3. Види спе та особливості формулювання питань при їх призначенні

Предметні судово-психологічні експертизи, поділяються на три основні види. До таких видів належать:

1. Експертиза неповнолітніх (свідків, потерпілих, обвинувачених);

2. Експертиза особистих якостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб 'єкта;

3. Експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту.

І.І.Мамайчук виділяє предметні види судово-психологічної експертизи, відповідно до характеру питань, які вирішуються даним видом судово-психологічної експертизи:

1) СПЕ емоційних станів (експертиза фізіологічного (емоційного) афекту в обвинуваченого (підсудного) на момент вчинення інкримінованих йому діянь;

2) СПЕ усвідомлення скоєного неповнолітніми правопорушниками; За Нагаєвим – це експертиза здатності неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) з відставанням в психічному розвитку, не пов'язаному з психічним розладом, повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпечність своїх дій або керувати ними;

3) СПЕ індивідуально-психологічних характеристик;

4) СПЕ безпорадного стану; За Нагаєвим - експертиза здатності потерпілої(го) в справі про зґвалтування розуміти характер та значення вчинюваних з нею(ним) дій або чинити опір винному;

5) СПЕ особливостей взаємодії у злочинній групі;

6) Посмертна СПЕ (експертиза психічного стану особи, яка закінчила життя самогубством).

7) СПЕ сімейних проблем.

Експертиза неповнолітніх

Часто протиправні дії підлітка здаються неприродними, незрозумілими, мало вмотивованими. І лише після ретельного вивчення його внутрішнього світу стає зрозумілим, що вони зумовлені не тільки глибоко прихованими суто особистими причинами правопорушника, але й факторами соціально-психологічного характеру. Наприклад, психічно здоровий підліток, вихований у несприятливих умовах, може визначатися недостатньою зрілістю особистості. Ознаки її виявляються, насамперед, у примітивній мотивації мети своїх дій, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо зрілій оцінці вчиненого злочину тощо.

При проведенні судово-психологічної експертизи неповнолітніх розглядаються такі питання:

1) які індивідуально-психологічні особливості має особа, що підлягає експертизі;

2) чи не властива їй підвищена навіюваність? Якщо так, то яким чином це може вплинути на її показання (дії у конкретній кримінальній ситуації);

3) чи не спостерігається у підлітка схильність до фантазування. Якщо -так, як це може вплинути на його здатність давати правдиві свідчення;

4) які основні мотиви діяльності і поведінки обвинуваченого виявляються у його повсякденному житті;

5) які емоційно-вольові особливості має особа, що підлягає експертизі;

6) чи відповідає рівень розумового розвитку підлітка його віку;

7) чи не перебував підліток на момент вчинення протиправних діянь у стані фізіологічного афекту;

8) як сприйнята конфліктна ситуація та її суб'єктивна оцінка підлітком змогла вплинути на його дії.

Судово-психологічна експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки.

Вивчення злочину в кримінальному процесі передбачає аналіз як об'єктивного так і суб'єктивного боку злочинної поведінки. При цьому під суб'єктивним моментом злочину мається на увазі визначення особою характеру ситуації і суті своїх діянь. Часто у свідомості суб'єкта злочинної діяльності суб'єктивне значення ситуації злочину не збігається з її змістом або ж значно відрізняється від нього, будучи вирішальним фактором у виборі альтернатив поведінки.

Такий вид судово-психологічної експертизи найрезультативніший для встановлення особистих властивостей суб'єкта злочину, які містять характеристику його суб'єктивного сприйняття ситуації, емоційного стану, переживань, ставлення індивіда до себе, до інших людей, до суспільства загалом та інші відповідні особистісні елементи.

За необхідності призначення експертизи такого виду перед експертом можуть бути поставлені такі запитання:

1) Які індивідуальні ознаки особи, у відношенні якої призначено експертизу, і як вони могли виявитись у конкретному протиправному вчинку?

2) Чи не суперечать протиправні (злочинні) дії особи, у відношенні якої призначена експертиза, основним рисам її характеру?

3) Чи властиві особі, у відношенні якої призначено експертизу, риси підвищеної навіюваності (або фальшивості), які могли б вплинути на характер її свідчень?

4) Які риси характеру особи, у відношенні якої призначено експертизу, могли б позначитися на характері її свідчень?

5) Чи здатна особа, у відношенні якої призначено експертизу, враховуючи рівень її розумового розвитку і стану психічних пізнавальних процесів, правильно розуміти значення своїх дій, їх наслідків і давати щодо них об'єктивні показання?

