- •Міністерство фінансів України
- •Передмова
- •Модуль 1. Державне регулювання економіки як чинник економічного розвитку Укоаїни
- •Моделі державного регулювання економіки
- •1.2. Державне регулювання економіки як функція держави
- •Методи державного регулювання економіки
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни
- •2.1.Соціально – економічне прогнозування
- •2.2. Макроекономічне планування
- •2.1. Соціально – економічне прогнозування
- •2.2. Макроекономічне планування
- •I. За часом:
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 3. Фінансова політика
- •3.1. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни.
- •3.2. Грошово - кредитна політика держави.
- •3.1. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни.
- •3.2. Грошово - кредитна політика держави
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 4. Структурна та інвестиційна політика
- •4.1. Структура економіки як об'єкт державного регулювання
- •4.2. Державне регулювання інвестиційних процесів
- •4.1. Структура економіки як об'єкт державного регулювання
- •1. За масштабом (широтою охоплення економічних процесів):
- •2. За вимірниками:
- •1. Американський шлях:
- •2. Японський шлях:
- •4.2. Державне регулювання інвестиційних процесів
- •1. Внутрішні інвестиції:
- •2. Зовнішні іноземні інвестиції:
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 5. Науково-технічна та інноваційна політика
- •5.1. Державна науково-технічна політика
- •5.2. Державна інноваційна політика
- •5.1. Державна науково-технічна політика
- •2. Програмно-цільове фінансування (на конкурсній основі):
- •5.2. Державна інноваційна політика
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 6. Державне регулювання підприємництва
- •6.1. Підприємництво як об'єкт державного регулювання
- •6.2. Механізм державного регулювання підприємництва
- •6.1. Підприємництво як об'єкт державного регулювання
- •6.2. Механізм державного регулювання підприємництва
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 7. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •7.1. Необхідність та принципи зовнішньоекономічної політики України
- •7.2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •7.1. Необхідність та принципи зовнішньоекономічної політики України
- •7.2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 8 Державне регулювання цін та інфляції
- •8.1. Необхідність та методи державного регулювання цін
- •8.2. Антиінфляційна політика
- •8.1. Необхідність та методи державного регулювання цін
- •8.2. Антиінфляційна політика
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 9. Регіональна економічна політика
- •9.1. Регіональна політика Української держави
- •9.2. Прогнозування та планування комплексного розвитку регіонів
- •9.1. Регіональна політика Української держави
- •Основні аспекти регіонального управління
- •9.2. Прогнозування та планування комплексного розвитку регіонів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 10. Суспільний сектор економіки як об’єкт державного
- •10.1. Суспільний спосіб виробництва
- •10.2. Народногосподарські комплекси виробництва
- •10.1. Суспільний спосіб виробництва
- •10.2. Народногосподарські комплекси виробництва
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 11. Соціальна політика
- •11.1. Сутність і мета соціальної політики
- •11.2. Основні завдання та проблеми соціальної політики
- •11.1. Сутність і мета соціальної політики
- •11.2. Основні завдання та проблеми соціальної політики
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •12.2. Механізм регулювання еколого-економічних процесів в економіці України
- •2.У межах екологічного моніторингу здійснюються:
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури
- •Опорний конспет лекцій Державне регулювання економіки
4.2. Державне регулювання інвестиційних процесів
Інвестиції - це:
- всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей (засобів), які вкладаються в об'єкти діяльності, в результаті чого створюється продукт (прибуток) або досягається соціальний ефект (фінансове визначення інвестицій);
- витрати на створення, розширення, реконструкцію основного капіталу, а також пов'язані з цим зміни оборотного капіталу (економічне визначення інвестицій).
Процес вкладення названих цінностей називається інвестиційною діяльністю, яку здійснюють інвестори — фізичні та юридичні особи, в тому числі й органи державної влади та управління.
Державна інвестиційна політика — це:
- діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації цілей економічної, науково-технічної та соціальної політики;
- комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефективності національної економіки.
Фактори, що визначають та впливають на інвестиційну політику держави:
- рівень розвитку економіки в цілому;
- структура економіки та завдання щодо її удосконалення;
стан основних виробничих фондів, ефективність їх використання;
- рівень науково-технічного розвитку країни;
- фінансові можливості, тип та ефективність державного управління;
- ступінь розвитку інститутів ринкової інфраструктури.
Основні види інвестиційної діяльності, які є об’єктом державного регулювання:
1. Реальні інвестиції (капіталовкладення) – вкладення в основний капітал (придбання машин, обладнання, будівництво, поповнення запасів тощо).
2. Фінансові інвестиції – вкладення в цінні папери (акції, облігації, сертифікати), валюту, розміщення капіталу в банках.
3. Інтелектуальні інвестиції – купівля патентів, ліцензій, ноу-хау, вкладення в науку, в людину (освіту, охорону здоров’я тощо).
