Проблемні питання для обговорення

1. Назвіть основні нормативні документи, що використовуються при укладенні зовнішньоторговельного контракту.

2. Вкажіть основні аспекти написання таких розділів зовнішньоекономічного договору, як преамбула, предмет договору.

3. Сформулюйте тринадцять транспортних базисів, які використовуються з 1990 року і відомі як термін Інкотермс ‑ 90 (розроблені Міжнародною торговою палатою).

4. Якими заходами визначаються строки постачання товарів?

5. Які чинники впливають на визначення ціни контракту, і як встановлюють вартість самого товару?

6. Охарактеризуйте умови валютно-фінансових розрахунків за конрактом і зазначте коло проблем, які існують при їх здійсненні в Україні.

7. Наведіть приклади, які свідчать про специфічний підхід щодо встановлення кількості і якості товарів в контракті.

8. Яку роль відіграють пакування і марка товару за умов товаропросування товару на зовнішньому ринку?

9. Перелічіть види страхування, що застосовуються в зовнішньоторговельному контракті.

10. Назвіть методи встановлення відповідальності сторін в договорі.

11. Проаналізуйте наявність такого пункту в зовнішньоекономічному договорі, як арбітраж.

12. Що передбачають заключні статті контракту?

13. Класифікуйте документацію, яка використовується в міжнародній торгівлі.

Проблемні питання для обговорення

1. Чому Міжнародні правила тлумачення торгових термінів („Інкотермс”) називають базисними умовами постачання?

2. Які чинники визначають предмет договору міжнародної купівлі-продажу товарів?

3. В чому полягає нормативно-правове значення суттєвих і несуттєвих умов договору міжнародної купівлі-продажу товарів?

4. Який практичний сенс має включення в зовнішньоекономічний контракт умов про валюту контракту, валюту платежів, валютну обмовку?

5. Якими нормативно-правовими заходами забезпечується належне виконання зобов’язань згідно з зовнішньоекономічним договором?

6. Вкажіть на співвідношення змісту понять „звільнення від відповідальності” та „форс-мажор”. В чому полягає їх схожість, а чим вони відрізняються?

7. Чому важливо усвідомлювати, право якої країни застосовується до регулювання відносин за договором зовнішніх угод?

8. Яке забезпечення має арбітражна обмовка, що становить одну з багатьох умов зовнішньоторгової угоди?

Теми для підготовки доповідей

1. Міжнародні правила INCOTERMS ‑ 90 (International Commercial TERMS 1990) про базисні умови постачання.

2. Визначення особливостей зовнішньоторгового контракту.

3. Якість постачання товару в зовнішньоекономічному договорі. Міжнародні стандарти та системи якості в управлінні якістю.

4. Відповідальність за порушення контракту. Підстави звільнення від відповідальності. Форс-мажор. Арбітраж. Завершальні статті зовнішньоекономічного контракту.

5. Приклад оформлення контракту про передачу KNOW-HOW в зовнішньоекономічній діяльності.

Рекомендована література

[8, 21, 22]

Семінарське заняття № 6

Тема 6. Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях.

План заняття

1. Форми організації міжнародних розрахунків.

2. Умови здійснення міжнародних розрахунків.

3. Кредитування зовнішньої торгівлі.

4. Загальні основи управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

5. Основні положення страхування зовнішньоекономічних операцій.

Навчальні цілі

Поглибити, узагальнити і систематизувати знання студентів про форми і організацію міжнародних розрахунків.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення теми необхідно розпочати з переліку нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування фінансового механізму в зовнішньоекономічній діяльності, а також з оволодіння основними поняттями складових елементів фінансової організації здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Далі слід розглянути форми існуючих в світовій практиці розрахунків згідно з ступенем довіри торгових партнерів, а також роллю, яку відіграють банки в розрахунках між продавцем і покупцем:

• документарний акредитив;

• інкасова форма розрахунків;

• міжбанківські кореспондентські відносини;

• банківський переказ;

• чековий обіг;

• вексельний обіг.

Наступним кроком узагальнення знань з питання форм і методів здійснення міжнародних розрахунків виступає детальне розглянення кожної з наведених вище форм: перш над усе, потрібно розібрати схему здійснення розрахунку, визначити суб’єктів фінансової операції, зазначити їх обов’язки і лише наприкінці надати класифікацію кожної з форм фінансових розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності.

Класифікація акредитивних форм розрахунків:

• за видом зобов’язань:

• підтверджений, непідтверджений;

• відкликний, безвідкликний;

• за адресою:

• перевідний, нетрансферабельний;

• за поновленням:

• револьверний, непоновлюємий.

За загальними ознаками всі перелічені різновиди документарного акредитиву можуть здійснюватись, як:

• акредитиви „з червоним застереженням”;

• акредитиви „із зеленим застереженням”;

• компенсаційні акредитиви.

Інкасова форма розрахунків передбачає:

• чисте інкасо;

• документарне інкасо.

Міжбанківські кореспондентські відносини – основа організації міжнародних розрахунків, це різноманітні форми співробітництва між двома банками, які засновані на талерантному, гідному та узгодженому виконанні взаємних доручень.

Іншими словами, предметом кореспондентських відносин виступають відносини між двома банками, пов’язаними діловим партнерством. Існують таки види кореспондентських відносин:

• без відкриття рахунку;

• із відкриттям рахунку одного банку в іншому;

• із взаємним відкриттям рахунків.