Розділ IV екологічна оцінка якості питної води міста херсон

4.1 Характеристика якості питної води

Однією з найболючіших проблем області є стан питних вод. Саме цей фактор серйозно впливає на здоров’я населення області, зокрема, на сольовий баланс системи травлення, появу злоякісних пухлин, порушує діяльність кровотворної, сечостатевої й інших систем людини.

Джерелом питної води м. Херсона є підземні води сарматського водоносного горизонту. Для водопостачання населення, підприємств, організацій і закладів міста Херсона Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства здійснює забір питної води 129 свердловинами із встановленим лімітом спеціального водокористування.

На даний момент водопостачання міста проводиться Водоканалом з Верхньо-Сарматського водоносного горизонту 153 свердловинами. Подається та розподіляється вода шістьма насосними станціями водопроводу. Добова подача для міста – 120-130 тис.м³ води/доба. З них, 55 свердловин подають близько 58 тис.м³/добу з відхиленням від ГОСТ по сольовому складу (вживання цієї води дозволено Мінздравом та Гостстандартом України). В місті в літній, пекучій період відчувається дефіцит питної води, яка досягає 30-40 тис.м³/добу. Із 153 свердловин 111мають 100% зношення та експлуатуються на 10-15, а деякі й на 20 років понад нормативного терміну експлуатації.

Контроль якості води проводиться акредитованою лабораторією Водоканалу по графіку, затвердженому Міською санепідемстанцією. З практичного досвіду тампонування свердловин, що дають неякісну воду, та свердлування в безпосередній близькості від нових свердловин, встановлено, що якість води знову просвердлених свердловин відповідає ГОСТ.

Місто Херсон розташоване на правому березі Дніпра. Історично склалося, що питну воду беруть із артезіанських свердловин, які розташовані на території самого міста. У останні роки у місті все більше зростає дефіцит питної води та погіршилась її якість.

Свердловин на території Херсону близько 400, але тільки 146 належать Міськводоканалу – організації, яка постачає питну воду херсонцям. Інші свердловини належать різним підприємствам, які споживають цю воду безконтрольно. Ця основна причина того, що виснажується водоносний пласт, з якого відбирається вода.

Однією з причин дефіциту питної води є вкрай зношена водна мережа міста. Таким чином, м. Херсон забезпечується артезіанською питною водою, яка є біохімічно чистою – у ній відсутні бактерії, але її нераціонально використовують, втрачають при транспортуванні у загальну мережу водопостачання.

Другою причиною є безконтрольність водоспоживання господарств,які використовують воду із мережі водопостачання міста.

Ще однією особливістю водопостачальної мережі Херсону є те, що у різних районах міста вода неоднакова. Це пояснюється тим, що є свердловини локально приєднані до окремих будинків і не з’єднані з міською мережею. У таких свердловинах вода має добрий смак, не має перевищення по мінералізації та твердості. Крім того, у таких свердловинах відсутнє хлорування води.

Прогресивне погіршення питної води в Херсоні за останні кілька десятиріч є результатом порушеного режиму підземних вод, який утворився внаслідок довготривалої, поза терміном амортизації, експлуатації артезіанських свердловин. Добування питної води проходить, як правило, з ділянок площею в кілька квадратних кілометрів кожна і при переексплуатації конкретного геологічного ярусу (в Херсоні. це найчастіше сарматський ярус неогенового горизонту) проходить притік небажаних інгредієнтів з інших горизонтів по всій площі депресії. Для артезіанських вод Херсона головними такими інгредієнтами є катіони та аніони легко розчинних солей, металів, а інколи – аміаку, нафтопродуктів, сполук азоту.

Особливо небезпечний просачування сильно забруднених вод з верхнього шару в цей горизонт. Ґрунтові води в місті, як зазначено вище, під впливом промислової діяльності та транспорту забруднюються нафтопродуктами, свинцем, кадмієм, нітратами (табл. 4.1). За таблицею одразу стає зрозумілим, що всі райони міста Херсон, а саме: Дніпровський, Комсомольський та Суворовський, мають незадовільну якість питної води, особливо Дніпровський район, де показник загальної жорсткості питної води не повинен перевищувати 7 ммоль/дм³, а внашому випадку він складає 13.9 ммоль/дм³. Отже, більшість показників, за якими оцінюють якість питної води в місті Херсон – далекі від гігієнічних вимог до води, призначеної для споживання людиною.