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає:
- пряме управління інвестиціями;
- регулювання умов інвестиційної діяльності (опосередковане управління);
- контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами.
Пряме управління інвестиціями, яке здійснюється центральними та місцевими органами державної влади, передбачає:
- прогнозування, планування та програмування розвитку національної економіки, її окремих елементів;
- формування бюджету, передбачення у ньому обсягів державного фінансування;
- планування централізованих державних засобів;
- розміщення держконтрактів і контроль за їх виконанням;
- визначення умов реалізації інвестиційних проектів та їхню експертизу;
- проведення інвестиційної діяльності (інвестування бюджетних, позабюджетних та інших коштів, призначених для цих цілей).
Державні інвестиції фінансуються за рахунок:
- державного бюджету;
- прибутків державних підприємств;
- емісії грошей;
- випуску внутрішніх державних позик;
- зовнішніх позик уряду.
Регулювання умов інвестиційної діяльності (вплив на приватні інвестиційні рішення) здійснюється за допомогою макро- та мікро-економічних, інституційних інструментів:
1. Макроекономічні важелі визначають загальноекономічний клімат інвестицій (ставка облікового процента, рівень інфляції, темпи розвитку, розмір дефіциту державного бюджету, способи його фінансування, зовнішньоекономічний режим тощо).
2. Мікроекономічні інструменти — це засоби впливу держави на окремі галузі, сфери або окремі складові інвестицій (податкові ставки, норми амортизації, пільгові кредити, гарантії і т. ін.).
3. Інституційні інструменти дають можливість узгодити дії інвесторів і створюють умови для проведення інвестиційної діяльності у найоптимальнішому режимі (макроекономічне прогнозування, планування та програмування, інформаційні системи, а також державні органи інвестиційної політики, об'єднання підприємців тощо)
Механізм реалізації інвестиційної політики:
1. Система оподаткування з визначенням суб'єктів та об'єктів оподаткування, податкових ставок, пільг.
2. Облікова та процентна політика, операції на фондовому ринку, регулювання діяльності комерційних банків стосовно розвитку інвестиційної діяльності.
3. Грошова політика — забезпечення стабільності національної валюти.
4. Амортизаційна політика.
5. Надання дотацій, субсидій та субвенцій, бюджетних позик окремим регіонам, галузям та виробництвам за їх пріоритетністю.
6. Бюджетна політика та політика державних інвестицій.
7. Конкурентна політика.
8. Зовнішньоекономічна політика.
9. Державні норми, стандарти.
10. Державна експертиза інвестиційних проектів.
11. Цінове регулювання.
Амортизаційна політика — визначення норм і порядку амортизаційного списання, формування та використання амортизаційного фонду.
Розрізняють два види амортизації:
а) рівномірна амортизація — щорічне списання вартості основного капіталу за однаковими частинами;
б) прискорена амортизація — зменшення строків, служби основного капіталу, списання його вартості на ранніх стадіях експлуатації (нерівномірне списання).
Основні принципи державного регулювання інвестиційних процесів:
1. Підвищення ролі власних джерел інвестування національної економіки.
2. Забезпечення мікроструктурних зрушень.
3. Децентралізація інвестиційного процесу — передача функції забезпечення інвестиціями суб'єктам господарювання.
4. Збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів економіки.
5. Розміщення централізованих капіталовкладень на конкурсній основі.
6. Фінансування інвестиційних проектів відповідно до державних цільових програм (принцип адресності).
7. Обов'язкова державна експертиза кожної інвестиційної програми і проекту для визначення їхньої відповідності цілям і пріоритетам соціально-економічної політики, економічної та соціальної ефективності.
8. Перехід від бюджетного фінансування до кредитування інвестиційної діяльності.
9. Розширення джерел фінансування інвестиційних проектів.
10. Впровадження системи страхування інвестицій.
Заходи держави, які спрямовані на активізацію інвестиційного процесу:
1. Створення сприятливого інвестиційного клімату для власних та іноземних інвесторів (ефективна бюджетно-податкова, облікова, кредитно-грошова, зовнішньоекономічна, амортизаційна політика).
2. Формування податкової системи, сприятливої для інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.
3. Переорієнтація інвестицій у реальний сектор та пріоритетні галузі економіки.
4. Підтримка приватних інвестицій у житлове будівництво через надання довгострокових пільгових кредитів для покриття частини витрат інвестора.
5. Формування та розвиток інвестиційного ринку, заохочення конкуренції.
6. Розширення джерел фінансування інвестицій (способів їх залучення).
7. Збереження національного інтелектуального потенціалу - збільшення інвестицій в науку, освіту, перепідготовку кадрів.
8. Заохочення іноземного капіталу на тендерній основі - створення правової бази (гарантування прав власності, довгострокова оренда на землю) та механізму концесій.
Фінансові джерела інвестиційної діяльності: