
- •Розділ 4
- •4.1. Просторова інформація в гіс
- •4.2. Растрове представлення просторових даних
- •4.2.1. Загальна характеристика
- •4.2.2. Ієрархічні растрові структури
- •4.2.3. Стиск растрових даних
- •2,2 6,1
- •1 1,2; 2 1,2; 4 6,6; 5 6,7; 6 7,7,
- •4.3. Векторне представлення метричних даних
- •4.3.1. Точкова полігональна структура
- •4.3.2. Dime-структура
- •4.3.3. Структури “дуга-вузол”
- •4.3.4. Геореляційна структура
- •4.3.5. Tin-модель
- •4.4. Вибір способу формалізації і перетворення структур даних
- •Питання і завдання для самоперевірки
4.3.4. Геореляційна структура
Останніми роками для організації векторних даних у рамках лінійно-вузлової моделі широко використовується реляційна, або геореляційнаструктура даних, де метрична та топологічна інформація організована так само, як у лінійно-вузлових структурах, але додаткова (атрибутивна) інформація зберігається в базі даних в окремих реляційних таблицях. Таким чином, геореляційна структура забезпечує однозначну відповідність точкових, лінійних і полігональних об’єктів з відповідною атрибутивною інформацією, що дозволяє вибирати й аналізувати інформацію, що міститься в базі даних, як за просторовими, так і за атрибутивними критеріями. Просторові й атрибутивні дані, наведені на рис. 4.4, при використанні геореляційної структури записуються в серію таблиць, зображених на рис. 4.6.
Відзначимо також, що в більшості сучасних систем векторної формалізації метричних даних використовуються лінійні сегменти, які складаються із послідовних відрізків прямих ліній. Теоретично при необмеженому зменшенні відстані між точками введення, які обмежують ці відрізки, може бути описана будь-яка крива. Однак на практиці це призводить до надмірного збільшення витрат ручної праці при введенні складних кривих.
Розроблено різні методи апроксимації кривих, що дозволяють не вдаватися до надмірного зменшення кроку дигітизування при введенні навіть дуже складних кривих (границь ґрунтових чи ландшафтних контурів, берегової лінії, русел рік, горизонталей, трас доріг та ін.). Найчастіше з цією метою використовуються аналітичні методи опису відрізків кривих – як дуг окружностей змінного радіуса, або з застосуванням сплайнів.
Номери точок
|
Коорди-ната X |
Коорди-ната Y |
1 |
x1 |
y1 |
2 |
x2 |
y
а |
3 |
x3 |
y3 |
4 |
x4 |
y4 |
5 |
x5 |
y5 |
6 |
x6 |
y6 |
7 |
x7 |
y7 |
Номер
сегмен-
та
Початкова
вузлова точка
Кінцева
вузлова
точка
I
5
3
II
3
4
III
4
5
IV
3
6
V
6
4
VI
6
5
Номер
сегмен-
та
Довжина,
м
I
2546
II
1140
III
644
IV
1652
V
1151
VI
1245
б
Полігони (ділянки)
Сегменти
А
I, II, III
B
II, IV, V
C
III, V, VI
Полігони (ділянки)
Власник
Площа,
га
Кадастровий
номер
А
Іваненко
А.І.
154.3
Т-148442
B
Петренко
П.Г.
102.0
Т-148443
C
Сидорчук
М.І.
115.8
Г-446128
в
Рис. 4.6.Представлення у базі даних фрагмента картографічної інформації, зображеного на рис. 4.4, з використанням реляційної векторної структури: а) таблиця координат опорних точок; б) таблиці сегментів;
в) таблиці полігонів