Таблиця 4.1 - Інформація стосовно результатів досліджень забруднення питної води за 2010 рік міста Херсон

Назва джерела водопостачання, населеного пункту,району	Загальна жорсткість	Сухий залишок	Хлориди, мг/мг/л	Сульфати, мг/л	Залізо загальне,мг/л	Мідь мг/л	Цинк, мг/л	Миш’як, мг/л	Свинець, мг/л	Фтор, мг/л	Марганець, мг/л	pH	Азот нітратів	Окисність
Дніпровський район	13.9	1599	429.3	336	0.26	0.007	0.04	0.005	0.005	0.81	0.01	7.7	8.7	1.6
Комсомольський район	8.8	1199	350.7	198	0.11	0.004	0.06	0.005	0.005	0.38	0.01	7.71	8.8	1.56
Суворовський район	7.7	908.7	227.2	156	0.11	0.005	0.023	0.005	0.005	0.3	0.01	7.56	12.1	1.57

Вода, що добувається в селищі Комишани – непридатна для вживання По 6 свердловинам мінералізація води коливалається в межах 3,8 – 4,2 г/л, що в 4 рази більше ГДК. вміст хлоридів був в 3, а сульфатів в 2 рази більше граничнодопустимої концентраті. В воді більшості свердловин спостерігалися високі концентрації нітратів. Аналогічна ситуація спостерігалась в деяких свердловинах селища Степанівка. На свердловинах, що розташовані на території напірної станції №1 ВУВКГ (центр міста), мінералізація коливається, в межах 0,4 – 3,6 г/л (ГДК - 1 г/л), вміст хлоридів – 0,5 – 0,8 (ГДК – 0,35), сульфатів – 0,7 – 1,2 г/л (ГДК – 0,5).

Води мають великий вміст СО2,(до 75 мг/л, при ГДК - 20), що є непрямим підтвердженням наявності певного бактеріального забруднення води. В деяких свердловинах, що розташовані на території напірної станції № 1 (зокрема, №8), виявлена велика кількість амонійного азоту (до 30 мг/л, при ГДК – 2,6), що мабуть засвідчує той факт, що в питні води міста попадають каналізаційні стоки. Можливе їх джерело - старі свердловини поглинання та вигрібні ями, що існувати в центрі міста до побудови каналізаційної мережі в місті наприкінці XIX століття. Інше джерело - ділянки приватної забудови вздовж Дніпра, де підземні води верхньосарматського горизонту не мають природного захисту від нечистот із вигрібних ям, побутового сміття тощо.

Група свердловин, що зосереджена на території напірних станцій №3 (Шуменський мікрорайон), №4 (Таврійські мікрорайони) за даними спостережень має також високі значення мінералізації, вмісту хлоридів та сульфатів. В деяких свердловинах зафіксовано високий вміст аміачного азоту та нітратів.

Обмеженим винятком із взагалі неякісної питної води нашого міста є вода свердловини, що знаходяться на Карантинному острові та в деяких районах центра міста - площа Свободи, бульвар Мирний, початок вулиці 40-років Жовтня. Тут загальна мінералізація становить 0,2 – 0,8 г/л, вміст хлоридів – 0,04 – 0,09 г/л, сульфатів – 0,01 -0,08 г/л. Вони мають гарні кондиції щодо вмісту важких металів та нітратів. Певну проблему на перспективу для забезпечення жителів Карантинного острова може скласти поява в воді сірководню, який зараз ще знаходиться в межах ГДК. Слід також мати на увазі, що приведені дані щодо якості води в свердловинах відрізняються від якості води, що отримують жителі міста безпосередньо в домівках. Враховуючи стан водопровідної мережі міста, питна вода при транспортуванні від місця добування до місця споживання дуже погіршує свої якісні показники. Періодичність в подачі води в оселі, що практикується в останні роки, тільки стимулює корозійні процеси, приводить до нищення труб і сильно погіршує і без того низьку якість вод. Зокрема, в воді, що циркулює в водопровідній мережі міста, зростає вміст металів, бактеріальне забруднення тощо. Отже мабуть справедливі приблизні розрахунки фахівців, які показують, що із 400 тис. загальної чисельності населення Херсона з передмістями неякісною водою користуються приблизно 270 тис. чоловік, тобто практично 68%.

Як першочерговий етап по стабілізації водно-екологічного становища і санітарно-гігієнічних параметрів системи господарсько-питного водопостачання в місті, на думку фахівців, треба збільшити водовідбір на Верхньо-Антоновському водозаборі. Експлуатаційні запаси підземних вод тут складають 38,1 тис. м 3 /добу і є резерв порядку 50%. Певним резервом якісної питної води може бути освоєння ділянок в заплаві Дніпра. Це дозволить, при одночасній модернізації водонасосної станції № 1 міста, значно поліпшити стан господарсько-питного водопостачання в першу чергу в Суворовському районі, який споживає в даний час питну воду зниженої якості. Іншим чинником стабілізації водопостачання є організація повного контролю за обсягами добування питних вод, її транспортування та вживання. Існує нагальна проблема в розробці нових режимів експлуатації свердловин, реконструкції водопровідної мережі міста, встановлення лічильників питної та технічної води у споживачів.

Але слід відзначити, що корінним чином вирішити проблему забезпечення м. Херсона екологічно чистою питною водою на перспективу можна лише за рахунок освоєння нових джерел, зокрема, використання водозаборів на лівобережжі області.

Питна вода у більшості районів Херсону має підвищену мінералізацію, твердість, погіршені смакові якості. Це хибно впливає на стан здоров’я херсонців, адже за даними Всесвітньої організації здоров’я (ВООЗ) 80% захворювань виникають через низьку якість води [18].