чого степи змінюються зоною своєрідних евкаліптових саван з густим трав'яним покривом і евкаліптовими рідколіссям по долинах річок.

Східно-Австралійські гори – єдиний значний зонально-орографічний бар'єр Австралії. Уздовж навітряних східних схилів гір простягаються, як зазначалося, лісові зони, ландшафтні відмінності яких залежать від положення в субекваторіальному, тропічному або субтропічному поясах.

У субекваторіальному поясі (на північ від 19° пд. ш.) лежить зона постійно-вологих лісів, для якої характерні високі літні температури і значні річні суми опадів, флористичне багатство і наявність в прибережній смузі латеритних опідзолених ґрунтів.

Між 19° і 30° пд. ш. простягається зона пасатних тропічних лісів на червоноземах і жовтоземах. Нарешті, південно-східні схили Східно-Австралійських гір лежать в зоні вологих субтропічних лісів, під якими сформувалися гірсько-лісові бурі ґрунти.

На західних підвітряних схилах лісові зони чітко виявляються лише в північній частині, де гори досягають найбільшої ширини. Зазвичай вологі субекваторіальні ліси переходять в зону змішаних (листопадно-вічнозелених) лісів, представлених в австралійських умовах евкаліптовими рідколіссями.