6) Чи може особа, у відношенні якої призначено експертизу, враховуючи її вікові особливості, рівень розвитку пізнавальної сфери, правильно сприймати виявлені у справі факти (або здійснювані нею дії)?

Експертиза особливих емоційних станів.

Згідно з п. 7 ст. 66 КК України (ст. 116 – „Умисне вбивство, вчинене у стані ФА”, ст.. 123 – умисне тяжке тілесне ушкодження...”), стан сильного душевного хвилювання розглядається як обставина, що пом'якшує вину. Юридичне поняття "стан сильного душевного хвилювання" означає, що суб'єкт злочину на момент його вчинення знаходився в особливому емоційному стані, який міг вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Такими емоційними станами є стан психологічного збудження, фізіологічного афекту, фрустрації та ін.

Завданням судово-психологічної експертизи, пов'язаної з особливими емоційними станами або з деякими особливостями самих кримінальних ситуацій, є з 'ясування таких моментів:

1) чи не перебував обвинувачений на момент вчинення інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту;

2) чи не виявляє особа індивідуальних рис, які є (враховуючи ситуацію, відому у справі) однією із причин виникнення в неї стану фізіологічного афекту;

3) чи не виявляє особа особистісні риси, які є однією із умов виникнення у неї надзвичайного емоційного стану, що вплинув на її поведінку в досліджуваній у справі ситуації;

4) яка психологічна характеристика емоційного стану особи була в період, який передував учиненому;

5) як характер емоційного стану і почуття особи вплинули на її поведінку в досліджуваній ситуації;

6) як характер емоційного стану особи у період досліджуваної у справі ситуації міг позначитися на сприйнятті нею певних дій;

7) як характер емоційного стану особи міг позначитися на її показаннях (свідченнях) чи на способі їх викладення.

У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні й патологічні афекти. Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може управляти своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, нестерпна образа). Патологічний афект установлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Фізіологічний афект — стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і управляти ними. Такий афект розглядається як емоційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології.

Розрізняють класичний та кумулятивний афекти. Класичний афект – це стримка, бурхливо протікаюча емоційна реакція вибухового характеру, яка виникає безпосередньо за протиправною дією потерпілого і протікає вкрай короткий період часу, після чого наступає спад.

При кумулятивному афекті переживання дуже сильно розтягнуті у часі – від декількох місяців до декількох років. Протягом цього часу розвивається психотравмуюча ситуація, яка обумовлює кумуляцію емоційного напруження.

При проведенні допитів слідчому необхідно фіксувати увагу на особливостях самопочуття, настрою обвинуваченого перед подією. Дуже важливим є опитування свідків щодо його до і після делікту.

Відмінності критеріїв фізіологічного афекту і афективного спалаху, яка виникла у внаслідок фрустрації і стреса.

Таблиця

Ознаки ФА АС

СПЕ здатності потерпілої(го) в справі про зґвалтування розуміти характер та значення вчинюваних з нею(ним) дій або чинити опір винному;

Питання, що виносяться на розгляд експертизи,

1. Які основні індивідуально-психологічні особливості потерпілої і чи могли вони суттєво вплинути на її поведінку в досліджуваній ситуації?

2. Яким був психічний стан потерпілої в ситуації, що становить зміст кримінальної справи?

3. Чи могла потерпіла за рівнем свого інтелектуального та індивідуального розвитку розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій?

4. Чи могла потерпіла розуміти характер вчинюваних з нею дій, враховуючи особливості її психічного стану?

5. Чи могла потерпіла чинити опір в умовах конкретної ситуації?

Стан безпорадності – означає нездатність розуміти потерпілої (ого)смисл і значення того, що відбувається в той період, коли проти неї (нього) здійснюються протиправні дії, а також нездатність чинити опір насильникам.

СПЕ особливостей взаємодії у злочинній групі

На вирішення такої експертизи можуть бути викладені такі запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості особистостей досліджуваних;

2. Хто із досліджуваних має психологічні особливості особистості, які дозволяють йому займати лідируючі позиції в групі;

3. Кому із досліджуваних притаманні такі особливості особистості, як підвищена навіюваність, залежність чи підвищена агресивність, жорстокість (у залежності від того, що цікавить слідство);

4. Чи є в групі соціально-психологічні ознаки високої організованості, стійкості і, якщо - є, то чим вони конкретно виражені;

5. Враховуючи виявлені соціально-психологічні особливості членів групи, який найбільш ймовірний сценарій їхньої поведінки, розвиток подій у ситуації вчинення злочину.