2. Завдання юридичної психології
Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, що забезпечують розвиток наукових концепцій і розробку рекомендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності. До них належать:
1) вивчення психології особистості юриста (слідчого, прокурора, судді, адвоката й ін.) і його діяльності, психологічних особливостей юридичної процедури;
2) розгляд психологічної ефективності дії норм права, правотворчого процесу;
3) дослідження психологічної структури злочину й особи правопорушника, формування антисоціальної настанови і методів попереджувальної діяльності;
4) вивчення шляхів формування психічної діяльності учасників судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань правосуддя;
5) розгляд психологічних основ проведення окремих процесуальних дій з метою найефективнішого здійснення пізнавальної діяльності та її організації;
6) дослідження психологічних закономірностей пенітенціарної діяльності з метою розробки системи заходів, що сприяють корекції поведінки засуджених;
7) створення рекомендацій щодо навчання і виховання працівників правозастосовчих органів, спрямованих на формування професійно необхідних якостей;
8) розробка практичних рекомендацій для юристів щодо здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної функцій;
9) забезпечення правозастосовчої практики психологічним знанням, розробка методик психологічної діагностики й судово-психологічної експертизи;
10) аналіз психологічних характеристик правового виховання громадян з метою розробки методів профілактичної діяльності щодо окремих осіб і груп населення.
Виконання цих завдань покликане сприяти подальшому удосконаленню правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, забезпечити практичних працівників науково обґрунтованими рекомендаціями з оволодіння професійно необхідними якостями.
3. Система юридичної психології
Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею, і які відображають її рівень розвитку, тенденції і перспективи.
М.В. Костицький
Аналізом системи юридичної психології займаються різні спеціалісти - юристи, психологи, юридичні психологи.
Розглянемо окремі підходи до вирішення даного питання.
К.К.Платонов виділяв у юридичній психології
правову психологію (предмет - правосвідомість),
кримінальну (предмет - причини злочинності, пов'язані з якостями особистості),
судову психологію і виправно-трудову.
А.Р.Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:
загальні питання (предмет, система, методи) ;
правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);
кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);
судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності); виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників).
Юридична психологія складається з загальної і особливої частини. Загальна частина охоплює її предмет, методи, завдання, психологічну структуру діяльності по здійсненню правосуддя, психологічний аналіз злочинної діяльності, а особлива частина - психологічні основи попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів.
А.В.Дулов
Система юридичної психології, запропонована В.А.Васильєвим, складається з наступних блоків:
частина загальна включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці і психологію правовідносин у сфері підприємництва.
частина особлива містить такі дисципліни як психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно-трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального
життя, судово-психологічна експертиза.
Не вдаючись у детальну наукову суперечку можна висловити незгоду з такою системою юридичної психології по кількох пунктах. Незрозуміло, чому проблема правосвідомості виявилася в загальній частині системи? Чим пояснити необхідність виділення проблеми, пов'язаної з адаптацією особистості звільненого з місць позбавлення волі до умов нормального життя з дисципліни виправно-трудова психологія? Нарешті, чому частина особлива носить назву "Судова психологія", хоча включає в себе і кримінальну психологію, і слідчу психологію, і виправно-трудову психологію?
З точки зору організації навчального процесу у вузі необхідно більш суворо і логічно побудувати систему юридичної психології. Чим же керуватись, вирішуючи дане питання?
При
розгляді системи юридичної психології
необхідно виходити з того, що вона є
самостійною галуззю знання, яка
знаходиться на стику психології і
юриспруденції, і як будь-яка наука
повинна мати: методологію, теорію,
історію, технологію практичного
застосування теоретичного знання,
спрямованість
практичного застосування цього знання.
М.В.
Костицький
Що стосується особливої частини юридичної психології, то її основні складові вирішують свої специфічні завдання:
правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості;
кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми освіти, структури, функціонування і розпаду злочинних угруповань;
судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які відносяться до судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх діяльності; психологію звинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; методологію і методику судово-психологічної експертизи);
виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників, переважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їх психічні стани, викликані позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.). І * Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології повинен привести до взаємного збагачення і більш успішного вирішення складних і актуальних проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності.